«В мене не було нічого, і я зміг відкрити власну справу», «З простака в знаменитість», «Перетворили долар на мільярди» і т. п. З появою, ЗМІ, телебачення і соціальних мереж ці фрази чують хоча б раз на день, і якщо на початку свого поширення вони викликали зацікавлення і натхнення, то зараз все частіше зустрічається протилежний ефект: більшість людей починають сумніватися в своїх можливостях і навіть бажаннях. Що це? Пік поширення синдрому самозванця? Чи коріння даної теми пішло з глибшого джерела ніж ми думаємо?
Тема досить делікатна і водночас актуальна для сучасності. Та чи може бути таке, що копнувши глибше люди нарешті знайдуть те, чого НАСПРАВДІ хотіли досягти?...
З кого почали писати історії підняття «з ями до гори»? З людей, які пройшли тернистий шлях важких обставин і невдач, перш ніж стати успішними та відомими. Доволі поширена думка, але наскільки вона правдиво описує ситуацію? Навіть якщо взяти кілька відомих та успішних персон.
Джефф Безос — від гаража до найбільшого онлайн-ритейлера у світі. У 1994 році Безос залишив стабільну роботу на Wall Street, щоб заснувати інтернет-книгарню Amazon у своєму гаражі. Інвесторами стали родичі, які вірили в його ідею. Компанія швидко зросла, розширила асортимент і перетворилася на світового лідера онлайн-торгівлі, хмарних сервісів та інновацій. Сьогодні Amazon — одне з найвпливовіших підприємств світу, а Безос став одним з найбагатших людей планети.
Ілон Маск — багаторазові невдачі перед космічним проривом. Маск пережив банкрутства, провали та невдалі запуски. У 2008 році SpaceX була на межі закриття після трьох невдалих запусків ракет. Він вклав останні гроші в четверту спробу — і вона вдалася. Цей запуск став поворотним пунктом, давши компанії шанс укласти контракт з NASA. Сьогодні SpaceX робить багаторазові ракети стандартом галузі, а Маск є символом технологічного прориву.
І так, ми пробіглися по найвідоміших історіях, і як і більшість в цьому поспіху пропустили дрібні, проте важливі деталі, які кардинально змінюють їхнє сприйняття. Що саме? Схема успішного успіху? Чарівний маневр на перемогу? Можливо!
Найбільша частина людей з таким підйомом в біографії живе в США та Європі. Звісно це відбувалося в часи, коли дійсно треба було працювати, проте інші особливі риси чи можливості грали свою роль (зв’язки, гроші, час). У кожного з них була своя мета і «своя» кількість ресурсів, які вони вже мали і не боялися використати, але проблема в тому, що «звідки» вони їх отримали…
Той самий Джеф Безос отримав приблизно 300 000 доларів США (приблизно 750 тис. дол. на сьогодні) від батьків, як інвестицію в Amazon. На перший погляд це часткова співпраця з боку родини… Насправді тут подвійна заковика. По-перше, в 90-ті далеко не кожна американська родина могла так легко ризикувати крупними грошима, а переважно фінансово забезпечені особи. І, по-друге, дідусь самого Безоса (Лоуренс Престон «Поп» Гез), як виявилося, був директором Агентства Передових Дослідницьких Проєктів Міністерства Оборони (ARPA), яке і розробило Інтернет. Звісно це дало засновнику Amazon певні переваги в знаннях і освоєнні ще малопоширеної на той час мережі, чим він і скористався в розвитку своєї бізнес ідеї. Всього дві складові – крупний фінансовий вклад батьків і один із засновників світової павутини поруч – проте з їх додаванням це вже не здається історією «з нуля».
Ілон Маск же отримував певну фінансову підтримку від батька. Коли син переїхав до Канади, підприємець та політик Еррол Маск допомагав фінансово як і для прожиття, так стартапу в бізнесі.
Звичайно є «справжні» представники даного шляху. Але якщо придивитися, то їх не так багато в порівнянні з тими, хто не здобував, а вже «мав» ресурс.
Джек Ма, який народився у бідній сім’ї в Китаї. Йому роками відмовляли у роботі, університети не хотіли його брати, а бізнес-ідеї довго не вірили інвестори. Попри це, він створив Alibaba — компанію, яка стала світовим гігантом електронної комерції.
