Юлія Гоменюк
Сергій вперше приїхав на майдан Незалежності у грудні 2013 після новин про побиття студентів, після цього часто відвідував його між робочими вахтами. Сергій також входив до 35-ї сотні Самооборони Майдану "Волинська Січ" та мав псевдо "Друг Байда". Востаннє Сергій приїхав на Майдан 20 лютого. О 8 ранку того дня він зателефонував рідним та повідомив, що в нього все гаразд. В той же день, Сергій пережив розрив гранати поруч з ним та його побратимом. Близько 9 ранку юнак отримав вогнепальне поранення на вулиці Інститутській: куля пройшла між ребрами та пошкодила внутрішні органи. Поранення стало фатальним. Сергій загинув у віці 23 роки.
Сергій народився 21 серпня 1990 року у місті Нововолинськ Волинської області в сім’ї Марії та Романа Байдовських та мав старших сестру і брата. Згодом родина переїхала до села Менчичі Іваничівського району Волинської області до родини дядька Онуфрія. Після закінчення Соснинської загальноосвітньої школи у 2007 юнак вступив до Луцького інституту розвитку людини Університету "Україна" на спеціальність "Програмне забезпечення автоматизованих систем", після закінчення якого у 2012 почав працювати на магістральному нафтопроводі "Дружба" в Дрогобичі.
Сергій з раннього віку вирізнявся цікавістю до громадянської активності та історії України. Ще у школі юнак проводив заходи на підтримку Помаранчевої революції. За років навчання в інституті цікавився історією козацтва та був членом Українського реєстрового козацтва, мав звання рядового. Одним з останнім дописів у соціальних мережах Сергія перед останньою поїздкою на Майдан була цитата Левка Лук’яненка: “Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе”
Указом Президента України, 21 листопада 2014 Сергію Байдовському було посмертно присвоєно звання “Героя України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” за “за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності”. 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет посмертно нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України”.
В останню дорогу його проводжали мешканці Луцька та рідного Нововолинська. Чин відспівування відбувся у Верхньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька. Після чого траурною ходою Героя провели містом, співаючи Гімн України та скандуючи: “Слава Україні!” – “Героям слава!”, “Слава нації!” – “Смерть ворогам!”, “Сергій – Герой України!” та “Слава батькам!”.
Зараз ім’я та портрет Сергія Байдовського є викарбуваним на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 14 травня 2014 року на фасаді приміщення філії ”Магістральні нафтопроводи ”Дружба” ПАТ ”Укртранснафта” у Дрогобичі – колишньому місці роботи Героя – було встановлено меморіальну дошку на його честь. Таку само дошку було відкрито 16 травня на фасаді приміщення львівської філії ”Магістральні нафтопроводи ”Дружба” ПАТ ”Укртранснафта” та 1 лютого 2015 року на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 6 (колишня № 12) в місті Нововолинськ, де навчався герой.


.JPG.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар