На передовій медицини: як війна змінює систему охорони здоров’я України

 

Авторка: Вікторія Вакіна

Війна завдала серйозного удару по всіх сферах життя, але найбільшого випробування зазнала медична система. Лікарі працюють у надскладних умовах: під обстрілами, без світла, з обмеженим доступом до ліків та обладнання. Попри це, вони щодня рятують життя як цивільних, так і військових. Медична інфраструктура опинилася під прицілом агресора, а забезпечення лікарень та мобільних шпиталів медикаментами часто залежить від роботи волонтерів та міжнародної підтримки. Як працює система охорони здоров’я у таких екстремальних умовах, які виклики стоять перед лікарями та якою є роль міжнародних партнерів –  ці питання потребують особливої уваги.

Одним із найбільших викликів є атаки на медичну інфраструктуру. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), станом на кінець 2023 року було зафіксовано понад 1900 атак на медичні заклади в Україні, що є найбільшим показником серед усіх країн світу – повідомляє Укрінформ. 

Потреба в медикаментах та медичному обладнанні

Забезпечення лікарень та шпиталів необхідними медикаментами та обладнанням стало одним із найгостріших викликів для медичної системи. В умовах війни найбільш критично потрібні перев’язувальні матеріали, кровоспинні препарати, антибіотики та знеболювальні засоби. Ситуація ускладнюється тим, що логістичні ланцюги поставок у зонах бойових дій постійно під загрозою зриву.

Для забезпечення  цих ресурсів активно залучаються міжнародні партнери та волонтерські організації. Важливу роль у цьому процесі відіграє Червоний Хрест України, який організував доставку ліків та обладнання до постраждалих регіонів. Крім того, у співпраці з міжнародними організаціями створені мобільні медичні бригади, які працюють у 23 областях та щодня обслуговують понад 1500 пацієнтів, про це йдеться на платформі самої організації. Завдяки діяльності мобільних медичних бригад вдається забезпечувати медичну допомогу навіть у найвіддаленіших населених пунктах, де через бойові дії доступ до медичних послуг значно ускладнений.

Мобільні бригади здійснюють не лише надання невідкладної допомоги, а й проводять профілактичні огляди та надають психологічну підтримку, яка є вкрай важливою для мешканців прифронтових районів та внутрішньо переміщених осіб.

Евакуація поранених

Евакуація поранених із зон бойових дій стала ще одним викликом для медичної системи України. Процес евакуації від стабілізаційних пунктів до лікарень у більш безпечних регіонах відбувається під постійним ризиком обстрілів. Цей процес передбачає швидку координацію дій медиків, військових та волонтерів.

Одним із ключових викликів під час медичного превезення поранених є потреба в спеціалізованих автомобілях та необхідного обладнання для підтримки життєдіяльності тяжкопоранених пацієнтів під час транспортування. Завдяки міжнародній підтримці вдалося організувати систему евакуації поранених із зон бойових дій. Ця співпраця дозволила забезпечити медичні автомобілі, оснащені сучасним обладнанням, що підвищує шанси на порятунок життя пацієнтів під час транспортування до лікарень у безпечніші регіони.

Евакуація часто відбувається під обстрілами, що значно ускладнює роботу медиків та підвищує ризик для поранених пацієнтів. За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, евакуація з зон бойових дій здійснюється з дотриманням заходів безпеки та забезпеченням медичного супроводу тяжкопоранених пацієнтів.

Психологічна підтримка медичних працівників

Медичні працівники є одними з найбільш вразливих категорій під час війни. Робота у постійному стресі, необхідність швидко приймати життєво важливі рішення та контакт із постійним потоком поранених значно підвищують рівень емоційного навантаження. Медики змушені працювати у багатогодинних змінах із мінімальними перервами, що призводить до емоційного та фізичного виснаження.

Однією з ініціатив, спрямованих на підтримку медичних працівників, є програма «Ліки для лікарів», яка включає групові лекції та індивідуальні консультації для медиків з питань психологічної підтримки. Ця програма допомагає лікарям справлятися з емоційним навантаженням, пов’язаним із надмірною кількістю пацієнтів та екстремальними умовами роботи. Ще одна важлива ініціатива – програма ментального здоров’я «Ти як?», ініційована першою леді України Оленою Зеленською. Ця програма спрямована на забезпечення доступності психологічної допомоги для всіх українців, зокрема медичних працівників. У межах цієї ініціативи створюється мережа підтримки для медпрацівників через індивідуальні консультації та групові сесії.

