Интернет реклама УБС

08.05.23

Персонажі в “Мавці” за твором Лесі Українки, як вони зображені в української міфології




Авторка: Дарія Дацкова


“Мавка. Лісова пісня” стала найкасовішим українським проектом за період незалежності України. Лише в перший тиждень прем'єри було зібрано 25 мільйонів гривнів. Вже зараз на сьомому вікенді прокату касовий збір становить 133 772 724 гривні. Крім того стрічку показують і за кордоном у Франції, Італії, США, Канаді, Великій Британії та інших країнах світу.
  Але говоритимемо ми не про успіх стрічки, а про її персонажів. А саме, чи зображенні вони саме так, як в нашій справжній українській міфології, та чи взагалі існували такі істоти у віруваннях наших предків.

Почнімо з головної героїні - Мавки. На вигляд мавки і справді мають зелене волосся, вони є дуже вродливими та здебільшого живуть у лісах. Носять ці лісові створіння тонкий та майже прозорий одяг і заплітають у волосся квіти. Казали, що у них немає тіней, а коли вони бігають, то трава під ними не згинається. Мавок вважали небезпечними, оскільки ними ставали душі померлих нехрещених дітей та молодих дівчат. Більше того розповідали, що мавки хотіли помститися за своє коротке життя, через що не раз збивали з дороги, топили в болоті, або взагалі вночі приходили до чиєїсь хати і висмоктували з господарів сили.


Але тим не менш їх пов'язують із цвітінням та плодючістю, оскільки кажуть, що навесні мавки бігають полями та лісами і висаджують квіти. Також існувала можливість для людини одружитися з мавкою, потрібно було лише привласнити одну її річ, але якщо мавка знаходила її, то одразу втікала.


  Далі поговоримо про Водяниць, або русалок. Варто зауважити, що є русалки польові, водяні, гірські та лісові. Душі вони не мають, а тільки серце. Вважається, що мавки — то їхні подруги, а походження цих міфологічних створінь таке саме, як у мавок, але в більшості це є молоді дівчата утоплениці. 

Вони можуть робити як добро, а саме оберігати природу від всякої біди, так і зло, залоскочувати юнаків до смерті, закручувати сіті рибалкам, насилати на поля град. Щодо того як виглядають українські русалки, то відомо, що вони точно не мають хвоста, як ми звикли бачити в західній міфології, і тіло наших русалок було блакитне або синє. Ще вони мали зелені або чорні довгі пухнасті вії, довге зелене або чорне волосся, яке було завжди розпущене і сягало колін. Вдягнені русалки у довгі білі тонкі сорочки або ж узагалі були голі. 


Наступним головним персонажем є Лісовик. Як і в мультфільмі, так і в міфології - це дух лісу, його господар. Здебільшого живуть вони на густих деревах або по дуплах сухих дерев. Коли Лісовик сердиться, мавки, русалки та інші лісові красуні під його грізним поглядом припиняють свої веселощі. Лісовики люблять подразнити або познущатися з людей. Та Лісовик майже завжди невидимий, лише голосом та співом виказує свою присутність.


Побачити його можна зігнувшись і дивлячись назад крізь ноги. Взагалі це добра істота, він рідко відповідає на зло людини злом, та все ж може погубити людину, приміром, коли чоловік ночує з кіньми біля лісу, або спить на узліссі. Тоді тихенько краде ту людину, затягує в ліс. Рідко буває, але може підійти до вогню, біля якого заночували чоловіки, погріється трішки, а то і пожартує.
Хоч не було згадано і показано в мультфільмі, але написані Лесею Українкою такі міфологічні персонажі, як Водяник, Перелесник та Потерчата. Вони також займали особливе місце у віруваннях наших предків. 

От поговоримо про Водяника - таємничого господара озер, боліт та річок. Він мав вигляд старезного діда, покритого водоростями, з довгою бородою і хвостом. Міг перевтілюватися у різні істоти — дитину, козла, собаку, качура, рибу тощо. Цей володар річок, ставків та водоймищ головує над русалками таопікувється рибами. Живе здебільшого у вирах річок, коло млинів. Розгнівавшись, може руйнувати греблі, млини, розливати ріки, топити людей. Як і Лісовик, Водяник не терпить, коли людина необережно втручається у його царство, особливо вночі. Тоді може так налякати гучним сплеском по воді, що, бідній, доводиться той переляк довго відлежувати. Розповідають, що одна жінка прийшла після заходу сонця напитися води до річки, то він штовхнув її у воду і почав тягнути за волосся.
Прочитавши про Лісовика та Водяного можна подумати, що в українській міфології усі істоти чоловічої статті - старі та огидні, особливо на фоні таких чаруючих та привабливих мавок і русалок. Але на щастя, а можливо і на горе, ми маємо Перелесника. Це дух, який перевтілюється в образи коханих, зазвичай померлих чоловіків, за якими тужать дівчата. У такому вигляді він приходить до них і може вступати в шлюбний зв'язок. Вигнати цього демона з домівки, в якій він вирішив оселитися, дуже важко, на відміну від інших духів нашої міфології. Крім того, небезпечно докоряти жінці за зв’язок з Перелесником, бо він міг помститись, якщо його розгнівити. Згідно з деякими повір’ями,


Перелесник висмоктує кров у людини, з якоюперебуває у стосунках. Може і задушити. 

Ще одними міфологічними істотами є Потерчата. Ними стають діти, які померли нехрещеними. По суті, майже усі істоти в українській міфології колись були Потерчатами, оскільки якщо протягом семи років після смерті дитину ніхто не похрестив або не дав ім’я під час спеціального обряду, то душа дитини ставала нечистою і вже тоді таку душу забирали під свою опіку русалки, потім же вони теж ставали або русалками, або мавками, або лісними. Навіть якщо вдавалося уникнути русалок, то на сьомому році життя вони ставали лелеками або пугачами. Через те, що померлих нехрещених дітей часто хоронили біля озера або болота, то це і стало причиною того, що зазвичай найбільше їх було на болтах, біля озера або на перехресті. Потерчат ще називають блукаючими вогниками, які заводять людей у трясовину (саме в такому контексті їх і згадала Леся Українка). Та тим не менш, з усіх персонажів української міфології, потерчата одні з небагатьох мертвих душ, які можуть допомагати своїй родині. Під час великої небезпеки для одного з родичів, вони можуть відвести біду. 

   Ну ось це і є майже усі персонажі з “Мавки” та “Лісової пісні”, які були на передових позиціях історій. Але хто вже дивився мультфільм запитає: “А де ж Шумник Гук та Котожаб?" На жаль правда така, що решта персонажів є вигадані. Котрісь Лесею Українкою, як от: Той, що греблі рве; Той, що в скалі сидить. А інші нашими сучасними мультиплікаторами - Шумник Гук та Котожаб. Та в загальному, ми можемо побачити, як реалістично та близько до справжньої української міфології є відображенні персонажі. І те, що цей чудовий мультфільм бачить майже увесь світ вже робить неоціненний вклад в майбутнє культури України, оскільки нарешті іноземці дізнаються  нашу справжню міфологію, культуру та історію, хтось закохається в неї, почне цікавиться та вивчати, і тим самим це допоможе нарешті нам ідентифікувати себе як окрему націю,  яка має багатогранну цікаву культуру і може мати вплив на глобальне суспільство.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар