Олег Мірошніченко, «Плацдарм» і Олексій Ануля — фіналісти Премії імені Ігоря Козловського

 Центр громадянських свобод, лауреат Нобелівської премії миру у 2022 році, оголосив трьох фіналістів Премії імені Ігоря Козловського — відзнаки, що вшановує людей, ініціативи та організації, які своєю діяльністю утверджують людську гідність.

   Цьогоріч Премія відбувалася вперше й отримала понад сотню номінацій з усієї країни. Незалежне журі обрало трьох фіналістів, чиї історії є прикладом сили людського духу, самовідданості та ціннісного лідерства.

   Імʼя лауреатів оголосили під час церемонії нагородження 10 грудня — у Міжнародний день прав людини. Також під час церемонії вручили спецвідзнаки від партнерів заходу — Суспільне, CIVIC та PEN Ukraine. 

Фіналісти Премії-2025

Олег Мірошніченко — за активну позицію, завдяки якій були внесені зміни до Постанови Кабміну щодо визнання інвалідності такою, що настала внаслідок російських атак у неприфронтових містах. Це дає можливість пораненим цивільним офіційно отримати статус людини з інвалідністю внаслідок війни — а разом із ним і право на державні виплати, реабілітацію, пільги та соціальний захист. 

   54-річний Олег за фахом — пілот із європейською ліцензією EASA. У вересні 2022 року він отримав тяжкі поранення внаслідок російського ракетного удару по Дніпру. Зіштовхнувшись із відмовою держави визнавати його інвалідність наслідком війни, Олег розпочав боротьбу за справедливість — не лише для себе, а й для сотень інших постраждалих.

   Асоціація дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» — за повернення загиблих додому. На початку своєї діяльності асоціація займалася пошуком загиблих у світових війнах та жертв політичних репресій, але з 2014 року працює над поверненням тіл загиблих українських військових і цивільних.

   Команда працює у небезпечних районах бойових дій, під обстрілами й нерідко — на самій лінії фронту. «Плацдарм» забирає навіть фрагменти останків, аби забезпечити точність ідентифікації та можливість гідного поховання.

Олексій Ануля — за документування досвіду російського полону та активну допомогу у звільненні українських бранців. Колишній військовополонений Олексій Ануля у 2025 році представив книгу «Jingle bellz» — глибоке та системне осмислення досвіду перебування в російському полоні. Видання детально описує методи тортур, психологічного тиску, зламу та виживання, а також поведінкові механізми як полонених, так і катів.

   Олексій провів у полоні 10 місяців і повернувся під час звільнення 31 грудня 2022 року. Попри голод, побиття, приниження та нелюдське поводження, він зумів зберегти гідність та внутрішню свободу. Після звільнення він підтримує родини полонених, допомагає домагатися їхнього звільнення і свідчить про воєнні злочини РФ.

Про Премію

  Українська правозахисна організація Центр громадянських свобод — лауреат Нобелівської премії миру 2022 року — відтепер щороку вручатиме Премію імені Ігоря Козловського за утвердження людської гідності. Премія вшановує людей, ініціативи, кампанії та спільноти, які утверджують людську гідність у культурі, освіті, політиці, бізнесі, медіа, війську, науці та інших сферах суспільного життя. Її мета — показати, що правозахист у широкому сенсі — це не лише професійна діяльність вузького кола фахівців, а щоденна практика кожної людини. 

  Журі відбирає фіналістів/ток і лауреата/тку Премії, керуючись суспільним значенням і актуальністю внеску, його впливом на утвердження людської гідності, новаторством та стійкістю результатів. У своїй роботі журі дотримується принципів прозорості, незалежності та неупередженості. Склад журі — п’ятеро осіб: голова Центру громадянських свобод та чотири запрошені члени або членкині. Склад журі може оновлюватися щороку, зберігаючи спадкоємність досвіду й відкритість до нових голосів.

Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова Центру громадянських свобод — лауреата Нобелівської премії миру 2022 року 

Мирослав Маринович, радник ректора Українського католицького університету і президент Інституту релігії та суспільства того ж Університету. Член-засновник Української Гельсінської групи й багатолітній політв’язень. Очолював структури Міжнародної Амністії в Україні. Почесний президент Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу. Член Ініціативної групи «Першого грудня» 

Артем Чапай, письменник, перекладач і колишній репортер. Від лютого 2022 року — військовослужбовець ЗСУ 

Ангеліна Карякіна, журналістка, медіаменеджерка, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу, радниця голови правління Суспільного мовлення України. 

Георгій Гарькуша, керівник управління Гуманітарної Нової пошти, яка є надійним логістичним плечем для волонтерського руху України

   Премія відбувається за підтримки Євросоюзу. Цьогоріч партнерами виступають книгарня «Сенс», Український ПЕН, Center for Civilians in Conflict (CIVIC), крафтова виноробня «Fathers wine» та кейтерингова компанія Casual Catering, а інформаційну підтримку забезпечують — Суспільне, Українська правда та hromadske.

Леонід Коваленко

Квіти як частина природи і культури

Авторка: Діана Гайдук

   Квіти здавна вважалися однією з найпоетичніших частин живої природи. Вони наповнюють світ барвами, ароматами й відчуттям постійного оновлення. 

  Завдяки квітам у природі відбувається запилення рослин, а в результаті – збереження різноманіття флори. Як і всі рослини, квіти беруть участь у фотосинтезі, виробляючи кисень. 

  Уже багато століть квіти слугують способом комунікації між людьми. День народження, весілля, заручини, професійне свято – зазвичай такі свята не обходяться без букету квітів. Даруючи людині букет, ми говоримо їй про повагу, вдячність, підтримку чи любов. Людство зробило з квітів певний культ, який дарує ним радість і святкову атмосферу.

Цікаві факти про квіти:

• Експерименти довели, що квіти ростуть швидше під приємну музику.
• Квіти по-різному реагують на людей залежно від того, як ті до них ставляться.
• Деякі люди бояться квітів. Цей вид страху називається антофобія.
• Найдорожчу квітку у світі можна купити приблизно за 5 тисяч доларів. Це золота орхідея, що росте в горах Малайазії і вперше розпускається лише у віці 15 років.
• У США кожен зі штатів має власну квітку-символ.

   Квіти – це більше, ніж частина природи. Вони є містком між світом живого довкілля та світом людських почуттів. Їхня краса об’єднує нас із природою і нагадує про культурні корені, які ми несемо в собі.

   Тест «Звичні та екзотичні. Як добре ви знаєте весняні квіти?» від медіа «Українська правда» дозволить перевірити і водночас покращити свої знання про квіти:

https://life.pravda.com.ua/society/2023/05/10/254206/

У Данії відбулась перша зустріч менторської програми «Корені та крила: історія, яка обʼєднує» для вчителів діаспорних шкіл

 У Данії відбулась перша зустріч менторської програми «Корені та крила: історія, яка об’єднує», яка реалізується за підтримки Фундації Пилипа Орлика. Програма обʼєднує українських педагогів із різних міст Данії, які працюють у діаспорних школах та освітніх осередках.

 Під час зустрічі проєктна менеджерка Фундації Пилипа Орлика Світлана Квітницька та координаторка освітніх програм Наталя Омельчук представили  педагогам інтерактивну методику «Спогади в коробках» — навчальну модель, що поєднує роботу з історичними та культурними артефактами, музику, творчі завдання й інтерактивні елементи. Такий формат дозволяє дітям не просто отримувати інформацію, а відчувати історію через дотик, звук і власний досвід.

  Участь у програмі взяли вчителі українських шкіл і освітніх ініціатив Данії. У відгуках учасники відзначали практичність методики, її адаптивність до різного віку дітей та здатність зміцнювати самоідентифікацію українських дітей у діаспорі.

