При вирішенні питань зміцнення обороноздатності країни важливо не тільки реально оцінювати економічний потенціал та економічну міць країни, а й ту їх частину, яка може бути призначена для задоволення військово-економічних (оборонних) потреб. Категорією, що характеризує величину цієї частини економічного потенціалу, є військово-економічний потенціал.
Проблема забезпечення військово-економічного потенціалу є однією з найактуальніших проблем сучасної України. Очевидне загострення даної проблеми в даний час. Разом з тим, дослідженню теоретичних і практичних основ військово-економічного потенціалу держави вітчизняними фахівцями приділяється недостатньо уваги.
У військовій теорії потенціал визначається «як сукупність матеріальних і духовних сил держави, суспільства, збройних сил, які можуть бути використані для досягнення цілей війни».
В українській і зарубіжній літературі називається більш тридцяти потенціалів, що впливають на стан військової могутності країн і коаліцій: економічний, науково-технічний, політичний, соціальний, демографічний, моральний, власне військовий і ін. Роль різних потенціалів у формуванні військової могутності держави неоднозначна.
Враховуючи особливості розглянутої теми, доцільно розглянути дефініцію «оборонний потенціал» На наш погляд, оборонний потенціал можна визначити як сукупність людських, матеріальних, військових, політичних та інших об'єктивно існуючих можливостей держави та її здатність мобілізувати і використовувати ці можливості для забезпечення обороноздатності країни, захисту її військово-політичних та економічних інтересів на міжнародній арені, досягнення кінцевих цілей війни.
У структурному відношенні оборонний потенціал держави представляє складну систему, елементи якої тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені, мають кількісні та якісні характеристики. Найважливішими елементами цієї системи є економічний, військово-економічний, науково-технічний, військовий, політичний, морально-психологічний, організаційно-управлінський та інші потенціали.
У структурі оборонного потенціалу держави провідне місце займає власне військовий потенціал, який у своїй основі втілюється в бойовому потенціалі збройних сил, відображає здатність забезпечити оборону країни. Військовий потенціал у вирішальній мірі визначає оборонний потенціал держави. Останній багато в чому залежить від політики держави, здатності його політичної системи мобілізувати й ефективно використовувати існуючі людські, матеріальні, фінансові та інші можливості країни в інтересах зміцнення її обороноздатності.
Військовий потенціал - це «здатність держави (коаліції) утримувати й удосконалювати збройні сили, підвищувати їх боєготовність і боєздатність, поповнювати навченими кадрами, постачати сучасними зброєю та військовою технікою, усіма видами постачання в мирний час і особливо в період війни».
В даний час Україна володіє недостатнім військовим потенціалом для ведення повномасштабної війни.
Матеріальною основою військового потенціалу є економічні можливості держави, тобто економічний потенціал.
Економічний потенціал (ЕП) - це об'єктивні можливості, якими володіє держава (коаліція), для виробництва матеріальних благ і послуг з метою задоволення цивільних і військових економічних потреб суспільства при максимальній напрузі сил.
Його роль значно зростає в сучасних умовах у зв'язку з освоєнням збройними силами якісно нових систем озброєння, військової та спеціальної техніки в кількостях, необхідних для гарантованого захисту національної безпеки.
Від рівня розвитку економічного потенціалу, стану економіки держави залежать кількісні та якісні параметри збройних сил.
Слід зазначити, що показники економічного потенціалу (ЕП) України не перевершують відповідні показники Росії, ступінь реалізації економічного потенціалу Росії значно нижче, ніж у цих країнах.
Для прикладу приведемо співвідношення військових потенціалів Росії і США (станом на кінець 2006р.)
Параметри порівняння Росія США
Чисельність населення, млн. осіб 144,8 282,1
Чисельність чоловіків, придатних до військової служби, млн. Осіб 30,0 56,0
Військовий бюджет, млрд. дол. США 8,36 292,3
Чисельність регулярних збройних сил, тис. чоловік 1200 1365
У тому числі:
сухопутних сил 400 471
ВПС 250 353
ВМС 225 541
Військова техніка, од. У тому числі:
міжконтинентальні балістичні ракети 756 534
міжконтинентальні бомбардувальники 81 190
танки 16000 8300
реактивні установки 1700 1075
артилерійські гармати 6400 6000
винищувачі 950 4300
вертольоти 2500 6720
авіаносці 1 12
есмінці 17 54
атомні ударні підводні човни 27 57
десантні кораблі 25 84
В оборонному потенціалі держави найважливішу роль грає його військово-економічний потенціал (ВЕП).
Наприклад, ВЕП трактується як:
- «Максимум матеріальних коштів, що виділяються державою на військове споживання»;
- «Частина економічного потенціалу, яка використовується безпосередньо для задоволення потреб збройних сил»;
- «Здатність економіки забезпечити безпосередні потреби збройних сил як у мирний, так і у воєнний час» і т.д.
На наш погляд, ВЕП держави можна визначити як максимальний рівень економічного забезпечення конкретних військових потреб, підготовки і ведення воєн, який може бути досягнутий в певні терміни при найбільш напруженому використанні продуктивних сил країни у військових цілях і допустимо низькому рівні задоволення цивільних потреб.
Основними чинниками зростання військово-економічного потенціалу є:
- По-перше, темпи економічного розвитку країни, які знаходяться в прямій залежності від продуктивності праці та ефективності суспільного виробництва. Підвищення продуктивності праці дозволяє нарощувати обсяги виробництва цивільної та військової продукції, успішніше справлятися із завданням своєчасної заміни застарілої продукції виробничого і військово-технічного призначення;
- По-друге, рівень науково-технічного прогресу в країні і впровадження його результатів у військовий сектор економіки. Це дозволяє створювати в найкоротші терміни в необхідних кількостях найдосконаліші засоби озброєння і бойової техніки;
- По-третє, стан господарського механізму суспільства, найважливішим елементом якого є управління військової економікою;
- По-четверте, підвищення ефективності використання коштів, що виділяються на оборону країни.
Ефективність і мобільність військово-економічного потенціалу виражаються в гнучкій перебудові економіки на випуск військової продукції, високих темпах виробництва найважливіших видів озброєння та військової техніки, в оперативному впровадженні у виробництво серійних зразків зброї.
Перетворення ВЕП в реальну військово-економічну міць відбувається за допомогою організації і розвитку військової економіки, виступаючої сполучною ланкою між ВЕП і військово-економічними потребами держави. В процесі виконання цієї ролі, тобто використання існуючих економічних ресурсів для виробництва величезного асортименту продукції військового призначення, між військовою економікою і ВЕП виникають багатопланові взаємозв'язки, характер і форми яких в кінцевому рахунку обумовлюють не тільки можливі межі розвитку військової економіки, а й її структуру, географічне розміщення, ефективність функціонування і т. д.
Військову економіку умовно можна вважати активною частиною ВЕП, бо виробничий апарат діючих військових підприємств підпорядкований задоволенню конкретних військових потреб, функціонування цих підприємств вже означає реалізацію ВЕП.
Невикористовувані же в кожний конкретний час у військових цілях потенційні військово-економічні можливості країни можна вважати пасивною частиною ВЕП. Практичне використання цієї пасивної частини ВЕП здійснюється за допомогою її перемикання на військові рейки, розширення військової економіки.
Реалізація ВЕП пов'язана з розвитком військової економіки, межі розширення якої еластичні в рамках ВЕП країни.
Серед структурних елементів військово-економічного потенціалу особливе місце належить промислово-виробничому потенціалу країни в тій його частині, яка вже залучається або може бути використана для випуску озброєння та іншої продукції військового призначення.
Галузі, що входять в цю частину даного потенціалу, функціонально і організаційно утворюють оборонний промисловий комплекс (ОПК) країни. Саме ОПК є найважливішим суб'єктом військової економіки, тому його функціонування багато в чому забезпечує військово-економічний потенціал держави.
Поняття «оборонно-промисловий комплекс» (ОПК) багатопланове. ОПК необхідно розглядати як підсистему військової економіки, що виконує комплекс взаємопов'язаних видів діяльності: розробку та впровадження науково-технічного забезпечення військового виробництва; виробництво і поставку військової продукції для державних потреб; збут військової техніки та озброєнь (ОВТ) на світовому ринку зброї; надання послуг з ремонту та обслуговування військової техніки, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації військових кадрів.
ОПК має особливості, що відображають своєрідність його внутрішнього і зовнішнього середовища. Склад специфічних характеристик ОПК потребує розширення. Його доцільно доповнити фіксацією особливостей ринку збуту військової техніки та озброєнь. Практично вся військова продукція на українському ринку закуповується державою, тобто ринок ОВТ в країні є переважно ринком монопсонії. Таке положення є досить значущим чинником, що детермінує підвищену роль держави в регулюванні умов і результатів господарювання підприємств та організацій ОПК.
Не менш важливими є особливості ОПК, що відображають своєрідність сучасної української економіки, векторів її розвитку. Характер трансформаційних процесів, інституціональних змін, що відбуваються в ній, стан внутрішнього середовища та існуючі зовнішні зв'язки підприємств ОПК дозволяють доповнити наявні уявлення про склад особливих характеристик сучасного оборонно-промислового комплексу.
По-перше, ОПК після проведення широкомасштабної приватизації відрізняється підвищеною часткою державної власності.
По-друге, ОПК відрізняється різноманітністю видів діяльності, організаційно-правових форм, що обумовлює диференціацію можливостей держави з управління його структурними ланками.
По-третє, ОПК знаходиться в процесі конверсії, яка являє собою регульований державою процес організаційних, правових, технологічних, науково-технічних і соціально-економічних перетворень оборонної промисловості в цілях часткової або повної переорієнтації на випуск продукції цивільного призначення, раніше задіяних в оборонному виробництві виробничих потужностей, науково-технічного потенціалу і трудових ресурсів організацій оборонної промисловості.
Склад і зміст функцій українського ОПК
Функції Зміст
Організаційна Налагодження, підтримання та розвиток зв'язків між суб'єктами
господарювання, необхідних для досягнення спільних цілей і завдань;
балансування і узгоджена реалізація інтересів учасників ОПК;
створення в рамках ОПК великих інтегрованих структур (ІС). Стимулююча Позиціонування точок економічного зростання всередині ОПК і створення
преференцій для організацій, що їх представляють; посилення ролі і
розширення сфери дії довгострокових зв'язків між господарюючими
суб'єктами ОПК; забезпечення стійкої мотивації підприємств до
оновлення виробничого апарату, номенклатури продукції, підвищенню
її конкурентоспроможності.
Ресурсна Зосередження в рамках ОПК кадрових, фінансових, інформаційних та
матеріальних ресурсів, забезпечення їх ефективного перетікання між
суб'єктами господарювання; концентрація ресурсів на пріоритетних
напрямах розвитку ОПК; прискорення кругообігу функціонуючого
капіталу; тиражування передового господарського досвіду
(використання бенчмаркінгу).
Забезпечення
національної безпеки
Створення необхідного матеріально-технічного та кадрового
забезпечення національної безпеки; забезпечення мобілізаційного
моменту, що відображає потенційно можливе розширення масштабів
і підвищення динаміки військового виробництва.
Сприяння сталому
економічному зростанню
Формування сукупного попиту та сукупної пропозиції; відтворення
мультиплікаційного ефекту; виключення або максимальне
обмеження негативного впливу виробництва ОПК і процесів
використання його продукції на екосистему.
Розвитку експортного потенціалу країни та регіонів
Виробництво та збут продукції на світових ринках
військової техніки та озброєнь; нарощування експортної виручки;
відновлення статусу української ОПК як виробника
конкурентоспроможної військової продукції;
компенсація загроз, пов'язаних з глобалізацією економіки
в умовах низько диверсифікованої структури експорту,
що стійко відтворюється. Реалізація геополітичних інтересів країни.
Інноваційна Проведення фундаментальних і прикладних розробок у сферах
інноваційних технологій і сучасних технічних систем,
результатом використання яких стають нові зразки військової
техніки та озброєнь, різноманітна конкурентоспроможна
наукомістка продукція військового та цивільного призначення.
