Золотий стандарт був введений в більшості країн, в кінці минулого століття і панував у світі аж до 30-х років нинішнього. При такій системі офіційно встановлювалося золотий вміст національних валют (курс їх обміну на золото). Уряди брали на себе зобов'язання проводити обмін своїх валют на золото. Щоб така система працювала, необхідно було підтримувати жорстке співвідношення між золотим запасом країни і її внутрішньою грошовою пропозицією. Для цього дозволявся вільний експорт та імпорт золота. Виходячи з золотого вмісту національних валют встановлювалися і їхні курси по відношенню один до одного. Золотий вміст долара США було встановлено, наприклад, в 23,22 грана золота, англійського фунта - в 113 гранов, тобто 4,87 рази вище. Звідси визначається курс фунта по відношенню до долара: 1 фунт дорівнює 4,87 дол.
Більшість країн відмовилися від золотого стандарту під час депресії 30-х років 20 століття. З 1944 року вступила в силу золотовалютна система, інакше іменована бреттонвудсской (за назвою міста в США, де було укладено угоду про її створення). Ця система також встановлювала фіксовані курси валют, але не через визначення їх золотого вмісту, а через встановлення їх твердого курсу по відношенню до так званих резервних валют, основною з яких став долар США. Справа в тому, що до кінця другої світової війни основна частина золотого запасу західного світу виявилася зосередженою в США, чия валюта вважалася найбільш стійкою і була прийнята за свого роду стандарт, по відношенню до якого і встановлювалися курси інших валют. Країни-учасниці Бреттон-Вудська система брали на себе зобов'язання підтримувати цей курс, а США - здійснювати обмін долара на золото з розрахунку 35 дол. За 1 тройську унцію.
При такій схемі навіть країни, котрі не мали власного золотого запасу, отримували можливість встановлювати «золотий вміст своєї грошової одиниці. Наприклад, обмінний курс мексиканського песо становив 12,5 песо за 1 дол., Французького франка - 5 франків за 1 дол. Оскільки долар обмінювався на золото з розрахунку 35 дол. За унцію, то, відповідно, і 175 французьких франків (5 X 35 = 175), і 475,5 мексиканського песо (12,5 х 35 = 475,5), прирівнювалися до 1 унщш золота. Через обмінні курси національних валют до долара встановлювалися та інші валютні курси. Оскільки 1 дол. Прирівнювався до 5 франкам або 12,5 песо, то, відповідно, курс франка по відношенню до песо встановлювався в розмірі 1 франк дорівнює 2,5 песо (5: 12,5 = 1: 2,5).
Підтримка стабільності валютних курсів входило в завдання створеного також у 1944 році Міжнародного валютного фонду (МВФ). За рахунок внесків країн-учасниць Бреттон-Вудської системи формувався спеціальний фонд, з якого надавалися кредити тим державам-членам, які зазнавали фінансових труднощів. Так, наприклад, країна з негативним сальдо торгового балансу використовувала отриманий доларовий кредит для покриття дефіциту, підтримуючи фіксований курс обміну своєї валюти на долари. Правда, МВФ наділявся повноваженнями змінювати валютні курси країн-учасниць у разі тривалих фінансових труднощів.
Золотовалютна система проіснувала понад чверть століття. У 1971 році США оголосили про свою нездатність здійснювати надалі обмін долара на золото, що означало розпад всієї системи.
На зміну їй прийшла нова система - плаваючих валютних курсів. Сенс її полягає в тому, що курси валют визначаються виходячи із співвідношення попиту і пропозиції, подібно курсам цінних паперів на фондових біржах. Якщо попит, наприклад, на німецькі товари за кордоном зростає, то разом з ним зростає і попит на німецькі марки для оплати цих угод. Якщо при цьому німецький імпорт, а значить, і пропозиція марок для обміну на інші валюти не збільшуються в рівній мірі, то в результаті попит на марки перевищить їх пропозицію і ціна, або курс, німецька марка піде вгору по відношенню до інших валют. Аналогічно, якщо імпорт Венесуели перевищує її експорт, то пропозиція боліварів на валютних ринках буде перевищувати попит на них і курс болівара почне падати.