   «Повернення до коренів дає силу діяти далі. Знання власної історії допомагає усвідомити, хто ми є, і об’єднує нас навіть тоді, коли ми розпорошені по всьому світу», — зазначили педагоги.

   Наталя Омельчук, координаторка освітніх проєктів Фундації Пилипа Орлика, підсумувала результати програми:

   «Те, що починалося як мрія, сьогодні стає реальністю — ми працюємо з учителями за кордоном і разом будуємо живий зв’язок з Україною».

   Фундація Пилипа Орлика продовжує розвивати програму «Корені та крила» в різних країнах, підтримуючи українських педагогів і посилюючи український голос у світі через освіту, пам’ять і культуру.

ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025

   5 грудня в Україні відбулася церемонія першої національної премії ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025, де вперше визначили найкращих езотериків. 

  Премія проходила концерт-холі "FREEDOM Event Hall". Ця масштабна подія об'єднала провідних експертів у галузі езотерики, духовних практик та альтернативної психології.

   Премія визначила найкращих у 25 номінаціях: від таро та астрології до цілительства, регресології та духовного наставництва. Це перша в Україні офіційна платформа визнання для тих, хто працює у сфері, яка щорічно генерує мільйони гривень і впливає на життя мільйонів українців.

Чому ця премія є важливою?

   За останні роки езотерика в Україні трансформувалася з маргінального явища в повноцінну індустрію. Тисячі практиків консультують клієнтів, ведуть блоги з мільйонними аудиторіями, проводять навчання та створюють бізнеси. Однак до цього часу в країні не існувало єдиної платформи, яка б об'єднала спільноту та відзначила її лідерів.

ЩО ВІДБУВАЛОСЯ 5 ГРУДНЯ?

Церемонія тривала понад 4 години та включала:

-  Нагородження в 25 номінаціях — від Таролога року до Легенди української езотерики 

- Виступи зіркових гостей Тоні Матвієнко,  гурти “Авіатор”,  Sisters Mix та інші.   

- Червона доріжка — номінанти з'являлися у створених спеціально для події образах

На події було 500 гостей, включаючи номінантів, експертів індустрії, представників медіа та бізнесу.

25 НОМІНАЦІЙ: ВІД ТАРО ДО ПСИХОЛОГА

Премія охоплює весь спектр езотеричних та духовних практик:

Класичні: Таролог року, Астролог року, Нумеролог року, Рунолог року, Психолог року

Традиційні українські: Відьма року, Мольфар року

Енергетичні практики: Екстрасенс року, Цілитель року, Майстер Рейки року, Енергопрактик року

Сучасні: Езотеричний інфлюенсер року, Езотеричний магазин року, Відкриття року

Спеціальні: Легенда української езотерики, Духовний наставник року

Повний список номінацій та критерії оцінки доступні на офіційному сайті премії.

Благодійна місія премії ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025

   Окрім урочистої частини та відзначення найкращих представників духовних практик і сфер саморозвитку, цьогорічна премія ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025 мала особливу місію — благодійний збір для наших захисників.

   Під час церемонії організовано офіційний благодійний збір, кошти з якого буде передано на підтримку хлопців, що зараз боронять Україну. Це спосіб подякувати, об’єднати енергію світла й добра не лише у словах, а й у конкретних діях. Організатори вірять, що справжня духовність проявляється через підтримку та людяність. Тож кожен гість премії матиме змогу долучитися до спільної доброї справи — внести свій внесок у допомогу тим, хто сьогодні тримає наш тил.

ПРО  ОРГАНІЗАТОРІВ:

Тетяна Савіцька — українська підприємиця, продюсерка та експертка з інфлюенс-маркетингу. Засновниця Influence Company, компанії №1 в Україні у сфері інфлюенс-маркетингу та організації сотень масштабних подій під ключ, а також Bloggers Awards UA — національної премії для блогерів України, що стала головною подією року у світі діджитал-комунікацій.

   “Ми створюємо простір, де духовні практики стають видимими, а їхня праця — шанованою. Ця премія об’єднує людей, які змінюють світ через енергію любові й знань. Наша мета — показати, що духовні практики в Україні — це не щось “містичне”, а справжній шлях розвитку людини й суспільства.”

