Интернет реклама УБС

08.02.15

Не такий страшний чорт як його малюють

Українська демонологія дуже насичена різноманітними персонажами, що мають невідому для нас, простих смертних, силу. Серед мавок, русалок, водяних та безлічі інших міфічних духів, в існування яких колись вірили наші предки-язичники, головне місце відводиться чорту.  Воно й не дивно, що саме ця нечиста сила здобула найбільшу популярність сьогодні, адже вона фігурує у Християнстві – одній із основних світових релігій. Під її впливом даний «герой» трішки змінився. Тож багато вчених намагалися відтворити первісні ознаки нечистого. Помітний внесок у демонологію зробив Володимир Гнатюк. На основі зібраного фольклорного матеріалу він відтворив певні особливості персонажів, в існування яких вірили наші предки. 
Дідько, на думку вченого, існував уже перед створенням світу. Бог помітив його чи то у скалі, чи то в водяному вирі й забрав до себе на небо. Коли Творець непосильно трудився над шедевром під назвою Земля, чортяка нудився і не знав чим себе зайняти. Всевишній порадив йому змочити палець у воді і стріпнути позад себе, щоб отримати товариша. Але біс, як і кожна людина, не знає міри. Він вмочив у воду цілу руку і трусив нею, аж поки чортів не назбиралась ціла армія. Армія збунтувалась проти Господа і він вигнав непослухів із небесного раю. 
Далі дияволи почали одружуватись і, так само як люди, народжувати собі подібних. За переказами, бували випадки одруження між чортом і дівчиною. Ось одна із легенд, яка це підтверджує. Вела мати свою старшу дочку заміж видавати. Її наречений мешкав на іншому кінці села, тож іти довелося через міст, що простягався над річкою. Під тим мостом жив чорт. Він помітив красуню і закохався з першого погляду. Не довго думаючи, рогатий украв дівчину. Бідолашна матір подумала, що її любе дитя втопилося. Потужила трохи, а згодом видала і молодшу дочку заміж. Та якось у гості до неї навідалась баба – пупорізка (так називали старих жінок, які допомагали молодухам під час народження дитини). Вона запевнила матір, що її старша донька жива, здорова та нещодавно народила первістка. Баба допомагала при пологах, тож все на власні очі бачила. Посивіла від горя матір відразу звеселилась і попросила повитуху піти до дочки й передати їй та чортові запрошення погостювати на Великдень. «Нічого, - мовляв, – не вдієш, що зять такий. Зате донька жива!»  Настав довгоочікуваний день і молода сім’я завітала в гості. Вся родина зібралась за столом. Смачно поїли, гарненько випили і стали між собою гомоніти. Старша донька розповідала, як добре їй живеться разом із чоловіком: мають худобу, землю, дитинку… Слухаючи це, молодша сестра аж позеленіла від заздрощів. Не довго думаючи, вона схопила освячений хрест і приклала його до лоба свого зятя. Таким чином чорт розпрощався з білим світом.
Читаючи легенду, кожен із нас помітив одну важливу деталь – диявол тут був позитивним персонажем. А от молодша сестра його дружини – негативним. Дослідники українського фольклору впевнені, що наші предки розрізняли чортів між собою, як і людей. Серед них траплялись  ті, що славились своєю добротою, злом та дурістю.
«Добрі» біси відзначалися справедливістю. Так, приміром, старший чорт наказав молодшому відслужити три роки в одного бідняка тільки за те, що вкрав у голоти шматок хліба. 
Щодо «злих» рогатих, то вони чинили різноманітну шкоду людям:  сплітали коням гриви, перевертали вози, їздили верхи на людях, жбурляли  у них каміння, а інколи убивали відрубуючи голови. Часто молоді чорти ходили на вечорниці до дівчат (але лише тоді, коли там не було інших парубків) і зваблювали їх.
Чортиків - дурнів зазвичай обманювали та ображали самі люди. Якось пастух згодився на прохання чорта навчити його грати на музичному інструменті, а замість цього прищемив дідьку пальці до дуба.
 Отже, можна зробити висновок: наші пра – прабабусі та дідусі мало дещо інший погляд на рогатих і хвостатих. Пращури вірили у справедливість нечистого та його готовність допомогти їм у деяких випадках. Люди вважали, що саме чорти зробили перший шинок, горілку,млина, воза та багато інших речей, які згодом стали у нагоді простим смертним, а також зробили їхнє життя більш цікавим та насиченим.

Альона Присюда

1 коментар:

Сергій сказав...

Спасибі автору, дуже цікаві думки.

Дописати коментар