В Україні соціальний захист вразливих верств населення здійснюється шляхом:
- виплати пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, за заслуги перед Україною;
- соціальних пенсій;
- виплати державних допомог: трудові допомоги, соціальні допомоги,допомоги при малозабезпеченості,
- виплати адресної соціальної допомоги (житлово-комунальні субсидії; допомога малозабезпеченим сім'ям); обслуговування непрацездатних (стаціонарне обслуговування, обслуговування на дому, тощо);
- надання пільг ветеранам війни, інвалідам, особам, які мають особливі заслуги перед Україною.
Для фінансування усіх пільг, передбачених чинним законодавством України, необхідна сума, що у декілька разів перевищує обсяг бюджетних коштів, які виділяються на їх фінансування зараз. Кількість пільговиків визначити точно неможливо. Частина пільг прописана в законодавстві України, частина передбачена підзаконними актами і навіть відомчими актами місцевих влад.
За таких умов важливим є питання обліку наданих пільг, оскільки за відсутності ефективного механізму такого обліку, необхідного для розрахунків з організаціями, що надають послуги (зокрема транспортні), часто виникають серйозні суперечності між цими організаціями і державою. У зв'язку з цим складнощі виникають і на етапі підготовки проектів бюджетів на черговий фінансовий рік під час розрахунку потреби в коштах на надання пільг. Треба зазначити, що певні кроки у цьому напрямку вже зроблено. Так, для обліку осіб, які мють право на пільги за ознакою, та проведення розрахунків з постачальниками послуг за надані ними пільги споживачам постановою Кабінету Міністрів України 29.01.2003 р. № 117 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). У цьому реєстрі на 3,2 млн. одержувачів пільг, 26 мільйонів посвідчень (тому що одна людина часто має право одночасно на різні категорії пільг).
На кожного громадянина, який має право на пільги, створено персональну картку в паперовому та електронному вигляді, до якої внесено інформацію про особу (паспортні дані), категорію пільговика та дані посвідчення, склад його сім'ї (на кого поширюється пільга), характеристики житла,послуг, якими користується особа, система забезпечує проведення розрахунків з підприємствами за фактично надані конкретному пільговику пільги з оплати комунальних послуг, послуг зв'язку, санаторно-курортного лікування і капітального ремонту житла, на придбання твердого палива та скрапленого газу тощо. Позаяк найбільш поширеними є пільги на оплату житлово-комунальних послуг і електроенергії та відпочинку в санаторно-лікувальні закладах, а також на оплату транспортних перевезень, запроваджені ЄДАРП певним чином сприяє прозорості, ефективності використання, заощадженню бюджетних коштів соціальної спрямованості.
У той же час відсутній облік фактично наданих пільговикам транспортних послуг з проїзду у міському та приміському транспорті. Найбільш чисельна категорія пільговиків має право на безплатний проїзд у міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах. Це жінки віком від 55 і чоловіки віком від 60 років, тобто доволі активна частина насе¬лення, з яких близько 3 млн. осіб - працюючі пенсіонери. Облік кількості поїздок на пільгових умовах ведеться тільки управлінням залізничного транспорту, частково пільгові категорії враховуються при виробництві та розповсюдженні учнівських і студентських квитків на проїзд в міському громадському транспорті. Вартість пільгових послуг компенсується організаціям, що їх надають, з місцевих бюджетів за рахунок дотацій з центрального бюджету, виходячи з підрахунків цими організаціями збитків за послуги, надані на пільгових умовах, а також з наявності коштів у бюджеті. Ситуація, що склалася, не влаштовує ні розпорядників державного бюджету (оскільки розміри компенсаційних виплат неможливо ні підтвердити, ні переглянути), ні управління організацій, що надають пільгові послуги (оскільки з огляду на дефіцит бюджетних коштів існують постійні заборгованості з виплати компенсацій).
Замінити пільги грошовою компенсацією - такий намір має уряд здійснити в Україні.
Сучасний стан запровадження системи монетизації пільг в Україні
Мінсоцполітики та Мінінфраструктури працюють над запровадженням грошової компенсації пільговикам вартості проїзду у пасажирському транспорті. В майбутньому необхідно змінити систему надання пільг на безкоштовний проїзд у транспорті для певних категорій громадян, позаяк наразі держава не може проконтролювати ефективність відповідних витрат з держбюджету.
