Интернет реклама УБС

30.11.14

Як виправити надзвичайно скрутне становище бідних?

Поки заможні люди стурбовані курсом гривні до долара США, бідняки з жахом дивляться на нові цінники в магазинах. На початку року кожен п'ятий українець жив за межею абсолютної бідності, а цього року їх буде ще більше. До того ж з'явилися "нові бідні" - сотні тисяч переселенців з Донбасу і Криму, які вмить втратили свої будинки, робочі місця і, найчастіше, заощадження. Мільйони українців взагалі залишилися заручниками на захоплених територіях, і вони сьогодні живуть в жахливих умовах.
Уявіть, влада вирішить, що кілограм пшениці у зв'язку з кризою тепер важить 750 грамів. Вирішили ж вони, що прожитковий мінімум у нас 1218 гривень для працездатних осіб - в рази менше реального. А адже це величина точна, вона не може змінюватися за бажанням 
Занижений прожитковий мінімум - одна з хитрощів, яка дозволяє чиновникам економити бюджетні гроші на пенсіонерах, отримувачів соціальної допомоги і бюджетниках. Адже цей показник використовується при розрахунку пенсій, зарплат, різних видів соціальної допомоги (малозабезпеченим, при народженні дитини, по безробіттю) і при індексації виплат.
Конституція України (ст.46) прямо говорить, що пенсії та інші види соціальних виплат не повинні бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум розраховують щороку на основі мінімального споживчого кошика, його рівень прописують в законі про бюджет. За законом "Про прожитковий мінімум" (ст.3) споживчий кошик повинні переглядати не рідше, ніж раз на п'ять років. Проте в Україні її не змінювали з 2000 року. А цього року депутати вирішили ще й не підвищувати і так занижений прожитковий мінімум - залишити на торішньому рівні.
Мінімальний споживчий кошик чоловіки працездатного віку включає в себе, наприклад, одну зимову куртку на синтепоні на чотири роки, демісезонний плащ на п'ять років, одні джинси на три роки, одну пару зимового взуття на п'ять років і т.д. Жінкам доводиться ще гірше. Можновладці вважають, що зимове пальто жінка працездатного віку може носити вісім років, а пенсіонерка - десять.
На цьому хитрощі не закінчуються.  Мінсоцполітики при розрахунку прожиткового мінімуму не враховує ставку податку на доходи фізичних осіб. Треба перевірити, чи не занижує Держстат темпи зростання цін на товари та послуги зі споживчого кошика, за якою потім розраховують розмір прожиткового мінімуму.
Торік, нагадаємо, Держстат зафіксував всього 0,5% інфляції.
Бідність абсолютна
Занижений рівень прожиткового мінімуму дозволяє можновладцям цілком законно недоплачувати мільйонам пенсіонерів та одержувачів соціальної допомоги. А ще цей прийом допомагає приховувати реальний рівень бідності в Україні. Наприклад, при розрахунку абсолютної бідності (є ще бідність відносна) Мінсоцполітики використовує "законодавчо встановлений прожитковий мінімум", а він сьогодні нижче реального, як ми вже з'ясували.
Як же підрахувати кількість бідних в Україні? Є різні підходи.
Один з них заснований на підрахунку витрат людини на добу. Щоб порівняти витрати людей з різних країн, вважають в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Тобто в розрахунок приймається не ринковий курс долара до гривні, а один і той же набір товарів і послуг, який можна купити за ту чи іншу суму в різних валютах.
Різницю між звичайними доларами і доларами за ПКС пояснює британський журнал The Economist. З 1986 року він виводить Індекс біг-маку, де порівнює ціну на булку з котлетою в різних країнах світу. У січні 2014 біг-мак в Україні коштував 19 гривень або приблизно $ 1,63 за тодішнім курсом. Тоді як в Штатах за нього давали $ 4,8. Тобто $ 4,8 за ПКС - це приблизно 19 гривень, а курс гривні до долара США за ПКС - 3,96 до одного (якщо, звичайно, вважати, що всі витрати громадян обмежуються біг-маками).
Межа абсолютної бідності в Україні (для міжнародного порівняння) - $ 5 за ПКС. На кінець минулого року всього 1,9% українців витрачали на добу таку скромну суму. Перед країнами ООН Україна взяла на себе зобов'язання знизити цей показник у 2015 році до 0,5% громадян.  Але пишатися тут нічим, в Європі рівень абсолютної бідності вважається $ 16 за ПКС на людину. Тобто бідні європейці в три з гаком рази багатше бідних українців.
Інший критерій оцінки абсолютної бідності - кількість громадян, які витрачають менше фактичного прожиткового мінімуму в Україні. І хоча ми вже знаємо, що профспілки критикують цей показник, навіть по ньому 22,1% або кожен п'ятий громадянин України жив за порогом абсолютної бідності торік. Україна зобов'язалася перед країнами ООН довести цей рівень до 7% громадян до 2015 року, але, як видно, не зможе цього зробити.
Кількість "абсолютних бідних" в Україні в 2014 році напевно сильно виросло через кризу, 
Однак можна поглянути на дані 2008 і 2009 року, коли курс гривні обвалився з 5 до 8 одиниць за долар США. Тоді кількість "абослютно бідних" підскочило з 19,9% до 24,8%, хоча до цього їх число тільки скорочувалося вісім років поспіль. При цьому про індексацію гривні відповідно до росту курсу долара США ніхто не говорить, хоча гривня традиційно  тісно прив'язана до долара США і є Закон про індексацію.
Якщо ж треба порівнювати українців за рівнем добробуту один з одним, то використовують національний відносний критерій бідності. Всі, хто витрачає менше 75% від середнього рівня витрат середнього українця, вважаються бідними за цим критерієм ("відносно бідними" на відміну від "абсолютно бідних"). Таких на кінець минулого року було 24,5% громадян - майже кожен четвертий.
Проте досі Україна стикалася лише з традиційними формами бідності. Частіше за інших бідними виявлялися сім'ї з маленькими дітьми, особливо багатодітні. У зоні ризику літні люди від 75 років і старше, жителі сіл і невеликих містечок, особливо на північному заході і трохи південніше центру країни.
Нові бідні
У 2014 році з'явилися "нові бідні" - переселенці з Криму, а потім і з Донбасу. Кількість переселенців вже наближається до 500 тисяч тільки за офіційними даними. Неофіційно їх ще більше.
Вимушених переселенців може бути приблизно мільйон. Велика частина цих людей миттєво втратили роботу, житло, майно. При цьому існуюча система адресної допомоги у випадку з "новими бідними" не спрацьовує. А ринок праці на новому місці проживання переселенців з надлишком пропозиції праці. Загальний спад в економіці і повсюдне зростанні безробіття.
Існує і таке явище, як стигматизація переселенців - навішування соціальних ярликів. Їм складно знайти житло, нову роботу через стереотипи ... Заощадження переселенці витрачають на те, щоб облаштуватися на новому місці, орендувати житло. Однак не всім переселенцям за категоріальним ознакою допомагають. Особливо з урахуванням гігантського дефіциту держбюджету.