Макс Гордєєв — переможець литовської версії "Битви Екстрасенсів", найвідоміший мольфар України, таролог та медіум з 25-річним досвідом. Учасник понад 150 міжнародних телешоу. Найкращий блогер-екстрасенс 2024 року за версією Bloggers Awards.

   "Українська езотерика — це не імпорт з Індії чи Тибету. Це наші мольфари, наші відьми, наші традиції, які старші за багато релігій. Настав час показати світу, що ми маємо."

✨ ESOTERIC AWARDS Ukraine 2025 — премія про енергію, віру і силу людського духу.

Олександр Сугак

Соціальна інтеграція ветеранів: як праця та освіта допомагають адаптуватися після війни

Авторка: Надія Котвицька

   Повернення з фронту — це не лише емоційна зустріч із родиною, а й серйозний виклик цивільного життя. Для багатьох ветеранів адаптація починається з пошуку роботи та здобуття нових знань чи перекваліфікації. Успішна соціальна інтеграція через освіту та працевлаштування є ключем до психологічного відновлення, економічної незалежності та активного громадського життя. Але на шляху постають численні бар’єри, що ускладнюють процес адаптації.

Проблеми працевлаштування ветеранів

   Ветерани стикаються з низкою системних та соціальних викликів:

• Стереотипи роботодавців. Багато людей вважають, що ветерани емоційно нестабільні або не здатні працювати у цивільному секторі. Таке упереджене ставлення обмежує доступ до вакансій та перспектив професійного зростання.
• Втрата професійних навичок. Військові спеціальності часто не мають прямого цивільного аналога. Наприклад, водій бронетехніки або військовий тактик може не знати, як адаптувати свої знання для роботи у бізнесі чи IT.
• Бюрократичні бар’єри. Підтвердження військового досвіду, доступ до державних програм, перекваліфікаційні курси — все це потребує часу і часто є непрозорим для ветеранів.

   За даними опитувань, понад 50% ветеранів стикаються з труднощами працевлаштування після повернення, навіть якщо мають вищу освіту чи значний професійний досвід.

Освіта та перекваліфікація

   Багато ветеранів прагнуть отримати освіту або опанувати нову професію, щоб мати можливість працювати у цивільному секторі. Проте вони стикаються з кількома викликами:

• Невідповідність програм сучасним потребам. Курси та університети не завжди враховують специфіку ветеранів, наприклад гнучкі графіки або психологічну адаптацію.
• Обмежений доступ до онлайн-навчання та стипендій. Ветерани, які мають сім’ю або фізичні обмеження, часто не можуть повноцінно користуватися освітніми ресурсами.
• Психологічні складнощі. Стрес, тривожність та посттравматичні прояви можуть знижувати мотивацію до навчання та адаптації у нових умовах.

Державні програми та ініціативи

   Україна реалізує низку державних програм для підтримки ветеранів:

• Державна служба зайнятості. Спеціальні вакансії для ветеранів, програми перекваліфікації та курси підготовки до цивільної роботи.
• Програми підтримки підприємництва. Гранти та консультації для ветеранів, які хочуть створити власний бізнес або соціальний проєкт.
• Пільгове навчання та стипендії. Можливість продовжувати освіту у вищих навчальних закладах або на коротких професійних курсах із фінансовою підтримкою.

Громадські ініціативи та успішні приклади

• Центри адаптації ветеранів. Вони пропонують консультації, тренінги та психологічну підтримку, допомагаючи інтегруватися у цивільне життя.
• Менторські програми. Досвідчені підприємці та професіонали допомагають ветеранам створювати бізнес-плани, освоювати нові навички та розвиватися у нових сферах.
• Історії успіху. Багато ветеранів відкривають власні справи, працюють у IT, освіті, громадських організаціях та стартапах. Ці приклади надихають інших та руйнують стереотипи про «неможливість» ветеранів адаптуватися.

