Улюблена «Мавка» оживає: премʼєра циркового шоу за мотивами популярного мультфільму

   4 червня в Києві циркове видовище «Мавка» вразить глядачів будь-якого віку. Творці популярних родинних шоу «Вартові мрій» та «Резиденція Санти» — Stage Show (FILM.UA Group) — занурять глядачів у чарівний світ української міфології. В ньому природа має голос, а сили добра неодмінно перемагають над темрявою.

  Улюблена «Мавка» оживає: премʼєра циркового шоу за мотивами популярного мультфільму. 

   “Так, я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!”, - ці безсмертні слова Леся Українка вклала у вуста своєї героїні - Мавки. Сенсаційний успіх анімаційного фільму “Мавка. Лісова пісня” зробив так, що історія міфологічної героїні набула нових відтінків. 

   Вистава “Мавка” зачарує вас яскравими костюмами та подарує вам справжнє циркове видовище! Нічого подібного ви ще не бачили! 

   Це фантастична подорож до лісового світу Мавки — розказана мовою циркового мистецтва у форматі сучасного цирку! Це виключно циркове видовищe з жонглерами, акробатами, повітряними гімнастами, еквілібристами та іншими номерами. Яскраві костюми підкреслюють магію кожного номера.

Леонід Коваленко

Як світ і маркетинг перетворюють нас на постійних споживачів

Авторка: Діана Мельник

   Щойно ми прокидаємося, нас уже зустрічає м’яке «дзинь» push‑сповіщення: «Лише сьогодні −50 % на все!» У стрічці рябіють «must‑have» ґаджети, нові «капсули» одягу й «базові» тональні креми. Хоча в шафі ще висять речі з минулого розпродажу, а торішній смартфон працює бездоганно, у голові спалахує знайоме: «Треба брати». Звідки це «треба»?

Архітектура бажання

   Система виживає лише тоді, коли коло виробництво → прибуток → споживання крутиться дедалі швидше. Але природних потреб обмежена кількість, отже ключове завдання бізнесу  - створити штучні. Допомагає маркетинг: ціла наука про те, як перетворити задоволену людину на клієнта, який вічно відчуває дефіцит.

Дефіцит там, де його немає

   Постійні, навалені нам на голови знижки, та нескінченні пропозиції на кшталт  «тільки до кінця дня». Псевдообмежений час активує страх втрати можливості та дарує відчуття шансу, якого більше не буде. Відомо, що склади забиті товаром, проте ж лічильник на сайті показує: «Залишилося 3 штуки», і наша рука сама тягнеться до «Купити», адже ж більше не буде.

  Незмінним прийомом також виступають лімітовані колекції. Nike випускає кросівки у новому, ультрамодному в цьому сезоні, кольорі для обраних, для тих, хто встигне. Фанати стають у чергу онлайн, купують дві пари: одну носити, другу – перекупникам. Створений штучно дефіцит підігріває попит не гірше за реальний. А також сюди варто додати іпіар від зірок чи медійних особистостей або ж власний бренд певної популярної персони

Цінова ілюзія

 Магазини все частіше використовують відомий в маркетингу метод під назвою «Якір та приманка», коли у фізичному філіалі на полиці виставлено 3 кавоварки: 199 $, 349 $, 379 $. Середня існує, щоб 379 $ здалася «раціональною». Ми не знаємо, що таке «справедлива ціна», тому хапаємось за найзручніший орієнтир — сусідній цінник.

 Приховані витрати під виглядом розумно сприченених цін. Поширена ситуація з сюрпризно виникшим ПДВ, що приховано включється  тільки з чеком на касі, хоча на ціннику з товаром його не було або авіаквиток «від 29 €» перетворюється на 90 €, щойно ми додаємо багаж і вибір місця. Болю від великого чеку немає, бо платежі розкладені «тонкими скибочками».

Ілюзорна економія

   «Купи два — третій у подарунок» або спосусливою пропозицією заставляють нас купувати більший об’єм засобу, коли менша тревел-версія виглядає порівняно дорожчою у перерахунку, і таким чином пропозиція здається вигіднішою, навіть якщо засіб не перевірений і купуєте ви його вперше. Ми витрачаємо більше, ніж планували, аби «зекономити». Порошок для прання, якого вистачить на рік, стоїть у коморі, а з бюджету вже зникли зайві 300 гривень. Чи згадайте, наприклад, постійні вічні мінус 70% знижки, на сайті ціна перекреслена червоним, під нею , за легендою, «нові» цифри. Реальної «старої» від початку не існувало; різниця вже була закладена заздалегідь. Дисконт стає декором, що вмикає інстинкт мисливця за вигодою.