Крім цього, в Україні функціонують онлайн-платформи для надання психологічної підтримки медичним працівникам. Зокрема, онлайн-платформа «UA Mental Help» та мобільний застосунок «Teplo» надають безкоштовну психологічну підтримку лікарям та медсестрам, що працюють у зонах підвищеного ризику. Ці платформи забезпечують можливість анонімних консультацій із професійними психологами та доступ до ресурсів для самодопомоги.

Фінансування медичної системи

Фінансування медичних установ зазнало значних змін із початком війни. У звіті ВООЗ «Фінансування охорони здоров’я в Україні: стійкість в умовах війни» зазначено, що уряд України перейшов до системи глобальних місячних бюджетів для лікарень замість оплати за проліковані випадки. Це дозволило лікарням отримувати постійне фінансування незалежно від кількості пацієнтів, яких вони обслуговують. Такий підхід забезпечує стабільність у роботі лікарень навіть у найскладніших умовах війни. Медична система України в умовах війни виявила неабияку стійкість, водночас зіткнувшись із надзвичайно складними викликами.

Сучасна пропаганда як витончена зброя. Вражає непомітно, однак ефективно

Авторка:

Дарина

Комина

   Всі ми чули про радянську чи російську пропаганду. В першому випадку, після розпаду Радянського Союзу в Україні відкинули весь радянський спадок як суцільну брехню – не залишивши місця для осмислення, що саме й чому було фальсифіковано. В другому ж, ми досі бачимо наслідки вигідної агітації і в Україні, і за кордоном. Однак пропаганда оточує нас все частіше, ніж нам здається. Якщо розглянути інші приклади,  пропаганди в світі, можна дослідити в чому заключається ефективність soft-пропаганди? Чи, може, в деяких аспектах – її слабкість?

   М’яка пропаганда, на відміну від агресивної риторики диктаторських режимів, не кричить. Вона шепоче. Не нав’язує прямо, а формує сприйняття через культуру, кінематограф, освіту, соціальні мережі. Саме тому її так важко помітити й тим більше –розпізнати .

  Особливо розповсюдженою ця модель агітації стала в період холодної війни, хоча, через свій неоднозначний піддтекст мало хто називає це «пропагандою». Тоді в глобальному значенні створювався привабливий образ «країни можливостей», часто замовчуючи або применшуючи внутрішні проблеми: расизм, втручання в політику інших держав, економічну нерівність. Ця форма впливу не викликає спротиву, адже виглядає як натхнення. Але чи не в цьому і криється головна сила сучасної пропаганди – діяти через захоплення, а не страх? У цьому контексті пропаганда перетворюється на витончену зброю – не вбиває, а формує мислення. Усе складніше відрізнити інформацію від маніпуляції, факт від інтерпретації, щирість від технології. І якщо радянська чи російська пропаганда часто ґрунтується на брехні і «викручуванні» фактів, то soft-пропаганда західного типу – іноді на напівправді.

   То як нам, сучасним споживачам інформації, не стати жертвами? Як навчитися не просто читати чи слухати, а аналізувати, порівнювати й сумніватися? Перш за все – усвідомити, що інформаційна війна вже давно поруч, не осторонь чи повз, і ми – не сторонні спостерігачі. В Україні тема пропаганди – це не теорія, а щоденна реальність. Російська агресія супроводжується не лише ракетами, КАБами, шахедами, а й масованим потоком дезінформації, спрямованої на внутрішню дестабілізацію, поляризацію суспільства та послаблення віри в перемогу. Причому не лише в Україні, а й в сусідніх нам країнах. Приклад недавніх польських президентських виборів (а саме надвисокі результати проросійських правих партій) тому доказ.

  Проте саме цей виклик і дав поштовх до розвитку українського інформаційного спротиву. Поява незалежних фактчек-проєктів, активізація громадянського суспільства, боротьба з фейками у соцмережах – усе це приклади того, як країна вчиться не просто протистояти, а й будувати власний наратив, базований на правді, відкритості та довірі. У цьому контексті особливо важливо не сприймати будь-яку інформацію як нейтральну. Жоден медіапродукт – фільм, новина, коментар у TikTok – не існує у вакуумі. Він завжди щось формує: думку, емоцію, світогляд. Пропаганда сьогодні не кричить з плакатів, як це було в період Холодної війни – вона може звучати голосом блогера, звучати між рядками рекламного слогану, ховатися у вибірці стрічки новин.

