Як опубліковано на сайті Міністерства оборони України в статті від 31 жовтня 2018 року:
Раз по раз через конкретну допомогу місцевому населенню Донбасу військовослужбовці Цивільно-військового співробітництва закріпляють позитивний імідж ЗС України.
Робота підрозділів цивільно-військового співробітництва (ЦВС) у районі проведення операції АТО, а згодом ООС була і залишається актуальною. За кожним виконаним завданням стоїть робота конкретної людини. Потреба у фахівцях, які б уміли оперативно виконувати певний перелік завдань, виникла, щойно українські армійці почали виганяти російського агресора з населених пунктів на Сході країни. Так з’явився пілотний проект створення структурного підрозділу ЦВС Збройних Сил України, аналог якого вже існує у країнах НАТО. Ситуація вимагала окремої підготовки таких фахівців. Починаючи з 2014 року на базі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського підготовлено понад 1200 фахівців ЦВС. Програма курсу спрямована на підготовку офіцерського складу ЗС України та представників громадських організацій. Для того, щоб працювати у складі однієї з груп ЦВС, необхідно передовсім мати бажання і пройти курс навчання.
Життя кадрового офіцера Збройних Сил України, начальника інженерної служби однієї з військових частин майора Андрія Бідонька докорінно змінилося 2014 року, коли він потрапив у склад однієї з двох груп ЦВС, що діяли тоді в районі Херсонської і Донецької областей. Перший рік служби в епіцентрі людського горя був важким, доводилося діяти інтуїтивно, орієнтуючись на власні відчуття. Потім з’явилися фахові курси, слухачем яких він і став.
— Щоденний контакт із місцевим населенням не є легким. Ще вчора люди мирно жили, мріяли, планували. Аж раптом свист куль, вибухи і — порожнеча, — розповідає майор Андрій Бідонько. — Групи ЦВС першими після звільнення території українськими військовослужбовцями від ворога заходять у населені пункти. Ми беремо на себе відповідальність за надання першої психологічної допомоги людям, вивчаємо їхні нагальні потреби, займаємося координацією виконання таких робіт, як відновлення об’єктів соціальної інфраструктури, доріг, руху рейсових автобусів, відновлення за рахунок автономних джерел постачання електроенергії. У населених пунктах, які надто близько розташовані до лінії розмежування, як от Піски, таку роботу доводиться виконувати по кілька разів. Ворог умисно завдає ударів по життєво важливих об’єктах. Залишити своїх співгромадян у скруті ми не маємо права. Тим більше, що молодь з таких місць давно повиїжджала, залишилися люди старшого віку, яким без сторонньої допомоги ніяк не обійтися. В окремі населені пункти й досі доводиться завозити хліб, воду і повідомляти новини. Очевидно, останнього люди потребують навіть більше за продукти. Роздаємо періодику, інформуємо про бойові дії, про цивільне життя на мирній території України.
Офіцер розповів, як, за його спостереженнями, війна змінила мешканців Сходу. Його вразив патріотизм молоді прифронтової Авдіївки під час одного зі шкільних заходів. За його словами, школярі вели себе по-дорослому. Вони, приклавши руки до грудей, щиро вимовляли слова Державного гімну. Дівчата і хлопці уважно слухали кожне слово промовця, очікуючи почути найзаповітніші слова про закінчення війни. Офіцер переконаний, що з молоддю треба побільше працювати. Тож представники груп ЦВС часто відвідують школи і дитячі садочки.
Роботу у складі груп ЦВС майор Бідонько називає особливою, тому що потрібно поєднати дві професії — військову і цивільну. Власне, його й інших військовослужбовців цього навчали під час курсу підготовки ЦВС.
— Ти маєш як військовий моніторити ситуацію і за потреби вживати відповідні заходи, а як цивільний — уміти знайти вихід із конфліктної ситуації, налагодити контакт із місцевим населенням, — розповідає офіцер ЦВС. — В Опитному люди з 2014 року живуть без газу, світла, води, немає тут і магазинів. Ми їм надаємо гуманітарну допомогу. А мешкають там люди, яким далеко за 60... Хвалитися немає чим, ми виконуємо свою роботу. Бійці з передових позицій, буває, просять забрати з пошти і привезти їм листи і посилки від рідних. Ми й це робимо. А якось до нас звернулася сім’я, що виїхала з Авдіївки до Києва, з проханням надіслати фото їхнього будинку. Психологічно завдання було не з простих, адже люди залишили красивий і добротний дім, а ми мали їм надіслати фото попелища.
Згадав офіцер і випадки, коли бійців української армії намагалися скомпрометувати. Неодноразово доводилося виїжджати посеред ночі на тривожні дзвінки. Люди з Пісків, Авдіївки телефоном повідомляли, що нібито солдати ЗС України займаються мародерством. Їхали, з’ясовували. Виявлялося, що місцеві молодики вдягали камуфляж і в такий спосіб відволікали підозру від себе і наводили тінь на наших бійців. Раз по раз через конкретну допомогу місцевому населенню Донбасу військовослужбовці ЦВС закріпляють позитивний імідж ЗС України.
Ольга Прокопенко, «Народна армія»
Довідка. Нещодавно в Києві на базі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського завершився черговий, третій за рік, курс підготовки фахівців ЦВС. Слухачами двотижневої професійної підготовки стали понад 30 осіб з офіцерів ЗСУ, Національної гвардії та громадськості.
Під час підготовчих занять слухачі ознайомилися з керівними документами, що регулюють роботу цивільно-військового співробітництва, порядком ексгумації та евакуації тіл загиблих, питанням координації груп ЦВС із військово-цивільними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, міжнародними неурядовими організаціями. Також практично відпрацювали завдання з тактичної медицини в умовах бою.
За словами заступника начальника організаційно-планового відділу Управління цивільно-військового співробітництва ЗС України підполковника Андрія Корабельського, під час підготовки фахівців ЦВС особлива увага приділяється заняттям із психологами. Практичний досвід з тактичної медицини і бойової підготовки вони набувають значно раніше, адже приходять на курс для ЦВС ледь не з передової. По його завершенні слухачі складають іспит, головне завдання якого полягає у врегулюванні конкретної ситуації. Вона може стосуватися надання невідкладної медичної допомоги умовно потерпілому або алгоритму дій у випадку виявлення вибухівки. Нині для роботи в районі ООС задіяні близько 10 груп ЦВС. Цієї кількості поки що достатньо для виконання завдань.
Підполковник Андрій Корабельський згадав, як навесні перед посівною до нього звернувся представник місцевої громади з проханням обстежити поля щодо відсутності на них вибухонебезпечних предметів.
— У роботі з виявлення небезпечних предметів нам допомагають міжнародні організації, зокрема Міжнародний комітет Червоного Хреста, данська група з розмінування та гуманітарна організація HALO Trust, — розповів офіцер. — Після виявлення підозрілих предметів служба ДСНС чи інженери ЗС знешкоджують їх.
Щоб досягнути позитивного результату під час виконання визначених завдань, на думку офіцера, фахівці ЦВС повинні вміти добре комунікувати, бути доброзичливими і відвертими.
