По випромінюванню радарів і інших систем «Кольчуга» здатна точно визначити літальні апарати і встановити режим роботи їх станцій радіолокацій. Комплекс видає точну інформацію про місце, курс і швидкість цілі, що дозволяє здійснювати цілевказування для засобів ППО, не демаскуючи їх роботою радара. Одночасно комплекс може супроводжувати до двохсот цілей, видаючи інформацію на цифрові дисплеї в режимі реального часу. Це видатне технічне досягнення, яке не тільки було розроблено нашими інженерами, але виготовлено в Україні.
Технологічно реалізовані в апаратурі комплексу радіотехнічної розвідки "Кольчуга" вітчизняні наукові, технічні та конструкторські рішення у сфері пасивної радіолокації - це те, що, образно кажучи, не дає спокійно спати розробникам і відповідним державним функціонерам, відповідальним за впровадження в сучасних зразках озброєння стелс-технологій . Тобто технологій, спрямованих на втілення заповітної мрії всіх генералів - зробити свої літаки, кораблі, танки та інші зразки військової техніки "невидимими" для технічних засобів противника. Проте можна скільки завгодно змінювати форму будь-якого зразка військової техніки (як, наприклад, це зроблено в американських літаках F-117 і B-2), щоб відбитий від нього сигнал активного радіолокатора противника розсіювався у різні сторони, практично не повертаючись у зворотному напрямку, або ж наносити на цей зразок різноманітні поглинаючі покриття - щоб енергія того ж сигналу перетворювалася на теплову, але жоден зразок сучасної військової техніки принципово не може існувати без власного радіолокатора. Без антени, що працює на випромінювання, він, образно кажучи, "сліпець", принаймні не здатний виконувати бойові завдання за призначенням. Тому на борту кожного корабля, літака, а також у складі наземних комплексів завжди є засоби активної радіолокації. У процесі виконання бойових завдань ці кошти обов'язково працюють і випромінюють радіосигнали. Причому для кожного виду бойової техніки такі сигнали, за своїми параметрами відрізняються від сигналів інших видів бойової техніки, а отже, бойовий засіб, на борту якого встановлено випромінюючий радіолокатор, може бути розпізнано.
Зазвичай від абстрактного формулювання науково-теоретичної можливості до конкретного практичного її втілення безпосередньо в "металі" дистанція величезна, інколи навіть нездоланна. Щоб її пройти, тобто здійснити наукові дослідження, розробити відповідні алгоритми, неодноразово перевірити технічні та технологічні рішення на дослідних зразках, а також налагодити серійне виробництво, фахівцям ВАТ "Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних пристроїв", ВАТ "Топаз", Донецького національного технічного університету, державної компанії "Укрспецекспорт" і "Компанії" Інвестиції і технології "знадобилося вісім років (1993-2000 рр..). Результат же обумовив виникнення якісно нової ситуації у принциповому протиборстві за особливо цінну в сучасних умовах інформаційну перевагу між стратегічними засобами нападу і захисту, триваюче постійно, якщо не безпосередньо на полях битв, то принаймні між відповідними провідними науково-дослідними і дослідно-конструкторськими установами сучасного світу. Відносно недорога українська станція радіотехнічної розвідки "Кольчуга", що серійно виробляється Державною акціонерною холдинговою компанією (ДАХК) "Топаз" і здатна виявляти і розпізнавати практично всі відомі на цей час активні радіотехнічні засоби, які встановлюються на наземних, морських і повітряних об'єктах, зводить практично нанівець всі ті багатомільярдні кошти, які витрачалися й витрачаються на створення озброєнь за стелс-технологіями.
Після військової операції США в Іраку в 1991 році, коли в бойових діях уперше були використані якісно нові винищувачі-"невидимки" F-117, побудовані з використанням стелс-технологій, багатьом здавалося, що у протиборстві засобів повітряного нападу та протиповітряної оборони (ППО) остаточний переможець зрештою визначився. Здійснивши 1272 бойових вильоти, вказані американські літаки мали стовідсоткову (!) Виживаність, знищивши близько 40% високопріоритетних наземних цілей у районах із насиченою іракською протиповітряною обороною. При цьому успіх американських повітряних наступальних операцій забезпечувався в основному, що характерно, що не подоланням, а придушенням системи протиповітряної оборони противника. Для цього спочатку виявлялися радіолокаційні станції, що працюють в активному режимі (це досить нескладно, враховуючи їх потужне випромінювання), після чого проти них застосовувалися відповідні засоби ураження, яких у сучасному арсеналі озброєнь більш ніж достатньо. Тобто системи ППО, побудовані на основі тільки активної радіолокації, фактично були здатні лише підтвердити факт наявності масованого повітряного нальоту, бо нападаюча сторона знищувала їх уже в перші години після початку бойових дій.
Створення ж у молодій незалежній Україні, яка тоді з великими потугами виходила з масштабної системної економічної кризи, сучасної станції пасивної радіотехнічної розвідки "Кольчуга" стало всіх, впевнених у гарантованому завоюванні й утриманні переваги в повітрі завдяки найсучаснішим літакам-"невидимкам", більш ніж принциповою науково-технічним і технологічним поразкою. З одного боку, повністю нівелювалися переваги "невидимості" нападаючої сторони, а з іншого - завдяки використанню принципу пасивної локації, тобто відсутності власного випромінювання, кардинально усувався вищевказаний недолік недостатньої скритності основного джерела добування інформації, яка захищається. Крім того, виявлений пасивним радіолокатором атакуючий об'єкт жодним чином не може дізнатися про сам факт свого виявлення, а отже, у нього немає підстав для застосування заходів власного захисту. Тобто особливо суттєва у сучасних бойових діях інформаційна перевага опинялася, таким чином, у сторони, що захищається.
