Мова ворожнечі в реаліях війни

Автор

Анастасія Фаль

Hate speech – це слова, матеріали, які створюють та поглиблюють ворожнечу між людьми, спільнотами чи навіть між деякими країнами. В українських соціальних мережах та ЗМІ таке поширення контенту присутнє, але зараз потрібно уникати таких різких висловлювань задля репутації медіа. 

Інформаційна війна,яка почалась у 2014 році між Росією та Україною є найбільшою проблемою для публікацій матеріалів та фактів дезінформації суспільства,які поширюються просторами Інтернету кожного дня.  

А як мова ворожнечі поширюється в українських та російських виданнях?

Щодо наших медіа, то їх поменше, які використовують мову з такою лексикою,  ніж у  опонента,  яким притаманна така редакційна політика, де здебільшого присутні у контексті такі вирази: «ватник», «москаль», «Раша». І це лише малий список слів,які можуть бути у публікаціях українських виданнях  за дослідженнями моніторингу Центром контент-аналізу щодо мови ворожнечі в українських ЗМІ 2016 року, де проаналізовано близько 950 тисяч повідомлень з медіапростору. 

Чи була присутня така лексика у нашому суспільстві до російсько-української війни? 

Мова ворожнечі була щодо етнічних соціальних  груп, спільнот, але не так поширено і власники медіа стараються зупинити вплив такої політики. Вона не так часто використовувалась, як у період агресії з початком війни.

Які є причини  для використання такої лексики у просторах ЗМІ?

Емоційна залученість журналістів у конфлікт ;

Ультрапатріотизм;

Некомпетентність;

Вплив керівництва видання або онлайн- ресурсу;

Відсутність досвіду під час війни або інших ситуаціях.

Росія ж використовує такі прийоми інформаційної війни для агресії, щоб показати світу, хто насправді винен  у цих сутичках. «Хахли», «бандерівці», «петлюрівці», «малороси» - це слова ворожнечі, які ґрунтуються лише на певних стереотипах та упередженнях, котрі далі поширюються просторами соціальних мереж у вигляді текстових та відео- матеріалів. Краще і яскравіше більшість людей запам’ятовують саме погані події і негативні асоціації,  в разі можливої майбутньої небезпеки, перестраховуючись, перебільшуючи подію. 

Мова перетворюється на засіб агресивного захисту, а її норми стають етичними, формують масове несвідоме і пасивну свідомість, нездатну на відсторонене критичне судження. Саме мова ворожнечі призводить до функціонування мови насильства – дій. Слово – це зброя нашого століття, яку ми використовуємо проти свої ворогів задля послаблення та зменшення їхніх прав. У російському медіавиробницті Перший канал, LifeNews,  Lenta.ru зловживають такою лексикою, що і призводить до масштабних скандалів на всесвітньому рівні.

У ширшому контексті постійне вживання мови ворожнечі нагнітає у суспільстві негативний психоемоційний стан, почуття ворожості, недовіри та нетерпимості, руйнує соціальні зв’язки між громадянами, що підриває суспільно-політичну стабільність. Аналіз наявних тенденцій поширення hate speech в інформаційному просторі України дає нам зрозуміти, що Росія використовує цей інструмент для роздору нашої країни  не тільки на території війни, а між усіма мешканцями та громадянами. 

Як уникнути мови ворожнечі в обох державах і зупинити поширення дезінформації?

З боку Росії, лише влада може надати закон та прийняти рішення і заходи вжитку для інформаційної війни, або мирні переговори,які не будуть продовжуватись між  власниками  та зупинять журналістів писати такою мовою у своїх національних мас-медіа. Українські люди знають і пам’ятають, що наші сусіди люблять перемогу і «показуху» перед іноземними державами.

Українські видання та онлайн- ресурси можуть дотримуватись деяких правил, які подають експерти Мережі етичної журналістики для уникнення використання такої лексики:

Журналіст визначає ,чи ця мова є небезпечною;

Знати цілі даної мови і хто може стати жертвами від вживання такої лексики ;

Слід уникати напруженості,  щоб не підсилювати ще більше  конфліктів у країнах чи соціальних груп;

Якщо ж використовуються чутливі теми,слід залучити експерта з даного питання,який більше розбирається у даній темі або третю особу, яка може надати іншу думку прийнятну для публікацій;

Пам’ятати про толерантність і бути об’єктивним у свої висловлюваннях.

Поширення hate speech стає проблемою для країн світу, яке повинне вирішуватись на законодавчому рівні та створення моніторингів та заходів для зменшення ненавситі між суспільстом у сьогоденні.