Гейміфікація та соціальні бали

   Ви ж також збирали наліпки в супермаркеті, щоб «урвати» дешевший ніж, або ж встигнути до пропозиції зникаючого кешбеку, який буде нараховано виключно за цей ніж, хоча на кухні вже 5 таких. Ми начеб то купуємо зайві продукти не ради їжі, а заради самої гри.

 У додатку бренду кави рівні, бейджі, «палаючі» серії покупок. Перервеш — і все в інтерфейсі твого аккаунту «обнуляється». Тож ми несемося по латте, бо шкода втратити цифрову корону.

Персоналізоване підштовхування

  Алгоритм знає, що ви прокручували сторінку з рюкзаками та повертались до неї чи на іншу з таким самим пошуковим запитом вже п’ять разів. Поки ви вагаєтесь, розсилка та вспливаючі сповіщення так і шепочуть: «Останній крок до ідеальної подорожі −10 %!». Підштовхування ніби то і слушне, проте написане так, щоб змусити натиснути прямо зараз.

Культурний пресинг

  Всі ми знаємо феномен під назвою: «Нова колекція сезону». Це відбувається, коли мода створює ритм: весна‑літо, осінь‑зима. Кожного року. Ви щойно витратили кошти на теплий сезон, але вже пора оновлювати холодний, і так постійно, і щоб це «постійно» тривало чим далі дужче, необхідно вводити кожного сезону неабиякий популярний аксесуар, колір, тренд чи тенденцію, за якою буде видно, що Ви- то точно в темі. Адже щось носити два сезони поспіль вважається моветоном, хоча функціонально речі не змінилися.

 Токсичний self‑care. Індустрія краси переконує: «Ти заслуговуєш кращого крему чи пальто чи аромату». Турбота про себе обертається нескінченним апґрейдом полички у ванній.

Блогерсько-медійне спонукання

  Блогер, звичайно ж, «чесно ділиться» своєю некупленою думкою та фаворитами, але поза кадром угода CPA: скільки купите ви — стільки заробить він. Соцмережі перетворюють кожен пост на приховану рекламу, а дружня рекомендація стає транзакцією. Саме через це деякі країни ввели закон на заборону прихованої реклами і деякі інфлюенсери змушені ставити плашку: « спонсоровано брендом».

Доповнена реальність дефектів

   Селфі‑камера знімає у 4K, і ви помічаєте на своєму обличчі пори, яких раніше не бачили. Бренд одразу пропонує сироватку «для HD‑шкіри». Маркетинг спершу формує проблему, а тоді продає «рішення».

Чи справді нам усе це потрібно?

 Подивімось чесно: у середньостатистичній європейській шафі 80 % речей надягають рідше ніж раз на місяць. Середній смартфон змінюють кожні 2‑3 роки, хоча ресурс батареї та процесора дозволяє працювати удвічі довше. Фактичний термін експлуатації товарів скорочується не тому, що вони ламаються, а тому, що нас переконують у їхній «моральній застарілості».

Як зняти маркетингові окуляри

 По-перше, створіть для себе в голові вікно очікування, що складає 72 години. Знайшла продукт «хочу» — відклади у закладки й повернись через три дні. Як правило, 70 % таких імпульсів згасають.

  Наступним кроком стане своєрідний облік речей. Самостійна ревізія власних поличок та інфентарю швидко показує дублікати: третя чорна водолазка, п’ятий шампунь з кератином.

 Далі - правило «один‑у‑один‑з». Купуєш нове — віддай або продай старе. Лічильник володінь залишається стабільним.