Монетизація пільг означає, що замість безкоштовних чи дешевших послуг пільговики отримують від держави гроші, якими платитимуть за ці послуги на загальних підставах. Ідея тотальної монетизації пільг перенесені в Україну з країн Європейського Союзу і США.
Потрібно ліквідувати неефективні пільги і монетизувати решту, зробивши всю соціальну допомогу адресною. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (група світового банку) погодився надати уряду позику в 300 млн дол. для реалізації проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України".
Метою проекту є покращення результатів діяльності системи соціальної та соціальних послуг в Україні для малозабезпечених сімей, що має бути досягнуто завдяки:
- розширенню програми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям для поліпшення доступу вкрай бідного населення до цієї програми;
- підтримці заходів, спрямованих на підвищення ефективності адміністрування соціальних виплат та послуг шляхом: підвищення ефективності роботи через запровадження інформаційної системи управління;
- вдосконалення запровадження державного контролю за дотриманням законодавства при наданні соціальної підтримки; інтеграції даних про виплати і послуги в єдиній інформаційній системі управління, яка охоплюватиме усі місцеві органи та установи соціальної сфери;
- поширенню сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також соціальній підтримці сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, для недопущення влаштування дітей у інтернатні заклади, попередження соціального сирітства та підвищення якості соціальних послуг, впровадження альтернативних форм опіки дітей та догляду дітей-інвалідів.
Проект сприятиме проведенню соціальних реформ, які спрямовані на зменшення рівня бідності та підвищення соціальної захищеності найбільш вразливих верств населення, реалізація проекту передбачає забезпечити розвиток інформаційно- комунікаційних технологій у сфері соціального захисту населення: побудова нової моделі надання соціальної підтримки населенню; формування інституту соціального інспектора; виведення сімей із бідності та стимулювання їх до економічної незалежності, реформування дитячих інтернатних закладів; підвищення ролі громади у забезпеченні соціальних потреб та ін.
Мінсоцполітики працює над доопрацюванням старої системи, У результаті обидві системи будуть об'єднані в єдину базу даних, що врахує всі пільги, компенсації, субсидії, види соціальної допомоги, доходи, власність та інше. Реформа соціальних виплат має базуватися на трьох принципах:
1) ефективності;
2) адресності;
3) монетизації.
На першому етапі реалізації мають бути ліквідовані всі неефективні пільги (їх точна кількість поки що невідома).
Після усунення неефективних пільг уряд має перейти до адресної допомоги і монетизованих пільг. За різними оцінками, для надання всіх існуюючих пільг державі потрібно від 180 до 500 млрд. грн. При цьому, від 17 млрд. до 25 млрд. грн. державної допомоги виділяється людям, які не належать до незаможних але претендують на пільги. Але для цього, з одного боку, треба буде провести моніторинг за рівнем доходів людей, які претендують на пільги, а з іншого — об'єднати всі види допомоги в одну програму соціального захисту зі створенням єдиної бази даних одержувачів.
Важливою проблемою соціальної політики в Україні є те, що невідома точна кількість пільговиків. Одна людина може одержувати пільги за кількома законами і проходити по різних реєстрах.
На безплатний проїзд претендують понад 12 млн українців. Проте не всі цим правом користуються в однаковій мірі. Пенсіонер, який живе в селі, користується проїздом у громадському транспорті набагато рідше, ніж пенсіонер, який проживає у місті. Або ж в одному населеному пункті громадський транспорт їздить набагато частіше, ніж в іншому, відповідно більша кількість пільговиків зможе скористатися послугою.
Міжнародний досвід надання пільг
Аналіз міжнародного досвіду запровадження системи монетизації пільг базується на вивченні досвіду надання пільг у різних країнах. Багато розвинутих країн вирішило проблеми надання та обліку різних соціальних послуг провадження соціальних електронних карток (СЕК). Соціальні електронні картки здобули широке визнання як засіб надання, обліку і контролю за наданням пільг певним категоріям населення. Такі картки мають вигляд традиційних кредитних карток чи карток посвідчення особи, також дають можливість безконтактно оплачувати спожиті послуги, визначати особу власника та засвідчувати право на отримання певного виду пільг. Використання СЕК дозволяє розв'язати ще одне важливе питання - завдяки вбудованій в картку мікропроцесорній системі такі картки здатні, наприклад обмежити перелік товарів, які можна придбати безкоштовно чи зі знижками, адже постачальники соціальної допомоги не лише прагнуть забезпечити її надання виключно тим, хто має на неї право, але й переконатися, що допомога витрачається за призначенням, тобто виключно на придбання товарів і першої необхідності.
