Интернет реклама УБС

06.08.16

«Вірю в силу духа…»

Музей книги і друкарства України
Виставка «Вірю в силу духа…»  присвячена 160-річчю з дня народження видатного українця
(2016 — рік Івана Франка)
Експонується з  04 серпня 2016 року

Жодний українець не зміг перевершити Франкової працездатності. Творча енергія поета, письменника, перекладача, ученого, громадського і політичного діяча вимірюється шістьма тисячами творів. За сорок років діяльності Іван Франко надрукував понад 220 окремих видань. На виставці представлені видання з колекції Музею книги і друкарства України та прижиттєві видання з особистої Бібліотеки автора. Це поетичні збірки: «Мій Ізмарагд» (1898), «Semper tiro» (1906), «Зів’яле листя» (2-е вид., 1911). Експонується друге видання драми «Украдене щастя» (1901), дві редакції повісті «Boa constrictor» (1884, 1907), а також збірки оповідань «Галицькі образки» (1885), «В поті чола» (1903–1905) та ін. Вершиною Івана Франка-лірика стала поема «Мойсей», створена впродовж першого півріччя 1905 р. У ній Франко навів у пролозі слова, які надихали його впродовж усього життя: «Вірю в силу духа…».

Експонується перше видання твору, що збереглося на сьогодні в небагатьох примірниках. З-поміж видань для дітей представлені твори, перекладені та суттєво доповнені Іваном Франком: «Лис Микита» (1891), «Пригоди Дон Кіхота» (1892), «Коли ще звірі говорили» (1903). Франко — автор кількох сотень праць з літературознавства, зокрема, численними є його розвідки з медієвістики.

На виставці представлено дослідження: «Русько-український театр» (1894), «Іван Вишенський» (1895), «До історії українського вертепу» (1906), а також перший том видання «Апокрифи і легенди. У 5 т.» (1896–1910), куди увійшли зібрані впродовж років давні рукописні тексти. Власну концепцію розвитку вітчизняного письменства Іван Франко подав у «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910).

Серед інших наукових досліджень – праці з мовознавства («Етимологія і фонетика в южноруській літературі», 1894), фольклору «Жіноча неволя в руських піснях народних» (1893), «Галицько-руські народнї приповідки» (1908). 1908 р. Іван Франко підготував та надрукував на доручення філологічної секції НТШ двотомне видання творів Шевченка під назвою «Кобзар». Книжка перевершувала усі попередні збірки творів Шевченка за кількістю поезій і багатством їх варіантів.

У ХХ ст., разом із встановленням радянської влади (1917 р. в Наддніпрянській Україні, 1939 р. — в Західній) здебільшого друкувалися твори Франка про життя робітників та революційного характеру. Впродовж 1924–1929 рр. тридцять томів Франкової спадщини підготував співробітник харківського видавництва «Рух» та секретар Франка у 1910–1912 рр. Іван Лизанівський разом із Сергієм Пилипенком. Найбільшим здобутком франкознавства стало зібрання художньої та наукової спадщини І. Франка у 50-и томах (Наукова думка, 1976–1986), впорядковане співробітниками Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР під керівництвом Євгена Кирилюка. Наступні видання творів Франка вже друкуються за текстами цього зібрання. У 2002 р. стало можливим видати збірник «Мозаїка», куди ввійшли праці, відсутні у «Зібранні творів у 50 т.».

Впродовж 2008–2011 рр. додруковано ще 5 томів франкіани. У другій половині ХХ ст. видання Франка виходили багатотисячними накладами у видавництвах «Дніпро», «Наукова думка», «Каменяр», «Веселка». Серед упорядників та авторів передмов — Г. Вервес, Ю. Шевельов, М. Мороз, В. Яременко, Д. Павличко. Після здобуття Україною незалежності найчастіше друкуються ліричні твори І. Франка та видання для дітей. Творча спадщина ювіляра сьогодні звучить англійською, польською, литовською, німецькою та ін. мовами. Експонується видання «Народе мій. Пролог до поеми “Мойсей” мовами народів світу» (1989).

Музейна франкіана має вагому колекцію графіки. Ілюстрації до творів поета та елементи мистецького оформлення видань виконані такими відомими художниками як В. Кричевський, В. Касіян, В. Лопата, А. Базилевич, Г. Якутович, В. Литвиненко та ін. В експозиції також плакат «Іван Франко» (1956) роботи заслуженої діячки мистецтв України, художниці Ніни Божко. Портрет Франка пензля Івана Труша — з колекції Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Це перше з трьох аналогічних зображень портретованого, виконане на початку ХХ ст.

Унікальними експонатами є автографи Івана Франка, надані відділом рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Це — автобіографія письменника, датована 7 лютого 1889, уривок дослідження про Варлаама і Йоасафа, поема «Смерть Каїна», фрагменти праці «Галицько-руські народнї приповідки», а також автограф поеми «Мойсей» у записній книжці та план твору.

Загалом на виставці представлено понад 250 експонатів книжкової та образотворчої Франкіани. Так, 115 видань — з колекції Музею книги, ще 20 прижиттєвих видань Франка — з Бібліотеки ювіляра, що зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Рушники з Франківського краю надані Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва.

На відкриватті виставки пісні на слова І.Франка виконав мистецтвознавець, кобзар, лідер гурту "Хорея Козацька" Тарас Компаніченко. 

Катерина Косаревська

Немає коментарів:

Дописати коментар