   Український досвід унікальний тим, що наша країна переживає переломну трансформацію свідомості: від інформаційної наївності – до уважності, критичності й готовності протистояти впливу. І саме в цьому наша сила і водночас слабкість, бо ми досі піддаємося крикливим заголовкам і неоднозначним фактам, щоправда вже в іншому руслі. Прагнучи захистити себе від зовнішніх атак, ми ризикуємо не помітити, як в окремих інформаційних середовищах з’являється тенденція до надмірної ідеологізації, спрощення складних історичних тем, узагальнень або героїзації без критичного аналізу. Варто пильнувати, щоб національна ідея залишалася джерелом сили, а не заміною для об’єктивності. 

   Пропаганда може бути витонченою, але свідомість, озброєна критичним мисленням, – ще витонченіша. Тож чи зможемо ми навчитися не лише виявляти пропаганду, а й не відтворювати її несвідомо? Це питання не лише про політику чи медіа, а про нас самих. І відповідь на нього визначатиме, наскільки вільним буде наше суспільство завтра.

Нова українська проза: тенденції і ключові імена

Авторка: 

Катерина Макущенко

У XXI столітті українська література переживає не просто піднесення, а справжній розквіт, позначений новою хвилею творчої енергії та сміливими експериментами. Особливо помітним є динамічний розвиток нової української прози, яка стала своєрідним дзеркалом глибоких суспільних зрушень, особистих драм та осмисленням складної історичної спадщини. Цей період характеризується не лише розширенням меж авторської свободи, що дозволяє порушувати раніше табуйовані теми, але й вражаючим тематичним розмаїттям – від гостросоціальних проблем до інтимних психологічних портретів. Водночас, письменники активно експериментують з формою, використовуючи нові наративні стратегії, мовні засоби та жанрові поєднання, що робить сучасну українську прозу цікавою для читача. 

Основні тенденції нової української прози 

Сучасна українська проза демонструє глибоке занурення в переосмислення історії та колективної пам’яті. Письменники відважно піднімають замовчувані раніше сторінки минулого, такі як Голодомор, жахи сталінських репресій, трагедія Чорнобильської катастрофи та складні перипетії Другої світової війни. Їхня мета виходить за межі простої реконструкції історичних подій; вони прагнуть осмислити їхній травматичний вплив на сучасне українське суспільство та окрему особистість, виявляючи неочевидні зв'язки між минулим і теперішнім. Вікторія Амеліна — письменниця, яка поєднувала історичну тематику з сучасною реальністю. Її творчість здобула визнання як в Україні, так і за кордоном. (Світова спільнота глибоко сумує через її загибель у 2023 році внаслідок російського обстрілу.)  Таня Малярчук — авторка гостросоціальних романів, зокрема «Записки з цигаркової коробки» і «Забуття», у яких ідеться про особисту пам'ять, ідентичність та травму. Оксана Забужко — інтелектуалка і публіцистка, її романи («Музей покинутих секретів») поєднують філософські роздуми, глибокий аналіз історії та тонку психологію. 

Болючим, але надзвичайно важливим пластом сучасної літератури стала воєнна тематика та посттравматичний дискурс. Починаючи з 2014 року і особливо після повномасштабного російського вторгнення, з’явилася хвиля текстів, що фіксують особистий досвід війни, неминучі втрати, приклади неймовірного героїзму та глибокі психологічні наслідки пережитого. Ця проза має не лише значну художню цінність, але й виконує важливу соціальну та документальну функцію, стаючи свідченням трагічних подій та допомагаючи суспільству осмислити пережитий досвід. Сергій Жадан — поет, прозаїк, публіцист. Його проза («Ворошиловград», «Інтернат») часто розповідає про Схід України, про війну та виживання, про мову і гідність. Артем Чех — автор щирої і сильної прози про війну («Точка нуль»), з фокусом на внутрішній трансформації людини. 

У фокусі багатьох сучасних прозаїків опиняється урбаністична та індивідуалістична проза. Сучасне місто постає як динамічний простір перетину різноманітних культур, арена гострих соціальних конфліктів, місце відчуження та водночас активних пошуків власної ідентичності. Цей напрям дає змогу авторам глибоко досліджувати внутрішній світ сучасної людини, її психологічні колізії та екзистенційні питання в умовах швидкоплинного урбанізованого життя. Андрій Любка — відомий завдяки своїй іронічній, часом провокативній прозі, що балансує між побутом і філософією. 

