Перфекціонізм не завжди ідеально

Авторка: 

Оксана Морощук

   “Бути першим” замість “бути собою” для перфекціоніста неможлива реальність. Саме фраза “міг зробити краще” стає фундаментом протиріч. Це той випадок, коли неважливий шлях успіху, а важливий лише кінцевий результат. Це коли ти не маєш права на дрібну помилку, бо все має бути досконало. Тож, чи існує досконалість, ідеал, чи це просто жорстока дисципліна? 

   З точки психолої є три типи перфекціонізму:

   Самокритичний — характеризується високими вимогами до себе, надмірною самокритикою, сумнівами у власних діях. Ти сам для себе стаєш критиком.

   Соціально нав’язаний — тиск іде від оточення: батьків, друзів, суспільства.

   Адаптивний — ви підходите до своєї роботи з оптимізмом, задоволенням і здоровим бажанням вдосконалюватися.

  Перфекціонізм як дофамінова пастка. Успіх дає короткий сплеск дофаміну, але мозок швидко адаптується і потребує більшого. Перфекціоністи критикують себе не тому, що недостатньо хороші, а тому, що їхній мозок навчений бачити лише прогалини. 

   Епідемія перфекціонізму на початку 2000-х. Перфекціонізм, який колись був рисою геніїв, перетворився на масове явище. Ще у 1980-х був на рівні "здорового прагнення", а зараз — "стрес”. Чинниками стало: виховання, коли любов батьків була за умови хорошої поведінки дитини; освіта, коли ЗНО чи екзамен вирішував, яка ти людина; поява соціальних мереж, коли порівняння стало рушійною силою. 

   Перфекціонізм — це не  завжди прагнення до кращого. Перфекціонізм — це іноді страх, який маскується під амбіції. Можливо, твоя недосконалість, для іншого вершина ідеальності. 

   Страх делегування ("ніхто не зробить це так добре, як я"). Перфекціоніст прирівнює можливі помилки свого оточення до власного провалу, тому усе бере на себе. Людина перевантажує себе, мотивуючи, що це заради загального прогресу і, врешті-решт, отримує вигорання та параліч досконалості.

   Параліч досконалості (або параліч перфекціоніста) - психологічний феномен, який виникає через відчуття втоми: людина відчуває виснаження через розумове напруження. Цей стан є пасткою для виконання завдань, він призводить до неефективності та уникання роботи. 

  Що об'єднує перфекціонізм і педантизм? Перфекціоніст — це людина ідеалу, яка воює з собою. Педант — це людина порядку, яка воює з безладом. Ці слова, як і суміжні між собою, так і розбіжні. Головна різниця — це фокус одного на процесі, іншого на результаті. Спільна риса — це прагнення уникання помилок, що супроводжується підвищеною тривожністю.

   Перевага здорового перфекціонізму, коли він мотивує, а не паралізує. Дозвольте собі бути кращим, а не ідеальним. Кожен провал буде лише уроком та ростом для бажаного. 

   “Або ідеально — або ніяк”  стане “Сьогодні краще, ніж учора”. 

 Багатовимірна шкала перфекціонізму (MPS) https://www.bravery.academy/test-perfectionism