Танцювальна чума до загибелі

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

  Одне з найдивніших і складних масових божевіль в історії людства, трапилося в 1518 році, в місті Страсбурзі. Близько 400 людей танцювали без зупинки на міських вулицях, внаслідок чого більшість з них померла від серцевих нападів, перевтом і фізичного виснаження. Рваний одяг, обличчя з лякаючими гримасами та криваві сліди – ось атрибути цієї «веселості». Причиною всьому стала невідома хвороба, танцювальна чума, яка охопила сотні людей, змусивши рухатися без зупинки впродовж днів, тижнів, місяців. Ці люди просто не могли не танцювати. Все почалося із жінки, відомої як фрау Троффеа (Troffea).

  Одного разу вона вийшла на вулицю  почала танцювати. Люди виходили зі своїх будинків, дивилися, дивувалися, сміялися та плескали.

  Ніхто не розумів, чому вона танцює. Жінка не зупинялася упродовж шести днів, не відпочиваючи ні вдень, ні вночі.

  Танець перервався лише коли вона знепритомніла. Але коли до Троффеа приєдналися сусіди, всім стало не до сміху – хвороба почала поширюватись на глядачів. Так, весь наступний місяць близько 400 людей безперервно танцювали без музики чи пісень, доводячи себе до виснаження або навіть до смерті. У міру залучення до танцю все нових і нових людей, стурбовані городяни, влада та лікарі почали бити на сполох. Місцеві лікарі виключили надприродні причини недуги, і оголосили, що танцювальне божевілля є хворобою, спричиненою «гарячою кров'ю».

  Представники влади вирішили, що хворі зможуть вилікуватись від хвороби, якщо дозволити їм танцювати цілодобово. Так би мовити «витанцюють» свою недугу. У місті відкрили два танцювальні зали та збудували дерев'яну сцену. Запросили музикантів, щоб ті своєю грою сприяли громадянам безперервно танцювати. Танці тривали місяцями. Але ніхто не мав бажання рухатися і не насолоджувався тим, що відбувається. Навпаки, Уоллер пише: «Сучасники були впевнені, що страждаючі не хотіли танцювати, і коли могли, просили про допомогу». Це суперечить припущенням, що вони були добровільними членами якогось культу, і події починають здаватися ще похмурішими.

  Коли стало ясно, що вжиті заходи ніяк не ведуть до поліпшення ситуації, адміністрація міста заборонила всі розваги в місті, включаючи азартні ігри, проституцію, музику та танці. Над громадянами, що танцювали, проводили різні релігійні обряди. За кілька тижнів епідемія пішла на спад.

  Більшості уражених удалося відновити контроль над своїми тілами.

  Незабаром, шалений танець припинився, залишивши по собі за різними оцінками від 300 до 600 мертвих городян, які дотанцювали до смерті. Справжні причини такого дивного явища встановити не вдалося. Сучасна гіпотеза передбачає, що танцювальна чума була викликана отруєнням психоактивними продуктами ріжків, що вражає різні злаки. Справа в тому, що алколоїди, що містяться в ріжку за хімічною структурою, близькі до речовини відомої як ЛСД.

  У середні віки були зареєстровані й інші випадки Танцювальної чуми, але події у Страсбурзі є найвідомішими, вони підтверджуються різними історичними документами, включаючи записи лікарів, місцеві хроніки та документи міської влади.