   У висновку, маю зазначити, що система, звичайно, не злодій у темному провулку; це радше велетенський психологічний лабіринт, де стрілки‑рекламки ведуть до каси. Мати свідомість та усвідомленність, що найголовніше – не завжди дорівнює відмовитись від покупок. Та все ж це шанс згадати: достатньо ‑ це вже багато. Без зайвого мінімалізму, подивіться на те, що ви вже маєте, тож і наступного разу, коли «обмежена пропозиція» затримує подих, спитайте себе: «Мені бракує речі — чи дофамінового швидкого відгуку в мозку?» І можливо, шафа, гаманець і планета подякують.

На передовій медицини: як війна змінює систему охорони здоров’я України

 

Авторка: Вікторія Вакіна

Війна завдала серйозного удару по всіх сферах життя, але найбільшого випробування зазнала медична система. Лікарі працюють у надскладних умовах: під обстрілами, без світла, з обмеженим доступом до ліків та обладнання. Попри це, вони щодня рятують життя як цивільних, так і військових. Медична інфраструктура опинилася під прицілом агресора, а забезпечення лікарень та мобільних шпиталів медикаментами часто залежить від роботи волонтерів та міжнародної підтримки. Як працює система охорони здоров’я у таких екстремальних умовах, які виклики стоять перед лікарями та якою є роль міжнародних партнерів –  ці питання потребують особливої уваги.

Одним із найбільших викликів є атаки на медичну інфраструктуру. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), станом на кінець 2023 року було зафіксовано понад 1900 атак на медичні заклади в Україні, що є найбільшим показником серед усіх країн світу – повідомляє Укрінформ. 

Потреба в медикаментах та медичному обладнанні

Забезпечення лікарень та шпиталів необхідними медикаментами та обладнанням стало одним із найгостріших викликів для медичної системи. В умовах війни найбільш критично потрібні перев’язувальні матеріали, кровоспинні препарати, антибіотики та знеболювальні засоби. Ситуація ускладнюється тим, що логістичні ланцюги поставок у зонах бойових дій постійно під загрозою зриву.

Для забезпечення  цих ресурсів активно залучаються міжнародні партнери та волонтерські організації. Важливу роль у цьому процесі відіграє Червоний Хрест України, який організував доставку ліків та обладнання до постраждалих регіонів. Крім того, у співпраці з міжнародними організаціями створені мобільні медичні бригади, які працюють у 23 областях та щодня обслуговують понад 1500 пацієнтів, про це йдеться на платформі самої організації. Завдяки діяльності мобільних медичних бригад вдається забезпечувати медичну допомогу навіть у найвіддаленіших населених пунктах, де через бойові дії доступ до медичних послуг значно ускладнений.

Мобільні бригади здійснюють не лише надання невідкладної допомоги, а й проводять профілактичні огляди та надають психологічну підтримку, яка є вкрай важливою для мешканців прифронтових районів та внутрішньо переміщених осіб.

Евакуація поранених

Евакуація поранених із зон бойових дій стала ще одним викликом для медичної системи України. Процес евакуації від стабілізаційних пунктів до лікарень у більш безпечних регіонах відбувається під постійним ризиком обстрілів. Цей процес передбачає швидку координацію дій медиків, військових та волонтерів.

Одним із ключових викликів під час медичного превезення поранених є потреба в спеціалізованих автомобілях та необхідного обладнання для підтримки життєдіяльності тяжкопоранених пацієнтів під час транспортування. Завдяки міжнародній підтримці вдалося організувати систему евакуації поранених із зон бойових дій. Ця співпраця дозволила забезпечити медичні автомобілі, оснащені сучасним обладнанням, що підвищує шанси на порятунок життя пацієнтів під час транспортування до лікарень у безпечніші регіони.

Евакуація часто відбувається під обстрілами, що значно ускладнює роботу медиків та підвищує ризик для поранених пацієнтів. За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, евакуація з зон бойових дій здійснюється з дотриманням заходів безпеки та забезпеченням медичного супроводу тяжкопоранених пацієнтів.

Психологічна підтримка медичних працівників

Медичні працівники є одними з найбільш вразливих категорій під час війни. Робота у постійному стресі, необхідність швидко приймати життєво важливі рішення та контакт із постійним потоком поранених значно підвищують рівень емоційного навантаження. Медики змушені працювати у багатогодинних змінах із мінімальними перервами, що призводить до емоційного та фізичного виснаження.

