Як Орвелл передбачив майбутнє: роман «1984» у сьогоденні

Авторка: Олеся Заболотня

  21 травня 2022 року спікерка МЗС РФ Захарова заявила перед студентами в Єкатеринбурзі, що роман Джорджа Орвелла описує Захід, а не росію. Це було її відповіддю на питання одного з присутніх, що сказати його друзям за кордоном, які порівнюють стан суспільства в путінській росії з суспільством в романі «1984». «Багато років ми вважали, що Орвелл описав тоталітаризм. Це один із глобальних фейків. Орвелл писав про кінець лібералізму. Він написав, як лібералізм заведе людство в безвихідь. Він не писав про СРСР, він писав про суспільство, в якому жив, про крах ідеї лібералізму», —  говорить спікерка. Але, як ми знаємо, окупанти приховують все, що заважає їх «правді».

  Сам роман Джордж Орвелл написав у 1948 році та розповідає в ньому про події майбутнього зі своєї точки зору. За задумом автора, світ поділяється на: Океанію (Пн. і Пд. Америки, Великобританія, Австралія і частина Африки), Євразію (територія тогочасного СРСР, Європа, Пн. Африка) та Остазію (Китай, Японія, Корея, Монголія, Індія). Усі країни тоталітарні і воюють між собою. У романі чітко простежуються головні ознаки тоталітаризму: репресії, контроль мови, думок. І до цього, на думку Орвелла, може призвести будь-яка система, що не підпорядкована демократичним статутам.

  Повертаючись до слів Захарової, хочу зауважити, багато є тих, хто думає, що автор писав саме про СРСР, але це не зовсім так. Орвелл про свій твір говорив наступне: «Мій роман не проти соціалізму або британської ліберійської партії, але проти проблем централізованої економіки, до яких вона схильна, які вже частково реалізовані у комунізмі та фашизмі. Я не вважаю, що у майбутньому виникне саме таке суспільство, але щось подібне дійсно може з’явитись». 

  У 2014 британський журнал «The Guardian» провів опитування: «Чи точно Орвелл спрогнозував майбутнє?» І 89% респондентів відповіли «так». І цікавим є те, що у рф, в 2010-2019, роках роман «1984» став найбільш популярною книгою видавництва «Эксмо-АСТ». У цей же період, у 2012, путін втретє стає президентом рф. Через рік почались протести, і один із ідеологів цього руху, Андрій Піонтковський говорить, що показові процеси над опонентами є частиною програми побудови диктатури. «Настає принципово новий етап в історії росії – перехід від авторитарної держави до відверто тоталітарної. Родова ознака усіх тоталітарних режимів – це показові процеси. Це 1937 рік, це ті процеси, які сталін не встиг організувати в 1953-му, це ті суди, які організовує зараз путін. Дуже уважно влада дивиться на сьогоднішні мітинги і марші протесту. Якщо не буде серйозного громадянського спротиву, якщо влада вирішить, що товариство «проковтує» показові процеси, то президент-узурпатор піде напролом», – зазначив пан Андрій російській редакції Радіо Свобода.

 

  У романі таким собі показовим процесом є «двохвилинка ненависті», протягом якої члени Партії в Океанії зобов'язані дивитися фільм, що зображає ворогів Партії (таких як Еммануель Голдштейн). У путінській росії пропагандисти регулярно наголошують про те, що Захід ворожий і взагалі все, що стосується нього – злочин. Ну й до показових процесів ще можна віднести повстання проти влади під керівництвом Навального та, згодом, Пригожина. Такі собі спроби здійснити переворот і передати владу «новим». Але всі прекрасно розуміють, що з вірогідністю у 99%, все було сплановано, щоб посилити віру громадян у могутність їх влади.

