Сучасна молодь і тренди

Авторка: 

Юлія Гоменюк

  У соціальних мережах дедалі частіше лунають заклики прикрасити свою буденність, “пробудити свою внутрішню дитину” та зробити своє життя більш “whimsical” (ексцентричним, химерним, примхливим). Багато користувачів вже нарекли 2026 рік роком “ексцентричності”: всього яскравого, блискучого та індивідуального. Проте, що стало причиною цього феномену? Чи дійсно це безневинні розваги молоді, чи ознака чогось глибшого?

  Останнім “ексцентричним” трендом стала тенденція прикрашати буденні речі стразами. Молоді люди скуповують блискучі наклейки та прикрашають ними все: від одноразових чашок з кавою до своїх облич. Таким чином користувачі чинять опір глобальному тренду на мінімалізм та проявляють свою індивідуальність. 

  Цей тренд – продовження глобальнішого захоплення зумерами естетикою 2000-х років та ностальгії по ним (хоч багато хто не застав їх). Молодь приваблює дуже конкретний підстиль цієї естетики: яскраві, неонові кольори,  блискітки, стрази, різноманіття текстур як в одязі, так і в інтер’єрі, пляжі освітлені сонцем, що заходить за горизонт, дельфіни та бульбашки – образ 2000-х, що пропустили крізь рожеву лінзу ностальгії. В цьому образі молоде покоління шукає спосіб виявити свою індивідуальність на фоні мінімалістичних 2020-х років. Користувачі порівнюють техніку, одяг, інтер’єри цих двох декад, надаючи перевагу експериментальності 2000-х, відроджують музичні жанри тих часів, переглядають серіали, фільми, відзначаючи, що в них набагато більше кольору та цікавих рішень, на противагу фільмам та серіалам 2020-х. Одні з найпопулярніших поп-співачок сьогодення – Зара Ларссон, Сабріна Карпентер та Pinkpantheress – відверто наслідують поп-культуру 2000-х як у звучанні, так і візуальному іміджі. Очевидно, що ця декада лишила слід на культурі зумерів.

 Окрім того, зумери також шукають зв’язку зі своєю “внутрішньою дитиною” – частиною нашого внутрішнього світу, яка зберігає досвід та спогади з часів дитинства. Деякі експерти вважають, що якщо “внутрішня дитина” була чимось обділена, це може позначитись на житті та психологічному стані людини загалом. Молоді люди обирають яскравий одяг, що нагадує їм той, що вони мали в дитинстві чи хотіли носити, як стануть дорослими, більш приземлені гобі, як розмальовки чи поробки, та переглядають улюблені мультфільми.

  Українські маркетологи також підхоплюють цей тренд: неодноразово у рекламах нішевих та популярних брендів можна побачити засилля рожевого, використання слів “допаміновий” та звернення до “внутрішньої дитини” користувача.

  Окрім того, що цей феномен відповідає теорії 20-річного циклу трендів та того, що це просто неймовірно весела та яскрава естетика, цю тенденцію можна пояснити тим, що кольоровий антураж уявних 2000-х допомагає відволіктися від сумної реальності 2020-х років. Після пандемії Covid-19 на початку десятиліття, для українців – початку повномасштабного вторгнення у 2022-ому, загальної економічної кризи та подальшого розповсюдження ШІ технологій багато хто з молодого покоління відчув втому на межі з вигоранням. Як вважають деякі експерти, тренд на уяву та веселощі є способом прожити складні та незрозумілі часи з мінімальними втратами для себе. Реалії 2026го року виявилися набагато жорстокішими, ніж те, що обіцяли молодому поколінню медіа. Тож повернення до естетики, що була популярною в їхньому дитинстві, чи яку вони зовсім не застали – своєрідний спосіб повернутись (або просто відчути) до “кращих часів”, навіть якщо вони не були об’єктивно хорошими. Призма ностальгії робить ідеалізацію того часу простою, а для тих молодих людей, що не відчули 2000-ні на собі, спрацьовує ефект “добре там, де нас нема”. 

  Хоч сам тренд не вважають шкідливим, якщо слідувати йому в міру, проте він вже встиг отримати чимало критики у свій бік. Однією з найбільших проблем цього тренду, як відмітили користувачі, є парадокс індивідуальності. Цей тренд мав популяризувати самовираження та індивідуальність, проте замість цього інтернет наповнюється однотипними кольоровими фото, колажами та відео. прояв індивідуальності вимагає вразливості, і люди бояться виглядати вразливими, особливо онлайн. Замість того щоб знаходити дійсно цікаві автентичні речі з минулого та давати їм нове життя, користувачі надають перевагу брендам, що обіцяють відтворити “вайб” 2000-х, цим самим додаючи до проблеми несвідомого споживання. Нові продукти мають вигляд, що віддалено нагадує вироби минулого, але має значно гіршу якість та прослужать значно менше.

  Занадто глибокий ескапізм та занурення у стан “внутрішньої дитини” хоч і не є небезпечним, але він також не корисний. Ігнорування новин та ситуації у світі на користь ескапізму та “збереженню свого світу” може притупити пильність та критичне мислення, що особливо шкідливо в умовах війни, в яких живуть українці.

   Грайливість, уява та ностальгія – чудові речі самі по собі, але до всього потрібно ставитись свідомо. Разом з автентичністю, свідомим споживанням та ставленням до реальності, “whimsy” може стати чудовим способом психологічно розгрузитись та порадувати себе.