Соціальна Забезпечення: зростання рівня витрат на робочу силу на підприємствах і
організаціях ОПК; реалізації соціальних потреб людей, зайнятих в
ОПК; професійної мобільності кадрів; умов праці та побуту,
що відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Будучи гарантом підтримки та реалізації військово-економічного потенціалу, оборонно-промисловий комплекс України зберігає ряд конкурентних переваг, що дозволяють вигідно інтегруватися в світогосподарські зв'язку. Сюди можна віднести:
- Відносну дешевизну робочої сили у поєднанні з її високою кваліфікацією;
- Значний потенціал прикладної науки з відносно невеликою капіталоємністю науково-дослідницьких робіт;
- Достатньо високу частку основних виробничих фондів, що дозволяє знижувати капіталомісткість технологічної модернізації виробництва;
- Передовий рівень деяких військових і космічних технологій,
- Величезні можливості в галузі технологій "подвійного застосування".
Слід зауважити, що протягом декількох років основна прибуток підприємствам ОПК приносила експортна діяльність. В даний час відбувається поступовий відхід від експортно-сировинного типу економічного зростання. Перехід до іншого типу військово-економічного розвитку можливий лише на базі реалізації конкурентних переваг в області високих технологій, транспорту, енергетики, аграрного потенціалу, модернізації та створення високотехнологічних виробництв, результатом яких є продукція зі значною доданою вартістю, отриманою за рахунок застосування досягнень науки, передових технологій і техніки. У цих умовах роль і місце науки і технологій в соціально-економічному розвитку країни повинні принципово змінитися.
Пріоритетними напрямами використання потенціалу ОПК в інтересах зміцнення і реалізації військово-економічного потенціалу є розвиток авіа-і суднобудування, які б зберігали конкурентні переваги, в тому числі і на зовнішньому ринку; розвиток радіоелектронного комплексу; розвиток виробництва імпортозамінного обладнання і т.д. Виходячи з викладених підходів до основних інструментів політики, спрямованим на підвищення ефективності використання потенціалу ОПК, слід віднести в першу чергу комплекс стратегічних і програмних документів, які повинні бути розроблені Кабміном.
Враховуючи, що розвиток технологій є безперервним, постійно оновлюваним процесом, а також беручи до уваги нові тенденції та напрямки технологічного розвитку в світі, в рамках нових державних програм, які повинні негайно бути розробленими, має бути передбачено подальший розвиток національної технологічної бази оборонно-промислового комплексу Україна, що передбачає розробку та освоєння промислових базових і критичних технологій, орієнтованих в тому числі на створення і виробництво сучасних видів спеціальної техніки; розвиток військової авіаційної техніки України, яка має передбачити, у тому числі, формування наукового заділу і розробку нових технологічних рішень в інтересах створення перспективних зразків військової авіаційної техніки (винищувальної, штурмової авіації, в перспективі дальньої стратегічної авіації); розвиток суднобудування в т. ч. : виробництво сучасних підводних човнів, есмінців, авіа- і гелікоптеро - носців).
В рамках цих програм повинна проводитися науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) по створенню найважливіших технологій міжгалузевого значення за пріоритетними напрямами розвитку науки, технологій і техніки України, які повинні охоплювати більшу частину переліку критичних технологій України. Відповідно до програмних заходів повинна здійснюватися розробка конкретних технологій, які не поступаються сучасному світовому рівню.
Реалізація таких програм дозволить значно підвищити якість виробленої цивільної та військової техніки на підприємствах ОПК, що забезпечить її високу конкурентоспроможність на світових ринках.
У перспективі розвиток авіа-і суднобудування, що зберігають конкурентні переваги, в тому числі і на зовнішньому ринку; розвиток радіоелектронного комплексу; розвиток виробництва імпортозамінного обладнання дозволить значно підвищити військово-економічний потенціал держави.
Підготував Олександр Майстренко
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 46, ст.366 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 5286-VI ( 5286-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 38, ст.499
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178 }
Цей Закон з метою захисту національних інтересів України,
утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної,
правової держави у сфері цивільно-військових відносин,
забезпечення прав і свобод людини та відповідно до міжнародних
зобов'язань, взятих Україною, визначає правові засади організації
і здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними
Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України
військовими формуваннями, а також над правоохоронними органами
держави.
Розділ I
ОСНОВИ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
НАД ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРАВООХОРОННИМИ
ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ
Стаття 1. Визначення основних термінів
Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
цивільно-військові відносини - сукупність правових
взаємовідносин між суспільством та складовими частинами Воєнної
організації держави, які охоплюють політичні,
фінансово-економічні, соціальні та інші процеси у сфері
національної безпеки і оборони;
Воєнна організація держави - охоплена єдиним керівництвом
сукупність органів державної влади, військових формувань,
утворених відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів
України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем
суспільства і відповідно до Конституції та законів України
безпосередньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів
держави від зовнішніх та внутрішніх загроз;
правоохоронні органи - державні органи, які відповідно до
законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні
функції;
демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та
правоохоронними органами держави (далі - цивільний контроль) -
комплекс здійснюваних відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і
законів України правових, організаційних, інформаційних заходів
для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в
діяльності всіх складових частин Воєнної організації та
правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній
діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню
державної та військової дисципліни.
