Чому ми боїмось відповідальності?

Авторка: Олеся Заболотня

   Рано чи пізно приходить час, коли кожен має прийняти якесь самостійне рішення. Це такий собі перехід від «дитини» до «дорослого». І, якщо хтось у 17 років вже вирішує щось серйозне, то інший до 30-40 років не наважується покинути батьківське гніздечко. Перші беруть справи у свої руки, готові боротися з проблемами, аби змінити життя на краще, бо світ не буде робити щось за тебе. Другі уникають, ігнорують, адже звикли до того, що за них робили все батьки, і взагалі навіщо їм? Цей страх відповідальності, або як його ще називають, «бути дорослим», тримає багатьох людей на цьому перехідному етапі, не даючи змоги зробити перший крок до самостійності.

   Психологи називають це гіпенгіофобією (хіпенгіофобія). Людина із таким страхом займає певну позицію:

-  «Я маленька людина і не можу впливати на щось/когось»

Звичайно, що є речі, які ми не в змозі змінити, але, перше, що під силу кожному, – зробити щось для себе. Якщо, наприклад, ти боїшся, що тобіm відмовлять у роботі, шукай інші варіанти або зроби все, щоб бути обраним:

розвивайся, покажи себе у вигідному світлі.

-  «Мені нічого не подобається. Я хочу, щоб все було по-моєму». Це така типова позиція дитини, яку можна порівняти із ситуацією в магазині: мама не хоче купувати якусь іграшку – її чадо падає на підлогу і влаштовує істерику. Або коли дитятко не отримало те, що хотіло. У дорослому житті таке вже не спрацює. І ти, або маєш терпіти все, або змінювати щось, беручи на себе відповідальність.

-  «У мене нічого не вийде»

Так, життя складне, і то факт. Але якщо прости сидіти та скиглити, то, звичайно, нічого не вийде. Уявімо ситуацію: ти хочеш розпочати власний бізнес, наприклад, відкрити магазин одягу. А потім ти чуєш, що якась знайома зробила те саме, і у неї справи пішли вгору. А ти так і не наважився, бо боїшся провалу. Врешті-решт, хто не ризикує, той не п’є шампанське, тому варто лише почати, а вже потім робити якісь висновки.

    Для того, щоб розв'язувати проблему, треба для початку знайти її корінь.

   Більшість психологів скажуть, що все йде з дитинства, і це дійсно так. Типова ситуація: у школі ти отримав погану оцінку, і батьки потім сваряться: «це твоя зона відповідальності, чому не можеш зробити все нормально?». І з mцього потім виникає установка: коли зробиш щось не так, отримаєш покарання. Або, знову ж типово, коли в садочок або початкову школу треба було зробити якусь поробку: дитинка починає щось криво-косо майструвати, а потім приходить мама зі словами «це не гарно, я сама». Після цього чадо порівнює себе зі своїми однолітками й при цьому думає, що не зможе так, а от мама… І у дорослому віці, навіть якщо подібні ситуації не згадаються, вони продовжують впливати на нас на рівні нашої підсвідомості. А ми не будемо розуміти, чого так боїмось тої відповідальності.

  Як же тоді дати собі жити спокійно? Можна відвідати консультацію психолога. Психологічний стан – це також наше здоров’я, яке потребує догляду. Також фахівці дають такі поради:

-  Згадайте позитивний досвід.

   Візьміть аркуш паперу і напишіть ті речі, яких вже досягли. Наприклад, склав ЗНО на бажані бали, подався на кулінарний конкурс тощо. Хай для когось вони можуть здатися незначними, проте головне – ти це зробив.

-  Починайте з малих кроків.

   Щодня робіть маленький крок вперед: висловіть свою думку у розмові з колегами, якщо раніше цього не робили, вибачтесь за помилки, які вплинули на інших людей, тощо. Беріть на себе відповідальність поступово, і незабаром помітите , що проблеми не лякають вас так, як раніше.

   Страх – норма, але лише до того моменту, поки він не заважає жити. Так, ти можеш бути його бранцем, але якщо нічого не змінювати, можна до кінця свого життя страждати. Ми самі творці власного майбутнього, не нехтуйте цим.