Демократичний процес – це система певних процедур і механізмів реалізації політичної влади в демократичних країнах, з метою забезпечення участі громадян у прийнятті політичних рішень, заради справедливості та рівності в суспільстві, наприклад: вибори, право брати участь у цих виборах. Окрім тих моментів, які хвилюють громадян, є й інші важливі частини демократичного процесу, наприклад, дотримання законів не лише громадянами, а й владою. Ну і один із найважливіших аспектів, про який піде мова в даній статті, це свобода слова та ЗМІ, вони дають громадянам об’єктивну інформацію про те, що відбувається в країні, тому громадяни можуть навіть критикувати владу.
Спираючись на книгу Брауна Макнейра, я хочу відразу сказати, що ЗМІ та політична комунікація дійсно взаємодіють одне з одним у демократичному суспільстві.
- Медіа як посередник
ЗМІ в демократичному процесі відіграють роль посередника між громадянами та політиками. Припустимо, є якийсь політичний процес, і в ньому необхідна участь громадян. Для того, щоб громадяни могли брати участь і робити свідомий вибір у політичному процесі, вони повинні мати доступ до інформації, яку надають ЗМІ. Інакше без інформації демократія навряд чи буде добре функціонувати.
Прикладом є президентські вибори в США 2020 року, тут важливі ЗМІ, які надають інформацію про кандидатів, передвиборчі програми, дебати.
- Інформаційна функція
Суть цієї функції полягає в тому, що якщо її немає, то громадяни не матимуть можливості ознайомитися з повним пакетом інформації, неможливо буде критично проаналізувати будь-яку подію, не тільки щодо виборів, це сфера набагато ширша ніж здається.
Наприклад, той же covid 19, здавалося б, нічого спільного з вірусом і політикою немає, але ні, все таки є дещо, що їх обʼєднує. Тому що ЗМІ висвітлювали політичні рішення щодо вірусу, обмеження, які приймала влада. І, звісно, була негативна сторона ЗМІ, тому що була велика кількість джерел, інформація була різна, що створювало феномен дезінформації, загалом, як це і сталося.
- Форум для дебатів
Пояснення: ЗМІ = майданчик для публічних дискусій. Справа в тому, що в демократичному процесі громадяни можуть обмінюватися думками, висловлювати критику, що створює спілкування між людьми, і завдяки цьому формується громадська думка щодо того чи іншого політичного процесу.
Приклад: конференція ООН зі зміни клімату, під час цієї конференції політики, активісти, науковці обговорювали проблему та заходи вирішення цієї проблеми, що створило комунікацію між усіма учасниками, а також дало людям можливість бачити і знати про все, що відбувається, стосовно цієї теми, а також дало змогу сформувати свої думки на основі інформації, якою поділилися всі учасники конференції.
- Вплив політичної комунікації
Я думаю, що кожен із нас помічав, що медіа є дуже потужним інструментом просування політичних ідей. Тобто це важливий стратегічний елемент щодо політичної комунікації в демократичному суспільстві.
Згадаймо 2016 рік, передвиборчу кампанію Дональда Трампа. Кампанія використовувала дуже потужні маркетингові та рекламні інструменти, оскільки вони залучали соціальні мережі, такі як Facebook, Twitter. Використовувався маркетинг, фактично комунікація була спрямована на певну групу людей.
- Ризики та виклики
Це недолік ЗМІ, на мою думку, велика концентрація ЗМІ, політична пропаганда, маніпуляції інформацією можуть негативно вплинути на демократичний процес. Кожен із цих моментів може підірвати демократичний процес, створюючи спотворену картину реальності.
Якщо я не помиляюся, референдум щодо виходу Великої Британії з ЄС у 2016 році показав маніпуляцію інформацією, тому що були фейкові новини та спотворення фактів, маніпуляції в соціальних мережах, це породило недовіру до традиційних медіа з боку суспільства.
Підсумовуючи, скажу, що ЗМІ відіграють дуже важливу роль у демократичному процесі, надаючи нам інформацію, платформу для дискусій, але необхідно пам’ятати, що дезінформація, маніпуляції з боку ЗМІ можуть підірвати довіру громадян. Тому не створюйте фейкових новин, не намагайтеся маніпулювати (може трішки, в міру), будьте чесними хоча б на 70% і прагніть до конструктивного діалогу на 100% і ваше життя стане набагато кращим. Дякую за увагу!
Література:
McNair, B. (2017). An introduction to political communication (6th ed.). Routledge.
Graber, D. A., & Dunaway, J. (2017). Mass media and American politics (10th ed.). CQ Press.
Norris, P. (2000). A virtuous circle: Political communications in postindustrial societies. Cambridge University Press.
Hallin, D. C., & Mancini, P. (2004). Comparing media systems: Three models of media and politics. Cambridge University Press.
Немає коментарів:
Дописати коментар