Безвіз між Україною і ЄС. Що робити далі? Загрози та вигоди

  З моменту початку дії безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом в ніч 11 червня , в результаті  якого українці  можуть  подорожувати в  30 країн Європи без віз і перебувати там до 90 днів, пройшло вже близько двох неділь .За цей термін було проведено опитування в результаті  якого виявилося ,що закордонний паспорт на сьогоднішній день мають лише 34% населення України :7% новий біометричний закордонний паспорт,  8,5%-старий закордонний паспорт з чинними Шенгенським візами, 20%- старий закордонний паспорт без дійсних Шенгенських віз. Тенденцією власників паспортів відмічають на Заході молодь віком до 30 років,найменше власників, як виявилось за опитуванням, є людьми,яким за 60 років. Як наголосив головний редактор інтернет-видання «Європейська правда» Сергій Сидоренко:«Будучи в Краматорську, був здивований, адже в них черга за біометричними паспортами не гірша ныж у нас,можна говорити ,що великий попит є . Пов’язано це з тим,що на прифронтових територіях велика кількість тих ,хто намагається отримати паспорт ,це є підтвердження того ,що український паспорт дійсно став цінним для наших громадян, які проживають на окупованих територіях .»

Серед тих ,то взагалі не налаштований оформляти його складає 45 %,тільки 7% населення збирається оформити паспорт цього року і 28% тих,хто це планує зробити в наступному році . Метою поїздок серед опитаних найбільший відсоток в туризмі (64%),поїздки до родичів та друзів 22% , на працевлаштування сподіваються 22% . На запитання, чи відчуваєте ви себе європейцем , такі відповіді: європейцями себе вважають 38% українців , не вважають -55%. Найвища європейська самоідентифікація притаманна жителям Заходу з 53%,у інших регіонах значно менший відсоток вважає себе європейцем :у Східному-30%,Південному-35%,Центральному – 37%.

«Головне,щоб українці почувались українцями насамперед,  якщо вони будуть почуватися українцями то зрозуміють ,що рано чи пізно найбільше інтересам України відповідає саме той процес, який пов'язаний з Європейською інтеграцією , не важливо чи це буде членство в ЄС, чи це буде інтеграція економічна , чи політична  в ЄС без членства.  Були аналогічні опитування і в членів ЄС,  в багатьох країнах членах ЄС відсоток теж недостатньо  високий тому,що вони теж себе вважають передусім поляками чи чехами , чи британцями ,чи французами .»-прокоментувала Альона Гетьманчук , директор ГО «Інститут  світової політики».

На думку багатьох опитаних експертів саме отримання безвізового режиму передовсім можна завдячувати представникам громадського суспільства в першу чергу , Президентові України і країнам ЄС ,а саме Польщі , Литві та Німеччині . Але що далі і які з’явились ризики ? В цьому контексті більшість експертів сходяться на думці ,що, по-перше зросте відсоток трудової міграції українських громадян до країн ЄС ,по-друге зниження мотивації української влади на подальший рух до Європи , що призведе до призупинення безвізового режиму , тобто «відкат» уже реалізованих реформ .

«Хоча безвіз напряму з роботою не пов'язаний зрозуміло, що для людей насамперед, які є з нижчою кваліфікацією , яким,  наприклад, треба з’їздити пошукати можливого роботодавця , дізнатися пропозиції зважаючи , що це люди з невеликими достатками в Україні ,яким отримати візу в Україні  було складніше за всіма цими наборами документів, зараз це буде зробити легше і відповідно буде легше приїхати домовитись про працевлаштування .  Для нас це ж означає втрата робочої сили , втрата людей працездатного віку, які дають надходження до пенсійного фонду , за рахунок яких фінансуються ті самі пенсії, відповідно це може бути така суттєва загроза .»,- розповів Гліб Вишлінський , виконавчий директор «Центру економічної стратегії»

Позитивним сторонами безвізового режиму насамперед є зростаюче почуття належності до Європи серед  українців,нові можливості співпраці в науково-освітній сфері ,зростаюча тенденція підтримки набуття повноцінного членства в ЄС.На питання що ж далі робити, відповіла Ірина Сушко ,керівник ГО «Європа без бар’єрів» сказавши:«З одного боку ,в громадському секторі ми маємо зосередити сили на тому ,щоби не лише зараз проводити роз’яснювальну роботу серед громадян, як же правильно скористатися безвізовим режимом ,але як бути поряд з тими громадянами ,які будуть потребувати допомоги правової , бо ми цілком припускаємо ,що на кордні можуть спонукати різні ситуації, коли людям буде потрібна консультація правового характеру і ми мусимо адекватно надавати і безкоштовно , а з іншого боку завдання полягає в тому , щоби ми не дочекалися «відкату» реформ , щоб ми здійснювали моніторинг, щоб деякі реформи продемонстрували прогрес і зокрема в боротьбі з корупцією , а деякі майже набули завершення .»

Вікторія Терещенко