Стаття 2. Основні завдання цивільного контролю
Цивільний контроль має забезпечувати:
пріоритет політичних підходів до вирішення питань військового
будівництва, спрямування діяльності всіх складових частин Воєнної
організації та правоохоронних органів на реалізацію визначених
засадами внутрішньої і зовнішньої політики завдань у сфері
національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності з метою
становлення і розвитку громадянського суспільства та зміцнення
конституційного правопорядку в державі, здійснення визначених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) функцій у сфері національної
безпеки, оборони та зміцнення громадського порядку;
дотримання законності в діяльності всіх складових частин
Воєнної організації та правоохоронних органів держави;
підтримання політичної стабільності в суспільстві, створення
умов, які унеможливлюють використання Збройних Сил України та
інших військових формувань, правоохоронних органів для обмеження
прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу,
усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності, а також в
інтересах окремих осіб, політичних партій, громадських
організацій;
попередження та недопущення порушень конституційних прав і
свобод, захист законних інтересів громадян України, які
перебувають на службі у Збройних Силах України, інших військових
формуваннях, утворених відповідно до законів України, та у
правоохоронних органах, осіб, звільнених з військової служби, а
також членів їхніх сімей;
урахування громадської думки, пропозицій громадян та
громадських організацій при обговоренні й ухваленні рішень з
питань діяльності Збройних Сил України, інших військових
формувань, правоохоронних органів та посадових осіб у сфері
оборони, національної безпеки, зміцнення громадського порядку і
законності;
виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і
раціональне використання бюджетних коштів, спрямовуваних на
утримання і функціонування Воєнної організації та правоохоронних
органів держави, зокрема на реформування Збройних Сил України;
використання за цільовим і функціональним призначенням
державного майна, переданого в управління Збройним Силам України
та іншим військовим формуванням, а також правоохоронним органам;
своєчасне, повне і достовірне інформування органів державної
влади та суспільства про діяльність Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів, забезпечення її
відповідності вимогам Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів
України, нормам міжнародного права, реальній військово-політичній
і криміногенній обстановці, завданням забезпечення надійної
оборони і безпеки держави, зміцнення громадського порядку.
Стаття 3. Правові основи цивільного контролю
Правовими основами цивільного контролю над Воєнною
організацією і правоохоронними органами держави є Конституція
України ( 254к/96-ВР ), цей та інші закони України, а також
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
Стаття 4. Принципи здійснення цивільного контролю
Цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними
органами держави здійснюється на основі:
верховенства права, неухильного дотримання вимог
законодавства, яким регулюються цивільно-військові відносини,
діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань,
правоохоронних органів;
розмежування функцій і повноважень політичного керівництва
Воєнною організацією держави і правоохоронною діяльністю та
професійного військового управління Збройними Силами України,
іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами,
унеможливлення дублювання їхніх функцій;
взаємодії й відповідальності органів державної влади та
органів військового управління і правоохоронних органів у межах,
визначених законодавством, за здійснення оборонної політики та
політики у справі зміцнення законності й громадського порядку, за
своєчасне і всебічне матеріально-фінансове забезпечення Збройних
Сил України, інших складових частин Воєнної організації,
правоохоронних органів держави для виконання покладених на них
функцій;
деполітизації та деідеологізації контролю. Службові
(посадові) особи, здійснюючи згідно із цим Законом функції
контролю у сфері оборони і безпеки держави та правоохоронної
діяльності, не можуть бути зв'язані рішеннями політичних партій чи
громадських організацій;
прозорості видатків на національну безпеку і оборону,
правоохоронну діяльність, утилізацію та ліквідацію озброєнь,
попередження і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;
здійснення діяльності Збройних Сил України, інших військових
формувань на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;
відкритості для суспільства інформації про діяльність
Збройних Сил України та інших складових частин Воєнної
організації, правоохоронних органів держави, яка не становить
державну таємницю, з урахуванням визначеної законами специфіки
державних правоохоронних органів;
відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і
достовірність інформації, що надається, та за реагування на
звернення громадян, громадських організацій, виступи засобів
масової інформації;
судового захисту прав суб'єктів цивільного контролю.
Стаття 5. Предмет цивільного контролю
Предметом цивільного контролю у сфері оборони і безпеки,
правоохоронної діяльності держави є:
обґрунтованість рішень державних органів з військових питань
та питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх
засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним
зобов'язанням України за укладеними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
хід виконання програм реформування Збройних Сил України,
інших військових формувань, зокрема програм переведення Збройних
Сил України на контрактну форму комплектування особовим складом,
вирішення проблем соціальної і професійної адаптації
військовослужбовців, які підлягають звільненню або звільнені в
запас чи у відставку, забезпечення їх житлом та конверсії колишніх
військових об'єктів, військового, військово-політичного та
військово-технічного співробітництва з іншими державами та
міждержавними союзами, створення і розвитку виробництва нових
видів озброєнь та військової техніки, конверсії оборонних
підприємств і виробництв, відчуження і реалізації військового
майна, приватизації підприємств, що віднесені до сфери управління
Міністерства оборони України та інших центральних органів
виконавчої влади, інших загальнодержавних програм у сфері оборони
і національної безпеки, правоохоронної діяльності; формування і
реалізація кадрової політики в цих сферах;
стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка
громадян до захисту Батьківщини;
питання експорту та імпорту озброєнь та військової техніки;
дотримання вимог Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів
України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі
в Збройних Силах України, інших військових формуваннях,
правоохоронних органах, стану правової і соціальної захищеності
осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять
військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з
військової служби та членів їхніх сімей;
формування, затвердження і використання визначених законом
про Державний бюджет України видатків на потреби оборони,
національної безпеки, правоохоронної діяльності; дотримання
бюджетного законодавства в цих сферах;
формування, фінансове забезпечення і виконання оборонного
замовлення, планів мобілізаційної підготовки і мобілізації,
заходів щодо утилізації та ліквідації озброєнь, попередження
надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків;
участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних
операціях з підтримання миру і безпеки, спільних військових
навчаннях та інших акціях у рамках міжнародного військового та
військово-технічного співробітництва; { Абзац дев'ятий статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5286-VI ( 5286-17 ) від
18.09.2012 }
дотримання законів України при вирішенні питань про допуск
підрозділів збройних сил інших держав на територію України та під
час перебування їх на її території;
дотримання законності при розгляді органами державної влади,
військовими посадовими особами звернень і скарг
військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та
членів їхніх сімей.
Стаття 6. Система та суб'єкти цивільного контролю
Система цивільного контролю над Воєнною організацією і
правоохоронними органами держави складається з:
парламентського контролю;
контролю, здійснюваного Президентом України;
контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування;
контролю з боку судових органів та нагляду з боку органів
прокуратури;
громадського контролю.
Суб'єктами цивільного контролю над Воєнною організацією і
правоохоронними органами держави є:
Верховна Рада України;
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
Президент України;
Рада національної безпеки і оборони України;
Кабінет Міністрів України;
центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах
повноважень, визначених законом;
органи місцевого самоврядування в межах повноважень,
визначених законом;
прокуратура України;
судові органи України;
громадяни України та громадські організації, утворювані
відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) для здійснення та
захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних,
економічних, соціальних, культурних інтересів;
засоби масової інформації.