Однією з визначальних рис сучасної української прози є її жанровий плюралізм та тяжіння до гібридних форм. Автори сміливо експериментують, поєднуючи елементи детективу, наукової фантастики, чарівного реалізму та метапрози. Таке еклектичне змішування жанрових канонів дозволяє більш повно і гармонійно відобразити складність сучасного світу та розширити художні можливості оповіді. Юрій Андрухович — знакова фігура постмодернізму, його творчість вирізняється іронією, гротеском, багатошаровістю текстів. 

Сучасна українська проза є віддзеркаленням стрімких трансформацій, що відбуваються в суспільстві. Це не просто література, а живий голос епохи, яка змінюється буквально на наших очах. Її бурхливий розвиток є яскравим свідченням незламної стійкості української культури, її здатності до самооновлення та нестримного прагнення до автентичного самовираження, особливо в періоди найскладніших випробувань. Ця проза фіксує болісні розлами, нові надії та пошуки ідентичності, стаючи важливим документом епохи для майбутніх поколінь.

Що читати цього літа?

 Авторка: Анна Патер

Добірка новинок сезону

Літо ‒ традиційна пора відпочинку, подорожей та неспішного читання. Саме червень відкриває сезон натхнення і книжкових новинок, які стають незамінними супутниками у дома, парку чи в дорозі. Цьогоріч видавництва підготували безліч цікавинок для книголюбів: від гучних імен та продовжень улюблених серій до нових авторів і щемких історій, які вже встигли підкорити серця читачів за кордоном. 

Вісім найочікуваніших книжкових новинок літа:

- «Викрадений спадкоємець» 

Автор: Голлі Блек

Видавництво: Vivat

Фентезійний роман від авторки серії бестселера «Народ повітря»‒ перша книга дилогії, яка повертає читачів в магічний світ Ельфгейма. Спадкоємець трону Дуб та донька зрадників Сурен, змушені обʼєднатись, щоб зупинити помсту леді Нор. Мікс небезпеки, інтриг і таємних почуттів, у які легко зануриться читач

- «Мій сусід — вампір»

Автор: Дженна Левін

Видавництво:Vivat

Романтична комедія з краплинкою містики, яка занурить читача в чарівну атмосферу й захопить дивовижним фіналом. Молода художниця Кессі у пошуках дешевого житла натрапляє на ідеально-підозрілі апартаменти. Дівчина швидко дізнається, що мешкатиме із сусідом, ввічливим красенем Фредеріком‒ вампіром. Між співмешканцями поступово виникає щось більше, ніж сусідські стосунки.

- «Ті, що вірили»

Автор: Ребекка Маккай

Видавництво: Artbooks

Зворушливий роман про втрати, памʼять та любов у двох часових вимірах‒ Чикаґо 1980-х та Париж 2010-х. Історія про мистецтво, епідемію СНІДу, зниклих людей та тих, хто залишився з їхніми спогадами. Глибоке осмислення трагедії вісімдесятих в хаосі сучасного світу. Книга для поціновувачів чуттєвої прози та сильних емоцій.

- «Беладона»

Автор: Адалін Ґрейс

Видавництво: Vivat

Історія, що поєднує паранормальний детектив, готичне фентезі та заборонену романтику. Юна Сіґна, спостерігаючи за привидами укладає угоду зі Смертю, щоб провести розслідування загадкового вбивства, хай би як далеко воно не зайшло. Атмосферний young adult роман багатий на вікторіанський шарм, похмурі інтриги та магнетичними надприродними героями.

- «Хлопці кладовища»

Автор: Ейден Томас

Видавництво: Artbooks

Містична історія з елементами фентезі, романтики та детективу розповідає про впертого хлопця Ядріеля, який намагається довести сімʼї свою справжню сутність.  Викликаючи духа кузена помилково починає спілкуватись із місцевим поганцем, який прагне зʼясувати, що з ним сталося. Автор не лише показує читачам національну різноманітність в Іст-Лос-Анджелесі: від  латиноамериканців до кубинців й мексиканців, а й розкриває тему втрати, самоприйняття й вибору серця.

- «Як завершити історію кохання»

Автор: Юпінь Кван

Видавництво: РМ

Емоційний роман про другий шанс, втрату, провину й спроби зцілитися. Після тринадцяти років мовчання письменниця Гелен і сценарист Ґрант змушені не лише разом працювати, а й розібратися з болючим минулим. Драма про почуття, що з часом не зникають, а лише трансформуються у щось важливе.

