П’ять українських книг, які дозволять відчути дух зимових свят

Авторка: Діана Гайдук

  Книги здатні подарувати нам особливий настрій, занурити нас в атмосферу затишку й внутрішнього тепла. У статті зібрано п’ять українських книг, які допоможуть відчути дух зимових свят, налаштуватися на світлий лад і провести холодні вечори з теплом у серці. А також – дізнатися для себе щось нове про святкування деяких зимових свят в Україні.

Василь Скуратівський «Дідух»

  Найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор ділиться з читачами своїми знаннями духовної культури нашого народу, традицій, фольклору, що сягає тисячоліть. Рік видання - 1995.

Микола Гоголь «Ніч перед Різдвом»

  Одна з найвідоміших повістей Миколи Гоголя зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки». Гоголь майстерно змалював українські традиції (колядування, ворожіння) та створив атмосферу свята, де добро перемагає зло, а щире кохання сильніше за будь-які чари.

Параска Плитка-Горицвіт «Різдв’єна коліда у селі Криворівня»

  Етнографічно-художнє свідчення про живу традицію гуцульського Різдва від народної письменниці, художниці й фольклористки Параски Плитки-Горицвіт. Видання містить записи автентичних гуцульських колядок, опис різдвяних ритуалів та цінностей, що зберігалися в селі Криворівня протягом десятиліть.

Михайло Стельмах «Щедрий вечір»

 Автобіографічна повість Михайла Стельмаха, у якій він показує життя українського села у важкі післяреволюційні роки. Автор описує побут селян, зимові свята (зокрема Щедрий вечір), перші кроки в навчанні та взаємини з батьками, дідусем і друзями.

Ukraїner «Різдво та Маланка»

  Книга про українські зимові святкування, які мають глибоку історію. Вона поєднує в собі описи тихого сімейного свята Різдва та галасливої метушні Маланки. Для створення книги команда проєкту Ukraїner вирушила у масштабну експедицію взимку з 2021 на 2022 рік. Про заборони святкування, утиски та переслідування колядників і маланкарів команді проєкту розповілиє у селах Полтавщини, Харкові,Львові, Вашківцях.

Зима, крапки і слова: чому 4 січня ми говоримо про шрифт Брайля

 

Авторка: Дар'я Щербакова

   Січень — час, коли ми говоримо про Новий рік, обіцяємо зміни й складаємо плани. Але серед зимових свят є дата, яка не про феєрверки, а про доступ, рівність і право кожної людини на слово. 4 січня відзначають Всесвітній день Брайля — день, який нагадує нам, що читання, знання і свобода спілкування мають бути доступними для всіх незалежно від того, як хтось бачить світ.

   Цю дату не вибрали випадково: саме 4 січня 1809 року народився Луї Брайль — французький педагог та винахідник тактильного шрифту, який дозволив мільйонам людей із порушеннями зору читати й писати.

   Шрифт Брайля — це не просто система з шести рельєфних крапок. Це спосіб спілкування зі світом, який не потребує зору, але відкриває шлях до знань, професії, самостійності. Те, що для більшості з нас є звичним — книга, напис на дверях, кнопки ліфта або меню в кафе, — для когось стає доступним лише завдяки дотику. У цьому сенсі Брайль — не лише про текст, а про рівність можливостей.

   Важливо й те, що система Брайля дозволяє передавати не тільки літери та цифри, а й складніші знаки: математичні формули, музичні ноти, наукові символи. Це означає, що люди з порушеннями зору можуть навчатися, творити, працювати в різних сферах — від мистецтва до точних наук. Саме тому Всесвітній день Брайля є не просто пам’ятною датою, а нагадуванням про необхідність безбар’єрного мислення.

   У повсякденному житті Брайль часто залишається непомітним для тих, хто ним не користується. Маленькі крапки на кнопках банкомата чи упаковці ліків здаються дрібницею, але для когось вони означають безпеку, незалежність і впевненість. І саме з таких, на перший погляд, незначних деталей починається справді інклюзивне суспільство.

