Интернет реклама УБС

13.01.15

Пріоритетні напрями підтримки державою електронного книговидавання та книгорозповсюдження українською мовою

Одним із стратегічних завдань держави є підтримка національної книговидавничої справи, від рівня розвитку якої залежать не лише ефективні перетворення у вітчизняній освіті, культурі, економіці, що мають місце за умов інформаційного суспільства, а й міжнародний авторитет держави.

Правовим суб’єктом галузі вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження є Державний комітет телебачення і радіомовлення України, хоча найактивнішими гравцями цієї галузі виступають громадські об’єднання, що співпрацюють з органами влади: Всеукраїнська благодійна організація «Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів» та громадська організація «Форум видавців». В управлінні Державного комітету телебачення і радіомовлення України перебуває державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності – «Книжкова палата України імені Івана Федорова».

Світові тенденції вказують на те, що питома вага електронних книжок в наступні роки зростатиме, почасти розширюючи ринок, а почасти лише зменшуючи попит на паперові книжки

Цифровий видавничий ринок в Україні.

Електронні книги почали активно поширюватися в 2007–2008
роках разом з появою в Україні підприємства ТОВ «Видавни-цтво «Мост-Паблішинг», яке організувало постачання і продаж e-readers PocketBook. 
Офіційний облік електронних видань, тобто видань, які не мають аналогів на паперовому носії, на державному рівні було розпочато лише 2009 року. 

Випуск електронних видань в Україні у 2009–2011 роках

На легальних українських ресурсах нині забезпечується до-ступ до назв книжок, які існують у паперовому варіанті, таки-ми мовами:
• українською — близько 4 тис.;
• російською — близько 50 тис.;
• англійською — близько 300 тис.;
• німецькою — близько 200 тис.

За даними Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (www.ukrbook.net).