Відразу обмовимося, що хоча система плаваючих валютних курсоз і є сьогодні панівною, далеко не всі країни відпускають свої валюти в абсолютно «вільне плавання». Так, в 1979 році в рамках ЄС була створена європейська валютна система, що встановлювала паритет, або курс кожної з валют країн ЄС по відношенню до інших. Їх валюти могли коливатися навколо цього курсу в межах декількох відсотків. Якщо коливання курсів погрожували вийти за окреслені межі, вироблялося зміна офіційного курсу даної валюти Центральним банком - при узгодженні з іншими країнами. Зміна офіційного курсу в бік підвищення називається ревальвацією, у бік пониження - девальвацією. Іноді ці терміни розуміють ширше - як будь-яка зміна курсу національної валюти по відношенню до валют інших країн, тим більше що з 1993 року коливання курсів валют країн ЄС дозволені в настільки широких межах (плюс-мінус 15%), що і їх «плавання» стає практично вільним.
Крім того, більше 90 держав-членів МВФ використовують так звану систему зв'язаних валютних курсів, тобто просто «прив'язують» за допомогою певного співвідношення свою валюту до однієї з основних «плаваючих», найчастіше до американського долара.
Вважається, що система плаваючих валютних курсів володіє принаймні однією безперечною перевагою в порівнянні зі своїми попередницями. Теоретично вона дозволяє виправляти дефіцити торговельних балансів без втручання урядів. Яким чином цей механізм працює, розглянемо на прикладі.
Нехай торгівля США і Мексики збалансована: експорт врівноважує імпорт. Валютний курс при цьому дорівнює 1 дол. За 200 песо. Тепер припустимо, що в результаті нарощування нафтовидобутку в країнах Близького Сходу відбулося скорочення експорту нафти з Мексики в США. Мексиканський експорт в США скоротився, а імпорт залишився колишнім. У зовнішньоторговельному балансі Мексики виник дефіцит. Це призведе до того, що попит на долари на валютних ринках в Мексиці перевищить їх пропозицію. Тому ціна долара почне рости, а ціна песо падати - до тих пір, поки не встановиться нове співвідношення, яке врівноважує попит і пропозицію цих валют, наприклад 1 дол. дорівнює 400 песо.
При цьому американські споживачі виявлять, що товари, імпортовані з Мексики в США, подешевшали в два рази, туристичні поїздки в Мексику стали також набагато доступніше. Попит на мексиканські товари і послуги в Америці зросте. Одночасно для жителів Мексики американські товари подорожчають удвічі і, відповідно, попит на них впаде. У підсумку експорт з Мексики в США зросте, а експорт з США до Мексики скоротиться. Виникне новий стан рівноваги в зовнішньоторговельному обміні між двома країнами, при якому обмінний курс валют, швидше за все, повернеться до колишнього співвідношення, коли експорт та імпорт були збалансовані, а саме, 1 дол. Дорівнює 200 песо.
Таким ідеальним чином система плаваючих валютних курсів повинна працювати без втручання з боку урядів окремих країн. Але уряди зазвичай не сидять склавши руки. Щоб уникнути різких коливань курсів своїх валют, вони періодично здійснюють так звані валютні інтервенції. При падінні курсу своєї валюти вони купують її на кошти спеціальних державних фондів, при зростанні курсу національної валюти, навпаки, продають її на валютних ринках.
Зусилля урядів з регулювання своїх валютних ринків часто стикаються з серйозними перешкодами. Значна частина національних валют зосереджена сьогодні за межами своїх батьківщин, і їх власники вказівкам національних урядів просто не підкоряються.
Ми знаємо, що пропозиція грошей всередині країни регулюється національними фінансовими органами. Метою цього регулювання є в першу чергу підтримання стабільного курсу грошової одиниці.
У період після 2-ї світової війни уряди низки європейських, а потім і інших країн дозволили своїм та іноземним банкам на своїй території мати рахунки і вести операції в іноземній валюті. Такі, наприклад, доларові рахунки в Європі отримали назву євродоларів, доларові рахунки в країнах ОПЕК -нефтедолларов. Існують і євро, і еврофунти, і т. п.
Головна їхня відмінність від відповідних національних валют полягає в тому, що вони не підлягають регулюванню національними фінансовими органами. І в цьому, до речі, основна причина їх популярності. Коли, наприклад, Федеральна резервна система США піднімає ставку відсотка за кредит, це правило не поширюється на філії американських банків за кордоном, і тим більше на іноземні банки, що мають рахунки в доларах. Вони як і раніше можуть надавати кредити під більш низький відсоток, можлива, правда, і зворотна ситуація.