   Говорячи про Всесвітній день Брайля, ми говоримо не лише про шрифт, а й про увагу до іншого досвіду. Про готовність зробити світ доступнішим не формально, а по-справжньому — через освіту, культуру й щоденну уважність.

   Адже можливість читати, розуміти й бути почутим не має залежати від того, як саме людина сприймає світ.

ERA BAND CAMP: зимовий відпочинок в Альпах та Лапландії для дітей військових

Сяйво зірки, що дарує майбутнє: ZARINA спрямовує кошти від нової колекції на реабілітацію дітей героїв за кордоном

Благодійність під час різдвяних та новорічних свят: нова колекція ZARINA допомагає дітям ветеранів 

До Нового року та Різдва Ювелірний бренд ZARINA випустив новорічну благодійну колекцію ZIRKA, кошти від якої йдуть на табір для дітей захисників ERA BAND CAMP у Фінляндії та Франції. У компанії кажуть, що колекція, в серці якої сяє сакральна зірка Алатир, символізує єднання стихій у просторі та часі. 

“Колекція створена у 2014 році французьким кутюр'є Романом Баяндом. Щороку ZIRKA поповнюється прикрасами в актуальному дизайні. Здавна зірка Алатир покровительствує українцям, захищаючи нас та осяюючи нашу долю. Українську долю. Долю – перемагати. Долю - оберігати.

Саме тому ми вирішили присвятити у цьому році цю колекцію дітям героїв. Кошти з продажів прикрас підуть на міжнародний освітньо-реабілітаційний табір для підлітків ERA BAND CAMP”, - каже засновниця Ювелірного Дому ZARINA Наталія Колодницька (Нетовкіна).

Проєкт є вже багаторічною соціальною ініціативою ЮД ZARINA та забезпечує підліткам безпечний простір для психологічної реабілітації, розвитку та відпочинку. З літа 2022-го року табір вже надав підтримку понад 770 українським дітям, з яких 580 є дітьми військовослужбовців та загиблих Героїв. І продовжує свою роботу надалі.

Зараз табір стартував вже 20 грудня. Було оголошено про відкриття зимових змін для дітей наших оборонців у Фінляндії та Франції. 

"Ми підтримуємо сім'ї захисників та створюємо для підлітків безпечний простір розвитку, відпочинку та сили. ERA BAND CAMP - це простір, де кожен українець може відчути єдність, підтримку та гордість за нашу спільність", - каже Колодницька.

Для дітей загиблих захисників та ветеранів Ювелірний Дім ZARINA бере на собе майже всі витрати, що становлять близько €1200 на дитину, включно з дорогою, проживанням, харчуванням, екскурсіями, а також психологічною та навчальною програмою. Учасникам необхідно лише надати документи для реєстрації проїзду (паром/потяг/літак) та сплатити гарантійний внесок у €100.

ПІВНІЧНЕ СЯЙВО ТА САНТА: Фінляндія (20 грудня)

Перша зимова зміна стартувала 20 грудня у Фінляндії. Підлітків вражає справжня різдвяна атмосфера Лапландії:

Активності: Зустріч із Сантою, катання на оленях та собачих упряжках, лижі, сноуборди, снігоходи та можливість побачити Північне сяйво.

Маршрут: Відвідування Таллінна, Гельсінкі та Риги.

АЛЬПІЙСЬКИЙ НОВИЙ РІК: Франція (25 грудня)

Друга зміна, що стартувала 25 грудня, проходила на лижному курорті Шатель у Французьких Альпах:

Активності: Катання на лижах (140 км трас), екстремальні розваги, СПА, терми.

Культурна програма: 3 дні у місті Ансі та квест у замку, який став прототипом для замку Діснейленду. 

ERA BAND CAMP продовжує свою місію, даруючи українській молоді незабутні враження та інструменти для особистісного зростання, допомагаючи їм повірити у власні сили та майбутнє України.