Зазвичай масштабне запровадження пластикових (платіжних) карток здійснюється спільно з операторами карткових платіжних систем. Наприклад, компанія Visa допомагає виплачувати соціальну допомогу у Філіппінах, Мексиці, Бразилії, Коста-Ріці та Домініканській Республіці, де 800 тис. осіб одержують на спеціальні платіжні картки «Солідарність» (Solidarity Cards) допомогу на придбання продуктів харчування, палива і навіть оплату навчання у школі. Карткова платіжна система Master Card використовується в системі соціальної допомоги в Польщі та Перу.
У більшості країн в основі системи соціальної допомоги лежить принцип, згідно з яким соціальна допомога має надаватися на задоволення базових потреб людей, наприклад на придбання необхідних для життя продуктів харчу-вання (молока, хліба, сиру) та/або оплату житлово-комунальних послуг.
Монетизація пільг означає, що замість безкоштовних чм дешевших послуг пільговики отримуватимуть від держави гроші, якими платитимуть за ці послуги на загальних підставах.
Досвід інших країн щодо використання електронних карток
Нова Зеландія
Картки Super Gold видаються безкоштовно всім громадянам Нової Зеландії віком 65 років і старшим, а також тим, хто отримує пенсію за віком або пенсію військового. В серпні 2007 р., коли почалася видача карток Super Gold, вони не мали жодного відношення до транспорту. Картки Super Gold запроваджуувались з метою надання їх держателям доступу до багатьох знижок і пільгових послуг, наданих державними і місцевими органами влади. Починаючи з 1 жовтня 2008 року всі держателі карток Super Gold мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті не в години пік: в автобусі, залізницею та паромними переправами місцевого сполучення. Від держателів карток не вимагається пред'являти посвідчення особи.
Австралія
Аналогічна програма існує і в сусідній з Новою Зеландією Австралії. Цікавою особливістю австралійської програми є диференціація за видами транспорту і днями тижня. Картки надаються всім громадянам відповідних категорій (віком 65 років і старшим, пенсіонерам тощо). Держателі СЕК мають і безкоштовний проїзд трамваями і поїздами міського сполучення, міськими автобусами найбільших регіональних центрів по неділях, крім того, держателі карток мають право на проїзд зі знижкою поїздами та автобусами міжміського сполучення в будь-який час.
Великобританія
і місті» обліку безоплатного проїзду та належного електронного ре- /п.пшиків
Великобританія
В рамках програми «Транспорт для Лондона» (ТдЛ) місцеві органи влади впровадили універсальний електронний квиток для оплати проїзду різними видами транспорту в межах Лондона: метро, автобусом, трамваєм, деякими видами річкового транспорту і більшістю видів рейкового транспорту. Перша картка (її назвали Устрицею), яку було випущено в липні 2003 р., мала обмежений набір функціональних можливостей. Протягом часу, що минув, цей набір поступово розширився. Звичайний проїзний документ являє собою картку на пред'явника і не містить фотографії його держателя, а Устриця є іменною карткою з фотографією власника на лицьовому боці. Устриці видаються особам з тих категорій населення, які мають право пільгового проїзду!) в громадському транспорті (безоплатного чи зі знижкою). Устриця є типовим прикладом соціальної електронної картки - технічного засобу, що уможливлює використання права пільгового проїзду на громадському транспорті зареєстрованим у системі громадянам.
Для різних категорій пасажирів встановлено різні розміри знижок на оплату проїзду. До таких пасажирів належать діти, підлітки, студенти, громадяни похилого віку, ветерани війни, певні групи інвалідів, безробітні та малозабезпечені громадяни.
ТдЛ скористався можливостями електронної бази даних пасажирів- пільговиків, створеної для більшої безпеки і зручності пасажирів, і прийняв Кодекс поведінки на громадському транспорті, який є обов'язковим до виконання всіма пасажирами-пільговиками, молодшими за 18 років. Порушників кодексу позбавляють права на безоплатний чи зі знижкою проїзд, наприклад за антисоціальну поведінку.