Ринок євровалют виявляється тому більш гнучким джерелом валют для обслуговування міжнародної торгівлі. Активними учасницями цього ринку є транснаціональні корпорації, валютні операції яких порівняти за розмірами, як ми вже говорили, з ВНП окремих країн. Тому і з евровалютами виникає та ж проблема, що і з самими ТНК, - їх раз
заходів. За сучасними оцінками, наприклад, доларів на рахунках банків за межами США вдвічі більше, ніж їх пропозиція в самих США. І якщо національні уряди не в змозі впливати на цей закордонний ринок, то він, схоже, перетворюється на «хвіст», який може «крутити собакою», часом зводячи нанівець зусилля національних урядів щодо регулювання валютного ринку.
Державне регулювання валютного курсу
Існує теорія паритету купівельної спроможності (ПКС) як основи співвідношення обміну 2-х валют, яка пов'язує динаміку валютного курсу зі зміною співвідношення цін у відповідних країнах.
де R - валютний курс; P1, P2 - рівні цін в розглянутих країнах.
Теорія побудована на припущенні, що міжнародна торгівля згладжує різницю в русі цін основних товарів; такі товари повинні мати у всіх країнах приблизно однакові ціни, обчислені в одній і тій же валюті. Якщо на міжнародних ринку можлива діяльність перекупників, то долар (гривня, євро) повинен володіти однаковою купівельною спроможністю у всіх країнах.
ПКС є результат зіставлення кількості тих благ, які можна придбати на національних ринках країн, чиї валюти порівнюються. Об'єктивність порівняння може бути досягнута при використанні великої кількості товарів і послуг, що входять в умовну споживчу корзину 2-х країн.
Якщо в Україні така кошик коштує 2800 грн., А в США - 100 $, то ціна 1 $ = 2800/100 = 28 грн. Якщо ж в Україні ціни зростуть в 2 рази, то обмінний курс долара до гривні подвоїться (56 грн.).
ПКС дає орієнтир для встановлення валютних курсів. Справа в тому, що останні можуть коливатися під впливом безлічі причин, відхиляючись від ПКС.
При падінні курсу національної валюти у виграші виявляються експортери, а при підвищенні курсу - імпортери.
Дії уряду, що впливають на валютний курс, ділять на заходи прямого і непрямого регулювання.
Заходи прямого регулювання дають швидкий і відчутний ефект.
1. Політика облікової ставки. Підвищуючи облікову ставку (відсоток за кредитами, наданими ЦБ комерційним банкам, або дисконт при врахуванні їх векселів), ЦБ прямо впливає на підвищення обмінного курсу валюти. Адже при високому відсотку КБ менше беруть кредитів і менше купують інвалюти. Зниження попиту на інвалюту призводить до зростання курсу національної валюти. Якщо ж облікова ставка знижується, то обмінний курс падає.
2. Валютні інтервенції - це цільові операції з купівлі або продажу інвалюти для обмеження динаміки курсу національної валюти .. Якщо ЦБ купує валюту своєї країни (продає інвалюту) на валютних ринках, то це призводить до збільшення її курсу (зростає попит при незмінній пропозиції). І навпаки.
3. Девальвація (зниження курсу своєї валюти) і ревальвація (підвищення курсу).
Непрямий вплив на валютний курс здійснюють всі інструменти грошово-кредитної і фінансової політики. Якщо ЦБ проводить заходи, спрямовані на зниження інфляції в економіці, то це призведе до стабілізації обмінного курсу.
Посилення податкової політики в цілому, і особливо по відношенню до нерезидентів, веде до падіння курсу національної валюти.
Курс інвалюти по відношенню до національної підвищиться, якщо
(курсивом внизу надана реальна ситуація в країнах - США і Україна):
(курсивом внизу надана реальна ситуація в країнах - США і Україна):
1. Збільшиться грошова маса в даній країні. -
Уряд України не буде збільшувати грошову масу гривні в Україні
2. Зменшиться грошова маса в іншій країні. -
При наявності наприклад в Європі доларів США, які не підлягають регулюванню національними фінансовими органами США зменшення кількості грошової маси доларів не слід очікувати.