Контакти організаторки:  +380 67 503 32 00 - Наталя Нетовкіна

«Теорія грудня» (або December Theory)

Авторка: 

Оксана Морощук

Грудень  як кінець старого і початок нового. Цю теорію придумали не науковці, не психологи, це спостереження простих людей. Вони помітили закономірність, яка повторювалася в їхньому житті, а саме в грудні: кардинальні зміни. Чим ближче 31 грудня, тим сильніше відчуття: якщо щось має змінитися, то саме зараз. Основна ідея теорії -  це або ти знаходиш нову людину, або втрачаєш когось важливого. Можливо, збіг, можливо, правда життя.  Експерти з психології пояснюють, чому все так:

Рефлексія — кінець року змушує підбивати підсумки.

Тиск свят — фінанси, сім’я, бажання ідеальної картинки.

Ефект свіжого старту — не хочеться тягнути «старе» в новий рік.

Теорія просто робить свою роботу: закриває двері, які давно пора були зачинити, і відкриває нові. Працює не тільки на рівні стосунків з іншими, вона насамперед змушує нас стати чесними із самим собою. Весь рік ми відкладаємо щось на потім, бо все попереду, але грудень не дає відкладати, він стає каталізатором. Це про чесність. Це про переосмислення. Не тому що «треба змінити життя під Новий рік». А тому що більше немає сил брехати, в першу чергу собі. Головне — не дати емоціям взяти гору і не приймати рішень на гарячу голову. Треба розрізняти справжню зміну від імпульсу. Імпульс, коли ти хочеш розірвати стосунки чи кинути роботу тільки тому, що «всі навколо щасливі, а я ні», або через одну суперечку. Справжня зміна визрівала давно: ти відчуваєш її не тільки в грудні, а й раніше, просто ігнорувала. 

Спочатку може бути страшно, але саме в цьому хаосі з’являється справжнє. Місце для людини, яка цінуватиме тебе по-справжньому. Для роботи, яка надихає. Для життя, яке ти обираєш свідомо, а не за шаблоном. Чи існує така теорія насправді, чи це просто життєвий досвід, вирішує кожен сам. Але одне точно — грудень не бреше. Він показує те, що ми ховали від себе весь рік.

2020-ті: повернення «середньовічних» мотивів в візуальну та модну культуру

Авторка: 

Марія Лушпіган

   У нашому світі завжди існуватиме динаміка та розвиток різних творчих сфер. Людям завжди хотітиметься водночас і стабільності, і нововведень. Такі суперечливі внутрішні бажання і сформували певні циклічні тренди. У нас з’являються хвилі експериментів, після яких суспільство «вплітає» нові елементи в старі форми. І в 20-х роках нашого століття цей цикл теж простежується, а саме в популяризації «середніх віків». Проте чому саме сьогодні «ця» епоха стала такою популярною? І в яких сферах вона нас захопила? 

  Що ж до музики? Тут трохи суперечливі погляди. Все більше піднімають в «класичну» музику, іноді з додаванням сучасного ритму, що сильніше занурює людей в бажання пізнати цей стиль і атмосферу століть. Наприклад, пісня «Golden Brown» гурту The Stranglers, яка навіть потрапила в список «найкращих пісень усіх часів», зараз набирає все більшу популярність та інтерпретації, але оригінал, який так і навіює атмосферу лицарів та замків – незамінний. 

   Щодо інтер’єру, це також їх не оминуло. Навіть взяти до уваги базові кольори, які загалом можна описати «затишок», «природа», «натуральність». І якщо на початку двадцятих років ще вписувалися пастельні тони і елементи мінімалізму, то на початку 2025 року їхнє місце почали займати розкішні та яскраві тони відтінки бірюзи, оливкового та глибокого рубінового, які також називають «барвами розкоші». Особливого значення набрали розкішні тканини, «натуральні» елементи, рукоділля, які колись були ключовими елементами в приміщеннях знатних родів V-XV ст. Звичайно в наш час такі матеріали не настільки важкодоступні як тоді, та й як показує практика люди можуть знайти дешевшу, але візуально близьку альтернативу.