Перспективи покращення чинної системи пільг в Україні
Розгляд міжнародного досвіду систем соціальної допомоги є корисним для сформування системи надання соціальної допомоги в Україні. Адже аналіз такого досвіду дає можливість знайти конструктивні моменти і результативні методики, які можна реалізувати в сучасному українському суспільстві.
Основні проблеми чинної системи пільг в Україні (пільги на транспорт) - - численні категорії пільговиків, що мають право на необмежений безоплатний проїзд, та неможливість контролю достовірності їх посвідчень;
- недостовірний облік фактично наданих пільг та неможливість його проконтролювати;
- невідповідність бюджетних можливостей реальним перевезенням пільговиків;
- «ручний» розподіл компенсації коштів місцевої влади за перевезення пільгових громадян;
- обмеження доступу до пільг осіб з обмеженою мобільністю та в сільській місцевості;
- повна відсутність компенсації на міжобласних перевезеннях. Отримання пільг без прив'язки до доходів отримувача;
Переваги переходу на систему монетизацїї пільг:
- грошова виплата розраховується на норму послуги, а пільговик платитиме за фактичне її споживання; адресність надання пільг;
- рівномірність доступу до них усіх пільговиків; прозорість використання бюджетних коштів. Окрім того, монетизація пільг покращить фінансовий стан підприємств, які надають пільгові послуги.
Щоб зрозуміти потребу у реформуванні, потрібно врахувати міжнародний досвід.
• Регулювання пільг єдиним законодавчим актом.
• Розробка та запровадження обов'язкової системи обліку спожитих пільг (впровадження електронних систем оплати проїзду та соціальних карток).
Варіанти реалізації системи реформування соціальних пільг в Україні:
1. Аналіз пільговиків, яким буде нараховуватись адресна грошова допомога.
2. Підготовка змін до Державного бюджету та бюджетного кодексу.
3. Підготовка РR-кампанії та формування суспільної думки.
4. Впровадження змін до Бюджетного Кодексу та Державного бюджету.
5. Проведення масштабної РR-кампанії та роз'яснювальної роботи серед населення.
6. Підготовка місцевої влади до запровадження адресної грошової допомоги.
7. Моніторинг та оцінка результативності адресної грошової допомоги.
Цілі та основні учасники впровадження адресної допомоги в Україні, зокрема,
введення в обіг соціальних електронних карток.
1. Підвищення ефективності використання бюджетних коштів та спрямування пільг тим особам, які ними дійсно користуються.
2. Підвищення ефективності роботи державних та комунальних підприємств, які надають послуги пільговим категоріям громадян, і створення прозорої системи, їх взаємодії з органами державного управління на основі обміну достовірною інформацією про реальні обсяги наданих послуг.
3. Забезпечення принципу соціальної справедливості при наданні послуг пільговим категоріям громадян, забезпечення високої якості таких послуг завдяки створенню єдиного уніфікованого механізму надання адресної соціальної допомоги.
Сторони, що мають взяти участь у впровадженні нової системи надання соціальної допомоги:
1. Органи держаного управління України, а також інші організації державної та приватної форм власності, які беруть учать у наданні коштів чи послуг пільговим категоріям населення.
2. Міністерство праці та соціальної політики, а також регіональні управління праці та соціального захисту населення.
3. Міністерство транспорту і зв'язку, а також управління організацій державної, комунальної та приватної власності, які надають транспорті послуги і послуги зв'язку.
4. Міністерства ЖКГ, палива та енергетики, регіональні управління з ін тань житлово-комунального та паливно-енергетичного забезпеченії населення.
5. Міністерство освіти і науки та Міністерство охорони здоров'я, а також місцеві управління освіти і науки та охорони здоров'я, аптечні установи державної та приватної власності.
6. Міністерство аграрної політики, а також підприємства торгівлі державної та приватної власності.
7. Міністерство фінансів, Національний банк України, Ощадбанк управління комерційних банків.
Також міжнародний досвід вчить нас схилятися до вироблення системи запровадження електронних карт. Автоматизовану систему надання пільг на основі використання електронної соціальної картки можна створювати як територіально розподілену інформаційну систему, що функціонує на державному, регіональному та місцевому рівнях.