Однією з ініціатив, спрямованих на підтримку медичних працівників, є програма «Ліки для лікарів», яка включає групові лекції та індивідуальні консультації для медиків з питань психологічної підтримки. Ця програма допомагає лікарям справлятися з емоційним навантаженням, пов’язаним із надмірною кількістю пацієнтів та екстремальними умовами роботи. Ще одна важлива ініціатива – програма ментального здоров’я «Ти як?», ініційована першою леді України Оленою Зеленською. Ця програма спрямована на забезпечення доступності психологічної допомоги для всіх українців, зокрема медичних працівників. У межах цієї ініціативи створюється мережа підтримки для медпрацівників через індивідуальні консультації та групові сесії.

Крім цього, в Україні функціонують онлайн-платформи для надання психологічної підтримки медичним працівникам. Зокрема, онлайн-платформа «UA Mental Help» та мобільний застосунок «Teplo» надають безкоштовну психологічну підтримку лікарям та медсестрам, що працюють у зонах підвищеного ризику. Ці платформи забезпечують можливість анонімних консультацій із професійними психологами та доступ до ресурсів для самодопомоги.

Фінансування медичної системи

Фінансування медичних установ зазнало значних змін із початком війни. У звіті ВООЗ «Фінансування охорони здоров’я в Україні: стійкість в умовах війни» зазначено, що уряд України перейшов до системи глобальних місячних бюджетів для лікарень замість оплати за проліковані випадки. Це дозволило лікарням отримувати постійне фінансування незалежно від кількості пацієнтів, яких вони обслуговують. Такий підхід забезпечує стабільність у роботі лікарень навіть у найскладніших умовах війни. Медична система України в умовах війни виявила неабияку стійкість, водночас зіткнувшись із надзвичайно складними викликами.

Сучасна пропаганда як витончена зброя. Вражає непомітно, однак ефективно

Авторка:

Дарина

Комина

   Всі ми чули про радянську чи російську пропаганду. В першому випадку, після розпаду Радянського Союзу в Україні відкинули весь радянський спадок як суцільну брехню – не залишивши місця для осмислення, що саме й чому було фальсифіковано. В другому ж, ми досі бачимо наслідки вигідної агітації і в Україні, і за кордоном. Однак пропаганда оточує нас все частіше, ніж нам здається. Якщо розглянути інші приклади,  пропаганди в світі, можна дослідити в чому заключається ефективність soft-пропаганди? Чи, може, в деяких аспектах – її слабкість?

   М’яка пропаганда, на відміну від агресивної риторики диктаторських режимів, не кричить. Вона шепоче. Не нав’язує прямо, а формує сприйняття через культуру, кінематограф, освіту, соціальні мережі. Саме тому її так важко помітити й тим більше –розпізнати .

  Особливо розповсюдженою ця модель агітації стала в період холодної війни, хоча, через свій неоднозначний піддтекст мало хто називає це «пропагандою». Тоді в глобальному значенні створювався привабливий образ «країни можливостей», часто замовчуючи або применшуючи внутрішні проблеми: расизм, втручання в політику інших держав, економічну нерівність. Ця форма впливу не викликає спротиву, адже виглядає як натхнення. Але чи не в цьому і криється головна сила сучасної пропаганди – діяти через захоплення, а не страх? У цьому контексті пропаганда перетворюється на витончену зброю – не вбиває, а формує мислення. Усе складніше відрізнити інформацію від маніпуляції, факт від інтерпретації, щирість від технології. І якщо радянська чи російська пропаганда часто ґрунтується на брехні і «викручуванні» фактів, то soft-пропаганда західного типу – іноді на напівправді.

   То як нам, сучасним споживачам інформації, не стати жертвами? Як навчитися не просто читати чи слухати, а аналізувати, порівнювати й сумніватися? Перш за все – усвідомити, що інформаційна війна вже давно поруч, не осторонь чи повз, і ми – не сторонні спостерігачі. В Україні тема пропаганди – це не теорія, а щоденна реальність. Російська агресія супроводжується не лише ракетами, КАБами, шахедами, а й масованим потоком дезінформації, спрямованої на внутрішню дестабілізацію, поляризацію суспільства та послаблення віри в перемогу. Причому не лише в Україні, а й в сусідніх нам країнах. Приклад недавніх польських президентських виборів (а саме надвисокі результати проросійських правих партій) тому доказ.