 

- «Фінлі Донован убиває двох зайців»

Автор: Елль Козімано

Видавництво: Artbooks

Гостросюжетний, дотепний і сповнений сюрпризів роман про письменницю й за сумісництвом мати-одиначку двох дітей, яку випадково приймають за найману вбивцю. Фінлі Донован‒ звичайна жінка, що опиняється в центрі кримінальної халепи. Вислів «материнство — вбивча сила» набуває нового змісту в цій динамічній історії з детективною інтригою, гумором і краплею романтики

- «Скажи, що присягаєшся»

Автор: Меґан Бренді

Видавництво: РМ

Роман, що висвітлює втрату, зцілення і перше кохання, яке не відпускає. Після зруйнованих мрій Аріанна намагається зібрати себе по шматках і шукає нову опору в собі та в Ноєві, який виявляється більше, ніж просто друг. BookTok-сенсація й бестселер Amazon, що розбиває серце, щоб потім навчити його знову любити.

Цього літа кожен зможе знайти свою історію‒ чи то динамічний детектив, містичне фентезі, ніжна романтика чи глибока драма про втрати і прийняття. Обирайте свого книжкового супутника‒ і поринайте в літо, сповнене емоцій, нових пригод та магії!

Про особисті кордони

Авторка: 

Євгенія Буряк

   Поговоримо про особисті кордони та простір. Тема, що стала мені відомою не так давно, і від цього болючою. Особисті кордони це завжди боротьба і так складно її починати, коли все життя не мав змоги відборювати себе. 

   До певного моменту свого життя, я відчувала, що не маю особистості. Не мала думки, а погоджувалась з чужою. Не приймала рішення, а приймала образи. Не бачила маніпуляцій, а велась на них. Не  було того, що я могла назвати «своїм», адже забирали все те, на що я могла сказати «моє». 

   Головною метою зараз є вивчення себе. Це неймовірна робота. Дійсно складна і конче необхідна. 

   «Моя думка важлива, мої почуття пріоритет»- ось фраза що є моєю мотивацією щодня. Я перечитую її, піднімаючи віру в себе. 

   Сенсом моєї праці є питати під час кожної ситуації- «а що я відчуваю? Як я ставлюсь до цієї ситуації?Яку реакція це викликає в мене?І що я відчуваю всередині себе?»

   Спочатку я не могла дати відповідей на жодне з цих питань. Я зовсім не мала незалежної думки, покладаючись на те що навʼязано, і те, що було вже закладено. 

   Пройшов майже рік, а я до сих пір іноді потребую багато часу, щоб відповісти на питання- «а як я відчуваю це?».

   Тож поговоримо про особисті кордони та важливості їх дотримання. Кожна людина заслуговує на проживання власного життя. Ніякі поради не мають бути навʼязані, чи сказані без на то дозволу. Простір має бути вільним, рішення незалежними, а думка прийнятою. 

   Бажаю пізнавати себе, відстоювати та боротись за свою свободу. Ми заслуговуємо на це з народження і не маємо для цього нічого робити. Нехай наше життя буде білим кольором. Таким же незаплямованим, чистим, світлим та ясним.

Нумерологія: історія виникнення та значення чисел

Авторка: Софія Кутова

   Числа споконвіку вабили погляд людства не лише як інструмент для підрахунку, але й як носії прихованого значення. Нумерологія – це віра в містичний чи символічний зв'язок між числами та подіями, є однією з найдавніших езотеричних систем. Вона заявляє, що кожне число має унікальну вібрацію, яка може розкрити аспекти особистості, передбачити майбутні події та допомогти краще зрозуміти життєвий шлях людини. Незважаючи на відсутність наукового підтвердження, зацікавленість до нумерології не згасає впродовж століть, що свідчить про глибоко вкорінене прагнення людей до пошуку закономірностей та розуміння власної долі.

   Історія нумерології сягає корінням у глибоку старовину. Перші згадки про використання чисел у містичних цілях знаходять у цивілізаціях Давнього Єгипту та Вавилону. Сліди нумерологічних практик також виявляються в культурах Стародавнього Риму, Китаю, Греції та Японії. Особливу роль у становленні західної нумерології відіграв грецький філософ і математик Піфагор (VI століття до н. е.). Він вважав, що числа є основою всього сущого і мають власні вібраційні якості, які впливають на Всесвіт та долю кожної людини. Піфагор об'єднав математичні знання різних культур, включаючи арабів, друїдів, фінікійців та єгиптян, з вченням про природу людини.