Журналістське рішення

• Фокус на реальних історіях успіху. Медіа повинні показувати, як ветерани адаптуються через освіту та роботу, надихаючи громадськість та потенційних роботодавців.

• Розвиток програм перекваліфікації. Курси повинні враховувати психологічні та фізичні особливості ветеранів, пропонуючи гнучкий графік та підтримку.

• Підтримка підприємництва. Консультації, гранти та навчання допомагають ветеранам створювати робочі місця та економічну незалежність.

• Сприяння інтеграції у громади. Волонтерські та соціальні проєкти формують соціальні зв’язки, допомагають налагодити контакти та відчути приналежність до суспільства.

    Соціальна інтеграція ветеранів через працевлаштування та освіту — це не лише право, а й стратегічна інвестиція в суспільство. Коли ветерани мають можливість навчатися, працювати та розвиватися, вони адаптуються до цивільного життя, стають активними членами громади та посилюють економіку і соціальну згуртованість країни. Підтримка ветеранів — це не тільки турбота про окрему людину, а й внесок у майбутнє суспільства.

 

Хто такий святий Миколай?

Авторка: 

Оксана Морощук

   Для дитини Миколай — це не чоловіче ім’я, а справжнє диво. Це добрий дідусь із великою торбинкою за плечима, який приходить уночі, коли всі сплять, і таємно залишає омріяні подарунки — під подушкою,  чи біля ліжечка. Пригадаю себе дитиною: як думала, що дочекаюсь зустрічі з святим Миколаєм, довго не спала, але врешті-решт сон перемагав. І той дитячий страх, а якщо буде різочка?! А на ранок руки тягнуться під подушку, і ось воно, диво,  яке робило день чарівним.

   Чи справді був святий Миколай? Історія виникнення. Образ святого Миколая походить від реальної історичної постаті — єпископа Миколая Чудотворця, який жив у III–IV століттях нашої ери в місті Міри (сучасна Туреччина). Народився він близько 270 року в багатій християнській родині в місті Патара. Рано втративши батьків, Миколай роздав весь спадок бідним і присвятив життя служінню Богові та людям. Він став єпископом і прославився милосердям, допомогою нужденним та численними чудесами. Найвідоміша легенда про святого Миколая розповідає про бідного батька з трьома дочками, який не мав грошей на посаг, через що дівчата ризикували залишитися незаміжніми чи потрапити в скрутне становище. Миколай, дізнавшись про це, вирішив допомогти таємно: три ночі поспіль він підкидав через вікно чи димар мішечки із золотом.

  З давніх часів на Миколая влаштовували спільні трапези для бідних, роздавали одяг і їжу. У козацькі часи запорожці ділилися зі сиротами, а в селах громада збирала продукти для вдів і одиноких. 

   Листи для Миколая. Традиція писати листи Миколаю прийшла з Європи, але в Україні прижилася. У листах – вся дитяча щирість: криві літери, малюнки, сердечка. Останніми роками листи набули особливого сенсу. Діти просять не тільки іграшки, а й миру, здоров’я для тата на фронті чи перемоги для ЗСУ.

   Два Миколая: зимовий і весняний. Миколай Зимовий (6 грудня) — день пам’яті смерті святого Миколая. Саме зимовий Миколай асоціюється з подарунками дітям, таємними дарунками під подушку та початком зимових свят. Це найпопулярніше свято, символ добра, милосердя та чудес. Весняне свято прижилося через збіг з аграрним календарем: у травні починаються активні польові роботи, випас коней. У народі казали: «Прийшов Миколай — коней випасай». 

   Святий Миколай не є Дід Мороз. Святий Миколай символізує християнське милосердя, таємну доброту та віру в чудеса, а Дід Мороз — це світський новорічний персонаж без релігійного підтексту. В Україні традиційно шанують Святого Миколая як національне свято добра, тоді як Дід Мороз вигаданий персонаж, що асоціюється з радянським минулим і поступово відходить на другий план.