  Проте саме цей виклик і дав поштовх до розвитку українського інформаційного спротиву. Поява незалежних фактчек-проєктів, активізація громадянського суспільства, боротьба з фейками у соцмережах – усе це приклади того, як країна вчиться не просто протистояти, а й будувати власний наратив, базований на правді, відкритості та довірі. У цьому контексті особливо важливо не сприймати будь-яку інформацію як нейтральну. Жоден медіапродукт – фільм, новина, коментар у TikTok – не існує у вакуумі. Він завжди щось формує: думку, емоцію, світогляд. Пропаганда сьогодні не кричить з плакатів, як це було в період Холодної війни – вона може звучати голосом блогера, звучати між рядками рекламного слогану, ховатися у вибірці стрічки новин.

   Український досвід унікальний тим, що наша країна переживає переломну трансформацію свідомості: від інформаційної наївності – до уважності, критичності й готовності протистояти впливу. І саме в цьому наша сила і водночас слабкість, бо ми досі піддаємося крикливим заголовкам і неоднозначним фактам, щоправда вже в іншому руслі. Прагнучи захистити себе від зовнішніх атак, ми ризикуємо не помітити, як в окремих інформаційних середовищах з’являється тенденція до надмірної ідеологізації, спрощення складних історичних тем, узагальнень або героїзації без критичного аналізу. Варто пильнувати, щоб національна ідея залишалася джерелом сили, а не заміною для об’єктивності. 

   Пропаганда може бути витонченою, але свідомість, озброєна критичним мисленням, – ще витонченіша. Тож чи зможемо ми навчитися не лише виявляти пропаганду, а й не відтворювати її несвідомо? Це питання не лише про політику чи медіа, а про нас самих. І відповідь на нього визначатиме, наскільки вільним буде наше суспільство завтра.

Нова українська проза: тенденції і ключові імена

Авторка: 

Катерина Макущенко

У XXI столітті українська література переживає не просто піднесення, а справжній розквіт, позначений новою хвилею творчої енергії та сміливими експериментами. Особливо помітним є динамічний розвиток нової української прози, яка стала своєрідним дзеркалом глибоких суспільних зрушень, особистих драм та осмисленням складної історичної спадщини. Цей період характеризується не лише розширенням меж авторської свободи, що дозволяє порушувати раніше табуйовані теми, але й вражаючим тематичним розмаїттям – від гостросоціальних проблем до інтимних психологічних портретів. Водночас, письменники активно експериментують з формою, використовуючи нові наративні стратегії, мовні засоби та жанрові поєднання, що робить сучасну українську прозу цікавою для читача. 

Основні тенденції нової української прози 

Сучасна українська проза демонструє глибоке занурення в переосмислення історії та колективної пам’яті. Письменники відважно піднімають замовчувані раніше сторінки минулого, такі як Голодомор, жахи сталінських репресій, трагедія Чорнобильської катастрофи та складні перипетії Другої світової війни. Їхня мета виходить за межі простої реконструкції історичних подій; вони прагнуть осмислити їхній травматичний вплив на сучасне українське суспільство та окрему особистість, виявляючи неочевидні зв'язки між минулим і теперішнім. Вікторія Амеліна — письменниця, яка поєднувала історичну тематику з сучасною реальністю. Її творчість здобула визнання як в Україні, так і за кордоном. (Світова спільнота глибоко сумує через її загибель у 2023 році внаслідок російського обстрілу.)  Таня Малярчук — авторка гостросоціальних романів, зокрема «Записки з цигаркової коробки» і «Забуття», у яких ідеться про особисту пам'ять, ідентичність та травму. Оксана Забужко — інтелектуалка і публіцистка, її романи («Музей покинутих секретів») поєднують філософські роздуми, глибокий аналіз історії та тонку психологію. 

Болючим, але надзвичайно важливим пластом сучасної літератури стала воєнна тематика та посттравматичний дискурс. Починаючи з 2014 року і особливо після повномасштабного російського вторгнення, з’явилася хвиля текстів, що фіксують особистий досвід війни, неминучі втрати, приклади неймовірного героїзму та глибокі психологічні наслідки пережитого. Ця проза має не лише значну художню цінність, але й виконує важливу соціальну та документальну функцію, стаючи свідченням трагічних подій та допомагаючи суспільству осмислити пережитий досвід. Сергій Жадан — поет, прозаїк, публіцист. Його проза («Ворошиловград», «Інтернат») часто розповідає про Схід України, про війну та виживання, про мову і гідність. Артем Чех — автор щирої і сильної прози про війну («Точка нуль»), з фокусом на внутрішній трансформації людини. 