3. Підвищиться ВВП в даній країні. -
В Україні в 2014 році ВВП впав на 7,5%, курс долара США зріс на 400%
4. Понизиться ВВП в іншій країні. -
У США рівень ВВП зріс на 3,1% в 2014 року.-
У США рівень ВВП зріс на 3,1% в 2014 року.-
5. Знизяться відсоткові ставки в даній країні. -
Відсоткові ставки по кредитах в Україні підвищилися до 20% -
Відсоткові ставки по кредитах в Україні підвищилися до 20% -
6. Підвищаться відсоткові ставки в іншій країні.-
Відсоткові ставки по кредитах в США не підвищилися- 5% -
Відсоткові ставки по кредитах в США не підвищилися- 5% -
7. Чи підвищаться очікувані темпи інфляції в даній країні.
Темпи інфляції в Україні іідвищилися на 28%, курс долара підвищився на 400%
Темпи інфляції в Україні іідвищилися на 28%, курс долара підвищився на 400%
8. Знизяться очікувані темпи інфляції в іншій країні.
В США темпи іннфляції не знизилися -
В США темпи іннфляції не знизилися -
9. Підвищиться негативне сальдо торгового балансу даної країни. -
Торгівельне сальдо України в 2014-позитивне
Торгівельне сальдо України в 2014-позитивне
Політика державних органів на валютному ринку
Традиційними орієнтирами дій державних органів з управління валютним ринком виступають: рівень і динаміка курсу національної грошової одиниці; структура і сальдо зовнішньоторговельного балансу; стан основних сегментів фінансового ринку, перш за все рух капіталів; боротьба з відмиванням грошей, несплатою податків і т.д. Але кожен з вищезазначених орієнтирів, як правило, не використовується як самоціль.
Обмінний курс валют є тим ключовим фактором, що зв'язує економіку країни з рештою світу. Розрізняють два види обмінних курсів: номінальний і реальний. Номінальний обмінний курс - це відносна ціна валют двох країн. Реальний - відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах. Реальний обмінний курс залежить від номінального курсу та цін товарів національних валют.
Режим фіксованих валютних курсів. Основна ідея такого регулювання полягає в проведенні політики курсоутворення, що не допускає відхилення від заздалегідь обраних пріоритетів, яка забезпечується обмеженнями щодо операцій фізичних та юридичних осіб, тобто держава жорстко фіксує обмінні курси валют. В даному випадку ЦБ повинен мати адекватні резерви іноземної валюти - для пом'якшення коливань на валютному ринку.
Повністю фіксовані валютні курси
Переваги фіксованих обмінних курсів є недоліками плаваючих:
Фіксований курс забезпечує більший рівень упевненості для експортерів та імпортерів. У звичайних умовах він пов'язаний з меншою спекулятивною діяльністю. Разом з тим, це залежить від того, чи розглядають дилери ринків іноземної валюти даний фіксований курс як розумний і заслуговуючий довіри.
Фактори, що впливають на провідну пару валют:
Режим фіксованих валютних курсів. Основна ідея такого регулювання полягає в проведенні політики курсоутворення, що не допускає відхилення від заздалегідь обраних пріоритетів, яка забезпечується обмеженнями щодо операцій фізичних та юридичних осіб, тобто держава жорстко фіксує обмінні курси валют. В даному випадку ЦБ повинен мати адекватні резерви іноземної валюти - для пом'якшення коливань на валютному ринку.
Повністю фіксовані валютні курси
Система фіксованого валютного курсу передбачає втручання держави (або центрального банку, що діє від його імені) в ринок валют. При цьому обмінний курс близький до встановленого цільовим курсу. Будь-які відхилення від фіксованого курсу заборонені.
Напівфіксовані валютні курси
Курс може коливатися в межах дозволеного коридору. Валютний курс - це основна мета формування економічної політики. Для забезпечення відповідності цільовим курсом встановлюються процентні ставки, а для валютного курсу задається певне цільове значення.
Система плаваючих валютних курсів: Грошова система, при якій валютні курси залежать виключно від ринкових сил і не піддаються втручанню уряду. Наприклад, Банк Англії не втручається в ринки валют для досягнення необхідного обмінного курсу. Вартість валюти змінюється під впливом попиту та пропозиції на ринку. Абсолютно вільні плаваючі валютні курси - це досить рідкісне явище. Час від часу більшість урядів намагаються "управляти" вартістю своєї валюти шляхом зміни облікових ставок і іншими засобами.