   А що з зовнішнім виглядом? Модні покази в 2025 році остаточно закріпили головних героїв майбутніх трендів 2026. Vogue підкреслив, що топ-прикрасами осінь-зима 2025\2026 будуть кольє, сережки, браслети та каблучки з металевої сітки, що своїм дизайном доповнює або надає певного шарму саме в стилі «холодних обладунків» і «леді балу». В одязі стиль «вінтаж» почав відігравати більшу роль та зацікавленість у публіки. Навіть якщо згадати червоні доріжки, то повертається естетика старого Голівуду та колорит нульових. Серед інших людей причиною популярності вінтажу зазвичай називають екологічність, довгострокове використання і вічну актуальність елементів, з чого можна припустити що причинами такої популярності стали не лише культурні, але і економічні та фінансові питання.

   Хоча подібна тенденція трапляється далеко не вперше, вона вкотре підтверджує багато сильних факторів при виборі майбутніх тенденцій в соціумі: якість важливіша за кількість, існують вічно актуальні образи та елементи для них, людям завжди буде цікаво пізнати або згадати атмосферу минулих років. Щось з минулого завжди буде здаватися нам таким далеким і водночас близьким, і це хоч і не страшно, головне щоб ми не забули розвиватися і не застрягли в основах культурних ідей наших предків, адже вони створювали це для «своїх» часів. Проте, як би ми не намагалися 2020-ті показали як часом добре згадати і трохи пірнути в цю атмосферу «темних віків». Таку тенденцію можна описати старою доброю фразою: «Все хороше нове – це добре забуте старе».

472 студенти, нові освітні формати та підтримка дебютів: яким був 2025 рік для Української Кіношколи

2025 рік став для Української Кіношколи ще одним роком зростання, розвитку та розширення можливостей для майбутніх кінематографістів. 

Цьогоріч Українській Кіношколі виповнилося дев’ять років. Упродовж 2025  року Кіношкола продовжувала навчати, підтримувати та об’єднувати спільноту людей, які обрали кіно своєю професією, запускаючи нові програми, освітні формати й ініціативи для початківців та професіоналів індустрії, а також активно підтримуючи українські кінодебюти та перші роботи своїх випускників. 

СТУДЕНТИ І ВИКЛАДАЧІ

У 2025 році навчання на всіх програмах Української Кіношколи пройшли 472 студенти. 

Випускниками річних програм (акторської, операторської, звукорежисерської, продюсерської, сценарної та режисерської, а також сценарної майстерні) стали 116 студентів. Наймолодшому випускникові 16  років, найстаршому – 52. У Кіношколі навчалися студенти з Києва, Одеси, Чернігова, Сум, Миколаєва, Херсона, Дніпра, Вінниці та інших українських міст.

Протягом року 59 викладачів та лекторів провели для студентів 3020 годин теоретичних і практичних занять. Частина навчання – приблизно 100 годин – проходила в укриттях під час повітряних тривог. За період навчання студенти річних програм зняли 26 короткометражних фільмів.

Короткі програми у 2025 році пройшли 104 студенти. Загалом було проведено 13 програм – 6 офлайн та 7 онлайн.

Активно працювала і дитяча Кіношкола. У 2025 році програми “Кідс Тінс” для дітей та підлітків об’єднали 110 студентів віком від 6  до 17 років. Відбулося 7 змін Кіноканікул, у яких взяли участь 142 дитини.

Річні програми у 2025 році проводили куратори та викладачі Української Кіношколи – діючі українські кінофахівці, серед яких продюсери Кирило Горобець і Сергій Демидов, сценарист Ярослав Войцешек, актор Максим Михайліченко, оператор Сергій Крутько, звукорежисер Сергій Степанський, режисери Тарас Ткаченко і Тарас Дронь. 

Лекторами коротких програм були зокрема Артем Григорян і Максим Сердюк (“POP-DOC Популярна документалістика”), Павло Остріков (“Від ідеї до сценарію”) Ігор Царенко “Монтаж з нуля”), Марина Димшиц (“Драматургія монтажу”),  Катерина Брайковська та Оксана Гринько (“Озвучення і дубляж”). В партнерстві з українською анімаційною студією Animagrad була реалізована програма «2D Animation: Hand-Drawn», кураторкою якої стала Ольга Максюк.

