Бакота – колись столиця цілого краю, місце розташування одного з найдревніших чоловічих монастирів України, пізніше – трагедія тисяч людей, а нині – місце, де тілом і душею відчуваєш спокій. Бакота – бажане місце.
Бакота розташована на півдні Хмельницької області, за 55 кілометрів від славетного Кам’янця-Подільського. До 1981 року тут знаходилось село, яке і дало назву території, але тепер на його місці розлилась велична затока, утворена водами Дністра.
Це місце вражає не тільки своєю красою ,а й історію. Бо вже у першій половині XIII століття Бакота стає великим містом і найважливішим центром Пониззя, яке входило до Галицько-Волинського князівства. Стрімкий розквіт закінчується таким же спадом після того, як у 1255 році містом на ціле століття заволоділи монголо-татари. Пізніше переходить під владу Литви , потім стає нейтральною прикордонною територію Польщі та Литви. І можливо і далі це місце було просто звичайним селом, але все змінила нова ГЕС , яку хотіли побудувати радянська влада. Жителям дали вісім років для того, щоб покинути маленьку батьківщину та почати життя заново, а вже у 1981 році почалось поступове підняття рівня Дністра, яке тривало шість років і забрало під воду кілька десятків сіл.
Так Бакота стала затопленою, а зараз туристичним місцем.
Туристів місце приваблює фантастичними краєвидами, кількома пляжами та, звісно, залишками скельного монастиря. Тут збереглось кілька печер та ніші від поховань ченців. Поруч є три джерела з цілющою водою – Північне, Південне та Найпівденніше. До речі, про останнє кажуть, що воно лікує хвороби очей. Вода прохолодна і дуже смачна, а дорога до джерел прикрашена стрічками та іконками від сотень приїжджих віруючих.
Також ,тут розташований печерний монастир Поділля. Знаходиться він у товщі 120-метрової Білої гори, яка складається з м’якого пісковику, що легко надається для видовбування печер. Дослідження вказують на те, що місце монастиря використовувалось як капище язичниками ще в дохристиянські часи.
Це місце справді є дивовижним ,воно заворожує з першого погляду.Ти дивишся на ці безкрайні води та пагорби і не можеш відривати очей.А після цього дивишся вже зі сумом в очах ,адже розумієш ,що раніше тут жили люди ,але інші люди вирішили по-іншому.
Немає коментарів:
Дописати коментар