Соціологічний погляд на трансформацію медіа-аудиторії та вплив соціальних мереж

Авторка: Вікторія Пятницька

 Ландшафт споживання медіа зазнав глибоких змін за останні роки, відображаючи ширші зміни у відносинах суспільства з інформацією, комунікацією та владою. З соціологічної точки зору, перетворення медіа-аудиторії з пасивних реципієнтів на активних учасників підкреслює динамічну природу сучасного суспільства, де особи та групи отримують все більше можливостей формувати та впливати на публічний дискурс.

 Традиційно споживання медіа було вулицею з одностороннім рухом, коли аудиторія пасивно поглинала контент, створений кількома потужними медіа-структурами. Однак поява соціальних медіа перевернула цю модель, дозволивши мільярдам людей не лише споживати, але й створювати та поширювати контент. Цей зсув відображає ширшу суспільну тенденцію до більшої індивідуальної волі та участі в суспільному житті. Соціологічно це можна розглядати як частину поточної демократизації інформації, коли традиційним охоронцям знань і культури, таким як газети, телевізійні мережі та видавці, кидають виклик нові, більш децентралізовані форми ЗМІ.

П'єр Бурдьє

 Платформи соціальних медіа, де користувачі взаємодіють за допомогою лайків, поширень і коментарів, стали аренами для участі громадськості та дискурсу. Ці взаємодії роблять більше, ніж просто покращують видимість; вони створюють нову форму соціальної валюти, яка вимірює популярність і вплив у цифрову епоху. Це явище узгоджується з концепцією «соціального капіталу» П’єра Бурдьє, де накопичення соціальних активів, таких як підписники, лайки чи ретвіти, перетворюється на реальний вплив і силу.

  Розгляд впливу сучасних засобів масової інформації через історичну призму пропонує захоплюючий соціологічний експеримент. Якби технології, які ми маємо сьогодні, існували кілька століть тому, наше розуміння історії було б суттєво іншим. Наприклад, якби Олександр Македонський мав подкаст, ми мали б доступ до його особистих роздумів, стратегій і досвіду в режимі реального часу, пропонуючи нам набагато багатше та детальніше розуміння його епохи. Це докорінно змінило б спосіб запису та інтерпретації історії, перемістивши її з виняткової сфери еліти істориків до більш демократичного процесу, де почуто багато голосів і точок зору.

  Журналістика, яка колись була виключною сферою кваліфікованих професіоналів, також зазнає значних змін. Зростання громадянської журналістики, якому сприяють блоги, подкасти та відеоблоги, трохи розмило межі між професійною та аматорською репортерською діяльністю. Хоча така демократизація медіа дозволяє ширше висловлюватись і бачить більше, вона також викликає занепокоєння щодо недотримання професійних стандартів і поширення дезінформації.

Макс Вебер

 З соціологічної точки зору цей зсув можна проаналізувати через призму концепції раціоналізації Макса Вебера. Оскільки традиційні форми журналістики дедалі більше замінюються більш неформальними, децентралізованими платформами, професіоналізація та стандартизація виробництва новин — відмінна риса сучасності — постає під сумнівом. Це створює суперечність між прагненням до доступного, різноманітного контенту та потребою в точності, надійності та підзвітності в публічному дискурсі.

Мішель Фуко

 Соціальні медіа змінили не лише те, як ми споживаємо та створюємо контент, але й те, як розподіляється влада в суспільстві. Лайки, поширення та коментарі стали новими маркерами соціального впливу, змінюючи динаміку влади в епоху цифрових технологій. Цю зміну можна зрозуміти за допомогою теорії влади Мішеля Фуко, яка припускає, що влада — це не просто те, що належить кільком людям, а розпорошена по всьому суспільству, проявляючись у різних формах і практиках.

  У контексті соціальних медіа влада здійснюється не лише тими, хто створює контент, а й тими, хто залучається до нього, формуючи його видимість і охоплення. Ця нова форма участі кидає виклик традиційним ієрархіям, дозволяючи окремим особам і групам впливати на громадську думку та дискурс способами, які раніше були неможливими.

  Розвиток соціальних медіа та трансформація медіа-аудиторії мають глибокі наслідки для демократії. З одного боку, ці події мають потенціал для посилення демократичної участі, надаючи більшій кількості людей голос у публічному дискурсі. З іншого боку, вони також створюють значні проблеми, такі як поширення дезінформації, посилення популістських і екстремістських поглядів, а також фрагментація публічного дискурсу на ехокамери.

Юрген Габермас

  Напругу між цими двома тенденціями можна зрозуміти через концепцію публічної сфери Юргена Габермаса, яку він визначає як простір, де люди збираються разом для обговорення та формування громадської думки. У епоху цифрових технологій публічна сфера вийшла за межі фізичних просторів у віртуальний світ, створюючи нові можливості для участі, а також нові проблеми для підтримки узгодженого та поінформованого публічного дискурсу.

 Підсумовуючи, трансформація медіа-аудиторії та розвиток соціальних медіа кардинально змінили медіа-ландшафт, створивши нові можливості для участі та впливу, водночас створивши значні проблеми. З соціологічної точки зору ці зміни відображають ширші зміни в динаміці влади суспільства, способах спілкування та структурах влади. Коли ми орієнтуємось у складнощі цифрової ери, важливо критично досліджувати ці події та розглядати їхні наслідки для майбутнього демократії, публічного дискурсу та соціальної єдності.

Використана література:

1. Bourdieu, Pierre. “Distinction: A Social Critique of the Judgement of Taste.” Harvard University Press, 1984.

2. Castells, Manuel. “The Rise of the Network Society.” Blackwell Publishers, 1996.

3. Foucault, Michel. “Discipline and Punish: The Birth of the Prison.” Vintage Books, 1977.

4. Habermas, Jürgen. “The Structural Transformation of the Public Sphere: An Inquiry into a Category of Bourgeois Society.” MIT Press, 1991.

5. Weber, Max. “Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology.” University of California Press, 1978.