Гроші - специфічний товар максимальної ліквідності, який є універсальним еквівалентом вартості інших товарів або послуг.
За допомогою грошей визначають вартість інших товарів, оскільки гроші легко обмінюються на будь-який з них. Така грошова оцінка робить різнорідні товари легко порівнянними при обміні. На думку прихильників трудової теорії вартості, зокрема К. Маркса, не гроші роблять товари сумірними, а навпаки: саме тому, що усі товари являють собою матеріалізовану людську працю і, отже, самі по собі співмірні за кількістю витраченої праці (зіставляються витрати кількості робочого часу з урахуванням кваліфікації праці, необхідного для відтворення товарів). Це дозволяє вартість всіх товарів вимірювати одним і тим же специфічним товаром, перетворюючи цей останній в загальну для них міру вартості, тобто в гроші.
Зазвичай грошима стає товар з високою ліквідністю, тобто той товар, який найлегше обміняти на інший товар (наприклад, часто таким товаром була худоба). Крім міри вартості для інших товарів, гроші є засобом обігу (посередником в процесі обміну). Крім того, роль грошей можуть виконувати різні речі, інші речові права, зобов'язання і речові-зобов'язальні комплекси.
В сучасних умовах в ролі грошей виступають не стільки конкретні товари (наприклад, золото чи інші дорогоцінні метали, з яких робляться інвестиційні монети), скільки зобов'язання держави або центрального банку у формі банкнот. Самостійної вартості такі гроші не мають і є еквівалентом лише номінально. Держава зобов'язує громадян приймати банкноти і монети в якості законного засобу платежу на даній території. Банкноти (банківські квитки) і монети центрального банку держави є законним платіжним засобом на території цієї держави, банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями центрального банку держави і обов'язкові до прийому за номінальною вартістю при здійсненні всіх видів платежів, для зарахування на рахунки, у внески і для переказу на всій території держави.
Є інше визначення грошей: «Гроші - це інструмент. Інструмент для отримання речей і послуг. А речі та послуги потрібні нам для здійснення наших намірів. А тому треба використовувати їх за призначенням, тобто володіти з користю для себе та інших ».
Виходить, що гроші - це такий універсальний інструмент, за допомогою якого можна перетворювати світ, простір навколо себе, реалізовувати свої бажання і бажання своїх близьких. А ще гроші - це свого роду кровоносна система в житті кожної людини (за аналогією з пристроєм нашого тіла). Вони течуть щодня - то до тебе, то від тебе. При правильному функціонуванні не повинно бути застою грошей, вони повинні постійно текти, обертатися, звертатися, повертатися. Інакше - зупинка в русі, а це тромби з усіма наслідками, що випливають звідси.
Перш ніж почати говорити про те, як взаємодіяти з грошима, треба зрозуміти, для чого вони потрібні кожному з нас. Що нам це дасть? Незважаючи на свою уявну простоту, це питання - глибинне для кожної людини і зачіпає практично всі аспекти життя. Для чого вам потрібні гроші? Для самоствердження, для хвастощів, для підвищення рівня життя, для допомоги бездомним і жебракам, для покупки нової машини / квартири / одягу / яхти / дачі, для самореалізації, для лікування, для втілення своїх планів у життя, для бізнесу? Для чого? Кожен повинен відповісти собі на це питання. Представляти, для чого тобі потрібен той чи інший об'єкт, - вже 50 відсотків успіху!
Знати, для чого тобі гроші - це ще і додаткова мотивація для їх залучення в своє життя. Це найсильніший посил в космос, у Всесвіт про свої наміри і бажання. Цим моментом не варто нехтувати.
Ще одне твердження:
- Щоб були гроші, треба вміти ними користуватися і знати, для чого вони потрібні.
Бідний не тому що - дурний
З дитинства нас вчать, що треба допомагати старшим, молодшим, слабким, тим, кому в житті менше пощастило, ніж тобі.
Це один з головних принципів нашої громадської етики. У той же час ми часто чуємо, що давати голодному рибу - це ведмежа послуга. Говорять, дайте не рибу а вудку.
Мовляв, те, що легко дістається, люди не цінують, отже витрачають легковажно. Хто регулярно отримує дотації, швидко до них звикає. І замість того, щоб шукати роботу або навчатися, приходять за новою порцією дармових грошей знову і знову. Стають залежними від них.
І в цьому судженні, яке, як кажуть, придумали європейські буржуа ще в XVIII столітті, досить багато моралізаторства, переваги і снобізму. Що було притаманне тієї епохи нового перерозподілу капіталу.
Нещодавно вчені проводили ряд досліджень в країнах, що розвиваються. І за їх результатами виявили, що, наприклад, в африканських країнах люди, отримавши гранти, витрачали їх в переважній більшості не на горілку або наркотики, а на одяг і навчання дітей.
Так само було встановлено, що бідні вони зовсім не тому, що ліниві або дурні. А через спадкову бідність: батьки не могли оплатити освіту, довелося рано йти працювати на низькооплачувану роботу. І через відсутність соціальних ліфтів. Тому пуританська казочка про вудку і рибку неактуальна і неетична.
Закон бутерброда
Якщо розглянути цю проблему не в планетарному масштабі, а, скажімо, в рамках якогось окремого колективу або кола друзів, то помічаємо, що там завжди є люди, яким фатально не щастить. У них перманентно прориває труби, ламаються підбори, їх кидають кохані, "розводять" на гроші сумнівні друзі, не розуміють родичі, не цінує начальство. І є ті, кого найчастіше просять про допомогу. І не тому, що вони багаті або у них достатньо вільного часу. І вони дають.
Причини такої безвідмовності різні. Одна літня жінка, яка весь час відвідувала в лікарнях своїх хворих подруг, купувала їм ліки, продукти, хоча сама була дуже обмежена в коштах, зізнавалася, що таким чином відчувала себе потрібною і важливою. Адже її єдиний син з родиною живе далеко, вони бачаться раз на рік. А вона хоче по людськи допомагати тому, кому це потрібно і варто.
Що цікаво, коли інші люди намагалися віддячити їй, вона навідріз відмовлялася, повертала солодощі та гроші. А за якісь послуги пропонувала гроші. Отже, допомагаючи сама, жінка робила це не тільки з чистою емпатії і бажання поділитися. Крім цього, вона відчувала себе сильнішою і значущою, ніж її немічні подруги. Співчуваючи їм, відчувала перевагу, силу і навіть трохи їх зневажала. Тому сама так рішуче і навіть гнівно відмовлялася від допомоги, не бажаючи опинитися на їхньому, неприйнятному для неї, місці - слабких і безпомічних.
Хтось кидається допомагати іншим, тому що заробляє собі таким чином любов і прихильність. А хтось - тому що йому ця роль, враховуючи м'який характер, колись була нав'язана, або він повинен виконувати соціальну роль людини, зобов'язаної допомагати грошима: роль батьків, братів, сестер, родичів, подружжя...
Поважати з вдячності або любити зі співчуття?
Але, скажете ви, є люди, у яких природної потреби віддавати, ділитися - через край. Без будь-якої вигоди. Згодні, але такі щедрі душі повинні пам'ятати, що на щиру дружбу з тими, кому вони допомагають, розраховувати не варто.
Дружба передбачає певний паритет у відносинах. Коли у відносинах присутній дисбаланс, тому що хтось тільки дає, а інший тільки отримує, вони стають батьківсько-дитячими або відносинами старшого, більш сильного, з молодшим і слабким.
До речі, вдячність і необхідність її демонструвати - один з найважчих обов'язків. Саме тому, якщо ви той, хто постійно робить добрі справи, напевно, помітили, що ті, кому ви їх робите, вас якось сором'язливо уникають. Поважають відчужено.
Тому якщо хочете справжньої щирої приязні, не накидається на людей зі своєю допомогою. Дайте їм можливість вам рівнозначно віддячити.
Якщо ж ви з тих, хто вважає, що вам всі винні, пам'ятайте, що вас ніколи не будуть сприймати як серйозних, самостійних гравців, поки ви такими не станете. Допомагатимуть зі співчуття. Можливо навіть в якійсь мірі любити - за слабкість. Але вже точно - не поважатимуть.
Підготував Олександр Майстренко