Режим вільного флоатинга. Тут держава повністю залишається поза межами валютного ринку, покладається на ефективність ринкових механізмів перерозподілу фінансових ресурсів, знімаючи прямі обмеження. Центральні банки управляють в основному кон'юктурно коливаннями попиту та пропозиції, вважаючи, що свобода ринкових відносин виводить курс на оптимальний рівень.
Режим вільного флоатинга. Тут держава повністю залишається поза межами валютного ринку, покладається на ефективність ринкових механізмів перерозподілу фінансових ресурсів, знімаючи прямі обмеження. Центральні банки управляють в основному кон'юктурно коливаннями попиту та пропозиції, вважаючи, що свобода ринкових відносин виводить курс на оптимальний рівень.
В умовах гнучких валютних курсів, як і при системі фіксованих курсів, держава в особі центрального банку проводить інтервенції на валютних ринках. Центральний банк продає або купує валюту, щоб впливати на її курс або покриває різницю між попитом і пропозицією, щоб залишити його на колишньому рівні. Це методи прямого впливу. Однак, коли відтік капіталу стає дуже великим, валютні резерви центрального банку, в разі його прагнення підтримати стабільний курс національної валюти, швидко виснажуються. Тоді ЦБ може застосувати непрямі заходи впливу на валютний курс, основними з яких є зміни резервної форми та облікової ставки.
Резервна норма - частина банківських депозитів, які комерційні банки не маю права використовувати для здійснення своїх операцій. Регулюючи її, держава збільшує або зменшує сукупну грошову масу в країні, що, в свою чергу, знижує або підвищує валютний курс.
Облікова ставка - це відсоток за позиками, який представляє центральний банк комерційним банкам. Її зріст знижує бажання комерційних банків одержати кредити і тим зменшує грошову пропозицію в країні, а зниження - збільшує і те, і інше.
На показники валютного ринку в тій чи іншій мірі впливають практично всі макроекономічні параметри. Тому доцільно визначити, які з них повинні виступати в якості цілей, а які - інструментів політики.
Таким чином, політика державних органів на валютному ринку багато в чому обумовлена поточним станом економіки та перспективними інтересами її розвитку.
Вільний плаваючий валютний курс
Вартість валюти визначається виключно попитом і пропозицією на ринку торгівлі іноземною валютою. Основними факторами, що впливають на валютний курс, є товаропотоки і потоки капіталу.
Керований плаваючий валютний курс
Зазвичай уряди управляють плаваючим валютним курсом, якщо він не є частиною системи фіксованого курсу.
Переваги фіксованих обмінних курсів є недоліками плаваючих:
Фіксований курс забезпечує більший рівень упевненості для експортерів та імпортерів. У звичайних умовах він пов'язаний з меншою спекулятивною діяльністю. Разом з тим, це залежить від того, чи розглядають дилери ринків іноземної валюти даний фіксований курс як розумний і заслуговуючий довіри.
Переваги плаваючих валютних курсів:
Коливання обмінного курсу можуть забезпечувати автоматичне коректування для країн з великим дефіцитом платіжного балансу. Другою найважливішою перевагою системи плаваючих валютних курсів є те, що вона забезпечує уряду і фінансовим органам гнучкість визначення облікових ставок.
Але самостійний автоматичний перехід курсу національної валюти в країні від стану падіння до стану зростання потребує деякого періоду часу, за який, внаслідок поглиблення кризи і погіршення становища мас в нерозвинених країнах можуть відбутись політичні катаклізми - війни, революції, повстання. Тому уряди намагаються здійснювати активний вплив на курс національної валюти
Але самостійний автоматичний перехід курсу національної валюти в країні від стану падіння до стану зростання потребує деякого періоду часу, за який, внаслідок поглиблення кризи і погіршення становища мас в нерозвинених країнах можуть відбутись політичні катаклізми - війни, революції, повстання. Тому уряди намагаються здійснювати активний вплив на курс національної валюти
Фактори, що впливають на провідну пару валют:
співвідношення між євро і доларом, що позначається звичайно як EUR / USD.
