Забезпечення розвитку оборонно-промислового комплексу та ВПК України

Прискорений технологічний розвиток оборонно-промислового комплексу (ОПК) є необхідною умовою вирішення довгострокових задач, що стоять перед Україною області оборони і безпеки.

Кінцева мета технологічного розвитку оборонно-промислового комплексу  - забезпечення оснащення Збройних Сил та інших силових структур новими зразками, типами та видами озброєння, військової та спеціальної техніки (ВСВТ) в необхідних кількостях в задані терміни.

Орієнтація на розвиток ОПК як багатопрофільного, високотехнологічного, диверсифікованого, економічно стійкого, конкурентоспроможного на внутрішньому і зовнішньому ринках військової та цивільної продукції промислового сектора економіки України створює передумови для маневру коштами на ключових напрямках науково-технічного розвитку,.

  В області оборони і безпеки цільове призначення ОПК як виробничого сектора - гарантовано забезпечувати оснащення Збройних Сил, інших військ, військових формувань і органів України сучасними зразками ВВСТ в необхідному обсязі.

Задачі ОПК в цивільній сфері визначаються, з одного боку, стратегічними викликами майбутнього десятиліття в сфері соціально-економічного та технологічного розвитку, в тому числі посиленням глобальної конкуренції, що охоплює ринки товарів, капіталів, технологій, робочої сили, що висуває нові вимоги до конкурентоспроможності, здатності до інноваційного оновлення та залученню інвестицій; підтриманням все більшою мірою конкурентних позицій у світовій економіці за рахунок якості професійних кадрів, що вимагає для забезпечення сталого розвитку росту продуктивності праці, модернізації і прискореного розвиток галузей, що визначають якість людського капіталу, перетворення середнього класу в домінуючу силу. З іншого боку - життєво-важливими інтересами України, в тому числі необхідністю формування науково-технологічного комплексу забезпечує глобальну спеціалізацію України на високотехнологічних ринках по ряду пріоритетних напрямів; структурної диверсифікації економіки на основі підвищення конкурентоспроможності переробної промисловості; підвищення ефективності використання первинних ресурсів (праці, енергоносіїв, матеріалів); підвищення якості життя населення.

Таким чином, при виборі пріоритетних напрямів розвитку ОПК до уваги повинні бути прийняті наступні чинники:

задачі забезпечення життєво важливих інтересів України у військовій сфері:

забезпечення обороноздатності в існуючій і прогнозованій системі загроз;

пошук шляхів вирішення енергетичної проблеми, враховуючи природно-кліматичні умови України;

створення швидкісного надійного дешевого транспорту, виходячи з географічних особливостей і територіальних масштабів країни;

вдосконалення засобів зв'язку і технологій телекомунікацій як необхідної умови розвитку сучасного високотехнологічного виробництва і забезпечення якості життя населення;

підтримання екологічної чистоти середовища життєдіяльності та ін .;
 
наявний в секторах науково-технічний заділ, інтелектуальний потенціал і досвід виробничого персоналу, досягнутий технологічний рівень розробок і виробленої продукції підтверджений реальною присутністю на світовому ринку наукомісткої продукції.

прогнозована на початок наступного десятиліття років зміна покоління ряду класів озброєнь, наприклад, літаків тактичної авіації, бронетанкової техніки, планований широкий вихід на ринок нових видів військової техніки, таких як зразки фронтового озброєння на нових фізичних принципах, бойові безпілотні авіаційні комплекси і т.п.
 
Розвиток ОПК може бути досягнутий за умови прийняття державою комплексу невідкладних заходів, в першу чергу - фінансових по підтримці науково-технологічного і виробничого потенціалу українського ОПК, а також розширення взаємовигідного науково-технологічного співробітництва у військово-технічній галузі з провідними західними державами.

Мають провестися 1-2 технологічні модернізації ВВСТ, в результаті яких на озброєнні стоятимуть ВВСТ 5-го і можливо 6-го поколінь, які реалізують сучасні концепції:

інтегрованих систем розвідки, зв'язку, управління, навігаційно-часового забезпечення;

інтегрованих систем засобів для парирування загроз на суші, в світовому океані, в повітряному і космічному просторі, універсалізації, інформатизації, інтелектуалізації засобів;

малогабаритних і надмалих засобів, насамперед у сфері розвідки, зв'язку, управління (робототехніка, в тому числі мікророботи);

інформаційно-керуючих, що моделюють, логістичних систем, систем навчання та тренажу.