- виплати пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, за заслуги перед Україною;
- соціальних пенсій;
- виплати державних допомог: трудові допомоги, соціальні допомоги,допомоги при малозабезпеченості,
- виплати адресної соціальної допомоги (житлово-комунальні субсидії; допомога малозабезпеченим сім'ям); обслуговування непрацездатних (стаціонарне обслуговування, обслуговування на дому, тощо);
- надання пільг ветеранам війни, інвалідам, особам, які мають особливі заслуги перед Україною.
Для фінансування усіх пільг, передбачених чинним законодавством України, необхідна сума, що у декілька разів перевищує обсяг бюджетних коштів, які виділяються на їх фінансування зараз. Кількість пільговиків визначити точно неможливо. Частина пільг прописана в законодавстві України, частина передбачена підзаконними актами і навіть відомчими актами місцевих влад.
За таких умов важливим є питання обліку наданих пільг, оскільки за відсутності ефективного механізму такого обліку, необхідного для розрахунків з організаціями, що надають послуги (зокрема транспортні), часто виникають серйозні суперечності між цими організаціями і державою. У зв'язку з цим складнощі виникають і на етапі підготовки проектів бюджетів на черговий фінансовий рік під час розрахунку потреби в коштах на надання пільг. Треба зазначити, що певні кроки у цьому напрямку вже зроблено. Так, для обліку осіб, які мють право на пільги за ознакою, та проведення розрахунків з постачальниками послуг за надані ними пільги споживачам постановою Кабінету Міністрів України 29.01.2003 р. № 117 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). У цьому реєстрі на 3,2 млн. одержувачів пільг, 26 мільйонів посвідчень (тому що одна людина часто має право одночасно на різні категорії пільг).
На кожного громадянина, який має право на пільги, створено персональну картку в паперовому та електронному вигляді, до якої внесено інформацію про особу (паспортні дані), категорію пільговика та дані посвідчення, склад його сім'ї (на кого поширюється пільга), характеристики житла,послуг, якими користується особа, система забезпечує проведення розрахунків з підприємствами за фактично надані конкретному пільговику пільги з оплати комунальних послуг, послуг зв'язку, санаторно-курортного лікування і капітального ремонту житла, на придбання твердого палива та скрапленого газу тощо. Позаяк найбільш поширеними є пільги на оплату житлово-комунальних послуг і електроенергії та відпочинку в санаторно-лікувальні закладах, а також на оплату транспортних перевезень, запроваджені ЄДАРП певним чином сприяє прозорості, ефективності використання, заощадженню бюджетних коштів соціальної спрямованості.
У той же час відсутній облік фактично наданих пільговикам транспортних послуг з проїзду у міському та приміському транспорті. Найбільш чисельна категорія пільговиків має право на безплатний проїзд у міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах. Це жінки віком від 55 і чоловіки віком від 60 років, тобто доволі активна частина насе¬лення, з яких близько 3 млн. осіб - працюючі пенсіонери. Облік кількості поїздок на пільгових умовах ведеться тільки управлінням залізничного транспорту, частково пільгові категорії враховуються при виробництві та розповсюдженні учнівських і студентських квитків на проїзд в міському громадському транспорті. Вартість пільгових послуг компенсується організаціям, що їх надають, з місцевих бюджетів за рахунок дотацій з центрального бюджету, виходячи з підрахунків цими організаціями збитків за послуги, надані на пільгових умовах, а також з наявності коштів у бюджеті. Ситуація, що склалася, не влаштовує ні розпорядників державного бюджету (оскільки розміри компенсаційних виплат неможливо ні підтвердити, ні переглянути), ні управління організацій, що надають пільгові послуги (оскільки з огляду на дефіцит бюджетних коштів існують постійні заборгованості з виплати компенсацій).
Замінити пільги грошовою компенсацією - такий намір має уряд здійснити в Україні.
Сучасний стан запровадження системи монетизації пільг в Україні
Мінсоцполітики та Мінінфраструктури працюють над запровадженням грошової компенсації пільговикам вартості проїзду у пасажирському транспорті. В майбутньому необхідно змінити систему надання пільг на безкоштовний проїзд у транспорті для певних категорій громадян, позаяк наразі держава не може проконтролювати ефективність відповідних витрат з держбюджету.
Монетизація пільг означає, що замість безкоштовних чи дешевших послуг пільговики отримують від держави гроші, якими платитимуть за ці послуги на загальних підставах. Ідея тотальної монетизації пільг перенесені в Україну з країн Європейського Союзу і США.