Загалом у доступі понад 650 тис. найменувань 17 мовами.
До категорії основних українських видавців електронної книги належать: 
«Центр учбової літератури» (www.audiobooks.ua/f/izdatelstvo/
centr_uchbovoi_literaturi) — близько 350 назв, хоча легальність деяких із них під сумнівом; 
«Клуб Сімейного Дозвілля» (http://bookclub.ua/catalog/e-books/) — близько 350 назв;
«Ранок» (http://e-ranok.com.ua/) — 300 назв;
«Навчальна книга — Богдан» (www.bohdan-books.com) — 300
назв;
«Фоліо» (www.folio.com.ua) — понад 200 назв (технічно має
близько 1000 назв, однак у продаж не надає);
«Кондор» (www.condor-books.com.ua) — 200 назв;
«Кальварія» (www.calvaria.org) — 100 назв.
Серед найбільших російських видавців електронної книги,
які доступні в Україні легально, видавництва: «ЕКСМО» (www.
eksmo.ru) (11 тис. назв); «АСТ» (www.ast.ru) (4 тис. назв),
«Ріпол» (www.ripol.ru) (2,5 тис. назв), «Центрополіграф»
(www.centropoligraf.ru) (1 тис. назв), «Пітер» (www.piter.com)
(1 тис. назв), «Вече» (www.veche.ru) (1 тис. назв).
На українському ринку електронних книжок працюють такі розповсюджувачі та агрегатори: 
1. Вітчизняні:
Obreey(http://store.obreey.com/ukr). Цей портал продає ти-тули електронних книг в різних категоріях, таких як наукова, навчальна, художня література, публіцистика і т. ін. 
Кассіопея(http://store.kassiopeya.com) — перший український хмарний сервіс для читання книг. Кассіопея продає доступ до титулів книг в різних категоріях, таких як наукова, 
навчальна, художня література, публіцистика і т. ін. Це перший накопичувач в Україні, який пропонує сервіс з продажу електронних книг українських видавців через Amazon і B & N. 
Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»продає тільки свої книги, використовує для завантаження моделі різних ти-пів файлів, таких як FB2, TXT, RTF, PDF, EPUB. 
Видавництво «Ранок»(http://e-ranok.com.ua/) продає тільки 
свої книги, використовує для завантаження модель PDF-фай-лів.
2. Російські
ЛітРес (http://litres.ru/), Векслер (http://wexler.ru, агрега-тор і розподільник систем — різні (Electronic Library Systems) (http://www.knigafund.ru/, http://www.book.ru/) і т. ін. 
Озон (http://ozon.ru/context/ebook/).
3. Міжнародні
Amazon, B & N, Kobo, Google Books, Gardners Books, Ingram
Digital (агрегатор), OverDrive (агрегатор), Libreka (агрегатор). Їхня діяльність в Україні не заборонена, але офіційно не підтримується. Українські видавці використовують їх для продажу своєї е-книги за кордоном. 
Самовидання на ринку традиційної книги є, однак його частка дуже мала Що стосується е-ресурсів, то їх кілька, але переважно для поетичних творів і без системи продажу (www.
poesia.org). Найвідоміші російські проекти — www.litclub.ru, www.proza.ru, www.stihi.ru. 
Міжнародні платформи для самовидання в Україні не використовуються. Є дві вітчизняні платформи ObreeyAuthors (http://store.obreey.com/ukr) і Кассіопея (http://store.
kassiopeya.com), на яких автор зможе завантажити твір і презентувати його. 
Загальний стан справ у книговиданні
Має місце відхилення програм з популяризації книги та читання, мотивоване рекомендаціями діяти лише в рамках бюджетних коштів, які виділяються певним органам виконавчої влади (Держкомтелерадіо України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України). Так, зокрема, було відхилено «Концепцію Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013–2017 роки», підготовлену на виконання рішення Міжвідомчої комісії та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 11.08.2011 року № 59150/33/1-08. Програма передбачала здійснення ряду заходів з пропаганди книг та читання до 2017 р., а також забезпечення просування української літератури за кордоном, на що було необхідним виділення 1,5 млрд грн на термін 5 років. Приводом відхилення програми був «обтяжливий» для державного бюджету кошторис. 
Єдиною програмою, за якою видаються книжки для бібліотек коштом держави, є державна програма «Українська книга», недосконалими механізмами діяльності якої є: корумпованість серед членів експертної ради (вибір для реалізації в програмі книжок зумовлений такими суб’єктивними факторами, як авторство експертів чи наближених до них людей, можливість потрапити до списку за хабарі), відсутність серед замовників програми власне бібліотек, для задоволення потреб яких вона функціонує, завищені кошториси деяких видавництв. Постановою Кабінету міністрів України від 12 вересня 2012 р. № 850 «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на випуск видавничої продукції та її розповсюдження» було розпочато перетворення в межах програми, що стосуються забезпечення прозорого механізму формування якісного та змістовного наповнення асортименту вітчизняної книжкової продукції. Наприклад, оприлюднення кошторисної вартості видавничої продукції на офіційних веб-сайтах[6].
Необхідність заходів з просування української книги за кордоном та недостатня активність органів державної влади у цьому напрямку. Хоча у згаданій Постанові необхідність державного замовлення обумовлюється потребою «перекладу творів українських авторів іноземними мовами для забезпечення представлення вітчизняної видавничої продукції та її популяризації за кордоном», відповідні механізми на сьогодні не напрацьовано. З року в рік у мас-медійному просторі мусується тема анти-реклами української книжки на міжнародних презентаційних заходах, де вона представлена державою, зокрема, на щорічному Франкфуртському книжковому ярмарку, де серед членів делегації, що працюють на українському стенді, відсутні фахівці відповідного рівня, і сам стенд не має адекватного оформлення. Такі заходи швидше дискредитують українську культуру, оскільки в них відсутні й змістовна, й іміджева частини. 
Пожвавлення ініціатив з боку громадськості.
Книговидавці з власної ініціативи налагоджують контакти з колегами в Європі з метою презентації книги. Зокрема, українські делегації письменників та видавців беруть участь у престижних книжкових фестивалях та ярмарках, налагоджують перекладацьку діяльність. Перекладацькі проекти є потужним засобом просування української продукції на європейському книжковому ринку, але без допомоги держави, самих лише зусиль письменників, перекладачів і видавців, наразі недостатньо. Для цього потрібно створити державну інституцію просування української літератури за кордоном, забезпечити її рекламу, а також залучити до процесу відомих професійних перекладачів.
В Україні взагалі відсутня інституція, яка б представляла інтереси національної видавничої галузі та фінансувалася державою. Діяльність у цій галузі Державного комітету телебачення і радіомовлення України не задовольняє давно назрілої потреби в Національному центрі (інституті) Книги, який би опікувався винятково українською книжкою, консолідуючи для цього зусилля видавців, письменників, перекладачів, зацікавлених бізнесу і громадськості, забезпечував необхідну національну довідково-інформаційну систему книговидавничого простору України, поширював знання про українські книжкові новинки за кордоном шляхом видання каталогів англійською мовою та розповсюдженням їх видавництвами всього світу. Прообразом такої інституції є Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова», «створена з метою забезпечення інтересів держави у нарощенні інтелектуального та інформаційного потенціалу, сприяння розвитку національної культури, науки, освіти, книговидавничої та бібліографічної справи; повного статистичного обліку, комплектування й зберігання всієї друкованої продукції – документальної пам’яті України; проведення книгознавчих та бібліографознавчих досліджень; створення баз даних бібліографічної інформації; видання бібліографічних покажчиків і науково-аналітичних оглядів»[9].

