Вікторія Юрченко
Леся Українка відома тим, що належить до канону української літератури. Вона була інтелектуалкою з інтелігентної, аристократичної родини. Однак, на жаль, все життя хворіла на туберкульоз. Подорож письменниці до Італії стала черговим вимушеним кроком до покращення фізичного стану. Але захоплення Лесі Українки цією країною виходить за межі суто туристичної забави.
Своїми враженнями від Італії Леся Українка ділилася у листах, адже гостювання тут виявилось рушієм важливих подій у житті письменниці. Подрузі Ользі Кобилянській описувала зачарування та розчарування (зокрема й згадувала про присутність росіян у цій країні. А дядьку Михайлу Драгоманову окреслювала процес поглибленого вивчення італійської мови, читання й перекладу італійської поезії. Сім’ї ж з Італії надсилала квіти – фіалки, адже країна славилась своєю флорою.
Діяльність на італійському матеріалі
Леся Українка відкриває для себе Джакомо Леопарді, великого італійського песиміста 19 століття. Причина цього зацікавлення криється у подібності долі митців – невиліковній хворобі. У його постаті поетеса вбачає споріднену душу, а у його творчості шукає ментальну опору та прагне почерпнути мудрості. Тому вивчає твори Джакомо Леопарді, зокрема у 1889-1890 роках береться за переклад українською мовою його поезії, а саме початку найвідомішого вірша «До тебе, Італіє», сповненого патріотичного піднесення. Однак цей твір також перегукується із власним віршем письменниці «Do (Гімн. Grave)», або ж «До тебе, Україно», із циклу «Сім струн», що засвідчує духовну спорідненість митців та вплив Джакомо Леопарді на поетичне мислення Лесі Українки.
У 1898 році Леся Українка виявила інтерес до італійського поета Данте Аліг’єрі та, ймовірно саме цього року, здійснила переклад українською мовою знаної «Божественої комедії», зокрема початок п’ятої пісні «Пекла». Цього ж року присвятила вірш поету – «Забута тінь», зі збірки «Думи і мрії».
Після повернення з чергової поїздки до Італії Леся Українка вперше у житті виступає перед публікою у нині Меморіальному будинку з рефератом «Два направления в новейшей итальянской литературе» на засіданні Київського літературно-аристократичного товариства у кінці вересня 1899. (Де російськомовність обумовлена введенням російським царем Емського указу.) У центрі доповіді постали контрастні постаті мистецького світу Італії: Ада Неґрі – письменниця-поетеса із бідної родини, що вбачала своє призначення у служінні простому люду, та Габріеле д’Аннунціо – поет-драматург, аристократ за походженням, котрий відстоював естетичні погляди.
До наших днів зберігся автограф-переклад Лесі Українки (орієнтовно 1899 року) українською мовою поезії Ади Неґрі «Bacio morto» («Умерлий поцілунок»). Сам переклад Леся Українка назвала переспівом. Його у свій час вона подарувала кузині Радочці, Аріадні Драгомановій. Аріадна перебувала у близьких стосунках із поетесою, зберегла пам'ять про неї у власних записах, й зокрема оприлюднила свій альбом, де поруч із малюнками, побажаннями й цитатами друзів було вклеєно цей автограф. У тексті поезії Ада Неґрі розповідає про кохання та розлуку, де провідним образом є фіалка, її «цвіт», що «зів’яв», не розцвівши.
Фіалка є рослиною, що наповнена давньою міфологічною символікою. У греків вона позначала смуток та смерть й, на диво, водночас була емблемою пробудження природи. А у давніх галлів – невинність та скромність. У французів же – вірність своєму коханому лицарю.
А у 1902 році, Леся Українка взялася за переклад українською мовою італійського демократичного письменника-гуманіста – Де Амічіса Едмонда, а саме частин з його книги «Карета для всіх»: «Першого мая» та «Дві дитини». Книга побудована як серія спостережень, де оповідач щодня їздить трамваєм, називаючи його «каретою для всіх». Через вікна трамвая та спілкування з пасажирами змальовуються соціальні типи тогочасної Італії, сцени з повсякденного життя, людські долі та моральні цінності.
Вплив музики
Важливим чинником формування інтересів поетеси стали й родинні та дружні зв’язки з Миколою Лисенком, котрий був двоюрідним братом її матері, Олени Пчілки. Адже він спрямував її увагу не лише на музику як загальне явище, а й на систематичне збирання українського фольклору. Особливість її роботи полягала у ретельній фіксації історико-культурного зразка — найдрібніших відтінків мелодії та використанні маловідомих нотних термінів. Саме ця унікальна, новаторська практика згодом стала прикладом для наслідування: її перейняли чоловік письменниці, Климентій Квітка, та власне сам Микола Лисенко.
Також Микола Лисенко поклав музику на переклад Лесі Українки поезії «Bacio morto», авторства Ади Неґрі.
Музичне мистецтво проникає й у літературну творчість Лесі Українки. У своїй першій драмі, водночас першій психологічній драмі в українській драматургії, «Блакитна троянда» (1896 року написання) вона використовує рядок із романсу «La Folletta» італійського композитора і співака Сальваторе Маркезі. Зберігся й автограф «Блакитної троянди», у якому присутні авторські правки, дописки, закреслення, ба навіть приписки-зауваження нашого Корифея – Михайла Старицького, котрий також мав родинні зв’язки із письменницею, адже його дружина, Софія Лисенко, була рідною сестрою Миколи Лисенка.
А вже згаданий вір письменниці «Do (Гімн. Grave)», а саме його афтограф у власному альбомі Лесі Українки «Poesie», містить нотні ілюстрації.
Проживання на віллі
У 1901-1903 роках Леся Українка оселилась на віллі «Адріана», тоді відомій як «Наталія», у Сан-Ремо, що наприкінці 19 століття належала родині Садовських. Господиня вілли, Наталія Садовська, була троюрідною сестрою Лесі Українки. Пам'ять про її перебування тут увічнено меморіальною дошкою з 1998 року.
Леся Українка черпала знання та досвід за всіх можливих обставин. Хоч її перебування у Італії було зумовлене тяжкою хворобою, це не стало перепоною для інтелектуальної праці. Вона читала, писала, перекладала, осмислювала мистецькі явища й відкривала для себе нових митців. У творчості Лесі Українки поєднались два начала – слово й музика, які супроводжували її по життю. Покоління сьогодення має змогу поглинати синтез її творчості. Взаємозв’язок культур – української та італійської, та діячів культури відкриває для нас нові виміри розуміння діяльності Лесі Українки.
Немає коментарів:
Дописати коментар