ВИПУСКНИКИ ТА ВИКЛАДАЧІ В ЗСУ

Станом на 2025 рік 28 студентів та випускників Української Кіношколи перебувають у лавах Збройних сил України. Військовослужбовцями також є куратор сценарної річної програми Ярослав Войцешек та куратор режисерської річної програми Тарас Ткаченко.

Українська Кіношкола пишається своїми студентами та випускниками, які стали на захист країни, та продовжує підтримувати їх.

ІВЕНТИ І ПРОЄКТИ

У 2025 році Українська Кіношкола реалізувала низку масштабних івентів та довготривалих проєктів.

Флагманським заходом став другий День дебютного кіно з Українською Кіношколою – масштабна кіноподія, що вже другий рік поспіль об’єднала молодих українських режисерів, професіоналів кіноіндустрії та глядачів, які цікавляться сучасним українським кінематографом. 

Захід відбувся у День українського кіно, який відзначається в Україні щорічно у другу суботу вересня. На великому екрані показали 7 найкращих дебютних короткометражних фільмів українських режисерів, які відібрали експерти – фахівці кіноіндустрії. На участь у Дні дебютного кіно цього року було подано 55 фільмів (у 2024 році заявок було 42). За результатами голосування журі, найкращим фільмом Дня дебютного кіно 2025 було визнано стрічку «Моя сімʼя та інші звірі» (режисер Володимир Бакум).

День дебютного кіно вкотре підкреслив головну місію Української Кіношколи – не просто навчати, а допомагати молодим кінематографістам знаходити свій шлях у професії. 

Протягом року Українська Кіношкола регулярно проводила відкриті зустрічі з кураторами річних та коротких програм. А також організувала низку зустрічей із відомими українськими кінодіячами та командами фільмів, які цьогоріч вийшли в український прокат. 18 спецпоказів фільмів відбулося в межах проєкту “Кінопростір” – спільної програми Національного центру “Український дім” та Української Кіношколи. 

У партнерстві з Київстар ТБ  на локації «Поляна ВДНГ» пройшла подія в межах проєкту «Кінодіалоги з Київстар ТБ» – відкрита дискусія про сучасне кіновиробництво в Україні та показ дипломних фільмів студентів Української Кіношколи.

УСПІХИ ВИПУСКНИКІВ

У 2025 році студенти та випускники Української Кіношколи продовжили активно працювати в українській та міжнародній кіноіндустрії.

Значним досягненням цього року став вихід драмеді серіалу “Вітя”, який став першим original-серіалом від Київстар ТБ. У 2023 році короткометражний фільм “Вітя” режисера Максима Сусіди став найкращою дипломною роботою в Українській Кіношколі, а у 2025-му перетворився на серіал. “Вітя” також вийшов на Netflix і у перший тиждень потрапив у топ-3 українських серіалів на цій платформі. 

Кіношкола має також і міжнародні здобутки: фільм «Місто з вікна» режисера Нікіти Макусева, створений в Українській Кіношколі, отримав спеціальну відзнаку Honorable Mention у категорії «Найкращий фільм» на European Independent Film Festival (Словаччина). А фільм «Обережно, життя триває!» режисера Антона Штуки, випускника Української Кіношколи, цьогоріч був серед 8 заявок на участь фільмів у відборі на 98-му премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».

У 2025-му році в прокат виходили фільми наших випускників. Зокрема, Олександр Щур став автором стрічки “10 блогерят”. На екрани українських кінотеатрів вийшов фільм “Коли ти вийдеш заміж?” – повнометражна робота режисера Олексія Комаровського, випускника Української Кіношколи. Олексій став також автором фільму «Хрещатик 48/2» і стрічки “Коли ти розлучишся?”, яка вийде в прокат у березні 2026 року (сценаристкою цього фільму стала випускниця Кіношколи Марія Ткачик). 

Випускниця Кіношколи Катерина Олос цьогоріч стала ведучою двох телепроєктів – реаліті-шоу «Місія впоратися» FILM.UA Group для телеканалу ТЕТ, а також телешоу “Місто і село” на Новому каналі. Студентка Української Кіношколи Мар’ям Ахмад озвучила Афіну у фільмі “Трон: Арес”, а ще одна студентка Шахсанам Біналієва озвучила героїню Гізер Смурл у фільмі «Закляття 4: Останній обряд».