Обмінний курс євро до долара являє собою ціну, при якій світовий попит на долари США дорівнює світовому пропозицією євро. Підвищення світового попиту на євро призводить до зростання його вартості, незалежно від географії.
Фактори, що впливають на обмінні курси
Реальний обмінний курс наприклад євро до долара визначається наступними чотирма факторами:
Фактична різниця в процентних ставках у різних країнах світу
Відносні ціни на ринках товарів, що надходять і не надходять у міжнародну торгівлю
Реальні ціни на нафту
Відносний стан бюджету
Номінальний двосторонній обмінний курс долара до євро привертає найбільшу увагу на ринку. Незважаючи на порівняльну важливість двосторонніх торговельних операцій, що виконуються в євро і доларах, торговельні зв'язки з Великобританією представляються більш важливими для зони євро, ніж торгівля з США. У короткостроковій перспективі долар і євро проявляють чітку тенденцію до узгодженості, але іноді бувають і суттєві відмінності. Одним із прикладів таких відмінностей є різке підвищення вартості долара по відношенню до євро в 2003 році.
У довгостроковій перспективі існує досить тісний зв'язок між двостороннім обмінним курсом долара до євро і різними показниками ефективного валютного курсу в зоні євро. Це особливо стосується реального ефективного валютного курсу. Оскільки рівень інфляції в США і зоні євро приблизно однаковий, відпадає необхідність у прив'язці курсу долара і євро до інфляційної різниці цін. Разом з тим, враховуючи, що в зоні євро ведеться активна торгівля з країнами, для яких характерна відносно висока інфляція (наприклад, деякі країни Центральної та Східної Європи, Туреччина і т.д.), видається більш важливим звести показники номінального валютного курсу до змін відносної ціни та вартості.
Падіння долара
Стабільне й послідовне падіння курсу долара до євро, австралійського і канадського долара і ряду інших валют (тобто середній торгово-зважений індекс, що враховується при регулюванні торгових операцій), що спостерігалося з початку 2002 року по початок 2004 року, хоча і було досить сильним, склало всього 10 відсотків.
Вільне падіння долара не повинно викликати занепокоєння за наступними двох причин. Перша: зовнішній дефіцит США буде залишатися високим тільки за умови подальшого бурхливого зростання економіки країни. При цьому, якщо економіка США буде продовжувати рости, то вона збереже свою привабливість для іноземного капіталу, який має підтримати долар. Друга: спроби фінансових органів азіатських країн послабити свої національні валюти швидше за все не увінчаються успіхом.
Основні теоретичні передумови валютного курсу євро:
Закон однієї ціни: На конкурентних ринках, де не діють бар'єри, пов'язані з транспортними витратами, однакові продукти, що продаються в різних країнах, зобов'язані продаватися за однією ціною, якщо ціни вказані в єдиній валюті.
Вплив процентної ставки: При вільне переміщення капіталу обмінні курси стабілізуються в момент забезпечення рівності процентних ставок.
Обмінні курси євро до долара визначаються на основі попиту і пропозиції. На попит і пропозицію впливають різні фактори, які в свою чергу впливають і на обмінний курс:
Економічна обстановка: Позитивні показники (політика уряду, конкурентні переваги, розмір ринку і т.д.) підвищують попит на валюту, оскільки все більше і більше підприємств вкладають в неї кошти.
Фондовий ринок: Різні показники фондового ринку також пов'язані в валютними курсами.
Політичні фактори: Будь обмінний курс залежить від політичної нестабільності та очікувань від нового уряду. Наприклад, політична чи фінансова нестабільність в Росії роблять вплив на обмінний курс євро до долара, оскільки Німеччина вклала в Росію великі кошти.
Економічні показники: На коливання обмінних курсів валют також впливають економічні показники, зокрема: звіти по робочій силі (фонд заробітної плати, рівень безробіття, середня годинна заробітна плата), індекси споживчих цін (CPI), індекси ціни виробників (PPI), валовий внутрішній продукт (ВВП), міжнародна торгівля, продуктивність, промислове виробництво, довіра споживачів і так далі.
Найважливішим фактором реального обмінного курсу євро до долара є довіра до валюти. Рішення приймаються на основі передбачуваних змін, які можуть вплинути на вартість валюти.
Підготував Олександр Майстренко
Немає коментарів:
Дописати коментар