Оксана Морощук
Символ дороги: від загального образу до індивідуального.
Здавна вважалося, що дорога є своєрідною межею між «своїм» і «чужим» простором або пориванням людини до кращого. Давня Русь дорогою вважала воду, прикладом є шлях «із варяг у греки». Козацька доба — це шлях на Січ, де кожен поворот міг стати останнім, а для когось — піснею чи баладою. Чумацький Шлях, за легендою – це дорога з солі, яку розсипали чумаки по небу під час своїх подорожей до Криму за сіллю. Вони їхали возами, навантаженими сіллю назад, а вгорі залишали білу стрічку — щоб душі предків знали, куди повертатися додому. Дорога сучасної України – це біль та сум, де земля насичена кров’ю своїх дітей, де дощ намагається змити все.
Дорога додому: чому ми завжди повертаємося?
Коли ми втомлені, коли не знаємо, що робити — єдиний вихід повернення. Психолог Джон Боулбі розробив «теорію прив’язаності», де наголошує, що дім є «базою безпеки». Дорога додому – психологічна зарядка.
Дорога - уособлення страху чи свободи.
Дорога бачить більше, ніж ми. Вона чує кожне слово, плач, сміх. Це свідок аварій, якого не опитати, це місце, яке забрало тисячі життів. Страх. Але й свобода. Двигун реве, адреналін піднімається. Коли шлях не має кінця, він тільки продовжується, в моменті ти відчуваєш, що не існуєш, а живеш.
Прикмети про дорогу.
Здавна дорога вважалася небезпечним місцем. Через розбійників, через диких тварин, чи погодні умови – для людини це пастка. Подорож вважається грою з долею, тому люди обов’язково молились та брали обереги.
Сісти на дорогу – полегшує шлях.
Забув річ — не повертайся, бо накличеш біду, якщо мусиш — подивися в дзеркало.
Зустріти жінку з порожніми відрами — до невдачі, з повними — до успіху.
Дощ в дорогу – хороша прикмета.
Якщо ти в дорозі, значить ти наодинці з думками, яких не чув серед буденності. Чи існує кінець дороги? Поки ти рухаєшся вперед, не важливо чи транспортом чи пішки, ти сам будуєш цю дорогу.
.jpg)

Немає коментарів:
Дописати коментар