Традиційно багатим став 2025 рік на ролі для випускників акторської програми Української Кіношколи. Дмитро Павко цьогоріч знявся у фільмах “Каховський об’єкт”, “Мавка. Справжній міф”, “Потяг “Червона рута”. Випускниця акторської програми Ірина Островська – у фільмі «Вартові Різдва». Ще один випускник Української Кіношколи Слава Бабенков став актором Театру на Лівому березі і знявся в головній ролі у серіалі “Ховаючи колишню”. У цьому ж серіалі провідну роль виконав також ще один випускник Кіношколи Артур Логай. 

Випускник акторської програми Української Кіношколи Сергій Кисіль цього року був номінований на Національну Кінопремію «Золота Дзиґа» у категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану» за роботу у фільмі «БожеВільні». Артур Логай і Карлос Соареш зіграли у стрічці “Песики”. Соареш також виконав головну роль у фільмі “Безвихідь”. 

Упродовж року студенти дорослих, дитячих і підліткових програм також долучалися до зйомок у рекламних, музичних та соціальних проєктах.

«2025 рік став для Української Кіношколи роком усвідомленого зростання та підтримки нових голосів у кіно, – говорить засновниця і директорка Української Кіношколи Альона Тимошенко. – Ми продовжували навчати, але водночас дедалі більше фокусувалися на тому, щоб супроводжувати наших студентів і випускників у перших професійних кроках: допомагати з дебютами, показами, пітчингами, зустрічами з індустрією. У час повномасштабної війни кіно для нас – не лише професія, а спосіб говорити зі світом про себе, фіксувати реальність і формувати майбутнє української культури. Ми бачимо, як зростають наші випускники, і це – головний показник того, що Кіношкола рухається в правильному напрямку».

Українська Кіношкола продовжує свою роботу. Найближчим часом буде відкрито подачу заявок на річні програми 2026 року, а короткі програми діють на постійній основі. Актуальний перелік програм доступний на сайті Української Кіношколи.

Як пережити зиму і не втратити себе

Авторка: 

Дар'я Щербакова

   Зима — це не лише мороз і короткі дні. Це період, коли світ ніби стишується, а разом із ним сповільнюється й людина. Менше світла, більше втоми, відчуття напруження — усе це впливає на наш внутрішній стан і змушує замислитися, як пройти цю пору, не загубивши себе.

   Сповільнення взимку — природне. Організм реагує на холод і нестачу сонця, і вимагати від себе літньої продуктивності в цей час — несправедливо.

   Дозволити собі робити менше — не означає здатися, це означає пристосуватися.

   Турбота про себе взимку часто сприймається як слабкість, хоча насправді це необхідність. Втома — не ознака лінощів, а сигнал. Сигнал зупинитися, відпочити, прислухатися до себе. Іноді достатньо дозволити собі тишу, сон або день без планів, щоб повернути внутрішню рівновагу.

   Важливу роль у зимовому ритмі відіграють маленькі щоденні опори. Тепле світло в кімнаті, смачний чай, кілька сторінок книги перед сном або коротка прогулянка без поспіху створюють відчуття стабільності. Ці прості ритуали допомагають утримувати баланс, коли все навколо здається важчим, ніж зазвичай.

   Не менш важливим залишається зв’язок із людьми. Узимку не завжди є сили на активне спілкування, але близькість може бути тихою. Коротке повідомлення, спільна кава без зайвих слів або просто знання, що поруч є хтось, хто розуміє, мають велике значення. Людська присутність допомагає не замикатися в собі.

   Зима — це не пауза в житті, а його повноцінна частина. Вона вчить уважності до власного стану, прийняття тиші й повільності. Пережити зиму і не втратити себе означає не боротися зі сповільненням, а жити в його ритмі. Берегти себе, слухати свої відчуття і пам’ятати: турбота про себе — це не слабкість, а спосіб залишатися цілими.