Екосвідомість: що може зробити кожен українець для довкілля

Авторка: Анна Патер

   Щорічно згідно Указу Президента ( від 6 серпня 1998 р.) 19 квітня в Україні відзначається День навколишнього середовища (День довкілля). Як нагадування громадськості бути свідомими щодо екологічних проблем та дбати про природу з простими щоденними діями.

   На жаль, війна посприяла розвитку екологічної кризи в Україні, постійні обстріли агресора призвели до викиду великої кількості шкідливих хімічних речовин, що уразили не лише повітря, а й ґрунт та воду. Враховуючи всі обставини українцям як ніколи раніше потрібно зменшити тиск на довкілля, де ми це можемо контролювати. Збереження навколишнього середовища зараз― це не лише турботу про природу, а й внесок у майбутнє держави. 

Шість порад, що допоможуть зробити ваш простір екологічним: 

Уникнення імпульсивних покупок

   У сучасному світі, де маркетинговий тиск, що раз більшає, клієнти часто здійснюють раптові покупки, без реальних потреб. Проте, ефект від миттєвого дофаміну під час онлайн-шопінгу розвіюється після отримання посилки, що не відповідає очікуванням. Лише одна упаковка значною мірою сприяє викидню CO2, не згадуючи вже про виробництво, склад та відходи замовленого товару, що іноді й зовсім неможливо переробити. Відмова від зайвого― це про свідомий вибір, про збереження коштів та стале майбутнє. Варто лише зупинитись перед кнопкою «купити» й запитати себе: чи  мені це справді потрібно?

Купуйте продукти без упаковки

   Полиці супермаркетів заповнені товарами, що ніби борються за кожен погляд покупців. Приваблива упаковка― це не лише про обличчя бренду, а й про успіх. Проте, часто виробники нехтують екологією на противагу яскравому дизайну. Такі токсичні хімікати як полістирол, полівініхлорид, полікарбонат і меламін можуть додаватись до виготовлення пластикових упаковок. Одноразова упаковка для нас― десятиліття розкладу для природи. Обравши сталих виробників, що використовують скляні тарі та паперові обгортки― ти не лише дбаєш про планету, а й зменшуєш кількість сміття у власному домі.

Власна пляшка для води

   Щоденна звичка― брати з собою воду виходячи з дому― здається дрібницею, але насправді має великий вплив як на здоров’я, так і на екологію. Щоразу, коли ми наповнюємо пляшку води, ми уникаємо покупки води в пластику, а отже― зменшуємо кількість сміття. Багаторазова пляшка― це не лише екологічно, а й про зручність та економію. Кожен може знайти варіант, який йому до вподоби: металеві, скляні, термостійкі та інші пляшки, що стильно підкреслюють вашу екосвідомість.

Більше ходіть пішки або користуйтесь велосипедом

   Головна причина чому варто ходити пішки або використовувати велосипед― це не економія, коли ціни на паливо є зросли, а турбота про довкілля та власне здоров’я. Парникові гази через транспорт є головним джерелом зміни клімату. Зменшивши кількість поїздок, ми робимо внесок у чисте повітря. Піша прогулянка та велосипед― доступний та ефективний спосіб зміцнити імунітет, покращити настрій та самопочуття. Маленькими кроками ― до великих змін.

Альтернатива миючим засобам та одноразовим серветкам

   Звичайні пластикові та синтетичні губки для посуду, починають пахнути через тиждень втрачаючи свою привабливість. Швидкозношуваний матеріал не лише накопичує бактерії, а й через короткий час потрапляє у смітник, де надто довго розкладається. Натомість варто звернути увагу на багаторазові альтернативи: в’язані або гачковані мочалки з натуральних матеріалів. Ще одна на перший погляд зручна дрібничка― одноразові серветки, що насправді є великим джерелом сміття, що майже не піддається переробці. Використовуйте бавовняні ганчірки, серветки з мікрофібри або лляні рушники, які можна прати. Зробіть свій дім безпечнішим для здоров’я.