  Говорячи про тоталітаризм, одразу треба зазначити основний принцип цього політичного устрою: «Нам не потрібне ні багатство, ні розкіш, ні довге життя чи щастя: нам потрібні лише влада, абсолютна влада», - каже в романі Вінстону О’Брайен. Тоталітарний режим прагне викорінити слова, які втілюють ідеї та почуття. Справжній ворог тиранії - це реальність. І тирани з усіх сил намагаються завадити розуміти справжній світ, замінюючи його фантомами і брехнею. У книзі для цього є Міністерство правди, в якому постійно відстежують і коригують події історії, щоб вони спиралися на уклад суспільного устрою. Ця робота в основному полягає лише в необхідності видаляти людей з бази, нібито їх ніколи не існувало, «створювати» нові особистості, вносячи необхідну державі інформацію про них. Кожен із нас розуміє, яка країна використовує аналогічні методи. Так 8 квітня 2020 у своєму зверненні до громадян путін казав: «Все проходило, і це пройде. Наша країна не раз долала серйозні трудноші: і печеніги її мучили, і половці, - з усім впоралась росія. Переможемо і цю заразу короновірусну. Разом ми все здолаємо». Черговий доказ того, як країна-агресор запевняє, що вона така велика та могутня зробила все сама. Хоча, коли панували печеніги і половці, на існування московії й натяку було. Навіть й не дивно для українців, що рф вкотре натякає на те, що саме вона спадкоємиця величної Київської Русі. Ну й показовим є й той факт, що у 2023 році був надрукований новий підручник з «Історії росії» для старших класів.

 

  У розділі про війну рф проти України – 17 параграфів. У цьому розділі стверджується, що США є «головним бенефіціаром» війни, а окуповані українські території називають «новими регіонами» Росії. Російський політолог Іван Преображенський для «Новин Приазовʼя»: «По суті справи це така агітка, в якій є три частини. Перша частина – взята зі старого радянського підручника – занудний текст. Друга частина – це спроби взяти переписати факти трактувань радянської історії, на зразок того, що замість так званої епохи застою при Брежнєві цей період називається «революція добробуту» і трактується як успішне накопичення капіталів, умовно кажучи, радянськими громадянами. Нехай не настільки успішна, як на Заході. І третій шматок – це абсолютно повністю новий, ніяк не пов'язаний з тим, що до цього в якихось підручниках було» підкреслив, що над новим російським підручником з історії працював помічник президента Росії Володимир Мединський. Саме він на початку широкомасштабного вторгнення був головою російської переговорної групи на перемовинах з Україною, нагадав політолог. Цікавим ще є те, що неточності цей підручник має не тільки у розділі про війну в Україні. «Наприклад, у 2008 році, коли Росія агресувала проти Грузії, президентом був Дмитро Медведєв. Він перебував у Росії, а Володимир Путін, який реально управляє країною, який був прем'єр-міністром за статусом, поїхав на Олімпіаду до Китаю. І те саме повинно було бути написано у підручнику, але там зазначено, що на Олімпіаді був присутній Дмитро Медведєв. З цього можна зробити висновок, що саме Володимир Путін керував операцією з примусу до миру», - зазначив політолог. Отже, «Міністерство правди» на росії працює відмінно.

 У світі роману «1984» також присутня так звана «Новомова» («Newspeak»), що відіграє далеко не останню роль. Головна мета цього проєкту – стандартизація, усунення власної думки. Новомова – єдина мова, словниковий запас якої постійно зменшується, а не збільшується, як відбувається зазвичай. Все спрямовано на те, щоб усунути будь-які «абсурдні» думки про неправдивість влади. Повертаючись до сьогодення, зауважу що, яскравим прикладом є те, що на росії не називають війну війною, це «спеціальна воєнна операція». Ну і, звичайно, не можна не згадати про мовне питання, яке все ще проблемне для України. Його пропагандисти активно використовують у своїй політиці: нібито вони захищають російськомовних громадян. 

  Наостанок, варто згадати головні гасла партії у романі: “Війна – це мир”, “Свобода – це рабство”, “Неуцтво – це сила”. Звучить абсурдно, але знову ж, згадаємо випадок на болотах, коли у 2019 хотіли зробити так званий «Рунет», аналог ізольованого інтернету для рф, як у Пн. Кореї. Тоді своїми словами прославилась О. Мізулина: «Заборона - це саме те, де людина вільна, тому що вона каже: це не можна, а все інше - як хочеш. Що таке право? Це і є найбільша несвобода. Я вам можу сказати, що чим більше прав у нас буде, тим менше ми вільні, тому що право, на відміну від заборони, це коли ти маєш діяти, і тільки так, як написано в законі.» Туди ж можна віднести заборону Тік-Току та ЛГБТ.

Це тільки краплинки в морі. І, якщо надалі у світі пошириться тоталітаризм, то все більше ми перетворимось у «1984».