Українське коло

22 січня у день сторіччя проголошення Українською Центральною Радою Четвертого універсалу — 22 січня 2018 р. в музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» відкрилась унікальна виставка «Українське коло: до сторіччя визвольних змагань (1917—1921 рр.)» присвячена 100-річчю проголошення незалежності УНР та Дню Соборності України. Виставка Українське коло є міжнародним виставковим проектом, присвяченим драматичному і доленосному періоду української історії, який призвів до створення модерної держави на українських етнічних теренах.Автентичні експонати, представлені на виставці, ніби повертають нас у ті далекі часи. Це меморіальні речі Симона Петлюри та Володимира Винниченка з Нью-Йорку, документи про вступ України (УНР) до Ліги Націй з архіву офісу ООН у Женеві, Велика державна печатка УНР та печатка Центральної Ради, прапор Першого пішого Запорізького полку імені гетьмана Петра Дорошенка, що прибув з Варшави, перстень Скоропадського.До організації виставки долучилися 30 музеїв, бібліотек та архівів з 4 країн! Понад 70% артефактів вперше демонструються в Музеї історії Києва!Головні концептуальні підходи виразно проявляються у побудові експозиції та зумовлюють її структуру. Виставка обєднує чотири тематичних блоки:І. Відродження Нації.ІІ. Розбудова Держави.ІІІ. Змагання за Україну.IV. Боротьба за міжнародне визнання.Куратор проекту Українське коло Юрій Савчук провів для всіх гостей цікаву екскурсії, ознайомим із представленими експонатами та розповів про ті буреломні часи. Виставка вдалася, окрім тільки одного. Серед представлених експонатів є безліч тогочасних фотографій та відею, на яких чітко видно український жовто-блакитний прапор, якому на жаль на виставці місця не знайшлося і не має жодної про нього згадки, зокрема нормативних документів як про перший стяг Української Народної Республіки та Української революції.  При цьому творчим задумом виставки на думку організаторів, її структура, експозиційна композиція та художні прийоми підпорядковані головному концепту: досвід минулого, застереження майбутньому та сучасний історичний квест.               
Леонід Коваленкo

Давід Деніл «Не дай спати нам, ходячим» (Let Us Not Fall Asleep While Walking)

Voloshyn Gallery представляє персональну виставку фотографій бельгійського художника Давіда Деніла «Не дай спати нам, ходячим».

Фотографія для Давіда – інструмент, що дозволяє досліджувати, створювати кадри, які розгортають перед глядачем простір поза фотографічним зрізом часу. Він використовує візуальний підхід, щоб зобразити сьогодення України, що як і раніше тісно пов’язане із її історією.

Фотопроект «Не дай спати нам, ходячим» (Let Us Not Fall Asleep While Walking) – це спроба продемонструвати психологічний стан мешканців України, а також точку зіткнення минулого із сьогоденням, та надії на майбутнє без війни.

Давід працював над проектом протягом 50 днів. Всупереч документалістському підходу, він волів не показувати війну на сході, а закцентувати увагу на аспектах життя, які йому відкрилися у Києві. Вступаючи у діалоги із людьми, яких він зустрічав на вулицях, і спілкуючись з ними про конфлікт, а також про те, як ці люди інтерпретують власну дійсність, Давід об’єднав їх досвід в єдине ціле, у якому всі образи постають в якості індивідуальної життєвої спадщини. Знімки демонструють життя й акти самовираження окремих людей, виявляючи психологічну ідентичність українців та кризи у цілому.

За назву проекту були взяті рядки з останнього вірша Тараса Шевченка «Минають днi, минають ночі». Рядок «Не дай спати ходячому» був змінений на «Не дай спати НАМ...», щоб посилання охоплювало усіх людей України.

 «Я розглядаю свою роботу як набір коротких імпульсів на певну тему. Головна мета – створити проект, який зміг би проіснувати настільки довго, що колізії минулого і майбутнього можна було б розглядати в якості незалежних реальностей, що ставлять під сумнів наші повсякденні мотиви», – каже про свій проект художник.