Використовуйте свій голос

   Турбота про довкілля― це не лише те, що ми робимо вдома, а й про те, які цінності ми підтримуємо у суспільстві. Обговорюйте проблеми з родиною, друзями та навіть сусідами. Діліться і підіймайте питання в соціальних мережах, кожна активність― це новий досвід, що може надихнути інших. Підтримуйте екологічні ініціативи й проєкти. Звертайтесь з пропозиціями до місцевої влади щодо сортування сміття та озеленення вулиць. Усі зміни починаються з однієї іскри, одного голосу, який говорить й робить правильні речі. Саме так суспільство розвивається.

День довкілля― чудова нагода згадати, що планета починається з порога нашого дому!

ЧОТИРНАДЦЯТА ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МУЗИЧНОЇ ПРЕМІЇ YUNA

  23 квітня 2025 року в Києві відбудеться чотирнадцята Національна музична премія YUNA. Це важлива культурна подія, яка збере найкращих представників української музики, щоб відзначити їх досягнення та популяризувати національну музичну індустрію.

   Ведучим церемонії стане Анатолій Анатоліч — популярний телеведучий, автор медіаканалу "АНАТОЛІЧ" . Заради участі у премії він кардинально змінився: за три місяці схуд на 10 кілограмів. Стати у формі до головної музичної події весни — особистий челендж, який телеведучий успішно реалізував.

  Анатолій Анатоліч втретє виступить у ролі конферансьє YUNA. Його енергія, харизма та вміння створити теплу атмосферу на сцені вже стали невід’ємною частиною церемонії.

  Офіційна церемонія YUNA 2025 відбудеться вже 23 квітня. На церемонії будуть оголошені імена переможців у численних номінаціях, а також присуджені спеціальні відзнаки, серед яких — «Найкращий менеджмент артиста».

  У шортлисті — артисти, що стали улюбленцями публіки та критиків, а деякі з них представлені одразу в кількох номінаціях:

6 номінацій: Артем Пивоваров, Klavdia Petrivna, DOROFEEVA

4 номінації: Parfeniuk, MONATIK

3 номінації: KOLA, Jerry Heil, alyona alyona, Тіна Кароль, Океан Ельзи

2 номінації: ADAM, хейтспіч

1 номінація: Jamala, ZLATA OGNEVICH, BAH.ROMA, Domiy, FIINKA, GRISANA, Victoria Niro, Без Обмежень, Max Barskih, YAKTAK, Крихітка, SHUMEI, Chico & Qatoshi, KAZKA, MOLODI, TVORCHI, KOZAK SYSTEM, O.TORVALD, Ziferblat, Антитіла, YARMAK, Міша Крупін, THMK, Ріанобой

   Це буде вечір музики, визнання та неймовірної енергетики. Квитки на чотирнадцяту Національну музичну премію YUNA вже у продажу. Не пропустіть головну музичну подію року!

Леонід Крваленко

Стосунки і спілкування в цифровому світі

Авторка:

Вікторія Пятницька

  Сьогодні молоді важко підтримувати особисті стосунки, одночасно освоюючи стандарти інтернет- спілкування. Шалена кількість молоді відпочиває за столиком кафе, поки повітря наповнює суміш ароматів кави та тихих балачок. Жвава атмосфера приховує ніяковість, поки люди обмінюються посмішками один з одним. Кожна особа в групі приділяє свою увагу своєму смартфону, використовуючи великі пальці для набору тексту. Вони поруч фізично, але ментально лишаються на дистанції через своє унікальне цифрове середовище.

  Сучасне суспільство демонструє таку тенденцію поведінки, оскільки люди проводять більше часу, спілкуючись через екрани, а не підтримуючи живу розмову. Молоді в наш час варто розвивати свої комунікативні навички, адже це - ключ до побудови сімейних, дружніх та романтичних стосунків.