Президент підписав закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Документ декларує надання переселенцям, без поділу на бідних і забезпечених, цілого ряду благ. Раніше Кабмін у постанові №505 від 1 жовтня 2014 розпорядився виплачувати переселенцям по 442 гривні на місяць на людину (не більш 2400 гривень на сім'ю). Таку допомогу вони можуть отримувати до шести місяців поспіль. Але платити будуть лише тим, у кого немає депозитів більше 12180 гривень, нерухомості на вільних територіях і нових автомобілів.
Інша проблема, про яку майже ніхто не говорить, - бідність на непідконтрольних Києву українських територіях. Там як і раніше живуть мільйони громадян України. Офіційно встановити, як вони живуть, неможливо, неофіційно - вони страждають.

Чим ближче до лінії фронту - тим гірша ситуація. Особливо складна ситуація в невеликих містах. У селах у людей є городи і якісь запаси їжі, а до великих міст, таких як Донецьк або Луганськ, доходить гуманітарна допомога. Найбільше жителі захоплених територій потерпають від дефіциту ліків, на другому місці - брак їжі.

Причина "нової бідності" - війна. Однак причини традиційної бідності можуть бути різними. Однією з головних причин традиційної бідності є тотальна безвідповідальність і легковажне чи зневажливе ставлення до бідних громадян як держави, так і бізнесу, роботодавців і заможних громадян.
Частка громадян, які вважають, що їх життя залежить від них самих, а не від зовнішніх обставин, становила в Україні 21,3% торік. Це дуже мало. Майже 80% українців сподіваються на допомогу згори.

При цьому держава теж поводиться безвідповідально. Політики-популісти обіцяють виборцям золоті гори, навіть коли знають, що скарбниця порожня. У підсумку держава не може виконати взяті на себе зобов'язання. Відповідальність бізнесу в тому числі приватних підприємців - сплата податків. Але поки бізнес платити гроші в казну держави не рветься, виходячи з попереднього гіркого досвіду присвоєння астрономічних сум з бюджету держави можновладцями. Виходить коктейль з безвідповідальності, розчарування і бідності.

А. Ясенський

Немає коментарів:

Опублікувати коментар