«Проект Давіда Деніла важливий для наших глядачів, адже це можливість побачити  себе очима людини «ззовні». Ми призвичаєні до цілої купи нелогічних, архаїчних речей та явищ, і нам навіть не спадає на думку, що вони можуть здатися комусь дивними, що їх доцільність може бути поставлена під сумнів. Таке сприйняття дійсності і своїх можливостей обумовлене життям у межах радянського та пострадянського простору. Ми дуже раді демонструвати фотороботи Давіда Деніла, адже такі проекти-дослідження вкрай значущі для нашого соціуму, це можливість аналізувати себе та свої дії, змінюватись на краще», – зауважує співвласник Voloshyn Gallery Максим Волошин.

На даний момент Давід Деніл спільно зі швейцарською художницею Меліною Вілсон працює над концепцією однойменної книги, яка стане розширеною версією проекту «Не дай спати нам, ходячим». До видання увійдуть 137 знімків – це число загиблих в лютому 2014 року під час Революції гідності. Фотороботи будуть підкріплені знайденими відеоматеріалами, текстами, а також архівними матеріалами. Видання книги заплановано на початок 2018 року, надрукована вона буде в Україні.

Давід Деніл народився в 1976 році Льовені, Бельгія. Живе і працює в Генті, Бельгія. Здобув освіту інженера. Вперше зацікавився фотографією в 2014, після того як побачив роботи Джейкоба Ріїсе «Як живе інша половина». Під враженням від присутності великої кількості світла, яскравих композицій і тіней, що відбивали повсякденність і в той же час поєднувалися із концептуальним підходом, а також вдавання до фотографії як до засобу відображення соціальної несправедливості, Давід взявся адаптувати ці методи під проблематику сучасної дійсності.

Voloshyn Gallery – галерея сучасного мистецтва, була заснована Максимом та ЮлієюВолошиними у 2006 році. Від початку заснування носила назву Mystetska Zbirka Art Gallery та спеціалізувалась на класичному українському мистецтві та соцреалізмі, що є невід'ємною частиною історії мистецтва України. Згодом галерея змінила назву, розширила свій виставковий простір та перейшла до презентації contemporary art та концептуального мистецтва.

Сучасно-обладнаний виставковий простір галереї розташований у культурному та історичному центрі Києва на вулиці Терещенківській, у старовинному будинку 1913 року побудови, власником якого був Н. А. Терещенко. Згодом колекціонер та меценат Богдан Ханенко придбав будівлю для своєї дружини Варвари та перебудував на прибутковий будинок, другий поверх якого призначався для розширення експозиції колекції картин музею Ханенків.

Voloshyn Gallery опікується розвитком мистецького середовища в Україні і сприяє його інтеграції у світові культурні процеси. Галерея представляє українських художників за кордоном, приймає участь у міжнародних арт-ярмарках та мистецьких проектах. Презентує твори різних генерацій художників, працює на ексклюзивних умовах із такими авторами, як Михайло Деяк, Марія Сулименко, Володимир Когут. Галерея є майданчиком для експериментів, досліджень, соціальних проектів, як для знаних художників, так і для тих, хто ще тільки заявляє про себе. Voloshyn Gallery також спеціалізується на приватних продажах на вторинному ринку мистецтва XX ст. та сучасного мистецтва, надає консультативні послуги у галузі колекційного менеджмент сервісу.

Voloshyn Gallery

м. Київ, ул. Терещенківська, 13, вхід в арку 2-й двір

+38 050 136 47 37, +38 044 234 14 27, www.voloshyngallery.art,  info@voloshyngallery.com

ХТО СПРИЯЄ ВІДЧУДЖЕННЮ ЗЕМЛІ КІНОСТУДІЇ ІМ. ДОВЖЕНКА "ДОЧЦІ" "РОСНАФТИ"

Як повідомляє 5-й канал, історія розпочалась 20 років тому і нині кіностудія намагається відстояти власну землю

У Національної кіностудії імені Олександра Довженка намагаються відібрати частину землі на користь кіпрської компанії "Трансбуд" (заснована російською "Роснафтою"). Про таке йдеться на офіційному сайті кіностудії.

Як повідомляється, історія почалася ще 1997 року. Саме тоді було укладено угоду між Національною кіностудією ім. О.Довженка та ТОВ "Бомонд-АЗС", згідно якої кіностудія надавала в оренду підвал і кілька цистерн для заправки автомобілів. Натомість компанія мала купувати паливо, стежити за інфраструктурою і обслуговувати автомобільну заправку, а отриманий прибуток мав розподілятися між партнерами.