  Раніше щирий діалог відбувався через посиденьки в кав’ярнях або довгі спільні прогулянки. Переважна більшість поточних розмов відбувається через переписку з емоджі, а також пости в соц. мережах. Наука показує, що технології дозволяють користувачам спілкуватися доступно й швидко, але це виключає найцінніше- вираз обличчя (емоції,реакції) та інтонацію. Дуже неприємно надсилати ніжне повідомлення лише для того, щоб одержувач не вловив вашу щирість, оскільки він не відчуває позитивних вібрацій у ваших словах.

  Популярність інтернет- спілкування створила сучасний метод людського самовираження за допомогою емодзі та GIF. Грайливі символи, які використовуються в текстовому чаті, мають на меті виразити індивідуальність під час розмови, але ризикують спростити людські емоції. 

 Онлайн- середовище створює відмінні риси для дружби між молодими людьми. Для сучасної молоді є доступними десятки онлайн-платформ, але вони повинні ретельно вибирати, що показувати іншим в Інтернеті, а що може позбавити їх справжніх зв’язків. Користувачі можуть відчувати заздрість кожного разу, коли вони переглядають платформи соціальних мереж, що призводить до порушення справжнього людського контакту.

  Візьмемо, наприклад, Настю. Вона проводить час в Instagram, вибираючи конкретні зображення для деталізації у своїй стрічці, яка виглядає ідеальною для її підписників. Зв’язуючись із друзями, розкиданими по всьому світу, вона створює емоційну прірву з людьми, які займають ті самі місця поруч із нею. Протиріччя між зв’язком та ізоляцією впливає на людей у ​​всьому світі.

 Міцнішання її дружби стає можливим, коли Настя робить свідомий вибір. Щоб зміцнити дружбу, вона запитує кожного друга: "Які плани на тиждень?", прагнучи організовувати зустріч “офлайн”.Зустріч без телефону дозволяє щиро посміятись та зміцнити дружбу.

 Сімейне життя залишається незайманим впливом сучасних технологій на суспільство. Хоча брати, сестри та батьки живуть “поруч” через текстові повідомлення, це створює ситуацію, коли емоційна близькість зменшується. Те, як молодь та їхні батьки використовують різні методи спілкування, такі як текстові повідомлення замість телефонних дзвінків, призводить до стресу у спілкуванні між цими поколіннями.

  Розглянемо Олександра. Шаблони соц.мереж та тенденції в Інтернеті ускладнюють йому зв’язок із батьками, оскільки їм бракує знань про цифровий простір. Вони намагаються усунути розрив у спілкуванні за допомогою запланованих сімейних обідів, коли телефони повинні залишатися в кишені. Під час сімейних зустрічей без телефону і Олександр, і його батьки отримують задоволення від обміну історіями, оскільки він може показати свої інтереси, а вони можуть вільно висловлювати свої думки та захоплення.

  Сайти для знайомств разом із платформами соц мереж змінили процес спілкування для романтики в сучасному світі. Перший позитивний досвід свайпу праворуч перетворюється на складну суміш невизначеності та тиску.

 Свайп праворуч дає Насті та Олександру миттєвий метч. Їхні жарти в переписці переростають у глибші емоції, через що онлайн спілкування стають складними для їхніх стосунків. Те, як Настя формулює свої повідомлення, часто змушує Олександра робити неправильні припущення, що призводять до плутанини, якої можна уникнути.

  Вони встановлюють спеціальні правила щодо способів спілкування, тому для важливих розмов використовують відеодзвінки та телефонні розмови. Практика обміну щирими емоціями допомагає зміцнити їхній зв’язок, створюючи кращий зв’язок для майбутніх стосунків.

