Літакобудування в Україні впродовж ряду років по закінченні Другої світової війни переживало
важкі часи. Коштів на відновлення, а тим більше модернізацію авіапідприємств виділялося вкрай мало, та й замовлення розміщували
другорядні, під які можна було вибити фондів.
Для Харківського авіаційного заводу, відомого в довоєнні роки своїми пасажирськими машинами,
другим народженням послужило рішення саме тут розпочати будівництво перших реактивних лайнерів Ту-104. Для налагодження серійного
виробництва виділялись значні субсидії, крім того, було прийнято спеціальну постанову про розвиток цивільного літакобудування.
Нині це високотехнологічне авіаційне виробництво, яке має в своєму розпорядженні великі потужності і кваліфіковані кадри
фахівців.
Не менш важливим для подальшої історії літакобудування України стало розміщення в Києві конструкторського
бюро О. К. Антонова. Можливо, сучасники не відразу оцінили значення цього кроку. "Кукурузник" Ан-2, що зробив ім'я свого творця
Антонова відомим у всьому світі, все ж не міг зрівнятися з машинами Туполєва та інших відомих конструкторів.
Але вже наступна робота О.К. Антонова - двомоторний військово-транспортний літак Ан-8 переконливо
довела, що ДКБ, очолюваному Олегом Костянтиовичем, по плечу найскладніші завдання. Ан-8 відрізнявся високою вантажопідйомністю,
високими злітно-посадочними якостями. До того ж, витрата палива у турбогвинтових двигунів, якими був оснащений цей літак,
виявилося набагато нижчою, ніж у машин з турбореактивними двигунами, хоча і при менших крейсерських швидкостях.
У 1957 році в повітря піднявся новий літак О. К. Антонова - Ан-10 "Україна". На міжнародній виставці
в Брюсселі стомістному лайнеру Ан - 10А була присуджена золота медаль.
Одночасно з магістральним лайнером ДКБ О. К. Антонова розробило транспортний літак Ан-12, за
створення якого О. К. Антонову і групі його співробітників була присуджена державна премія. Ан-12 з початку шістдесятих років
протягом багатьох років був основним літаком повітряно-десантних військ СРСР.
Можна було б довго перераховувати всі машини, створені в ДКБ О. К. Антонова, і їх якості. Ан-22
"Антей", Ан-24, Ан-72, Ан-124 "Руслан" - кожен з перерахованих літаків по-своєму унікальний, а список цей далеко не повний.
Один з найбільш вдалих літаків світу Ан-124 "Руслан", вершина конструкторського шляху Олега Костянтиновича
Антонова, став і його останньою роботою.
Зі смертю Генерального конструктора традиції, закладені в роботі КБ, яким він керував, не були
забуті. 21 грудня 1988 року на випробування вийшов літак - гігант Ан-225 "Мрія", здатний піднімати вантаж в 250 тонн.
З діяльністю авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова пов'язані надії
і на подальший розвиток українського літакобудування. На зміну застарілим машинам йдуть нові літаки київських конструкторів:
Ан-38, Ан-70, Ан-140 і Ан-218, створені під керівництвом Генерального конструктора П. В. Балабуєва. Можливо, в подальшому в Україні будуть вироблятись і сучасні військові літаки новітніх поколінь.
І неможливо уявити майбутнє авіаційної промисловості України без авіадвигуновиробничого
комплексу, який в основному зосереджений в Запоріжжі на підприємстві "Мотор - Січ" та конструкторському бюро "Прогрес". 3а вісімдесятирічний
шлях свого розвитку від напівкустарного виробництва до суперсучасного підприємства запорізькі моторобудівники побудували
тисячі авіаційних двигунів, на яких відомі всьому світу льотчики здійснювали багато історичних перельотів, встановлювали
світові рекорди, воювали в небі Другої світової війни. У післявоєнні роки основна продукція цього колективу - двигуни для
пасажирських і транспортних літаків, які експортуються більш ніж в 40 країн світу.
У минулому людські спільноти неодноразово переживали кризи, подібні до тієї, якій ми є свідками
сьогодні. Досвід подолання подібних криз, накопичений людством, показує, що успіху можна досягти не за рахунок використання
природних ресурсів, а роблячи ставку на розвиток передових наукомістких галузей. До таких високотехнологічних галузей відноситься
і літакобудування, і авіамоторобудування, в яких Україна досягнула певних успіхів. Більше того, зроблено заділ, що дозволяє
розраховувати на успішний розвиток авіаційної промисловості України в найближчі роки. Однак заспокоювати себе не можна
- треба думати про майбутнє, вже сьогодні закладаючи для нього міцну основу.
В. Зеленко
В. Зеленко
Немає коментарів:
Дописати коментар