Спільно працювали кіностудія та "Бомонд-АЗС" до 2005 року. А згодом у реєстрі з'явилося судове рішення про те, що державний підвал вже не державний, а приватний.

"Умови договору між кіностудією та ТОВ "Бомонд-АЗС" не передбачали перехід права власності майна. Чи це зроблено на підставі підроблених документів, чи за корупційною схемою, з’ясовуватиме слідство, але підвал став власністю ТОВ "Бомонд -АЗС". Надалі, мабуть, щоб заплутати сліди, підвал перепродується ще кілька разів. І ось в 2008 році власником приміщення стає компанія "Трансбуд", - розповіли на кіностудії.

Того ж таки 2008 року приватна компанія подає документи до Київської міськради і просить виділити їй земельну ділянку, де і розташоване згадане приміщення.

"Компанія "Трансбуд" подає документи до Київміськради на виділення земельної ділянки, яка знаходиться в межах площі, яку Кіностудія ім. О.Довженка отримала ще в 1952 році. ТОВ "Трансбуд" хоче отримати землю на підставі того, що у них є забудова на цій ділянці. Державна земля в користуванні державної компанії. міська рада не має права розпоряджатися некомунальною землею", - наголошується у повідомленні.

Офіційно ж земельна ділянка за адресою проспект Перемоги, 44 і досі перебуває у користуванні Національної кіностудії. Відповідні документи було передано Департаменту земельних ресурсів Київської міськради.

"Незважаючи на це, жодної уваги. ТОВ "Трансбуд" проводить розробку технічної документації для оформлення частини земельної ділянки кіностудії без узгодження з керівництвом студії", - кажуть у кіностудії.

Наприкінці 2017 року це питання у земельній комісії Київської міської ради було поставлене на голосування. Представники кіностудій виступали категорично проти відчудження землі.

"Спочатку депутати дослухались до аргументів користувачів землі та не підтримали виділення ділянки ТОВ "Трансбуд", але після того як представники Кіностудії пішли з засідання, депутат Михайленко Владислав з голоса підняв питання про переголосування, і врешті-решт рішення було прийнято", - зазначається у повідомленні.

 22 січня, проект відповідного рішення будуть розглядати на комісії паливно-енергетичного комплексу Київради.

Підготував В. Жук

ВИСТАВКА. «СТОП-КАДР». ЖИВОПИС ЕЛЬМІРИ ШЕМСЕДІНОВОЇ ТА ЮРІЯ ЗУБРІНА. • Французький Інститут в Україні

З 17 по 31 січня кіно і живопис у виставці молодих україських митців. На відкритті виставки кінокритик Andrey Alferov розповів про французьке кіно 60-80 років і про неймовірного Жана-П'єра Мельвіля, а потім ми побачили, як Мельвівль вплинув на творчість не лише Вонга Карвая і Квентіна Тарантіно, а і на Елміру та Юрія.
Коли два молодих талановитих митці вирішують віддати шану французькому та італійському кінематографу 60 – 80 років… Це пізнавально. І це дуже гарно!

За пітримки Bereznitsky Private Space
До зустрічі у Le Buffet Французького інституту!
Спільно з Bereznitsky Aesthetics
Фото: Ельміра Шемседінова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Польща і поляки на зламі століть

15 січня o 19.00 у приміщенні Інституту св. Фоми Аквінського (вул. Деревлянська, 13) у Києві, відвідувачі мали нагоду познайомитися з роботами польських фотографів Малґожати Шимчик-Карнасевич і Єжи Карнасевича!

Частину виставки цих двох краківських фотомитців на тему «Польща і поляки на зламі століть» (фотографій періоду 1979-2007 років) представляло Посольство Республіки Польща в Україні. Впродовж 2008-2013 років виставка побувала в багатьох українських містах, між іншим, у Краматорську, Донецьку, Луганську, Харкові, Рівному, Луцьку і Вінниці, де її приймали дуже урочисто. Відкриття експозицій проходило у співпраці з польськими дипломатично-консульськими установами за участі високопоставлених українських гостей, серед яких були і мери міст.

Величезний інтерес преси і відвідувачів викликали, серед інших, фотографії з Нової Гути, особливо ті, які показують пам`ятник Леніна після спроби підриву й паломництво Йоанна Павла II до Польщі.