  Для сучасної, яка розвиває особисті стосунки, життєво важливо розвивати комунікативні здібності, які виходять за рамки цифрового спілкування. Онлайн-зустрічі разом із особистими розмовами, а також автентичні практики спілкування та активні механізми вирішення конфліктів дозволяють молоді налагодити міцні значущі стосунки.

  І те, і інше розуміється як спільний виклик для людей, але слугує моделлю для відновлення справжнього міжособистісного спілкування. Будь-які стосунки містять базові людські потреби, основою яких є об’єднання, взаєморозуміння та повага. Сьогодні молодь продовжує підтримувати свою дружбу та сімейні стосунки, щоб створити моделі зв’язку для технологічно зміненого світу через справжні розмови.

Використана література:

Carr, N. (2010). The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains. New York, NY: W.W. Norton & Company. cт. 112-150.

Chapman, G. (2015). The Five Love Languages: How to Express Heartfelt Commitment to Your Mate. Chicago, IL: Northfield Publishing. ст. 45-78.

Newport, C. (2019). Digital Minimalism: Choosing a Focused Life in a Noisy World. New York, NY: Portfolio. ст. 23-56.

Turkle, S. (2015). Reclaiming Conversation: The Power of Talk in a Digital Age. New York, NY: Penguin Press. ст. 67-101.

Чому в нашому світі важливо читати книжки

Авторка: Поліна Крамар

  У сучасному світі, де цифрові технології охоплюють усе — від навчання до дозвілля, — читання книжок може здаватися застарілим заняттям. Проте книжки досі залишаються надзвичайно важливим джерелом знань, натхнення і саморозвитку. Вони не лише відкривають перед нами нові світи, а й формують наше мислення та уяву.

Розвиток мислення та мовлення

 Читання книжок розширює словниковий запас, покращує граматику та сприяє розвитку аналітичного мислення. Людина, яка читає, краще формулює свої думки, виразніше висловлюється і легше досягає взаєморозуміння з іншими.

Знання та самопізнання

   Книжки — це джерело досвіду, до якого ми інакше могли б не мати доступу. Через художню чи наукову літературу ми дізнаємося про інші культури, історичні події, психологічні особливості людини. Це допомагає краще розуміти світ і самих себе.

Здатність зосереджуватись

  У часи кліпової свідомості та постійного скролінгу стрічок у соцмережах, читання книжки — це тренування уваги та терпіння. Людина, яка читає, краще концентрується, має вищу здатність до глибокого аналізу інформації.

Відпочинок для душі

  Книжки можуть бути справжнім притулком у важкі часи. Вони заспокоюють, надихають, дарують віру в добро і краще майбутнє. Гарна книга — це як щира розмова з мудрим другом.

Отже 

  У світі, що стрімко змінюється, читання книжок залишається незамінним способом зростання особистості. Це не лише інструмент для навчання, а й потужний засіб внутрішнього розвитку. Тож варто не забувати про силу слова і відкривати нові сторінки — як у книжках, так і в житті.

Великдень в українській літературі: коли тиша цвіте, а слово воскресає

Авторка: 

Анна Патер

«Великдень‒ такий великий празник, що й сонце гуляє, сказано бо: все радується і на небі, і на землі…»

Олекса Воропай «Звичаї нашого народу: етнографічний нарис»

     Свято, що не просто заквітчує календар весною, а пронизує серця світлом воскресіння й оновлення та віри. У слові, у запаху свіжої паски, у писанці, у звуках дзвоні та тихій молитві‒ Великдень живе в нашій літературі зберігаючи цю атмосферу століттями. Як не лише релігійний празник, а цілий всесвіт ‒  домашній, ніжний, живий. Часом‒ святковий, а часом‒ болісно глибокий.

    Воскресіння як метафора надії «Сьогодні воскресає не тільки весна, але і Христос воскресає, не тільки зима зазнає поразки, зазнає поразки смерть в усіх своїх формах, зло у всіх своїх проявах, не виключаючи й етичних.»