   Поруч із західною нумерологією були й інші давні традиції. Кабалістична нумерологія, знана як гематрія, бере початок у єврейському містицизмі, де кожній літері єврейського алфавіту приписується числове значення. Цивілізація майя застосовувала складну двадцяткову систему числення, котра мала глибоке духовне значення та була тісно пов'язана з їхніми календарями та релігійними віруваннями. Халдейська система нумерології, що виникла в Месопотамії, пов'язувала числа з впливом планет. У Середні віки та епоху Відродження інтерес до нумерології продовжував існувати, а такі постаті, як Генріх Агріппа фон Неттесгайм, досліджували та популяризували її. В кінці XIX та на початку XX століття, під впливом руху "Нова думка", відбулося відродження нумерології, завдяки працям Л. Дау Балліетт та Джуно Джордан. Термін "нумерологія" в сучасному розумінні був введений доктором Джуліаном Стентоном.

   Основний принцип нумерології полягає в тому, що числа несуть у собі символічне значення та вібраційну енергію, яка може впливати на події та характер людини. Одним із найпоширеніших методів є зведення багатозначних чисел до однозначних (від 1 до 9) шляхом додавання їхніх цифр. Важливим поняттям є "число життєвого шляху" або "число долі", яке розраховується на основі дати народження людини. 

   Окрім того, в нумерології застосовується надання числових величин літерам імені (алфавітно-цифрові системи). Ці величини дозволяють визначати такі ключові числа, як "число вираження" та "число духу". Особливе значення надається "майстер-числам" (11, 22, 33), які, як правило, не зводяться до однозначних і вважаються носіями більш потужної енергії та потенціалу. Існують різні нумерологічні системи, як-от піфагорійська, халдейська та кабалістична, кожна з яких має свої особливості у наданні значень та інтерпретаціях. Зведення чисел до однозначних може відображати віру в існування фундаментальних архетипів або базових енергій, представлених цими числами, з яких походять усі інші числові впливи. Наявність майстер-чисел засвідчує визнання певних числових комбінацій як таких, що мають посилене або унікальне значення.

Значення чисел та майстер-чисел

У нумерології кожному числу від 1 до 9 приписуються певні значення, які вважаються ключем до розуміння особистості та життєвого шляху.

Число 1 часто асоціюється з лідерством, незалежністю, амбіціями та ініціативністю. Проте воно також може вказувати на егоцентризм.   

Число 2 символізує партнерство, співпрацю, дипломатію, чутливість та гармонію.   

Число 3 уособлює творчість, комунікацію, самовираження та ентузіазм, але може також вказувати на поверховість.   

Число 4 пов'язане з практичністю, відповідальністю, стабільністю та дисципліною, але може також символізувати обмеження.   

Число 5 означає свободу, пригоди, зміни, допитливість та імпульсивність.   

Число 6 символізує турботу, відповідальність, гармонію, кохання та ідеалізм.   

Число 7 асоціюється з інтроспекцією, мудрістю, духовністю, аналізом та ізоляцією.   

Число 8 уособлює владу, амбіції, успіх, матеріальне багатство та контроль.   

Число 9 символізує гуманізм, співчуття, ідеалізм, завершення та самовідданість.   

   Майстер-числа 11, 22 та 33 мають особливе значення. Число 11 вважається числом високої інтуїції, духовної проникливості, харизми та лідерства, але також може вказувати на потенціал як для величі, так і для саморуйнування. Число 22 називають "майстром-будівельником", воно символізує далекоглядність, практичність та здатність втілювати мрії в реальність, слугуючи людству. Число 33 вважається числом "майстра-вчителя", уособлюючи безумовну любов, вищу свідомість та духовну еволюцію. Значення, що приписуються числам, часто відображають архетипові людські переживання, риси характеру та життєві виклики, утворюючи символічну мову, яка резонує зі спільним людським розумінням. Майстер-числа розглядаються як посилені версії, що вказують на більший потенціал або інтенсивність у цих сферах.     

Нумерологія у сучасному світі

   Навіть зараз нумерологія лишається популярною, пропонуючи людям інструмент для самопізнання та розваги. Її використовують для кращого розуміння власних особистісних рис, талантів та життєвих цілей. Нумерологія також застосовується для здобуття порад у кар'єрі, визначення сумісності у взаєминах та прийняття рішень. Розвиток інтернету та мобільних технологій зробив нумерологію доступною для широкої аудиторії через численні онлайн-ресурси, вебсайти та додатки.