До того ж тактико-технічні характеристики останньої модифікації української станції радіотехнічної розвідки для відповідних фахівців є справді вражаючими:
- Комплекс з трьох станцій "Кольчуга" дозволяє визначати координати наземних і надводних цілей та маршрути їх руху на території до 600 км в глибину (для повітряних цілей на висоті 10 км - до 800 км) і до 1000 км по фронту, що дозволяє реалізувати, зокрема, раннє попередження систем протиповітряної оборони країни;
- Станція має п'ять антенних систем метрового, дециметрового і сантиметрового діапазонів, що забезпечують чутливість радіотракту в смузі панорамного огляду від -110 до - 155 дБ / Вт, залежно від частоти;
- Паралельний 36-канальний приймач виявлення дозволяє миттєво здійснювати безпошукове за частотою виявлення, аналіз та класифікацію сигналів джерел радіовипромінювання без обмеження щільності вхідного потоку в усьому діапазоні частот від 130 до 18 000 МГц;
- Всі операції з виявлення та розпізнавання джерел радіовипромінювання станція виконує повністю автоматично, при цьому потужний бортовий комп'ютер здійснює аналіз та числову обробку, а також розпізнавання виявлених цілей шляхом порівняння їх параметрів з банком даних, а результати виводяться на монітор із картою місцевості;
- Спеціальні перешкоджають селектори дозволяють виключати із відповідної обробки до 24 заважаючих сигналів, а селектори супроводження дозволяють одночасно виділяти й супроводжувати сигнали від 32 цілей;
- Для виконання станцією всіх основних завдань штатного режиму потрібен лише один оператор (два інших включені до складу екіпажу для забезпечення режиму цілодобової роботи), що керує роботою станції у діалоговому режимі з персональним комп'ютером.
Оскільки на військовій техніці, побудованій за стелс-технологіями, тримається фактично міць інших країн, стратегічним інтересам останніх абсолютно не відповідала перспектива, образно кажучи, "розповзання" по світу унікальних українських станцій радіотехнічної розвідки "Кольчуга". Перша демонстрація експортного варіанта відбулася на виставці озброєнь SOFEX-2000 в Йорданії. Тому саме така зацікавленість і стала, мабуть, найвагомішим каталізатором так званого "кольчужного" скандалу.
Такий перспективний напрям, як пасивна радіолокація, звичайно, не могло не привернути увагу технологічно розвинених країн. Але повного аналога української станції пасивної радіотехнічної розвідки "Кольчуга" за сукупністю оперативно-технічних характеристик (і це можна стверджувати абсолютно однозначно) в світі не існує. За основними ж параметрами вона перевершує всі відомі засоби аналогічного або близького призначення.
Дальність виявлення повітряних цілей у 800 км досягнута лише українською "Кольчугою". Найближчий до неї за цим показником американський "Авакс" повітряного базування забезпечує таку дальність лише на рівні 600 км, а наземні комплекси "Віра" (Чехія) і "Вега" (Росія) - 400 км, тобто вдвічі меншу, ніж українське виріб. Нижня межа робочого діапазону частот, у якому здійснюється виявлення цілей, у "Кольчуги" - 130 МГц, є найменшою серед аналогів: "Авакса" - 2 000 МГц, "Віри" - 850 МГц, "Веги" - 200 МГц.
Найбільші ж переваги "Кольчуги" за тими характеристиками, від яких залежить достовірне розпізнавання виявлених цілей. Що забезпечується як унікальністю закладених при розробці відповідних алгоритмів, так і високотехнологічною їх апаратурною реалізацією, досягнутої під час серійного виробництва. Зокрема, середньоквадратичне відхилення вимірювання частот - найбільш інформативних параметрів для визначення типів виявлених радіолокаційних станцій - становить у "Кольчуги" 0,4 МГц, в той час як у російській "Веги" - 0,5-1,0 МГц, в американського "Авакса "- 1,0 МГц, а у чеської" Віри "взагалі 3,6-21,0 МГц. Максимальна тривалість вимірюваних "Кольчугою" виявлених імпульсів становить 999,0 мкс, порівняно з 99,9 мкс у "Авакса" і 200 мкс "Віри". Період же повторення таких імпульсів може вимірюватися "Кольчугою" до максимального показника в 79 999 мкс, тоді як аналоги здатні здійснювати такі виміри лише до максимального значення в 10 000 мкс. В результаті кількість радіотехнічних засобів, які класифікуються при виявленні, у "Кольчуги" практично необмежена, чого не можна сказати про жоден із відомих аналогів. В українській станції алгоритмічно і програмно передбачені аналіз, систематизація, узагальнення та збереження у базі даних інформації про всі виявлені джерела радіовипромінювання і про параметри випромінюваних ними сигналів. Інформація ж, нагромаджена у вказаній базі даних, може використовуватися для ідентифікації та розпізнавання нововиявлених джерел радіовипромінювання, а також для узагальнення в контексті з інформацією, отриманою іншими каналами розвідки.
У ході копіткої, тривалої й наполегливої праці з розробки та впровадження в серійне виробництво комплексу "Кольчуга" було поставлено і вирішено численні наукові, технічні, конструкторські та технологічні завдання, а також створено високотехнологічні виробництва для виготовлення сучасної елементної бази високочастотної радіоелектроніки, техніки надвисоких частот, антенних дзеркал та інших компонентів, що забезпечили у своїй сукупності неперевершені характеристики унікального за задумом і високотехнологічного за виконанням українського виробу. Новизна використаних у комплексі "Кольчуга" технічних рішень захищена вісьмома патентами, а його серійне виробництво - 12 технологічними ноу-хау.
Ігор Друженко
Немає коментарів:
Дописати коментар