Іван Франко «Писанки» (1893)

    Ідея воскресіння‒ не лише релігійний символ, а й універсальна та глибока метафора, яка живе в українській спадщині як образ очищення, перетворення. Наша історія позначена різними випробуваннями від втрат, війни до визвольних рухів, що сформували символічне значення воскресіння в літературі ‒ незламність та світло у темні часи. Іван Франко, Ліна Костенко, Павло Тичина делікатно використовують це в творчості.

«Я прокинувся. Вітер розчинив вікно. Зеленіло й добрішало небо. А над усім містом величезний рояль грав…

І зрозумів я — настав Великдень.»

Павло Тичина, «Найвища сила»

    Великдень змальований не через зовнішні атрибути, а через стан внутрішнього пробудження. Особистий досвід зустрічі з життям. Ліна Костенко також використовує послання: воскресіння‒ боротьба життя із смертю та перемоги світла над темрявою. У вірші «Весна, і смерть, і світле воскресіння» стримано звучала метафора, гідність жити попри бідність, злидні, трагедії: «Весна, і смерть, і світле воскресіння...

    А щоб хоч щось лишилось на насіння, на Пасху їли хліб із лободи…»

    Таке воскресіння‒ це код нації, яка щоразу підіймається з руїн, яка памʼятає і береже християнські традиції, що допомагають жити, навіть коли все погано.

Паска, писанки та Великдень у спогадах

    Найавтентичніше свято постає у дрібницях: у свіжій випічці мереживі, у приготуванні до розговін. Іван Франко з ніжність описував випічку паски в родинній оселі:

    «Паска – се був величезний хліб із чистого пшеничного тіста, розчиненого на молоці та заправленого різним пахучим корінням, як товченими бібками (лавровими горішками), гвоздиками та імбиром, що додавав тісту жовтої краски, а також родзинками. Приготовити се тісто відповідно, вимісити та всадити до печі – се була немала штука та свідоцтво вмілої господині. Паску саджав до печі звичайно сам господар, примовляючи «Господи благослови».

Іван Франко «Моя вітцівська хата»

   В сімʼї Василя Стефаника особливо шанували Великдень тож дотримувались усіх традицій:

   «Перед Великоднем розпочиналися святкові приготування. Напередодні свята до хати Стефаника сходилась родина та навіть сусіди і починали генеральне прибирання. Виносили з хати лавки, столи та інші меблі й білили хату, все вимивали. Такі прибирання влаштовували перед кожним Великоднем.

   Після Вербної неділі Олена Плешкан (сестра дружини В. Стефаника) розпочинала розписувати писанки у Стефаниковій хаті. “Привчала до цієї справи й синів Стефаника — Семена, Кирила та Юрка.» (Про Великдень в домі Стефаників, Марія Косменко, колишня директорка Музею Василя Стефаника)

    Леся Українка ж хоч часто мешкала далеко від дому, берегла у листах згадки про великодні традиції:

   «Розговіни сі були найбільш похожі на шабаш, – якось тиї свічки перед кожною тарілкою, тая риба… щось досить восточне. Ми з Уксусом писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства». (Лист до матері Косач О.П., Ялта, 1898)

   Навіть коли людина залишався на самоті, Великдень залишається з нею. Василь Стус у листі пише про святкування з власноруч зробленими писанками:

   «На Великдень я купив у кулінарії пасочку, зварив три яйця (більше не було) в лушпинні цибулі, чорнилом зробив узори — вийшло незле: жовто-зелені, теплі, приємні на око». (Лист до сина від 1978)

   А Ольга Кобилянська у листі до Осипа Маковея 1899 року ділиться інтимним висловлюваннями:

«Христос воскрес!