Київський вернісаж - своєрідний підсумок багаторічної мандрівки виставки по Україні. За задумом експозиції, вона має показати Польщу і лиця поляків в епоху радикальних суспільно-політичних перетворень на нашому континенті, а також заохотити відвідувачів до дискусії на тему підґрунтя формування національної тотожності.

На відкритті виставки був присутній Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Ян Пєкло

Всесвіт за моїм вікном

11 січня 2018 року в Центрі Української Культури та Мистецтва відкрилася виставка живопису Венери Сабірової «Всесвіт за моїм вікном». На відкритті з вітальним словом від імені засновниці Центру Світлани Долеско виступила Ольга Музиченко.

Гості заходу насолоджувались поетичним та музичним подарунком від Сергія Коваленка. Також відбулась презентація аромату, створеного інді-парфюмером Юлією Манойло за мотивами творчості Венери Сабірової. Виставка триватиме до 3 лютого 2018 року.

 

 

 

 

 





 

Фото Олексій Свертока

Німеччина хоче інвестувати в Україну

 Бізнес відносини між Україною і Німеччиною істотно зміцнюються як з точки зору зовнішньої торгівлі, так і розвитку німецького бізнесу в нашій країні. Згідно з опитуванням Німецько-Української промислово-торговельної палати (AHK), 68% німецьких компаній планують подальші інвестиції в Україну, а 78% бачать чіткі передумови для зростання.

В рамках активізації двосторонніх ділових відносин між країнами Київ відвідав держсекретар Федерального міністерства транспорту і цифровий інфраструктури Німеччини Райнер Бомба. Разом з українським колегою міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, а також спікерами AHK Андреасом Ліром і Александером Маркусом вони прийняли участь у форумі, присвяченому перспективам розвитку економічних зв'язків України та Німеччини, інформували 08.06.2017  "Экономические известия"..

«Україна буде в Європі не тільки географічно і політично, а й фізично. Це наш порядок денний, над яким ми працюємо. І перший крок - це безвізовий режим між Україною і ЄС. У нас є маса амбітних проектів як спростити, здешевити і прискорити шлях України в ЄС. Ми бачимо, що чим швидше здійснюється обмін товарами, тим краще ростуть економіки двох країн », - сказав міністр інфраструктури Володимир Омелян. Він привів у приклад Польщу, зазначивши, що Україна також проходить аналогічний шлях по інтеграції в ЄС.

«Я впевнений, що за підтримки Німеччини, це майбутнє і України. Нова якість Україні можуть дати тільки світові компанії, які працюють в залізничній сфері, морських портів, доріг, авіації. Без цього, придумуючи в черговий раз свій український велосипед, ми приречені на невдачу. Інакше нас знову обдурять і замість велосипеда дадуть віз і скажуть: «Їдьте, вуйко». Ryanair, Hutchison Port, DPWorld, Bombardier в Україні будуть. І це буде нова Україна, над якою ми всі працюємо », - резюмував міністр.

У свою чергу, його німецький колега Райнер Бомба запевнив українських партнерів в тому, що вони можуть розраховувати на підтримку Берліна. За його словами, інфраструктура є базою будь-якої економіки. «Економічне зростання можна забезпечити тільки за умови, якщо інфраструктура знаходиться на найвищому рівні, тому Україні потрібні інвестиції в цю сферу. Вважаю, що німецько-українська співпраця, завдяки роботі підприємств, роботі AHK отримає нові імпульси », - сказав держсекретар Федерального міністерства транспорту і цифрової інфраструктури Німеччини.

Він також навів у приклад кілька проектів, над якими сторони інтенсивно працюють. Зокрема, цифрова інфраструктура. «Дуже важливо, щоб не тільки окремі компанії, а й кожен став частиною великої глобальної мережі, щоб завдяки інтернету підтримувати комунікації з усім світом», - сказав Бомба. Ще один проект - будівництво Подільського моста: «Ми співпрацюємо з мером Києва Віталієм Кличком і плануємо протягом чотирьох - п'яти років завершити його спорудження. Зараз ми намагаємося залучити іноземних інвесторів ». А також проект зі спорудження захисного хвилеріза в контейнерному терміналі Одеського морського торгового порту. «Ми, політики, відкриваємо двері, створюючи ринкові умови, а вже бізнес робить все інше. І чим ширше ми відкриваємо ці двері, тим краще себе почувають громадяни обох країн », - сказав Бомба.