   Окреме місце в сучасній нумерології займає явище "ангельських чисел" – повторюваних числових послідовностей, котрі інтерпретуються як послання від ангелів або духовних наставників. Нумерологічні мотиви також проникають у популярну культуру, знаходячи відображення у фільмах, телесеріалах та книгах. Деякі люди використовують нумерологію для вибору сприятливих дат для важливих подій, таких як весілля або відкриття бізнесу. Цифрова ера значно розширила доступ до нумерології, дозволяючи людям легко досліджувати її концепції та застосовувати їх у своєму житті. Її присутність у масовій культурі свідчить про незмінну зацікавленість ідеєю прихованих значень та закономірностей. Проте межа між інструментом самопізнання та розвагою може бути розмитою.

   З наукової точки зору, нумерологія розглядається як псевдонаука через відсутність емпіричних доказів, що підтверджують її твердження. Подібно до астрології, нумерологія піддається критиці за використання вигаданих систем та відсутність гіпотез, які можна перевірити. Вказується на довільне присвоєння значень числам та непослідовність між різними нумерологічними системами. Такі психологічні ефекти, як ефект Барнума (Форера) та упередження підтвердження, можуть пояснювати, чому люди сприймають нумерологічні передбачення як точні. Дослідження не виявили кореляції між нумерологічними прогнозами та реальними подіями, наприклад, у випадку з лауреатами Нобелівської премії.

   Водночас, деякі особи вважають нумерологію корисним інструментом для саморефлексії та особистісного зростання, навіть без наукового підтвердження. Існує думка, що нумерологія ближча до астрології або духовних/езотеричних практик, ніж до математики чи науки. Показовим є недавнє відречення концепції "ангельських чисел" Дорін Вірту, знаною популяризаторкою цієї ідеї, назвавши її "сміттям". Хоча нумерологія може надавати відчуття сенсу та орієнтири для деяких, наукова спільнота в більшості своїй відкидає її через відсутність емпіричної підтримки та перевірюваних механізмів. Її сприйнята точність може бути результатом психологічних упереджень, а не справжньої прогностичної сили

   Отже, нумерологія пройшла довгий історичний шлях, від давніх цивілізацій до сучасності, зберігаючи свою привабливість як систему вірувань, що приписує числам містичне значення. Попри її популярність та застосування як інструменту для самопізнання, важливо розрізняти нумерологію як езотеричну практику та наукове розуміння чисел. Хоча нумерологія може пропонувати людям відчуття сенсу та напрямку у житті, наукова спільнота залишається скептичною щодо її здатності передбачати долю. Чи дійсно числа керують нашою долею, залишається відкритим питанням, відповідь на яке кожен шукає для себе особисто.

Темна сторона веллнессу: як гонитва за ідеальним життям заганяє нас в лігво ненависті до себе

Авторка:

Діана

Мельник

  Ні для кого не секрет, що в сьогоденні веллнесс став новим законодавцем для суспільства, новою релігією. Жертви сном заради пробіжки о шостій, щоденні медитації, розписані по хвилинах рутини, ідеальний баланс мікроелементів, догляду за шкірою з 10 сходинковою системою, пілатес, йога, нескінченні марафони самовдосконалення — усе це мало б допомогти нам стати кращими, щасливішими, здоровішими. Але, калькулюючи, ми не розуміємо, чому так багато людей, занурившись у подібний ритм діяльності, почуваються виснаженими, тривожними, розчарованими? Чому те, що мало б підтримати, перетворюється на пастку?

Амбівалентний парадокс: здоровий спосіб життя робить нас хворими

  У нескінченних спробах віднайти себе в покроково вибудуваних ідеальних сходах до бездоганного життя, ми забуваємо головне — себе. Культ ідеалу перестав бути просто турботою про себе, своє здоров’я і перетворився на змагання: хто раніше прокинеться, більше зробить, краще виглядатиме, покаже більше у сторіс. Бездоганне тіло, сніданок з насінням чіа, тренування о 6 ранку, холодний душ і журнал вдячності — усе це здається правильним, але часто стає формою самонасилля.

Розмитий рубікон нутриціології і взрощення РХП 

   Всі ми памʼятаємо пабліки 40 кг, ТА і 0 калорій, які пропагували насилля над собою способом виснажливих дієт та голодування. Зараз це є також. Проте, в іншому вигляді. Те, що починалося як уважне ставлення до харчування: корисні жири та уникання вуглеводів, слідкування за низьким рівнем інсуліну на постійній основі, нерідко закінчується розладами харчової поведінки. Прагнучи “чистого” харчування, ми виключаємо продукти, постійно підраховуємо калорії, з острахом дивимося на “заборонені” страви,  а далі йде постійне коло зривів і покарань. Під прикриттям нутриціологічних порад, “детоксів” і геніальних “суперфудів” формується страх перед їжею, яка мала би живити, а не тривожити.

Спорт як метод відпрацювати мить насолоди 

   Рух тілом - запорука здоров'я, тіло має і повинно рухатися, воно буквально створено для цього. Та коли тренування стають способом покарати себе за з’їдене, за недосконале тіло, за недостатню продуктивність — це вже не турбота про себе. Він стає формою контролю і утопічною дорогою втекти від почуття провини. Надмірні фізичні навантаження без повноцінного відновлення, самокритика за пропущене тренування, порівняння себе з псевдодосконалими тілами з соціальних мереж — усе це шкодить і тілу, і психіці.

Ілюзія продуктивності й інформаційне перенавантаження

   У сучасній медіакультурі панує культ продуктивності та всім надоїдливого успішного успіху, який все далі дужче спонукає нас порівнювати себе з іншими і бачити чужі досягнення і свої недоліки. Постійно вдосконалювати себе, читати, вивчати, слухати подкасти, проходити марафони — здається, що кожна хвилина має бути корисною. В результаті людина ніколи не дозволяє собі просто побути в спокої, відпочити. Вона постійно в споживанні інформації, у навчанні, у русі. Це призводить до ментального виснаження, втрати здатності зосереджуватись, емоційного вигорання.

Соцмережі як двигун по посткапіталістичного веллнессу

  Соціальні мережі монетизували аксесуари для бьюті і створили цілий ринок: смузі-блендери, ковдри з обтяженням, трекери сну, скрапи для тіла, дієтичні добавки, гаджети для дихання, подушки для медитації, дорогі спортзали — усе це подається під соусом “інвестуй у себе”. Насправді — це капіталізм, що навчив заробляти на самодисципліні. Купи, і станеш кращим. Не купив — не стараєшся. І в цьому заганяє себе ціле покоління.

Оверконсьюмінг і дешевий дофамін

   В сьогоденні існує ще одна пастка —  споживання. Ми безперервно під тиском купити наступний аксесуар, який має, як обіцяють, зробити нас щасливішими. Красива пляшка для води, новий курс з саморефлексії, шовкові наволочки, килимок для йоги з унікальним дизайном — усе це створює ілюзію контролю і поліпшення життя. Та що ми маємо в перспективі — це короткий дофаміновий сплеск. Через день-два він минає, і ми шукаємо нову покупку, новий засіб, новий метод “стати кращими”. Цикл не має кінця.

Сансара перемог і падінь замість життя

   В такому хаосі та бедламі людина перестає жити. Ми вже не ласуємо кавою, а обираємо каву без кофеїну, з адаптогенами; не гуляємо, а проходимо заядлі 10 000 кроків для здоров’я; і не відпочиваємо, а перезавантажуємось. І навіть медитація — більше не спосіб відчути себе, а один з пунктів в списку завдань.

   Ми перестали бачити красу буття в моменті і прості речі більше не мають цінності, якщо їх не можна виміряти, задокументувати, опублікувати. У цьому шаленому ритмі ми не залишаємо собі права бути звичайними та запамʼятовувати кожен день таким, яким він є, есенційно, цілісно, окремо від всього капіталізованого світу. Нам треба повернути собі право бути недосконалими. 

   Наступного разу просто спробуйте поставити під сумнів навʼязані ідеали. Спитайте себе:"я це роблю для себе чи для соцмереж? Я цього хочу чи мені це навʼязали?"

   Carpe diem - лови момент. Не потрібно фіксувати кожен прийом їжі та заходу сонця. Іноді краще просто відчути та запамʼятати, віднести в анамнез, це принесе набагато більше евдемонії - чистого щастя, ніж фіксування та публікація.

   Памʼятайте,  — Ви не проєкт. Ви — людина. Перестаньте вже перетворювати любов до себе на ритуали та списки виконаних завдань. 

Любов — це не лише скраби, маски й добір ідеальної норми КБЖУ.

   Потрібно розуміти, що спосіб життя в гармонії з собою — це не про задачі за списком. Досконалість здоровʼя, фігури, карʼєри — це ілюзія, яку продали нам під виглядом турботи.