Потрібно ліквідувати неефективні пільги і монетизувати решту, зробивши всю соціальну допомогу адресною. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (група світового банку) погодився надати уряду позику в 300 млн дол. для реалізації проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України".
Метою проекту є покращення результатів діяльності системи соціальної та соціальних послуг в Україні для малозабезпечених сімей, що має бути досягнуто завдяки:
- розширенню програми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям для поліпшення доступу вкрай бідного населення до цієї програми;
- підтримці заходів, спрямованих на підвищення ефективності адміністрування соціальних виплат та послуг шляхом: підвищення ефективності роботи через запровадження інформаційної системи управління;
- вдосконалення запровадження державного контролю за дотриманням законодавства при наданні соціальної підтримки; інтеграції даних про виплати і послуги в єдиній інформаційній системі управління, яка охоплюватиме усі місцеві органи та установи соціальної сфери;
- поширенню сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також соціальній підтримці сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, для недопущення влаштування дітей у інтернатні заклади, попередження соціального сирітства та підвищення якості соціальних послуг, впровадження альтернативних форм опіки дітей та догляду дітей-інвалідів.
Проект сприятиме проведенню соціальних реформ, які спрямовані на зменшення рівня бідності та підвищення соціальної захищеності найбільш вразливих верств населення, реалізація проекту передбачає забезпечити розвиток інформаційно- комунікаційних технологій у сфері соціального захисту населення: побудова нової моделі надання соціальної підтримки населенню; формування інституту соціального інспектора; виведення сімей із бідності та стимулювання їх до економічної незалежності, реформування дитячих інтернатних закладів; підвищення ролі громади у забезпеченні соціальних потреб та ін.
Мінсоцполітики працює над доопрацюванням старої системи, У результаті обидві системи будуть об'єднані в єдину базу даних, що врахує всі пільги, компенсації, субсидії, види соціальної допомоги, доходи, власність та інше. Реформа соціальних виплат має базуватися на трьох принципах:
1) ефективності;
2) адресності;
3) монетизації.
На першому етапі реалізації мають бути ліквідовані всі неефективні пільги (їх точна кількість поки що невідома).
Після усунення неефективних пільг уряд має перейти до адресної допомоги і монетизованих пільг. За різними оцінками, для надання всіх існуюючих пільг державі потрібно від 180 до 500 млрд. грн. При цьому, від 17 млрд. до 25 млрд. грн. державної допомоги виділяється людям, які не належать до незаможних але претендують на пільги. Але для цього, з одного боку, треба буде провести моніторинг за рівнем доходів людей, які претендують на пільги, а з іншого — об'єднати всі види допомоги в одну програму соціального захисту зі створенням єдиної бази даних одержувачів.
Важливою проблемою соціальної політики в Україні є те, що невідома точна кількість пільговиків. Одна людина може одержувати пільги за кількома законами і проходити по різних реєстрах.
На безплатний проїзд претендують понад 12 млн українців. Проте не всі цим правом користуються в однаковій мірі. Пенсіонер, який живе в селі, користується проїздом у громадському транспорті набагато рідше, ніж пенсіонер, який проживає у місті. Або ж в одному населеному пункті громадський транспорт їздить набагато частіше, ніж в іншому, відповідно більша кількість пільговиків зможе скористатися послугою.
Міжнародний досвід надання пільг
Аналіз міжнародного досвіду запровадження системи монетизації пільг базується на вивченні досвіду надання пільг у різних країнах. Багато розвинутих країн вирішило проблеми надання та обліку різних соціальних послуг провадження соціальних електронних карток (СЕК). Соціальні електронні картки здобули широке визнання як засіб надання, обліку і контролю за наданням пільг певним категоріям населення. Такі картки мають вигляд традиційних кредитних карток чи карток посвідчення особи, також дають можливість безконтактно оплачувати спожиті послуги, визначати особу власника та засвідчувати право на отримання певного виду пільг. Використання СЕК дозволяє розв'язати ще одне важливе питання - завдяки вбудованій в картку мікропроцесорній системі такі картки здатні, наприклад обмежити перелік товарів, які можна придбати безкоштовно чи зі знижками, адже постачальники соціальної допомоги не лише прагнуть забезпечити її надання виключно тим, хто має на неї право, але й переконатися, що допомога витрачається за призначенням, тобто виключно на придбання товарів і першої необхідності.
