Гоменюк
Здавалося б, чому? Уважний читач вже помітив причину: розбіжності в системах транслітерації. Українці, що не взаємодіють з японською мовою щодня, звикли називати гору Фудзі, машини – Мітсубісі, місто – Хіросіма, смаколики з рисового тіста – моті, мочі ж все ще викликає або бажання перепитати, чи правильно вони почули, або ж легкий смішок. При тому, що з вимовою самих носіїв японської мови така адаптація має небагато спільного.
В чому ж причина? Імперські амбіції Росії залишили свій слід навіть на цьому аспекті української мови. Довгий час українці послуговувалися, ба навіть продовжують послуговуватись, системою транслітерації Євгенія Поліванова – уродженця Смоленська, радянського лінгвіста та сходознавця. У 1917 він розробив власну систему транслітерації японської мови на російську – поліванівку, – з урахуванням фонетичних обмежень російської мови. На її формування особливо вплинула неможливість поєднань звуків джі, чі та ші, в яких “і” фонетично не перетворилася би на “и”. У 1930 її було переглянуто та потім вживано як основну систему в усіх радянських академічних виданнях. Через те, що систему було розроблено саме для потреб російської мови, багато звуків японської було видозмінено та навіть викривлено: し (/shi/) перетворилося на /сі/, ち (/chi/) – на /ті/, じ (/ji/) – на /дзі/. Така вимова не характерна для літературної японської мови. Попри те, що ця система не підходила більшості мов республік, вона використовувалась та насаджувалась на території всього Радянського Союзу. В багатьох колишніх республіках, зокрема в Україні, вона використовувалась навіть після його розпаду.
Проте, якщо згідно з цією системою /ші/ вимовляється як /сі/, чому ми кажемо суші? Наразі в Україні все ще ведуться дискусії щодо єдиної правильної системи транслітерації, тож немає єдиної сталої, і мовці, за старою пам’яттю, змішують ці різні українські системи з поліванівкою, часто керуючись принципом “що звучить більш знайомо”. Також /ші/ банально звучить природніше для українців, особливо коли мовці на власні вуха чули, що японською суші вимовляється через /ші/.
Які ж ми маємо альтернативи? Якщо ми маємо суші, то, природно, можемо мати й Хірошіму, й мочі, й Міцубіші, й Фуджі. І згідно з деякими сучасними системами транслітерації саме таке написання буде правильним.
Познайомимося з ними ближче. Однією з найбільш впливових українських систем транслітерації була створена на основі поліванівки система Іван Бондаренка (1999), вона пізніше стала основою розробки інших систем. За останні 20 років також було запропоновано 4 системи транслітерації японської мови українською:
Система Накадзави Хідехіко – 2009-ий рік;
Система Володимира Рубеля – 2009-ий рік;
Система Ґоджюон – 2011–2014-і роки;
Система Коваленка – 2012-ий рік.
Система Рубеля складена на основі порівняння систем Поліванова та Гепберна і використовується у публікаціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту сходознавства НАНУ та японознавчій літературі. Вона також передає звуки し (/shi/) та ち (/chi/) як /ші/ та /чі/, проте じ (/ji/) передає як /джі/.
Система Ґоджюон створена на основі системи Бондаренка, була її “вдосконаленням”, оскільки відійшла від зразка системи Поліванова у транслітерації шиплячих. Після врахування критичних досліджень колег-науковців Івахненка та Шпігунова у 2008-му та Комарницької, Комісарова і Коваленка у 2012-му система Ґоджюон набула свого сучасного вигляду. Звуки し (/shi/), ち (/chi/) та じ (/ji/) вона передає як /ші/, /чі/ та /джі/ відповідно.
 |
| Система Коваленка |
 |
| Система Бондаренка |
Імперські руки Росії залишили свій слід навіть на тому, як українська мова взаємодіє з іншими, і наш обов’язок як українців – позбутися цього впливу. І один із маленьких кроків до цього – обрати ту систему транслітерації, що створена для потреб саме української мови. Тож, наступного разу, коли ви обиратимете собі смаколик у магазині, подумайте, чи хочете ви моті, чи мочі.
Джерела:
https://porokhivnytsya.com.ua/2024/10/10/ukrainska-yaponska-movy/
Немає коментарів:
Дописати коментар