У фокусі багатьох сучасних прозаїків опиняється урбаністична та індивідуалістична проза. Сучасне місто постає як динамічний простір перетину різноманітних культур, арена гострих соціальних конфліктів, місце відчуження та водночас активних пошуків власної ідентичності. Цей напрям дає змогу авторам глибоко досліджувати внутрішній світ сучасної людини, її психологічні колізії та екзистенційні питання в умовах швидкоплинного урбанізованого життя. Андрій Любка — відомий завдяки своїй іронічній, часом провокативній прозі, що балансує між побутом і філософією. 

Однією з визначальних рис сучасної української прози є її жанровий плюралізм та тяжіння до гібридних форм. Автори сміливо експериментують, поєднуючи елементи детективу, наукової фантастики, чарівного реалізму та метапрози. Таке еклектичне змішування жанрових канонів дозволяє більш повно і гармонійно відобразити складність сучасного світу та розширити художні можливості оповіді. Юрій Андрухович — знакова фігура постмодернізму, його творчість вирізняється іронією, гротеском, багатошаровістю текстів. 

Сучасна українська проза є віддзеркаленням стрімких трансформацій, що відбуваються в суспільстві. Це не просто література, а живий голос епохи, яка змінюється буквально на наших очах. Її бурхливий розвиток є яскравим свідченням незламної стійкості української культури, її здатності до самооновлення та нестримного прагнення до автентичного самовираження, особливо в періоди найскладніших випробувань. Ця проза фіксує болісні розлами, нові надії та пошуки ідентичності, стаючи важливим документом епохи для майбутніх поколінь.

Що читати цього літа?

 Авторка: Анна Патер

Добірка новинок сезону

Літо ‒ традиційна пора відпочинку, подорожей та неспішного читання. Саме червень відкриває сезон натхнення і книжкових новинок, які стають незамінними супутниками у дома, парку чи в дорозі. Цьогоріч видавництва підготували безліч цікавинок для книголюбів: від гучних імен та продовжень улюблених серій до нових авторів і щемких історій, які вже встигли підкорити серця читачів за кордоном. 

Вісім найочікуваніших книжкових новинок літа:

- «Викрадений спадкоємець» 

Автор: Голлі Блек

Видавництво: Vivat

Фентезійний роман від авторки серії бестселера «Народ повітря»‒ перша книга дилогії, яка повертає читачів в магічний світ Ельфгейма. Спадкоємець трону Дуб та донька зрадників Сурен, змушені обʼєднатись, щоб зупинити помсту леді Нор. Мікс небезпеки, інтриг і таємних почуттів, у які легко зануриться читач

- «Мій сусід — вампір»

Автор: Дженна Левін

Видавництво:Vivat

Романтична комедія з краплинкою містики, яка занурить читача в чарівну атмосферу й захопить дивовижним фіналом. Молода художниця Кессі у пошуках дешевого житла натрапляє на ідеально-підозрілі апартаменти. Дівчина швидко дізнається, що мешкатиме із сусідом, ввічливим красенем Фредеріком‒ вампіром. Між співмешканцями поступово виникає щось більше, ніж сусідські стосунки.

- «Ті, що вірили»

Автор: Ребекка Маккай

Видавництво: Artbooks

Зворушливий роман про втрати, памʼять та любов у двох часових вимірах‒ Чикаґо 1980-х та Париж 2010-х. Історія про мистецтво, епідемію СНІДу, зниклих людей та тих, хто залишився з їхніми спогадами. Глибоке осмислення трагедії вісімдесятих в хаосі сучасного світу. Книга для поціновувачів чуттєвої прози та сильних емоцій.

- «Беладона»

Автор: Адалін Ґрейс

Видавництво: Vivat

Історія, що поєднує паранормальний детектив, готичне фентезі та заборонену романтику. Юна Сіґна, спостерігаючи за привидами укладає угоду зі Смертю, щоб провести розслідування загадкового вбивства, хай би як далеко воно не зайшло. Атмосферний young adult роман багатий на вікторіанський шарм, похмурі інтриги та магнетичними надприродними героями.

- «Хлопці кладовища»

Автор: Ейден Томас

Видавництво: Artbooks

Містична історія з елементами фентезі, романтики та детективу розповідає про впертого хлопця Ядріеля, який намагається довести сімʼї свою справжню сутність.  Викликаючи духа кузена помилково починає спілкуватись із місцевим поганцем, який прагне зʼясувати, що з ним сталося. Автор не лише показує читачам національну різноманітність в Іст-Лос-Анджелесі: від  латиноамериканців до кубинців й мексиканців, а й розкриває тему втрати, самоприйняття й вибору серця.

- «Як завершити історію кохання»

Автор: Юпінь Кван

Видавництво: РМ

Емоційний роман про другий шанс, втрату, провину й спроби зцілитися. Після тринадцяти років мовчання письменниця Гелен і сценарист Ґрант змушені не лише разом працювати, а й розібратися з болючим минулим. Драма про почуття, що з часом не зникають, а лише трансформуються у щось важливе.

 

- «Фінлі Донован убиває двох зайців»

Автор: Елль Козімано

Видавництво: Artbooks

Гостросюжетний, дотепний і сповнений сюрпризів роман про письменницю й за сумісництвом мати-одиначку двох дітей, яку випадково приймають за найману вбивцю. Фінлі Донован‒ звичайна жінка, що опиняється в центрі кримінальної халепи. Вислів «материнство — вбивча сила» набуває нового змісту в цій динамічній історії з детективною інтригою, гумором і краплею романтики

- «Скажи, що присягаєшся»

Автор: Меґан Бренді

Видавництво: РМ

Роман, що висвітлює втрату, зцілення і перше кохання, яке не відпускає. Після зруйнованих мрій Аріанна намагається зібрати себе по шматках і шукає нову опору в собі та в Ноєві, який виявляється більше, ніж просто друг. BookTok-сенсація й бестселер Amazon, що розбиває серце, щоб потім навчити його знову любити.

Цього літа кожен зможе знайти свою історію‒ чи то динамічний детектив, містичне фентезі, ніжна романтика чи глибока драма про втрати і прийняття. Обирайте свого книжкового супутника‒ і поринайте в літо, сповнене емоцій, нових пригод та магії!

Про особисті кордони

Авторка: 

Євгенія Буряк

   Поговоримо про особисті кордони та простір. Тема, що стала мені відомою не так давно, і від цього болючою. Особисті кордони це завжди боротьба і так складно її починати, коли все життя не мав змоги відборювати себе. 

   До певного моменту свого життя, я відчувала, що не маю особистості. Не мала думки, а погоджувалась з чужою. Не приймала рішення, а приймала образи. Не бачила маніпуляцій, а велась на них. Не  було того, що я могла назвати «своїм», адже забирали все те, на що я могла сказати «моє». 

   Головною метою зараз є вивчення себе. Це неймовірна робота. Дійсно складна і конче необхідна. 

   «Моя думка важлива, мої почуття пріоритет»- ось фраза що є моєю мотивацією щодня. Я перечитую її, піднімаючи віру в себе. 

   Сенсом моєї праці є питати під час кожної ситуації- «а що я відчуваю? Як я ставлюсь до цієї ситуації?Яку реакція це викликає в мене?І що я відчуваю всередині себе?»

   Спочатку я не могла дати відповідей на жодне з цих питань. Я зовсім не мала незалежної думки, покладаючись на те що навʼязано, і те, що було вже закладено. 

   Пройшов майже рік, а я до сих пір іноді потребую багато часу, щоб відповісти на питання- «а як я відчуваю це?».

   Тож поговоримо про особисті кордони та важливості їх дотримання. Кожна людина заслуговує на проживання власного життя. Ніякі поради не мають бути навʼязані, чи сказані без на то дозволу. Простір має бути вільним, рішення незалежними, а думка прийнятою. 

   Бажаю пізнавати себе, відстоювати та боротись за свою свободу. Ми заслуговуємо на це з народження і не маємо для цього нічого робити. Нехай наше життя буде білим кольором. Таким же незаплямованим, чистим, світлим та ясним.