В житті кожного учня приходить момент, коли потрібно вирішити куди вступати та яку професію обрати. Батьки вимагають від дітей чіткої відповіді, проте з уст підлітків вилітає сумнівне: «Не знаю». Під тиском членів сім’ї дитина обирає той рід заняття, який буде схвалений більшістю. Батьки задоволені, а дитина подумки: «Фух, відчепились». Минають чотири роки навчання в університеті, так би мовити – відходив. Диплом філолога в руках, а відкликаєшся на вакансію менеджера. Вже доросла, свідома людина задається питанням: «Для чого я витратив стільки часу на те, що терпіти не можу? Чи міг би надолужити час і виправити свій вибір?». Більшість подумає що ні, адже в підлітковому віці ми ще спантеличені і не розуміємо чого хочемо від життя, проте я скажу: спробувати пізнати себе можливо ще з дитинства. Як? Зараз дізнаємось.
Змалку дітей запитують, ким вони хочуть стати коли виростуть. Відповідей безліч: перукар, журналіст, біолог, програміст, вчитель… Та чи є це питання з подовжувальним ефектом? Після відповіді дитини ви хоч раз спробували розвивати її в тій сфері яку він або ж вона обрали? Чи водили до знайомого перукаря щоб показати як саме роблять зачіску, розвивали риторику для якісного висловлювання думок, шукали разом в лісі того самого жучка з книги про комах, яку нещодавно читали перед сном? Навряд чи: весь час на роботі, а ввечері купа хатніх справ, на вихідних і самому хочеться відпочити аніж їхати в ліс та шукати те, що більш за все не знайдеш. У цьому і є помилка. Дитині потрібно допомагати пізнавати світ і самого себе ще з маленького віку. Завдяки таким дрібницям можна зрозуміти до чого є хист, а що для малечі дається важким, що викликає інтерес, а що нудьгу і мінімум задоволення.
Навчаючись в школі, дитина звісно дорослішає і вподобання змінюються. Який там перукар, це вже не актуально, нова ціль – актор. Якщо це просто на словах, то збоку батьків варто більш детально познайомити дитину з плюсами й мінусами даної професії, подивитись інтерв’ю з представниками даного роду заняття в якому детально описано саму суть роботи. Після цього знову запитати чи дійсно він або вона цього хоче. А якщо ви помічаєте в буденному житті що дитина має талант та намагається спробувати себе в ролі актора, варто задуматись про гурток акторської майстерності, де можна буде й надалі розвиватись в даній сфері. Тоді буде зрозуміло чи готова дитина до перешкод вподобаної професії, чи дійсно їй це до душі.
Роки минають, настав час вибору: йти в 10-11 клас чи покинути школу і спробувати щось нове. Не так важливо чи дитина впевнена у виборі професії актора або ж сумнівається, адже є унікальна можливість спробувати вчитись в коледжі. Поступивши в такий навчальний заклад, учень вже стає студентом і вивчає як шкільні так і спеціалізовані предмети. Саме в цей час можна цілком зрозуміти чи обрана професія є справою всього життя. До того ж, якщо студент розуміє що помилився він з легкістю може скласти ЗНО і вступити після 2 курсу на іншу спеціальність. Все ж, звісно є сумніви щодо зміни професії, яка теж може бути хибною. Але порівняно зі школою, де ви б і надалі думали що актор – це дійсно свідомий вибір, вступили б в університет, а потім зрозуміли що це не те і втратили б декілька років навчання, коледж дійсно має перевагу.
Ось так можна з дитинства починати вивчати себе та свої вподобання. Не потрібно боятись пізнавати щось нове в будь-якому віці. Важливо щоб батьки були підтримкою для своїх дітей, допомагали у виборі, радились, шукали різні способи спробувати той чи інший вид діяльності, а не осуджували в найважливіший момент за відповідь «Не знаю», адже в певній мірі вони самі винні, що їхній син або дочка не можуть зрозуміти ким вони є насправді і чого хочуть від життя. Батьки не повинні боятись відкривати для дітей новий світ, навпаки – необхідно дослухатись до маленького «я» своєї малечі та допомагати дитині пізнати себе!
Кишковська Юлія
Немає коментарів:
Дописати коментар