Так припадок зарядив сього року, що я на великодні свята буду сама- самісінька вдома. Родичі з братами виїжджають завтра до сестри – хтось мусив задля яких важних справ дома лишитися. А що мені найлегше пробувати на самоті, я випросилася, щоби мене лишили. І лишають. Я пишу Вам, щоби-сте не були в таку днину цілком самі. Хоть се звучить, може, постаросвітськи, але я се кажу. Хоть я потрохи безбожна, але дечого я дуже строго притримуюся, отсі прастарі свята - великодні і різдвяні - я люблю і дуже їх респектую».

   Свято, що живе в нас Великдень у літературі — це і весна, і дитинство, і пам’ять. Це світла віра у воскресіння — не лише Ісуса, а й людської гідності, правди, любові.

   Сьогодні, коли Україна знову проходить крізь випробування, слово «воскресіння»‒ стає не просто давнім символом, а й внутрішньою обіцянкою: ми відродимось та переможемо. Як писанка у великодньому кошику‒ тримає у собі цілий світ, так і слово українського народу тримає надію на майбутнє.

   «Великдень‒ свято радісне‒ навіть обов’язково. Навіть в церкві читають поучення Златоустого, даказуючи радіти і тішитися великим днем у всяких обставинах і при всяких умовах.» (Михайло Грушевський «Сумний великдень»)

І що тепер?

Авторка: 

Євгенія Буряк

   Ну і що тепер? Чи не час розширити межі? За якими, згодом, стане вільніше.  Обмеження, заборони — хіба вони не ускладнюють життя?

  З іншого боку, іноді вони нам потрібні. Без заборон на вулицях поширювалися б масові вбивства, крадіжки, розбещення і безлад. У житті, безперечно, потрібні заборони. Єдині для всіх, і окремі — для кожного. Розумієте? Є ККУ - загальноприйняті правила для всіх мешканців країни. Не зачіпаючи теми релігії, скажу, що існують і певні обмеження, пов’язані з тією чи іншою вірою. Але кожен, безумовно, створює свої власні правила. Вони можуть позначати особисті межі дозволеного або межі недосяжного. У кожного по-своєму. І так було завжди. Але ось парадокс — люди судять по собі, чи не так?

   Для мене не проблема проявити нахабність у деяких ситуаціях, поводитися простіше й думати невигадливо, але пишу я закручено і, можливо, з деякими важкозрозумілими словосполученнями. І, звісно ж, часом теж суджу по собі. Тому й розумію: коли бачиш щось нове — не одразу здатен це прийняти. Наведу приклад.

   Бачу хлопця, який відрізняється від усіх своєю неординарністю. Почуття були змішані, але зрештою прийшло усвідомлення. Не схвалення чи теплі емоції — ні, не це. Просто прийняття. Принаймні того факту, що він не такий, як я. А я, у свою чергу, відрізняюсь від нього (не про анатомічні відмінності мова). І насправді це круто. Простіше кажучи, прикольно, що ми різні. Це робить життя цікавішим. Не таким буденним, яким воно могло б бути.

   Тож, повертаючись до теми, хочу сказати: судити по собі — неважко. Так чинять вузькомислячі люди, які не сприймають чужих поглядів і переконань. Треба мислити глобально. Світ же не крутиться навколо тебе (хоча, якщо чесно, у дитинстві я справді вважала себе пупом Землі).

   От і задумайтесь: ваші межі можуть бути вузькими для іншої людини — і навпаки. Людина має право робити те, що вважає за потрібне. У межах розумного, звісно. Хоча всі межі можна розмити — і накреслити нові…

Інформаційна безпека в умовах війни

Авторка: Вікторія Вакіна

    Світ змінюється щодня – разом із ним змінюється і спосіб, у який ми сприймаємо інформацію. Ще кілька десятиліть тому головним джерелом новин був телевізор або газета. Сьогодні ж ми отримуємо новини щохвилини: через сповіщення в смартфоні, стрічки в соцмережах, повідомлення в месенджерах або заголовки з телеграм-каналів. Кількість інформації зростає настільки стрімко, що розрізнити правду й вигадку стає дедалі складніше. Особливо небезпечною є дезінформація – вона впливає на суспільну думку, сіє паніку, підбурює ворожнечу, і навіть може ставати причиною політичних чи соціальних криз. У періоди воєн, пандемій чи нестабільності ця загроза лише зростає. Саме тому знання, як перевіряти новини, критично необхідне кожному – незалежно від віку, професії чи освіти.

