Складно відповісти на це питання, дивлячись на те, яка сучасна молодь різноманітна. У кожного є свої проблеми, які лучинками глибоко засіли в прогалинах душі.
Тому я хочу абстрагуватися від цілого і спробувати торкнутися однієї з вічних проблем - криза 18-25 років, але в епоху інтернету. Я нещодавно натрапила на статтю, де детально розповіли про неї. Неприємно говорити, але в описі людей, що страждають від цієї кризи я знайшла себе…
Вступ був такий:
На сьогодні майже в кожному куточку світу панує цифрове життя. Воно допомагає нам побачити світ, інші культури та дізнатися безліч чого захоплюючого, цінного про космічне тіло-Землю-дім.
Наприклад, одна блогерка детально розповідає про своє життя в середньостатистичній індійській сім'ї та ролі жінки в суспільстві на платформі TikTok. Якби не її історії, я б ніколи не дізналися, яка в них їжа зазвичай на столі (тепер я точно знаю, що індійська їжа мені взагалі не до вподоби).
Інтернет дає нам колосальні можливості для розвитку, як духовного, так і матеріального. Але інформаційні сіті можуть не тільки врятувати життя швидким пошуком потребуючих знань, а й перекрити дихальні шляхи, якщо ними не вміло користуватися.
Одна з проблем невмілого користування інтернетом — невміння сортувати отриману інформацію з різних джерел.
Люди середнього достатку, переглядаючи відео успішних людей, звісно жадають такого ж успіху. Вони слухають безліч відео "З чого починати саморозвиток" і не розуміють, що питання саморозвитку індивідуальне, якщо не інтимне. Не потрібно всім людям задля розвитку вставати о шостій ранку і їсти бутерброди з авокадо. (Взагалі, я не проти їсти такі бутерброди на ранок, але згодна з написаним).
В гонитві за "саморозвитком" таким, яким нам говорять блогери ми не помічаємо того, що потребуємо насправді. І тоді, коли зовнішній шум стає нечутним ми помічаємо в своїх головах безліч негативних думок, що атакують наші досягнення. У багатьох людей виникають комплекси з приводу відсутності стабільності чи самостійності в своєму житті. Але ми забуваємо, що у Франції діти з батьками можуть жити до 30 років, дозволяючи собі насолодитися молодістю. Тож чому не брати приклад з них?
Я за собою теж помітила, що починаю комплексувати через, що не живу естетичне життя. Навіть вже дивлячись на те, що у мене немає хатнього туалету, можна зрозуміти наскільки я далека від “ідеальної картинки”. Але я послідувала пораді й не споживала всілякий контент близько двох неділь. Було складно, у мене наче ломка починалась, але я змогла. Чим довше сиділа на самоті зі своїми думками, тим приємніше мені було знаходитися в одній кімнаті з собою. І тоді я почала помічати речі, на які ніколи не звертала уваги: шпаки і їх гніздо на ганку, свіже повітря і гарні дерева, що гнуться від спілої черешні. А ще золотаві хрущі, що з’являються на на заході сонця… І тоді я зрозуміла, що лише хочу спокійного життя і байдуже чи ідеальна у нього картинка.
Часто саме пострадянські країни страждають тим, що нав'язують думки про якнайшвидше самореалізування, купівлю дому і заведення сім'ї. Це, з більшою вірогідністю, примхи суспільства, а не ваші істинні бажання. Тож дайте собі раду - від'єднається від мережі на кілька неділь, аби очистити розум від сміття і зрозуміти, що ви відчуваєте, думаєте і хочете насправді. Залишайтеся більше один на один зі своїми думками, а не порадами інших.
Немає коментарів:
Дописати коментар