Стаття 7. Особливості та обмеження у здійсненні контролю
Суб'єкти цивільного контролю здійснюють свої повноваження у
сфері контролю з дотриманням встановленого законодавством України
режиму доступу до інформації, яка віднесена до державної таємниці,
а також обмежень, встановлених законом для захисту стратегічних
інтересів держави, у тому числі в разі введення надзвичайного і
воєнного стану.
Оперативні та мобілізаційні плани Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів,
оперативно-розпорядчі дії їх посадових осіб контролю з боку
громадян та громадських організацій не підлягають.
Контроль за діяльністю Служби безпеки України, розвідувальних
і контррозвідувальних органів України, оперативних підрозділів,
які проводять оперативно-розшукову діяльність, а також органів
досудового розслідування здійснюється з дотриманням вимог законів
України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ), "Про
розвідувальні органи України" ( 2331-14 ), "Про контррозвідувальну
діяльність" ( 374-15 ), "Про оперативно-розшукову діяльність"
( 2135-12 ), "Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах
України" ( 3099-14 ), інших законів та Кримінального
процесуального кодексу України ( 4651-17 ).
{ Частина третя статті 7 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012 }
Розділ II
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України в здійсненні
контролю над Воєнною організацією та
правоохоронними органами держави
Верховна Рада України, реалізуючи установчі й законодавчі
функції та здійснюючи парламентський контроль над Воєнною
організацією і правоохоронними органами держави, відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ):
визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики;
визначає основи національної безпеки, організації Збройних
Сил України і забезпечення громадського правопорядку;
затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції
Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань, Міністерства
внутрішніх справ України;
визначає основи правового і соціального захисту та види
пенсійного забезпечення військовослужбовців;
при затвердженні Державного бюджету України визначає розмір
витрат на забезпечення оборони, державної безпеки України і
громадського порядку із зазначенням конкретного спрямування
бюджетних асигнувань;
розглядає за поданням Кабінету Міністрів України і затверджує
загальнодержавні програми реформування та розвитку Збройних Сил
України, правоохоронних органів, вирішення соціальних проблем, а
також інші програми, що стосуються оборони і безпеки держави,
програми військового, військово-політичного та
військово-технічного співробітництва з іншими державами та
міждержавними союзами;
при обговоренні звітів і доповідей Кабінету Міністрів України
про виконання Державного бюджету України розглядає стан і
доцільність використання бюджетних коштів, виділених на потреби
національної оборони, забезпечення державної безпеки і
громадського порядку;
обговорює хід реформування Збройних Сил України, інші питання
функціонування Воєнної організації та правоохоронних органів
держави у форматі "Дня Уряду України" та на парламентських
слуханнях;
визначає порядок збереження державної таємниці при
інформуванні громадськості про діяльність Воєнної організації і
правоохоронних органів держави;
визначає правовий режим державного кордону України;
визначає правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації та затверджує укази Президента
України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або
в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію,
про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної
ситуації;
оголошує за поданням Президента України стан війни та
укладення миру і схвалює рішення Президента України про
використання Збройних Сил України та інших військових формувань у
разі збройної агресії проти України;
схвалює рішення про надання військової допомоги іншим
державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до
іншої держави, у тому числі для участі в міжнародних операціях з
підтримання миру і безпеки, та про допуск підрозділів збройних сил
інших держав на територію України; { Абзац чотирнадцятий статті 8
із змінами, внесеними згідно із Законом N 5286-VI ( 5286-17 ) від
18.09.2012 }
надає згоду на обов'язковість міжнародних договорів України,
в тому числі тих, що безпосередньо стосуються Воєнної організації
держави і правоохоронної діяльності.
Стаття 9. Повноваження парламентських комітетів і спеціальних
комісій у здійсненні контролю
Відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України
комітети:
аналізують хід виконання ухвалених Верховною Радою України
законів і постанов у сфері національної безпеки і оборони, охорони
громадського порядку і боротьби із злочинністю, інформують з цих
питань та вносять у встановленому порядку на розгляд Верховної
Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України
пропозиції щодо вирішення наявних у цих сферах проблем та усунення
причин, що їх породжують;
періодично інформують громадськість, у тому числі через
засоби масової інформації, про свою діяльність.
Для вивчення, підготовки і попереднього розгляду окремих
питань у сфері національної безпеки, оборони, правоохоронної
діяльності Верховна Рада України в межах своїх повноважень може
створювати тимчасові спеціальні комісії, а для проведення
розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, -
тимчасові слідчі комісії, які діють у порядку, встановленому
законом.
Стаття 10. Повноваження народних депутатів України в
здійсненні контролю
Народні депутати України відповідно до Конституції
( 254к/96-ВР ) і законів України:
здійснюють право законодавчої ініціативи щодо правового
регулювання проблем національної безпеки і оборони, правоохоронної
діяльності;
беруть участь в обговоренні законопроектів та інших питань,
пов'язаних з обороною і безпекою держави, правоохоронною
діяльністю, на засіданнях Верховної Ради України, "Днях Уряду
України", парламентських слуханнях, у парламентських комітетах і
комісіях;
звертаються на сесії Верховної Ради України із запитом з
питань національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю до
керівників органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, у тому числі до посадових осіб Збройних Сил
України та інших військових формувань, правоохоронних органів, які
зобов'язані у встановлений законом термін повідомити народного
депутата України про результати розгляду його запиту.
Стаття 11. Контроль за додержанням конституційних прав і
свобод військовослужбовців
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
здійснюючи повноваження, визначені Конституцією України
( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами України:
перевіряє за своєю ініціативою чи за дорученням Верховної
Ради України або за зверненням громадянина чи громадської
організації стан додержання конституційних прав і свобод осіб, які
підлягають призову, проходять військову службу, перебувають у
запасі та призвані на збори, осіб, звільнених з військової служби,
а також членів їхніх сімей;
має право запитувати та отримувати від керівників та інших
службових (посадових) осіб Збройних Сил України, інших військових
формувань, правоохоронних органів, при неухильному дотриманні
встановленого режиму таємності, документи, матеріали та пояснення,
необхідні для здійснення повноважень, покладених на них законом;
користується правом невідкладного прийому службовими
(посадовими) особами Збройних Сил України, інших військових
формувань, правоохоронних органів;
для здійснення своїх функцій має право безперешкодно, у тому
числі без попередження, відвідувати, при дотриманні встановленого
режиму, військові частини та підрозділи, а також бути присутнім на
засіданнях колегіальних органів Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів при обговоренні
питань, що належать до повноважень Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини.
Для здійснення контролю за додержанням конституційних прав і
свобод людини і громадянина у сфері національної безпеки і
оборони, правоохоронної діяльності затверджується представник
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах
захисту прав військовослужбовців, повноваження якого обмежуються
терміном повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини. Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини у справах захисту прав військовослужбовців не може бути
особа, яка перебуває на дійсній військовій службі.
Призначення Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини і затвердження його представника у справах захисту прав
військовослужбовців та звільнення їх з посад здійснюються в
порядку, встановленому Законом України "Про Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини" ( 776/97-ВР ).
У щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини окремо відображається стан справ із додержанням
конституційних прав і свобод військовослужбовців, пропозиції щодо
зміцнення законності, усунення недоліків і порушень у діяльності
відповідних складових частин Воєнної організації та правоохоронних
органів держави. Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини оприлюднюється.
Оголошення стану війни, введення на території України або в
окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану не обмежує
повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та
його представника у справах захисту прав військовослужбовців.
Про свою діяльність та стан справ із додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина у Збройних Силах
України та інших військових формуваннях, правоохоронних органах
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини періодично
інформує громадськість, у тому числі через засоби масової
інформації.
Стаття 12. Контроль за використанням коштів Державного
бюджету України, що виділяються на потреби
національної безпеки і оборони та правоохоронну
діяльність
Контроль за використанням коштів Державного бюджету України,
що виділяються на потреби національної безпеки і оборони,
правоохоронну діяльність, здійснює від імені Верховної Ради
України Рахункова палата, керуючись Законом України "Про Рахункову
палату" ( 315/96-ВР ), Бюджетним кодексом України ( 2542-14 ) та
іншими законами України.
Про свою діяльність і стан справ у цій сфері Рахункова палата
не рідше одного разу на рік доповідає Верховній Раді України і
періодично інформує громадськість, у тому числі через засоби
масової інформації.
Розділ III
КОНТРОЛЬ, ЗДІЙСНЮВАНИЙ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ
Стаття 13. Здійснення Президентом України повноважень у сфері
контролю над Воєнною організацією та
правоохоронними органами держави
Президент України як глава держави і гарант державного
суверенітету, територіальної цілісності України, додержання
Конституції України ( 254к/96-ВР ), прав і свобод людини і
громадянина і як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України
при здійсненні своїх державних функцій відповідно до Конституції і
законів України:
вносить на затвердження Верховної Ради України пропозиції
щодо загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних
Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань, а також Міністерства
внутрішніх справ України;
призначає на посади та звільняє з посад вище командування
Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних
органів; присвоює вищі військові звання;
вносить до Верховної Ради України пропозиції про оголошення
стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил
України в разі збройної агресії проти України;
приймає відповідно до закону рішення про загальну або
часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній
незалежності України з внесенням рішення на затвердження Верховною
Радою України;
приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні
або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує
в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної
екологічної ситуації з визначенням участі в здійсненні пов'язаних
із цим заходів Збройних Сил України та інших військових
формувань - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою
України;
вживає заходів щодо припинення діяльності незаконних
воєнізованих формувань, а також будь-яких спроб використання
Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних
органів для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення
конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх
діяльності;
приймає рішення - з внесенням їх на схвалення Верховною Радою
України - про надання військової допомоги іншим державам, про
направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави, у
тому числі для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і
безпеки, та про допуск підрозділів збройних сил інших держав на
територію України; { Абзац восьмий частини першої статті 13 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5286-VI ( 5286-17 ) від
18.09.2012 }
розглядає перед внесенням на затвердження Верховною Радою
України розроблені Кабінетом Міністрів України загальнодержавні
програми у сфері національної безпеки і оборони, програми
військового, військово-політичного та військово-технічного
співробітництва України з іншими державами та міжнародними
союзами.
Контроль за діяльністю Збройних Сил України, інших військових
формувань і органів виконавчої влади у сфері національної безпеки
і оборони та правоохоронної діяльності Президент України здійснює
як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної
безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності
відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) допоміжні служби.
Стаття 14. Повноваження Ради національної безпеки і оборони
України в здійсненні контролю над Воєнною
організацією держави
Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБОУ)
здійснює контроль над Воєнною організацією держави на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) в порядку і в межах
компетенції, визначених Законом України "Про Раду національної
безпеки і оборони України" ( 183/98-ВР ).
Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України.
Про свою діяльність РНБОУ інформує громадськість, у тому
числі через засоби масової інформації.
Розділ IV
КОНТРОЛЬ, ЗДІЙСНЮВАНИЙ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
ТА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 15. Повноваження Кабінету Міністрів України в
здійсненні контролю
Кабінет Міністрів України, реалізуючи конституційні
повноваження щодо здійснення внутрішньої і зовнішньої політики
держави, забезпечення її суверенітету, обороноздатності та
національної безпеки, громадського порядку, боротьби із
злочинністю, відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів
України, актів Президента України:
розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти
законів з питань національної безпеки і оборони, правоохоронної
діяльності, що потребують законодавчого врегулювання, і в межах
своєї компетенції приймає відповідні рішення;
визначає згідно з законодавством потреби у витратах на
національну безпеку і оборону, правоохоронну діяльність, боротьбу
з організованою злочинністю, тероризмом, захист державного
кордону, охоронну діяльність, виконання покарань. Проект
оборонного бюджету як складова частина Державного бюджету України
попередньо розглядається Радою національної безпеки і оборони
України;
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України
Державного бюджету України, у тому числі виділення в повному
обсязі бюджетних асигнувань на потреби національної безпеки і
оборони, правоохоронну діяльність;
доповідає і звітує перед Верховною Радою України про
виконання Державного бюджету України у сфері національної безпеки
і оборони, правоохоронної діяльності;
розробляє і вносить на затвердження Верховною Радою України
загальнодержавні програми у сфері національної безпеки і оборони,
програми військового, військово-політичного і військово-технічного
співробітництва України з іншими державами та міждержавними
союзами;
організовує розробку і затверджує державне замовлення на
випуск продукції військового призначення, здійснює контроль за
його виконанням, а також за створенням, збереженням і розвитком
мобілізаційних потужностей, створенням, утриманням та своєчасним
оновленням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, за
підготовкою і утриманням транспортних та інших засобів, які в разі
введення воєнного чи надзвичайного стану відповідно до
законодавства України мають бути передані до Збройних Сил України,
інших військових формувань, правоохоронних органів;
організовує розробку та подає на затвердження Президентові
України проект Мобілізаційного плану України на особливий період;
здійснює контроль за експортом озброєнь та військової
техніки, стратегічних матеріалів, технологій та продукції
подвійного призначення;
встановлює порядок відчуження і реалізації військового майна,
матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, терміни
використання якого закінчилися і який підлягає розбронюванню і
відпуску та оновленню, передачі в оренду військових об'єктів і
майна, контролює дотримання законодавства при здійсненні
господарської діяльності у Збройних Силах України, інших
військових формуваннях, правоохоронних органах;
здійснює контроль за дотриманням у Збройних Силах України,
інших військових формуваннях, правоохоронних органах земельного,
податкового, господарського, трудового, житлового законодавства,
законодавства з охорони довкілля;
вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо
вдосконалення організаційної структури Воєнної організації та
правоохоронних органів держави.
Стаття 16. Повноваження центральних органів виконавчої влади
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що
мають у підпорядкуванні військові формування, правоохоронні
органи, у межах своїх повноважень:
організовують і забезпечують виконання законів України, інших
нормативно-правових актів стосовно національної безпеки і оборони
та правоохоронної діяльності;
створюють необхідні умови для здійснення іншими суб'єктами
демократичного цивільного контролю передбачених законами
повноважень;
забезпечують об'єктивне і своєчасне інформування Верховної
Ради України, Президента України, Ради національної безпеки і
оборони України, Кабінету Міністрів України про стан у
підпорядкованих військових формуваннях і правоохоронних органах;
інформують з цих питань громадськість у порядку, визначеному
цим та іншими законами.
Інші центральні органи виконавчої влади сприяють Збройним
Силам України та іншим військовим формуванням, правоохоронним
органам у виконанні покладених на них функцій і здійснюють
відповідно до законодавства належне їх забезпечення.
Стаття 17. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів
Автономної Республіки Крим забезпечують на території Автономної
Республіки Крим контроль за виконанням підприємствами, установами
та організаціями всіх форм власності, службовими (посадовими)
особами і громадянами законів України, інших нормативно-правових
актів у сфері оборони, охорони громадського порядку і боротьби із
злочинністю відповідно до законодавства, інформують із цих питань
громадськість у порядку, визначеному цим та іншими законами.
Стаття 18. Участь органів місцевого самоврядування та
місцевих державних адміністрацій у здійсненні
контролю
Органи місцевого самоврядування та місцеві державні
адміністрації в межах повноважень, визначених Конституцією
( 254к/96-ВР ) і законами України:
контролюють хід допризовної підготовки, відбір військовими
комісіями громадян призовного віку на військову службу;
забезпечують виконання законодавства стосовно дотримання прав
та соціальних гарантій громадян, які можуть бути призвані на
військову службу, перебувають на військовій службі, звільнені з
військової служби, та членів їхніх сімей;
сприяють розташованим на відповідній території підрозділам
Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронним
органам у виконанні покладених на них завдань;
мають право заслуховувати доповіді посадових осіб органів
управління Збройних Сил України, інших військових формувань,
дислокованих на території регіону, про виконання вимог
законодавства стосовно правового та соціального захисту громадян,
які мають бути призвані на військову службу, перебувають на
військовій службі, звільнених у запас чи відставку, пенсіонерів та
членів їхніх сімей;
здійснюють контроль за дотриманням у розташованих на
території регіону військових частинах, органах та закладах
Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних
органах земельного, податкового, господарського, трудового,
житлового законодавства та законодавства з питань охорони
довкілля;
узгоджують - з точки зору забезпечення безпеки громадян -
плани проведення на території регіону військових навчань та інших
заходів, пов'язаних з участю і присутністю великої кількості
людей;
розробляють оперативні плани і забезпечують взаємодію органів
місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій і
відповідних структур військового управління при виконанні завдань
територіальної оборони;
отримують від керівництва дислокованих на території регіону
військових частин і підрозділів Збройних Сил України, інших
військових формувань необхідну інформацію про загрозу або масштаби
забруднення довкілля радіоактивними, отруйними та іншими
небезпечними речовинами внаслідок аварій на військових об'єктах
або з військовою технікою, а також щодо наявності і можливостей
сил, засобів і ресурсів на підпорядкованій території для
організації узгоджених дій у надзвичайних ситуаціях;
інформують громадськість, у тому числі через засоби масової
інформації, про свою діяльність у вирішенні завдань, пов'язаних з
національною безпекою і обороною, боротьбою із злочинністю.
Для виконання цих завдань місцеві ради можуть утворювати
депутатські комісії з питань демократичного цивільного контролю, а
в місцевих державних адміністраціях можуть створюватися необхідні
підрозділи.
Розділ V
ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ НАД ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
І ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ
Стаття 19. Участь громадян у здійсненні контролю
Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного
контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними
органами як через громадські організації, членами яких вони є,
через депутатів представницьких органів влади, так і особисто
шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини та його представника у справах захисту прав
військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку,
визначеному Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України
"Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ).
Громадським організаціям, зареєстрованим у встановленому
порядку, гарантується відповідно до Конституції України
( 254к/96-ВР ), цього Закону і статутних положень можливість:
запитувати та отримувати в установленому порядку від органів
державної влади, у тому числі від органів військового управління,
інших організацій, підприємств і установ, що належать до Воєнної
організації держави, правоохоронних та інших органів інформацію,
яка не містить державної таємниці, з питань діяльності Збройних
Сил України, інших військових формувань, правоохоронної
діяльності;
проводити наукові дослідження з проблем військового
будівництва, організації оборони, забезпечення безпеки країни,
боротьби із злочинністю, проводити публічне обговорення їх
результатів, створювати для цього громадські фонди, центри,
колективи експертів тощо;
проводити громадську експертизу проектів законів, рішень,
програм, представляти свої висновки і пропозиції відповідним
державним органам для врахування в ході реформування Збройних Сил
України, інших складових частин Воєнної організації та
правоохоронних органів держави;
брати участь у громадських дискусіях та відкритих
парламентських слуханнях з питань реформування і діяльності
Збройних Сил України, інших ланок Воєнної організації та
правоохоронних органів держави, проблем правового і соціального
захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей;
знайомитися з умовами служби, життя і побуту
військовослужбовців;
через суб'єктів права законодавчої ініціативи виступати із
законодавчими ініціативами в галузі військового будівництва,
правоохоронної діяльності, соціального захисту
військовослужбовців, пенсіонерів та членів їхніх сімей.
Стаття 20. Роль засобів масової інформації у здійсненні
цивільного контролю
Засоби масової інформації, висвітлюючи проблеми у сфері
національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю, на основі
об'єктивної інформації про службу, життя і побут
військовослужбовців, процеси, що відбуваються в армійському
середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню
престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства
до Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної
організації держави, правоохоронних органів.
Засоби масової інформації:
у встановленому порядку можуть запитувати та безоплатно
отримувати від органів військового управління, інших органів
державної влади, організацій, підприємств і установ, які належать
до Воєнної організації держави, правоохоронних органів, відкриту
інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої
компетенції. Керівники відповідних органів, установ, підприємств і
організацій зобов'язані безперешкодно надавати таку інформацію;
поширюють отриману інформацію через пресу, радіо,
телебачення, засоби глобальної інформаційної мережі Інтернет та в
інший спосіб, дотримуючись вимог законодавства щодо збереження
державної таємниці;
публікують офіційні відповіді органів державної влади та
військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше.
З метою систематичного інформування громадськості про
діяльність Воєнної організації держави і правоохоронних органів,
наявні проблеми в цій сфері та їх вирішення відповідні органи
державної влади та військового управління періодично, за
заздалегідь оприлюдненим розкладом, проводять прес-конференції,
вміщують на веб-сторінках Інтернету і оновлюють відповідні
матеріали. З цією ж метою періодично - раз на рік - видається
"Біла книга" про діяльність Збройних Сил України.
Розділ VI
ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ НАД
ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРАВООХОРОННИМИ
ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ
Стаття 21. Обов'язки органів військового управління,
посадових осіб Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів щодо
сприяння у здійсненні цивільного контролю
З метою забезпечення відкритості для громадськості
функціонування Воєнної організації держави, правоохоронних
органів, створення необхідних умов для здійснення демократичного
цивільного контролю в цій сфері:
державні органи, діяльність яких пов'язана з Воєнною
організацією держави, охороною громадського порядку і боротьбою із
злочинністю, сприяють визначеним цим Законом суб'єктам цивільного
контролю в одержанні необхідної інформації і надають допомогу у
виконанні їхніх функцій;
Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ
України, інші центральні органи виконавчої влади, органи
військового управління, їх посадові особи зобов'язані розглядати
звернення громадських організацій, військовослужбовців та інших
громадян, повідомлення засобів масової інформації про порушення
прав військовослужбовців, працівників правоохоронних органів,
членів їхніх сімей або неналежне виконання наданих законом
повноважень і функцій відповідними органами у сфері оборони,
національної безпеки, охорони громадського порядку, їх посадовими
і службовими особами та у встановлений законом строк повідомляти
заявників і засоби масової інформації про результати розгляду та
вжиті заходи;
органи управління Збройних Сил України, інших військових
формувань, правоохоронних органів заздалегідь повідомляють органи
місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а за
необхідності також населення щодо військових навчань та інших
заходів, якщо вони можуть зачіпати права територіальних громад,
майнові та інші інтереси громадян або створювати загрозу для життя
і здоров'я людей.
Інформування громадськості, здійснення взаємодії Збройних Сил
України, інших військових формувань, правоохоронних органів з
Верховною Радою України, громадськими організаціями, засобами
масової інформації покладається на одного із заступників керівника
(державного секретаря) міністерства, іншого центрального органу
виконавчої влади, якому підпорядковуються створювані у зазначених
органах прес-служби та підрозділи по зв'язках із громадськістю.
До складу військових рад видів і родів військ, оперативних
військових напрямків за погодженням з Президентом України можуть
включатися представники центральних і регіональних органів
виконавчої влади.
Прес-служби та відділи по зв'язках з громадськістю оперативно
надають засобам масової інформації об'єктивну та повну інформацію
про діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань,
правоохоронних органів.
Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства про
цивільний контроль
Службові (посадові) особи та громадяни, винні в невиконанні
або порушенні законодавства, що регулює здійснення цивільного
контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами
держави, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 23. Судовий захист у сфері контролю
Суди, здійснюючи судочинство у Воєнній організації держави,
при розгляді конкретних справ можуть виносити окремі ухвали на
адресу відповідних органів державної влади та місцевого
самоврядування, посадових осіб, протиправні дії чи бездіяльність
яких сприяли вчиненню кримінальних правопорушень
військовослужбовцями або спричинили порушення прав і законних
інтересів громадян.
{ Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII
( 245-18 ) від 16.05.2013 }
Стаття 24. Нагляд за дотриманням законності у сфері контролю
Нагляд за дотриманням законності при здійсненні цивільного
контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами
держави покладається на органи прокуратури України.
Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить
цьому Закону.
2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний термін подати
до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення можливих змін
до законів України у зв'язку з прийняттям цього Закону та
забезпечити внесення відповідних змін до нормативно-правових актів
органів виконавчої влади.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 19 червня 2003 року
N 975-IV