Де шукати правду

Перший крок до фільтрації інформації – це аналіз джерела. Варто завжди звертати увагу, де саме ви читаєте новину: чи має сайт або сторінка в соцмережі чітко вказаного власника, журналістів або редакцію. Якщо ресурс не містить жодної інформації про авторів, працює без контактів – це серйозна підозра. Часто фейкові сайти маскуються під відомі бренди, копіюючи логотипи, кольорову гаму чи навіть доменні імена.

Заголовки, які кричать

Емоційні заголовки – це ще один інструмент маніпуляції, часто використовуваний у фейкових новинах. Заголовок на кшталт «УВАГА! Сьогодні вночі ворог планує запустити  ШАХЕДИ по всій території України. Перейдіть за ПОСИЛАННЯМ та дізнайтесь яка ситуація буде у Вашому місті» – це типовий приклад клікбейту. Він не інформує, а провокує, викликає страх або обурення. Важливо не зупинятися на заголовку, а прочитати весь матеріал. Якщо в тексті багато помилок, відсутні факти, а наводяться лише «думки очевидців», «власні джерела», і при цьому жодного конкретного посилання на офіційні коментарі, то ця новина, швидше за все, є фейком або маніпуляцією.

Чому важливо перевіряти в кількох джерелах

Надійна інформація ніколи не залишається ексклюзивною для одного каналу. Якщо подія справді відбулася – про неї напишуть одразу кілька медіа. Варто спробувати знайти новину в різних джерелах – особливо якщо ви отримали її з приватного чату, телеграм-каналу або сторінки в соцмережі. Для цього можна використовувати пошук за ключовими словами в Google. Якщо крім сумнівного ресурсу ніхто про це не повідомляє – варто засумніватися в достовірності. Перевірка в кількох авторитетних джерелах – це проста, але дієва звичка, яка може вберегти від маніпуляцій.

Коли візуальний контент вводить в оману

Зображення і відео легко редагуються, вириваються з контексту або використовуються з іншої країни чи події. У фейкових новинах нерідко публікують старі фото з підписами про «свіжі інциденти» або змонтовані кадри, які викликають емоції. Щоб перевірити правдивість зображення, можна скористатися сервісами зворотного пошуку – Google Images. Для відео доступні інструменти InVID, YouTube DataViewer. Часто навіть кілька кліків вистачає, щоб дізнатися, що «термінова новина» – насправді архівний запис з іншої країни, опублікований ще п’ять років тому.

Фактчекери і критичне мислення

Сьогодні існують цілі команди журналістів, які професійно займаються фактчекінгом – перевіркою сумнівної інформації. В Україні активно працюють проєкти StopFake, VoxCheck, По той бік новин, міжнародні: Snopes, FactCheck.org, Reuters Fact Check, AP Fact Check. Вони щодня розвінчують десятки фейків, розбирають, як і навіщо створюється дезінформація, і пояснюють, кому вона вигідна. Але окрім зовнішніх сервісів, кожна людина має власний головний «фільтр» – критичне мислення. Ставте запитання: Хто це поширює? Для чого? Яка в цьому вигода? Чи викликає ця інформація надмірні емоції? Якщо відповідь хоча б на одне з них насторожує, то перевірка обов’язкова.

Під час війни в Україні перевірка інформації –  це  не просто навичка, а життєво важлива потреба. Фейки працюють на ворога: вони сіють паніку, зневіру й розколюють суспільство. Кожен, хто думає критично й не поширює неправду, робить свій внесок у спільну інформаційну оборону країни.