Приховування власних емоцій суспільством вважається «силою», адже таким чином ми не показуємо власну «слабкість». Але психологи і вчені скажуть наскільки це насправді шкідливо. І все ж чому ми робимо так, знаючи про негативні наслідки? Причин для цього багато, але ось основні з них:
- Емоції – прояв слабкості.
- Страх комусь нашкодити.
- Страх бути використаним, особливо якщо вже таке ставалось колись.
- Виховання батьків (наприклад у дитинстві людині не давали можливості висловити свої емоції чи навіть могли бити за це).
Нормальний психологічний стан людини так само важливий і незадовільний стан може впливати на загальний: зриви на невинних людях, близькі почнуть дивуватися, чому ви їм не довіряєте, втрата здатності підтримати діалог з іншими людьми. Також можливим наслідком скоріш за все стане проста емоційна виснаженість.
Звичайно, якщо людина почуває себе зовсім зле виходом із ситуації буде консультація психолога. Є й інші способи:
- Якщо сумно і хочеться плакати та маєте таку можливість, то краще зробити це зараз. Якщо щось дратує – побийте подушку. Якщо апатія – дайте собі трохи часу на відпочинок.
- Приймати свої емоції.
Цей пункт доповнює попередній. Не варто придушувати себе, а сказати: «Те, що мені сумно – нормально. Всі це можуть відчути й це не слабкість». Саме прийняття дозволяє нам потім проживати момент і знайти розв'язання проблеми.
-Прожити конструктивно.
Простими словами, не завдавати шкоди собі чи іншим. Наприклад злість можна направити в пробіжку, терапію чи щось ще. Зробити це «екологічно».
Головне для кожного з нас, що емоції – складова кожного з нас і дозволяти собі прожити такі моменти. Але аж ніяк не тримати в собі.
Немає коментарів:
Дописати коментар