Зазвичай масштабне запровадження пластикових (платіжних) карток здійснюється спільно з операторами карткових платіжних систем. Наприклад, компанія Visa допомагає виплачувати соціальну допомогу у Філіппінах, Мексиці, Бразилії, Коста-Ріці та Домініканській Республіці, де 800 тис. осіб одержують на спеціальні платіжні картки «Солідарність» (Solidarity Cards) допомогу на придбання продуктів харчування, палива і навіть оплату навчання у школі. Карткова платіжна система Master Card використовується в системі соціальної допомоги в Польщі та Перу.
У більшості країн в основі системи соціальної допомоги лежить принцип, згідно з яким соціальна допомога має надаватися на задоволення базових потреб людей, наприклад на придбання необхідних для життя продуктів харчу-вання (молока, хліба, сиру) та/або оплату житлово-комунальних послуг.
Монетизація пільг означає, що замість безкоштовних чм дешевших послуг пільговики отримуватимуть від держави гроші, якими платитимуть за ці послуги на загальних підставах.
Досвід інших країн щодо використання електронних карток
Нова Зеландія
Картки Super Gold видаються безкоштовно всім громадянам Нової Зеландії віком 65 років і старшим, а також тим, хто отримує пенсію за віком або пенсію військового. В серпні 2007 р., коли почалася видача карток Super Gold, вони не мали жодного відношення до транспорту. Картки Super Gold запроваджуувались з метою надання їх держателям доступу до багатьох знижок і пільгових послуг, наданих державними і місцевими органами влади. Починаючи з 1 жовтня 2008 року всі держателі карток Super Gold мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті не в години пік: в автобусі, залізницею та паромними переправами місцевого сполучення. Від держателів карток не вимагається пред'являти посвідчення особи.
Австралія
Аналогічна програма існує і в сусідній з Новою Зеландією Австралії. Цікавою особливістю австралійської програми є диференціація за видами транспорту і днями тижня. Картки надаються всім громадянам відповідних категорій (віком 65 років і старшим, пенсіонерам тощо). Держателі СЕК мають і безкоштовний проїзд трамваями і поїздами міського сполучення, міськими автобусами найбільших регіональних центрів по неділях, крім того, держателі карток мають право на проїзд зі знижкою поїздами та автобусами міжміського сполучення в будь-який час.
Великобританія
і місті» обліку безоплатного проїзду та належного електронного ре- /п.пшиків
Великобританія
В рамках програми «Транспорт для Лондона» (ТдЛ) місцеві органи влади впровадили універсальний електронний квиток для оплати проїзду різними видами транспорту в межах Лондона: метро, автобусом, трамваєм, деякими видами річкового транспорту і більшістю видів рейкового транспорту. Перша картка (її назвали Устрицею), яку було випущено в липні 2003 р., мала обмежений набір функціональних можливостей. Протягом часу, що минув, цей набір поступово розширився. Звичайний проїзний документ являє собою картку на пред'явника і не містить фотографії його держателя, а Устриця є іменною карткою з фотографією власника на лицьовому боці. Устриці видаються особам з тих категорій населення, які мають право пільгового проїзду!) в громадському транспорті (безоплатного чи зі знижкою). Устриця є типовим прикладом соціальної електронної картки - технічного засобу, що уможливлює використання права пільгового проїзду на громадському транспорті зареєстрованим у системі громадянам.
Для різних категорій пасажирів встановлено різні розміри знижок на оплату проїзду. До таких пасажирів належать діти, підлітки, студенти, громадяни похилого віку, ветерани війни, певні групи інвалідів, безробітні та малозабезпечені громадяни.
ТдЛ скористався можливостями електронної бази даних пасажирів- пільговиків, створеної для більшої безпеки і зручності пасажирів, і прийняв Кодекс поведінки на громадському транспорті, який є обов'язковим до виконання всіма пасажирами-пільговиками, молодшими за 18 років. Порушників кодексу позбавляють права на безоплатний чи зі знижкою проїзд, наприклад за антисоціальну поведінку.
Перспективи покращення чинної системи пільг в Україні
Розгляд міжнародного досвіду систем соціальної допомоги є корисним для сформування системи надання соціальної допомоги в Україні. Адже аналіз такого досвіду дає можливість знайти конструктивні моменти і результативні методики, які можна реалізувати в сучасному українському суспільстві.
