23 червня в приміщенні Національної наукової медичної бібліотеки України (ННМБУ) відбулася презентація науково-публіцистичного видання «Милосердя та благодійність на теренах України», що вийшло друком за авторства В.О. Мойсеєнко, І.П. Шостки, О.А. Канюри, Н.В. Тарченко та Ф.Г. Абдуллаєва.
Ця книга - одночасно про історію та сьогодення.
На її сторінках читач здійснить довгу подорож у часі – від сивої давнини язичницької Русі до волонтерського руху в Україні в часи війни, що зараз точиться на її східних землях.
Милосердя завжди було притаманне нашому народу. Чи знаєш ти читачу, що перша державна соціальна програма була впроваджена саме на наших землях? Це зробив Ярослав Мудрий, розпочавши в 1016 році працювати над кодексом законів, який мав назву дуже просту – «Руська правда». Це було нововведення, дуже незвичне для тогочасних європейських держав, і воно не втрачало актуальність до XV – XVI сторіч.
За часів Володимира Мономаха був розроблений правовий кодекс, який враховував права не тільки правлячих прошарків, а й нижчих верств населення.
Минали сторіччя, відмічені не тільки буремними війнами з подвигами в битвах, а й іншим – тихими, сповненими терпіння вчинками милосердя.
Поступово ставало зрозумілим, що не завжди знедоленому треба дати рибу – йому можна простягнути вудочку та навчити ловити рибу. Так в наших містах почали з’являтися «Будинки працелюбства», в яких жебраки могли прогодувати самих себе власною працею.
А потім прийшло XIX сторіччя – доба розквіту численних благодійних товариств. А багатії того часу вже за земного життя намагалися невтомною працею на користь знедолених заслужити собі місце в Царстві Небесному. То були часи, коли всі – і багаті, й бідні, були людьми релігійними, та вважали для себе чимось зрозумілим щедро ділитися своїми статками. Терещенки, Бродські, Зайцеви, Гладинюки, Дегтерьови – ці династії меценатів настільки закарбувалися в історію, що ніякі десятиріччя пропаганди не змогли примусити їх забути.
А чи знаєш ти, читачу, що один із колишніх київських градоначальників не тільки не отримував зарплатню, навіть приплачував своїм підлеглим, щоб вони не брали хабарів та втілювали в життя його ідеї, спрямовані на покращення життя киян?
Читаючи видання , ти пройдешся по сивій бруківці київської історії, і – гарантуємо, закривши останню сторінку, захочеш самотужки здійснити подорожі за якимись із цих маршрутів. А приклади благодійності наших попередників надихнуть і тебе зробити якусь добру справу – спочатку маленьку, а від маленького до великого – лише кроки, що складають шлях. Доброї тобі мандрівки, читачу!