На ситуацію в галузі впливає також поширення електронної книги як аналога паперової. Фахівці зазначають, що вони не є конкурентами на ринку. У країнах Західної Європи «перемогла» паперова книжка з гарними ілюстраціями та шрифтом. Головним завданням для видавництв визначаються зміни бізнес-моделей і визначення оптимального співвідношення між продажами електронної й традиційної друкованої книги. Це приведе до зростання видавничого ринку в цілому. Поширенню та підняттю рівня культури читання слугує створення електронних бібліотек та каталогів.

Висновки та пропозиції
Ситуація в галузі постійно змінюється, динаміка змін має як позитивний, так і негативний характер, на ній позначається відсутність стратегії державної гуманітарної політики і, відповідно, як її складової, стратегії розвитку національного книговидання. Фахівці відзначають необхідність виваженої кредитної та інвестиційної політики щодо видавничого сектору національної економіки, яка б врахувала недостатнє залучення національного капіталу у вироблення власної електронної книжкової продукції українською мовою  та контролювала і обмежувала імпорт, розробила та забезпечила заходи з системної дистрибуційної та роздрібної книжкової торгівлі.

Вирішення проблем у національній книжковій галузі можливе за умов консолідації зусиль видавців, розповсюджувачів і держави. На державному рівні слід здійснити комплекс взаємопов’язаних заходів, які випливають з виконання наступних завдань.
Пропаганда книг і читання книг і газет українською мовою, яка повинна здійснюватися на рівні інформаційної політики; пропагандистсько-рекламні заходи будуть ефективними у тому разі, якщо здійснюватимуться спільними зусиллями держави, бізнесу, зацікавлених громадян; також спільно має бути вироблено ефективну програму популяризації серед різних вікових груп і прошарків населення книги українською мовою і читання як важелів впливу на формування людської особистості, нації та держави; встановлення соціальних тарифів та нормативів на обов’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для програм і матеріалів, які ставлять за мету популяризацію вітчизняної книги українською мовою і читання серед населення. 
Законодавче врегулювання та захист електронного книжкового ринку: зокрема, врегулювання цінової політики, встановлення однакової у всіх електронних книгарнях та доступної для споживача вартості на україномовне видання; вироблення законодавчих механізмів звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер бізнесу у вітчизняне електронне книговидання українською мовою; вирішення питання звільнення від оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток книги українською мовою та на комплектування електронних фондів книг українською мовою.
Підтримка ініціатив громадськості та видавців, зокрема, це стосується підтримки новоствореної національної книготорговельної мережі шляхом надання приміщень і пільг для українських книгарень електронної книги у столиці та обласних центрах.
Рекомендується негайно прийняти і забезпечити належне фінансування довгострокової програми підтримки і розвитку читання, адаптувавши для українських потреб найкращий досвід інших країн; залучити до розробки і впровадження цієї програми державні  інституції та громадські організації, що мають досвід популяризації літератури, проведення локальних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходів, скерованих на під-тримку читання: читацьких, літературних і книжкових конкурсів, фестивалів, виставок; залучити до промоції читання ЗМІ, в т. ч. комерційні. 
В. Кирилов
О. Майстренко

Немає коментарів:

Опублікувати коментар