Основні проблеми чинної системи пільг в Україні (пільги на транспорт) - - численні категорії пільговиків, що мають право на необмежений безоплатний проїзд, та неможливість контролю достовірності їх посвідчень;
- недостовірний облік фактично наданих пільг та неможливість його проконтролювати;
- невідповідність бюджетних можливостей реальним перевезенням пільговиків;
- «ручний» розподіл компенсації коштів місцевої влади за перевезення пільгових громадян;
- обмеження доступу до пільг осіб з обмеженою мобільністю та в сільській місцевості;
- повна відсутність компенсації на міжобласних перевезеннях. Отримання пільг без прив'язки до доходів отримувача;
Переваги переходу на систему монетизацїї пільг:
- грошова виплата розраховується на норму послуги, а пільговик платитиме за фактичне її споживання; адресність надання пільг;
- рівномірність доступу до них усіх пільговиків; прозорість використання бюджетних коштів. Окрім того, монетизація пільг покращить фінансовий стан підприємств, які надають пільгові послуги.
Щоб зрозуміти потребу у реформуванні, потрібно врахувати міжнародний досвід.
• Регулювання пільг єдиним законодавчим актом.
• Розробка та запровадження обов'язкової системи обліку спожитих пільг (впровадження електронних систем оплати проїзду та соціальних карток).
Варіанти реалізації системи реформування соціальних пільг в Україні:
1. Аналіз пільговиків, яким буде нараховуватись адресна грошова допомога.
2. Підготовка змін до Державного бюджету та бюджетного кодексу.
3. Підготовка РR-кампанії та формування суспільної думки.
4. Впровадження змін до Бюджетного Кодексу та Державного бюджету.
5. Проведення масштабної РR-кампанії та роз'яснювальної роботи серед населення.
6. Підготовка місцевої влади до запровадження адресної грошової допомоги.
7. Моніторинг та оцінка результативності адресної грошової допомоги.
Цілі та основні учасники впровадження адресної допомоги в Україні, зокрема,
введення в обіг соціальних електронних карток.
1. Підвищення ефективності використання бюджетних коштів та спрямування пільг тим особам, які ними дійсно користуються.
2. Підвищення ефективності роботи державних та комунальних підприємств, які надають послуги пільговим категоріям громадян, і створення прозорої системи, їх взаємодії з органами державного управління на основі обміну достовірною інформацією про реальні обсяги наданих послуг.
3. Забезпечення принципу соціальної справедливості при наданні послуг пільговим категоріям громадян, забезпечення високої якості таких послуг завдяки створенню єдиного уніфікованого механізму надання адресної соціальної допомоги.
Сторони, що мають взяти участь у впровадженні нової системи надання соціальної допомоги:
1. Органи держаного управління України, а також інші організації державної та приватної форм власності, які беруть учать у наданні коштів чи послуг пільговим категоріям населення.
2. Міністерство праці та соціальної політики, а також регіональні управління праці та соціального захисту населення.
3. Міністерство транспорту і зв'язку, а також управління організацій державної, комунальної та приватної власності, які надають транспорті послуги і послуги зв'язку.
4. Міністерства ЖКГ, палива та енергетики, регіональні управління з ін тань житлово-комунального та паливно-енергетичного забезпеченії населення.
5. Міністерство освіти і науки та Міністерство охорони здоров'я, а також місцеві управління освіти і науки та охорони здоров'я, аптечні установи державної та приватної власності.
6. Міністерство аграрної політики, а також підприємства торгівлі державної та приватної власності.
7. Міністерство фінансів, Національний банк України, Ощадбанк управління комерційних банків.
Також міжнародний досвід вчить нас схилятися до вироблення системи запровадження електронних карт. Автоматизовану систему надання пільг на основі використання електронної соціальної картки можна створювати як територіально розподілену інформаційну систему, що функціонує на державному, регіональному та місцевому рівнях.
Також потрібне адекватне підвищення пенсій і зарплат і підвищення фінансової забезпеченості організацій, що надають послуги (зокрема транспортних організацій).
Щодо
транспорту то в кожній одиниці транспорту можна встановити приймальний
пристрій для карток, який буде списувати з карток суми вартість квитка і
видавати квитки пасажирам, які мають право на пільги.
Підготували С.Малий
Р. Павленко
Немає коментарів:
Дописати коментар