У той же час він зазначив, що потенційний інвестор - це «олень, який дуже швидко лякається». «Компанії, які готові вкладати свої інвестиції прибудуть в Україну тільки тоді, коли будуть бачити мінімальний рівень правової безпеки. Це означає стабільний уряд, невисокий рівень інфляції, відсутність валютних ризиків », - резюмував він.

Згідно з опитуванням AHK, в якому відображено думку представницького шару німецької економіки в Україні, близько 23% компаній бачать в економічних і політичних рамкових умовах найбільший ризик для економічного розвитку. При цьому ще 18% респондентів бачать найбільші ризики в розвитку валютного курсу. На третьому місці, про це заявили 12% - правова безпека, на четвертому місці (10%) - низький попит. Дефіцит кваліфікованих кадрів займає п'яте місце (8%). Однак найбільшою перешкодою для німецьких компаній в Україні, як і раніше, залишається корупція.

«За останні два роки ми бачимо в Україні більше змін і перетворень, ніж, напевно, протягом 23 попередніх років. Ми віримо, що українсько-німецькі відносини будуть сприяти зростанню регіонів, галузей і економіки в цілому. З моменту створення АНК ми поставили собі за мету стати надійним партнером, як для німецьких, так і українських підприємств, і справжнім помічником у розвитку економічних відносин », - заявив гендиректор міжнародного концерну BASF в Україні, а також президент АНК Андреас Лір. «Саме тому ми і надалі будемо докладати зусиль, щоб інвестиції наших співвітчизників були успішними в Україні і на ринок заходили нові німецькі компанії. А українські підприємці разом з АНК відкривали нові можливості експорту, підвищували стандарти роботи і мали більшу сміливістю пропонувати українські товари за межами локального ринку », - резюмував він. Інвестиційна діяльність німецьких компаній в Україні активізувалася. У порівнянні з 2015 р 15% компаній наростили масштаби інвестицій в Україну, а 42% інвестували на тому ж рівні. З 2016 року 94% компаній, які взяли участь в опитуванні, що не виводили інвестиції і 95% не планують цього робити і далі Для порівняння: в кризовому 2014 року 28% підприємств довелося припинити діяльність певних напрямків свого бізнесу в Україні. Показовим з точки зору розвитку німецького бізнесу в Україні є зростання кількості персоналу. З 2016 року 33% компаній збільшили чисельність працівників, і залучення нових кадрів в планах кожної другої компанії. Така тенденція вплине на інші аспекти ринку праці: збільшення попиту на кваліфікованих працівників і підвищення заробітної плати, особливо в регіонах України, для яких наявність кваліфікованого персоналу в майбутньому буде одним з факторів конкурентоспроможності. «Сьогодні ми спостерігаємо не тільки позитивний розвиток економічних відносин України з Німеччиною, а й очевидне зрушення українського експорту від енергоємної важкої до легкої промисловості. Українські підприємці здатні виготовляти високоякісні компоненти для автомобілів, взуття або плаття, а Німеччина вже стала для деяких з них ринком збуту і відмінною «точкою входу» на великий ринок ЄС, відкриваючи широкі перспективи для майбутніх досягнень », - підкреслив голова правління АНК Олександр Маркус. так, за останні роки структура експорту українських товарів значно змінилася. Якщо в 2012 році 29,2% експорту припадали на металургійні вироби (перш за все сиру сталь), то в 2016 році основними галузями стали автомобільні комплектуючі (24,7%) і сільськогосподарські вироби (10,7%), тоді як метали опустилися на третю сходинку (9,6%). Зміцнили позиції і увійшли в п'ятірку основних експортних секторів готовий одяг (9,2%) і перероблена харчова і фуражна продукція (7,6%). За результатами опитування, німецькі підприємства позитивно оцінюють кон'юнктуру ринку в Україні і чекають пожвавлення як в економіці країни в цілому, так і в окремих галузях. На думку 56% німецьких компаній, економічне середовище в країні хороша або дуже хороше. При цьому майже дві третини очікують зростання обороту в майбутніх роках і 27% прогнозують збільшення цього показника більш ніж на 10%. 

Автор: Ксенія ЛАЗОРЕНКО