Опра Вінфрі — шлях із бідності до глобального медіамагната. Опра народилася в бідній родині та пройшла через складні життєві обставини. Вона почала працювати на місцевому телебаченні, де швидко проявила свій талант. Згодом її «The Oprah Winfrey Show» став одним із найвпливовіших ток-шоу у світі. Опра створила власну продакшн-компанію, медіа-мережу та стала першою чорношкірою жінкою-мільярдеркою у США.
Ну звісно, одне – дізнатися ці історії, а інше як ти їх сприйматимеш. Якщо коротко і в фразах, то у когось може виникнути думки на кшталт «Вони змогли і я зможу», «Чим я гірша?», «На початку до вершини вона була як я» і т. п., і це цілком логічно, адже наш мозок звик аналізувати різну інформацію, а в період «успішного успіху» ще й порівнювати з чимось більш знайомим, в тому числі – собою. Чи добре це? Для кого і як. Адже кожен сприймає інформацію по-своєму.
На початку 2000-х, коли дана тема лише набирала обертів, в цьому бачили переважно кольори натхнення і можливостей. Люди переважно чули що треба «намагатися», або хоча б спробувати. Стежка до перемоги в якійсь справі не подавалася як «ціль життя» чи «всім необхідне», а швидше «варіант». Навіть герої цих подій казали, що шлях до успіху у кожного свій і якщо віриш, то варто спробувати і вірити.
Проте час йде і через років 15 почали поширювати ідею успіху в «максимальній швидкості» за будь-яких умов та сприймати ці історії як приклад подібних досягнень. Їх почали сприймати не як «можливий приклад», а як «чарівну інструкцію» та «токсичну мотивацію», особливо серед людей, які хочуть «багато та швидше».
Цей психологічний фокус почали використовувати не лише для створення бізнесу, а й досягнення будь-якої мети. Проблема в тому, що на певну аудиторію почали робити різну подачу, через що першоджерело проходить фільтрацію і ми отримуємо або «досягни цього будь-якою ціною», або «ти вже досяг гарних результатів» – в обох випадках людина сучасна людина може зіткнутися з питанням «Це справді те, чого я хочу?». Після такого, не дивно, що більше половини людей нашого часу працюють не за спеціальністю. І роль у виборі тут грає не лише «історія успішної персони», але вплив соціуму, часовий період, оточення і навколишні обставини. Ти можеш побачити в молодому Стіві Джобсі себе нинішнього та ризикнути, проте не забувай що, по-перше він жив в іншій країні та інший час. По-друге, його сфера – комп’ютери, де тоді майже не було конкуренції, на відміну від сьогодення. Інакше можна значний період свого життя витратити на те, щоб здобути схожі навички і стати професіоналом, а потім зрозуміти – це «не моє». Що тоді? Власна справа чи найми?
Як раз через те, що сьогодні набагато легше розпочати власну справу в багатьох сферах – люди йдуть на цей ризик, але про можливість провалу мало хто говорить і здогадується. Там де, здавалося, майже нічого окрім таланту і наполегливості не треба, потребують гроші, зв’язки, знання і т. д. Річ не лише про бізнес, а й омріяну посаду чи місце в соціумі. До таких підводних каменів готові не всі, тому люди або йдуть в нову сферу, або туди де зможуть використати вже наявний досвід, і зазвичай це особа як стала тим, ким в них не вийшло, а завдяки чужим вмінням вона зможе рухатися швидше з меншими витратами власних ресурсів. Ось і маємо: хтось залишає посаду і з досвідом йде у власну справу, а інший після власного провалу йде за шматком хліба до «переможця».
Рівень важливості чи навіть шкоди цієї теми оцінити складно, адже сьогоднішній світ досить динамічний, і не відомо яка точка зору буде переважати вже завтра. Дана проблема лише підкреслює важливість власного вибору і що в кожній гарній картинці можуть загубити важливі деталі, що понесе може і непомітні, але вагомі наслідки.
Зрештою, можна сказати, що кожен має СВІЙ шлях – хтось в свої 25 років почне свій бізнес і розвиватиме зв’язки, а інший закінчить університет і ще буде думати на яку професію йому податися, а третій взагалі тільки зараз зрозумів чого він хоче в цьому житті. Про який би «необхідний рівень досягнень» нам не кричали нам ці історії та суспільство, вибір завжди за тобою, бо неможливо, а головне – страшно пережити чужу історію. Давайте будувати свою – унікальну, нову, надихаючу, а головне СВОЮ!
.jpg)
.jpg)
