Китай та Україна: літературний міст

Чи багато спільного мають китайська та українська література? Країни знаходяться майже на протилежних частинах  континенту, мають діже різну історію, а їх жителі – нерідко  дивний один одному  світогляд. 

Але навіть на територіально віддалених землях можуть рости дуже схожі між собою рослини. Автори колективної монографії «Тенденції китайської літератури та творчість Мо Яня», яка нещодавно вийшла друком - великі майстри знаходити такі спорідненості.  

Гарною допомогою в цій справі став зіставно-типологічний метод літературознавства. Так, він допомагає побачити, як багато спільних рис мають написані незалежно один від одного романи китайського нобелівського лауреата Мо Яня «Червоний гаолян: історія одного роду» та українського майстра філософської лірики Ігоря Павлюка «Мезозой». І там і там – гостре відчуття невизначеності перехідного історичного етапу та трагізм людей, що стоять на роздоріжжі. Слід зазначити, що цих двох письменників давно об`єднають не тільки творча співпраця, але й особисті дружні стосунки. 

Ігор Павлюк має спільні риси  з китайським поетом Лю Шахе. Це – філософічність, виклад своїх почуттів і думок у вигляді притч, ємкість та велика кількість асоціацій. 

В збірнику можна знайти цікаву розповідь про подорож до Китаю нашого співвітчизника Єгора Тимкіського, яку той здійснив у 1820 – 1821 роках, супроводжуючи православних місіонерів. Саме цей мандрівник потім у своїй тритомній праці по справжньому відкрив для читача далекий і такий незрозумілий східний світ.  

Деякі матеріали книжки дозволять здійснити подорож у часі, та опинитися в сторіччях бурхливого розквіту Піднебесної епохи правління династії Тан (618 – 907 роки). Цей період називають «китайською античністю» - тоді в умовах миру та процвітання мистецтво досягло справжніх вершин. Автори збірника знайомлять читачів із перлинами чоловічої та жіночої поезії того часу. 

Інший період бурхливого розквіту Китай пережив зовсім нещодавно, в 70-х – 80-х роках минулого сторіччя, коли країна полегшено зітхнула, скинувши окови «культурної революції», і світ мистецтва буквально вибухнув розмаїттям нового. Передусім, письменники та поети намагалися виплеснути весь так довго стримуваний біль, і з`явилися такі напрямки, як «література шрамів», «література дум про минуле», «література пошуку коріння». До останньої відносять і прозу Мо Яня. 

Серед авторів збірника – провідні літературознавці, та науковці інших галузей, літератори, журналісти. 

Книга буде цікава всім, хто прагне глибше пізнати китайську культуру, що виринає у сучасність із тисячорічного туману та стрімкою ракетою несеться у майбутнє.

Наталія Тарченко