Кореспондент: Катерина Ніловка
Респондент: Олександра
- Розкажіть будь ласка трішки про себе.
- Мене звати Саша, в цьому році мені виповнюється 18 років. Весь шкільний період я була впевнена, що одразу після випуску вступлю в один із ВНЗ країни та продовжу своє навчання вже в університеті. І от в 2023 році випустившись зі школи та склавши НМТ на високий рейтинговий бал, я переглянула своє рішення та вирішила взяти gap year.
- Чи можете ви пояснити читачам, що таке «gap year»?
- Звісно. В типовому розумінні термін «gap year» - це річна перерва після закінчення старшої школи перед вступом до університету. В цей період, вільний від академічного навчання, як правило, людина присвячує свій час собі, своїм мріям, планам; реалізовує свої амбіції, займається саморозвитком та краще пізнає себе. Також gap year – це чудова можливість переосмислити свої цінності та бажання щодо навчання і, врешті-решт, зробити зважене рішення щодо вступу, адже не всім може підійти перспектива навчання в університеті.
- Коли почали з'являтися думки про gap year і чому?
- Саме про gap year я дізналася ще, можливо, десь на початку 9 класу, тоді ця тема мені здавалась далекою від власного бачення подальшого навчання після школи, адже я до останнього була впевнена, що по закінченню 11 класу вступлю в універ та продовжу там навчання за обраною спеціальностю. Але вже під кінець 11 класу, коли от-от повинні розпочатися екзамени та до вступної кампанії залишається декілька місяців, я починаю розглядати gap year і для себе, як один із можливих варіантів. Такі думки були пов’язані з внутрішніми переживаннями щодо вибору спеціальності – чи вірний шлях я обираю для себе? За якою спеціальністю я б хотіла навчатись подальші роки (а я розглядала три варіанти)? Думаю, такі думки знайомі усім школярам. Особисто я розраховувала на навчання тікльки на бюджетній формі, що стало ще однією вагомою причиною серйозно розглянути вибір і спеціальності, і університету для здобуття вищої освіти, адже бюджет дається тільки раз і варіант втратити таку можливість тільки через те, що я не змогла свідомо обрати, що я хочу робити далі по життю, мені не підходив. Ще одна причина думок про gap year полягала у тому, що для вступу я обрала один із столичних університетів, де в цьому році зробили очну форму навчання. Тобто в один момент мені треба було перевезти усе своє життя в столицю як мінімум на 4 роки; переїхати в місто, де в мене нема ні друзів, ні родичів, ні знайомих. Це дуже великий крок у моєму житті, що змінив би все на 180 градусів. Треба зазначити, що і з вибором університету, і з вибором спеціальності на момент вступної кампанії я вже вирішилась остаточно та обрати ВНЗ в якомусь іншому місті або в своєму рідному для мене не було пріоритетом та і не було такого бажання в цілому. Тому я знала, на які великі зміни у житті я йду та приблизно чого можна очікувати від життя в столиці. Та чи була я готова до цього? Скоріше за все ні, ніж так – і в плані емоційному, і в плані фінансовому. До речі, про емоційний стан. Це також відіграло велику роль у прийнятті мого рішення взяти gap year. Відмінне навчання у школі та високі очікування викладачів від мене призвели до своєрідного вигорання: я не була впевнена, що змогла б без проблем почати навчання в незнайомому для мене місті та новому соціумі, при цьому не звести себе до депресивного стану, адже, по суті, після випуску зі школи я мала тільки один повноцінний місяць відпочинку від навчання. І цього було замало, я розуміла, що навряд чи зможу вивезти стільки масштабних змін у своєму житті самотужки та ще й без належного відпочинку. Ось так, добре подумавши, я все таки прийшла до висновку – треба взяти gap year.
- Що зупиняло остаточно зробити вибір?
- Страх. Страх, що не зможу потім вступити кудись; страх, що не буде такої стабільності як було при навчанні в школі. В основному мною керував страх невідомості, адже не можна було сказати точно, що може статися за цей рік, навіть якщо в тебе є конкретні поставленні задачі та плани. Невідомість майбутнього нікуди не зникає.
- Чи шкодуєте ви про свій вибір?
- Навіть попри страх невідомого, я обрала для себе gap year, бо інші фактори були переконливішими та вагомішими. Чи шкодую я про цей вибір? Абсолютно ні, хоча іноді з’являються думки про те, яке б зараз було моє життя, вступи я в універ.
- Чи підтримали ваш вибір батьки?
- Так, як тільки я озвучила своє остаточне рішення про те, що я хочу взяти gap year, моя мама прийняла це одразу, хоча без ентузіазму. Через якийсь час ми ще раз поговорили на цю тему, розглянули усі нюанси та зрозуміли, що на даний момент gap year – найкращий варіант для мене.
- Які б поради ви могли дати людям які сумніваються у тому щоб взяти gap year?
- По-перше, gap year точно підійде не для всіх. Для деяких людей цей вибір може здатися втратою часу. Але, якщо людина все таки свідомо розглядає такий варіант і, можливо, має деякі сумніви щодо цього, то першочергово треба розставити свої пріоритети. Якщо ви маєте достатню мотивацію для самостійного розвитку, не боїтесь цілий рік присвятити пошуку себе, то можете без сумніву брати gap year. Також не треба забувати, що можуть бути і такі люди, які взагалі не розглядають вищу освіту за основну мету. І це також є нормою, адже кожен живе і розвивається у власному темпі.
Немає коментарів:
Дописати коментар