За результатами аналізу позицій України на світовому ринку наукомісткої продукції та послуг, в числі пріоритетних галузей ОПК можуть розглядатися: авіабудування, ракетно-космічна промисловість, промисловість озброєнь і суднобудування.

Основними індикаторами успішної реалізації оптимального варіанта технологічного розвитку оборонно-промислового комплексу промисловості є:

Створення Державної програми озброєнь;

Збільшення частки України на світовому ринку військової авіації (фронтовий, навчально-бойових літаків і безпілотних літальних апаратів);

Збільшення частки України у виробництвы військово-транспортноъ авіаційної техніки;

Забезпечення частки України світового ринку військових кораблів і військово-морської техніки;
 

Розвиток сухопутних озброєнь, включаючи системи ППО і радіоелектронні комплекси різного призначення; Варіант технологічного розвитку ОПКХ, що арактеризується даними індикаторами  видається оптимальним, найбільшою мірою відповідним національним пріоритетам науково-технологічного розвитку та довгостроковим завданням в галузі забезпечення оборони і безпеки.

Реалізація даного варіанту технологічного розвитку сектора визначально залежить від подолання таких його системних проблем, як:

Невідповідність розміру і структури ОПК, а також рівня технологічного розвитку пвдприємств, що входять до нього завданням, які стоять перед ним;

Суттєвого відставання від світових лідерів з розвитку технологій в більшості областей, критично важливих для розробки і виробництва перспективних ВСВТ;

В числі домінуючих технологічних напрямів можна назвати:

Нові матеріали. В найближчі роки 90 відсотків матеріалів мають бути замінені принципово новими. Прогрес у створенні композиційних матеріалів, кераміки, матеріалів для мікроелектроніки та ін.

Гіперзвукові технології.

Технології управління фізичними полями у всіх діапазонах довжин хвиль.

Технології спрямованої енергії.

Технології інформаційно-технічної, інформаційно-психологічної і психофізичної дії.

Нанотехнології, наноматеріали, наносистемноа техніка.

Інформаційні, телекомунікаційні технології, технології імітації та моделювання, дистанційного навчання.

Одержувані науково-технічні результати і створювані технології також будуть використані для вирішення задач технологічного розвитку ОПК.

Загальною умовою реалізації сприятливого варіанта технологічного розвитку ОПК є переведення української економіки на інноваційний шлях розвитку та вирішення інших завдань. Зокрема, необхідною умовою є проведення державою глибокої реструктуризації оборонно-промислового комплексу, забезпечення високих темпів розвитку вітчизняної науки і освіти, суміжних галузей.

Досягнення кінцевих цілей технологічного розвитку ОПК і подолання існуючих в цій галузі системних проблем передбачають вирішення таких основних завдань:

створення інтегрованих структур, створення центрів компетенції за основними напрямками науково-технологічного розвитку ОПК, в тому числі на базі територіально-виробничих кластерів;

створення високоефективної системи корпоративного управління інтегрованими структурами в ОПК і суміжних областях;

оптимізація виробничих потужностей ОПК, в тому числі скорочення зайвих потужностей, дублюючих один одного однотипних виробництв;

визначення основних напрямів технологічної модернізації та розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу інтегрованих структур ОПК, розробка відповідних довгострокових корпоративних стратегій та розгортання робіт з їх реалізації;

комплексна модернізація, реконструкція та технічне переозброєння підприємств ОПК;

підтримка, в разі необхідності, імпорту новітнього виробничого обладнання, необхідного для виробництва конкурентоспроможної продукції військового та цивільного призначення;

забезпечення рівня завантаження підприємств ОПК, що забезпечує достатню рентабельність виробництва;

вжиття заходів щодо підвищення якості та зниження собівартості продукції, що випускається;

забезпечення сектора інвестиціями, необхідні для здійснення технологічної модернізації та освоєння всього життєвого циклу виробництва перспективних зразків ВСВТ, а також конкурентоспроможної наукомісткої і високотехнологічної продукції цивільного призначення;

розробка, подальший розвиток і освоєння найважливіших технологій для забезпечення створення конкурентоспроможної продукції військового та цивільного призначення;

забезпечення доступу до відсутніх в Україні критичних технологій, необхідних для створення конкурентоспроможної на світовому ринку продукції військового та цивільного призначення.

проведення гнучкої політики міжнародного співробітництва, що поєднує закупівлі комплектуючих і технологій у світових лідерів виробництва відповідних систем і агрегатів, участь в технологічних ланцюжках зарубіжних виробників, входження в стратегічні альянси і спільні проекти з країнами, що створюють національну оборонну промисловість;

створення базових умов для ліквідації скорочення залежності України від зарубіжних виробників в області технологій, необхідних для створення перспективних зразків ВСВТ; 

розробка перспективних проектів основних типів ВСВТ і нових конкурентоспроможних видів продукції цивільного призначення;

проведення комплексу заходів з підготовки до освоєння виробництва перспективних зразків ВСВТ і нових видів продукції цивільного призначення;

законодавче та нормативно-правове забезпечення розвитку ОПК;

створення заново системи підготовки та перепідготовки кадрів для ОПК і суміжних виробництв.

Для досягнення кінцевої мети технологічного розвитку ОПК, пов'язаної із збереженням за Україною статусу одного зі світових лідерів в галузі військово-технічного співробітництва необхідно додаткове рішення наступних завдань:

забезпечення конкурентоспроможності по відношенню до продукції іноземних виробників в обраних для освоєння нішах світового ринку ВСВТ;

встановлення та забезпечення досягнення цільових орієнтирів продажів у відповідних сегментах світового ринку ВСВТ;


В цілому, технологічний розвиток оборонно-промислового комплексу здійснюється на основі реалізації проектного підходу при абсолютно домінуючої ролі держави. З урахуванням існуючих стартових умов і тенденцій, а також відбуваються в даний час в ОПК і суміжних областях процесів, це дозволяє оцінити ймовірність реалізації оптимального варіанта технологічного розвитку даного сектора української економіки як досить високу , але пов'язану з великим числом ризиків і невизначеностей різного роду.

Підготував Олександр Майстренко

Необхідність створення виробництва робототехніки в Україні.

     У 1962 році в США були створені перші два промислові робота: робот "Юнімейт" і "Версатран". Вони були призначені для заміни небезпечних для людини робіт в ливарному виробництві та в хімічній промисловості. З цього почалася роботизация всіх галузей промисловості США і в усьому світі. У 1969 році в ЦНДТІ Міноборонпрому приступили до розробки першого в СРСР промислового робота "Універсал-50 і в 1971 році, через два роки після цього, перші радянські роботи, створені в технологічних інститутах МОП і МАП були продемонстровані на виставці в Сетуні, в результаті чого почалася активна роботизація галузей промисловості СРСР. 

     Однією з причин цього було прагнення підвищити продуктивність праці, для чого треба було вводити на заводах роботу в дві і три зміни. Тому там, де робітників не вистачало, промислові роботи успішно використовувалися. 

     У загальній складності в Радянському Союзі було випущено більше 100 тис. одиниць промислової робототехніки. Вони замінили більше одного мільйона робочих. Найдивовижніше, що ці 100 тисяч роботів зникли з 1992 по 1994 роки повністю. Виникає питання: чи треба тепер відновлювати промислову робототехніку? Безумовно, треба. 

     Демографічна ситуація в Україні і ряд інших причин через декілька років призведе до непоправного зниження притоку робітників в промисловість. Цю нестачу з успіхом може компенсувати не некваліфіковані іноземні працівники, а промислова робототехніка. Окрім того, застосування роботів замість людини збільшить вільний час працівників для бльш творчої праці.

     Сьогодні широкому впровадженню в нашій промисловості розроблених іноземних роботів перешкоджає їх велика вартість порівняно із заробітною платою замінних робітників. Висока вартість, а також недостатня гнучкість пристосування промислових роботів, що серійно випускаються  до конкретних умов споживачів є гальмом розширення роботизації виробництва і в розвинених промислових країнах, де майже всі промислові роботи використовуються лише великими компаніями у великосерійному виробництві. Водночас досвід розробки, виробництва та експлуатації роботів показав, що найбільш доцільне застосування промислових роботів на виробництві серійної і дрібносерійної продукції як з вузькою, так і з широкою і мінливою ​​номенклатурою. Це дозволило б значно розширити використання роботів на дрібних і середніх підприємствах, тобто багаторазово збільшити число продаваних роботів. 

     Робототехніка, як один із засобів автоматизації та заміни ручної праці, розвивалася за принципом приналежності роботів тому чи виду технологічного процесу або виробництва, які накладали на конструкцію роботів свої технологічні вимоги. Промислові роботи, з одного боку, повинні були бути в своїй технологічній основі максимально універсальними для великого об'єму і наменклатури виробів, що випускаються, а з іншого боку, мінімально надавали б негативний вплив на собівартість своєї продукції протягом всього циклу її випуску.

Ринкова економіка, закони конкуренції привели до того, що в світі було розроблено понад 270 моделей промислових роботів. Кожна нова технологія, кожна нова область застосування вабила розробку нової конструкції робота, або модернізацію існуючої конструкції. Скупчення на підприємстві роботів різних моделей тягне за собою збільшення сервісних служб і зростання фінансових витрат, що збільшує собівартість продукції, що випускається і знижує прибуток. Ця проблема повинна бути вирішена на шляху максимальної модулізаціі конструкцій промислових роботів таким чином, щоб все розмаїття типорозмірів роботів могло бути побудовано з ряду однотипних модулів з ​​обмеженою номенклатурою розмірів. 

     Як показує досвід високорозвинених в технічному відношенні країн, наприклад досвід США, для розвитку продуктивних сил необхідний безперервний і конкурентноздатний ріст обробної промисловості та машинобудування. В умовах ринкової економіки це означає, що необхідно вирішити три головні проблеми конкурентоспроможності вітчизняних виробів: 

        ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - ЧАС СТВОРЕННЯ ПРОДУКЦІЇ - ЦІНА ПРОДУКЦІЇ. 

     Вирішення цих проблем лежить на шляху створення промислових роботів з більш низькою їх вартістю В свою чергу, - створення таких роботів забезпечує вихід українських розробок на світовий ринок. 

     Обгрунтуванням цих тверджень є наступне :. 

      Роботи забезпечують якість виготовлення виробів машинобудування 

    Промислова робототехніка, замінюючи ручну працю, забезпечує суворе виконання технології виробництва, яка визначає як тимчасові параметри операцій, так і параметри точності рухів і їх зусиль. Це гарантує стабільну якість продукції, яке легко контролювати автоматичними засобами, часом - безпосередньо в момент виготовлення деталей. Саме ці обставини породили рекламний лозунг ряду автомобільних фірм: 

"Спроектовано комп'ютером, виготовлено роботом!" 

  Водночас, однією з причин зниження якості виробів в звичайному, не роботизованому виробництві є присутність людини в контурі виробництва (з його можливою втомою, малим обсягом уваги, суб'єктивністю оцінок ситуації, малою швидкістю реакції або навіть - халатністю). Помилки людей володіють двома незаперечними властивостями: 

їх неможливо виключити, і, в силу неформалізованого багатства людських помилок, їх зможуть виявити і виправити тільки інші люди і тільки - в рамках жорсткої формальної дисципліни нагляду і прийомки. 

     Саме тому для зменшення негативних наслідків людських помилок в промислових галузях застосовуються спеціальні служби та процедури управління якістю (поопераційний контроль, цехові служби відстеження причин браку, відділи технічного контролю та ін.), що помітно здорожує виробництво продукції. 

     Отже, - виріб, що виходить з роботизованої промисловості, є завідомо якісним виробом. І. при цьому, продуктивність праці в такий промисловості вище (робот в складі автоматизованого виробництва може рівномірно працювати в перебігу трьох змін і, образно кажучи, - щопонеділка у нього голова не болить).

2. Роботизированное виробництво скорочує час створення нової продукції. 

     В умовах ринкової економіки в конкурентній боротьбі перемагає той, хто швидше перебудовує виробництво для задоволення попиту ринку. Робот за своєю природою є легко перепрограмовуваним елементом виробництва. Саме ця обставина призвела до розвитку роботизації в автомобільній промисловості, де в серійному виробництві щорічно потрібна зміна моделей, що випускаються, а в замовному - буквально поштучна їх зміна. Разом з тим, в даний час найбільш доцільне застосування промислових роботів на виробництві серійної і дрібносерійної продукції як з вузькою, так і з широкою, але швидко мінливою ​​номенклатурою. 

     Досвід зарубіжної і вітчизняної промисловості показує, що тільки роботизовані виробництва здатні забезпечити технологічну підготовку і перехід на випуск нового виробу за місяці, а не за роки. У їх складі використовуються розвинені програмні засоби технологічної підготовки і перебудови виробництва, пов'язані в єдину систему систем автоматизованого виробництва роботів конструкторських бюро з автоматизованими складами інструментів і комплектуючих поряд з роботизованими транспортними системами цеху і заводу. 

3. Ключова проблема рентабельності виробництва - більш низька вартість робототехніки. 

  Продуктивність праці в роботизованій промисловості вище, ніж у промисловості, заснованій на застосуванні ручної праці. При цьому полегшується і здешевлюється контроль і управління якістю продукції. Відомий і характер правильної організації роботизованої праці, - коли робот не замінює робітника, а допомагає йому. При використанні робота робітник виробляє багато більше, заробляє трохи більше й втомлюється менше, ніж за відсутності робота. В цих умовах зацікавленість робітника в роботах забезпечує їх правильну експлуатацію. 

     Ці обставини працюють на зниження вартості виробництва, і ними окупається і виправдовується ціна роботогодини.

     Разом з тим платою за якість продукції і динаміку перебудови виробництва є подорожчання основних фондів за рахунок вартості засобів автоматизації. Вартість робота при цьому є їх помітною частиною. 

   В даний час при налагодженому виробництві роботів можна вже за 1-1,5 року зібрати з готових комплектуючих систему управління і постачити її системним і базовим програмним забезпеченням, але - тільки за умови, що вже є готовий робот - для відпрацювання електроніки і програм. 

      Очікуваний термін появи першого зразка робота при інтенсивній і добре організованій роботі можна стиснути до 1,5 - 2 років, якщо вийде скоротити терміни розробки механіки і електромеханіки маніпулятора. 

     Зауважимо, що сам робот нікому не потрібен. Потрібна його робота в складі роботизованого комплексу. Тут додається ціна технологічної оснастки разом з технологічним і керуючим програмним забезпеченням. 

Нова концепція створення антропоморфних промислових роботів.

    Необхідна якість робота і, одночасно, скорочення термінів розробки та зменшення його ціни досягаються на шляху використання концепції створення промислових роботів на базі ряду двокоординатних модулів. Це можливо, завдяки спільності властивостей маніпуляторів і приводів промислових роботів різних типорозмірів. 

   Відмінною особливістю антропоморфних промислових роботів, які становлять більшість застосовуваних моделей, є наявність в маніпуляторах характерних вузлів зчленування (плече, лікоть, зап'ясті) з двома ступенями рухливості. Виявляється, що конструктивно ці вузли можуть бути уніфіковані, і тоді вони будуть відрізнятися в межах одного робота тільки ваговими і силовими характеристиками вузлів і приводів. 

    Звідси і виникла ідея швидкого способу створення дешевих роботів з антропоморфною кінематичною схемою. Нова концепція, заснована на максимальній модулізаціі конструкції, полягає в створенні: 

обмеженого розмірного ряду двокоординатних мехатронних модулів; 

системи автоматизованого проектування на ПЕОМ антропоморфних промислових роботів на основі цього ряду модулів, технології та індивідуальних вимог замовника; 

системи автоматизованого проектування на ПЕОМ модулів для технологічного оточення робота, так і його сенсорного забезпечення датчиками і технічним зором; 

системи автоматизованої генерації базового програмного забезпечення системи управління робота, тестових програм, засобів діагностики робота і навчання персоналу замовника; 

інструментального програмного забезпечення для проектування технологічної оснастки та виготовлення технологічних програмних систем (за додатковими вимогами замовника). 

     При цьому вся потрібна різноманітність типорозмірів роботів могла б бути побудованою з ряду однотипних модулів з ​​обмеженою номенклатурою розмірів. Завдяки цьому одиничне і дрібносерійне виробництво різних замовних роботів можна перетворити в багатосерійне або масове виробництво модулів, а потім на іншому підприємстві - складальному заводі швидко збирати роботи з готових паспортизованих комплектуючих модулів за індивідуальними замовленнями вітчизняних і зарубіжних споживачів роботів. 

     При наявності на складі таких готових паспортизованих двокоординатних мехатронних модулів виготовлення роботів зводиться до виготовлення проміжних ланок, що з'єднують модулі. При цьому конструкція модулів і проміжних ланок дозволяє здійснювати повністю приховану проводку енергетичних та інформаційних комунікацій. 

     Такий підхід дозволяє швидко створювати антропоморфні промислові роботи з різними кінематичними структурами вантажопідйомністю від 1,0 до 100,0 кг. За оцінками, робот будь-який, в тому числі і будь-який робот існуючої компоновки з готових паспортизованих модулів розробляється і виготовляється за 1,5-2 місяці, що знижує вартість робота на 35-40%. При цьому, в конструкцію системи управління робота, завдяки її модульності, закладається можливість сполучення його з технологічним оснащенням і сенсорними системами (включаючи TV-камери). 

     Зауважимо, що сьогодні закордонні фірми-виробники роботів задовольняють замовлення споживача через 6 місяців, якщо замовлений робот повністю відповідає розробленій фірмою моделі, і через 8 і більше місяців, якщо необхідні доопрацювання або зміни в конструкції.

        Особливістю такої технології створення замовних роботів є і той важливий факт, що необхідне їх математичне і технологічне забезпечення, індивідуальне у кожного робота, розробляються паралельно з розробкою робота за допомогою системи автоматизованого проектування робота, технології та його програмних засобів. 

     Техніко-економічний ефект, що виникає при впровадженні концепції модульної побудови антропоморфних промислових роботів складається з таких джерел: 

- Значно спрощується і здешевлюється процес створення нових роботів. Кошти, вкладені в створення гами уніфікованих модулів, повертаються кожен раз при створенні нових моделей промислових роботів. При цьому завдання конструктора зводиться до випуску мінімальної кількості монтажних креслень і схем, керівництва по експлуатації. 

- При виробництві модульних промислових роботів уніфіковані приводні модулі стають об'єктом спеціалізованого серійного виробництва, як комплектуючі для промислового робота (подібно, наприклад, редукторам). В результаті досягається зниження собівартості, підвищення якості виготовлення та надійності приводних модулів. 

   В процесі експлуатації економічний ефект виникає за рахунок підвищення ремонтопридатності, досить виявити несправний модуль і замінити його на справний), зниження витрат на навчання обслуговуючого персоналу і ремонтників (завдяки уніфікації конструкцій всіх модулів). 

     Запропонована концепція створення антропоморфних промислових роботів на базі двокоординатних мехатронних модулів дозволяє розширити застосування роботів за рахунок їх адаптації до специфічних умов різних технологічних процесів, що, в свою чергу, підвищить серійність виготовлення роботів. Якщо раніше промислова робототехніка, як один із засобів автоматизації та заміни ручної праці, розвивалася за принципом приналежності роботів тому чи виду технологічного процесу або виробництва (які накладали на конструкцію роботів свої технологічні вимоги), то тепер намітилася тенденція її розвитку за принципом формування необхідного типорозміру робота з "алфавіту" універсальних модулів

    Для ще більшого зниження собівартості вироблених роботів і стабілізації їх якості доцільно (і, головне, порівняно просто) автоматизувати складальні операції згаданих двокоординатних модулів за допомогою тих же антропоморфних роботів, оснащених адаптивними схватами для виконання наступних завдань: 

- збирання »вал-отвір" для модулів; 

- контроль діаметрів циліндричних деталей модулів і створення селективних груп деталей для збірки модулів і відбракування непридатних деталей; 

- контроль отворів циліндричних деталей на наявність на їх поверхні локальних дефектів і відбракування непридатних деталей; 

- контроль розмірів і шорсткостей внутрішніх поверхонь деталей модулів, створення селективних груп для складання модулів і відбракування непридатних  деталей; 

- установка пружних деталей типу пружинних упорних кілець на вал; 

- установка ущільнювальних гумових армованих манжет з запресовкою їх в отвір базової деталі (корпус, кришка, стакан ...). 

     Описана концепція може дати рішення основного завдання, що стоїть сьогодні перед світовим роботобудуванням - зниження вартості промислових роботів і прискорення їх окупності. Світовий ринок може сприйняти таку розробку роботів, оскільки вона веде до зниження вартості їх виробництва порівняно з існуючими сьогодні можливостями. 

Віктор Друг

за матеріалами з Інтернету

Росія запускає виробництво бойових роботів

Бойовий робот з фантастичних фільмів

В Росії завершено створення лабораторії бойової робототехніки, нова структура приступила до роботи. 

Про це повідомив заступник голови Військово-промислової комісії (ВПК) при уряді РФ Олег Бочкарьов. 

"Лабораторія створена і вже функціонує", - сказав Бочкарьов, додавши, що рішенням ВПК при уряді керівником міжвідомчої робочої групи з цього питання був призначений Олег Мартьянов. 

У 2013 році про плани по створенню лабораторії бойової робототехніки повідомляв віце-прем'єр Дмитро Рогозін. Тоді він зазначав, що цей проект може бути реалізований в рамках державно-приватного партнерства шляхом створення кооперації за участю заводу імені Дегтярьова та інших російських підприємств. 

"Будемо експериментувати, створювати прообрази, випробовувати їх і в разі проходження державних випробувань направляти у війська", - повідомляв віце-прем'єр. 

В січні поточного року віце-прем'єр РФ заявив, що Фонд перспективних досліджень РФ працює над створенням робототехніки за принципом аватара. 

"Це, по суті, таке пристосування робототехніки до фізики поведінки людини, яке дозволить оператору робота передавати сигнал машині, настільки адекватний власному поведінці, власному руху, що робить робота дуже чутливим", - пояснив Рогозін. 

За його словами, головне завдання розробників полягає в тому, щоб не повторювати ті вишукування, які вже проведені за кордоном. 

За матеріалами: ИТАР-ТАСС

Кабмін оприлюднив графік проведення люстрації

Процес «очищення влади» триватиме два роки.

Це випливає з розпорядження Кабінету міністрів України від 16 жовтня 2014 № 1025-р, опублікованого на сайті уряду.

Документ затверджує план проведення перевірок вищих чиновників відповідно до закону України «Про очищення влади».

Так, у відповідність з розпорядженням Кабміну в період з листопада 2014 по лютий 2015 повинні перевірити главу Адміністрації Президента України. Крім нього в цей період повинні провести перевірку прем'єр-міністра України, першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету міністрів, голови Національного банку, членів Центральної виборчої комісії, членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг, голови Служби зовнішньої розвідки, начальника Управління державної охорони, керівника державного управління справами, керівника Секретаріату Кабінету міністрів, урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, глав місцевих держадміністрацій.

Також з листопада 2014 по січень 2015 перевірятимуть міністра юстиції, його першого заступника та заступників, посадових і службових осіб апарату Міністерства, керівників та заступників керівників територіальних органів Мін'юсту, міністра внутрішніх справ, його першого заступника та заступників, посадових і службових осіб апарату МВС, голови ДФС, його першого заступника та заступників, посадових і службових осіб апарату ДФС, керівників територіальних органів ДФС, їх перших заступників та заступників, голови СБУ, його першого заступника та заступників, посадових і службових осіб Центрального управління СБУ, голови ДСА, його першого заступника та заступників, посадових і службових осіб ДСА, начальників територіальних управлінь ДСА, Генерального прокурора України, його першого заступника та заступників, посадових і службових осіб Генеральної прокуратури України.

Членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України перевірять з грудня 2014 по лютий 2015 року, професійних суддів - з грудня 2014 по грудень 2015

Інших українських чиновників повинні перевірити до кінця грудня 2016

О. Сирота

Плата за ризик і її підвищення

Наростання небезпек

Прибуток як плата за ризик, його розрахунок і шляхи зниження
В економічній теорії часто стверджується, що прибуток є плата за ризик. Дійсно, рівень прибутку на капітал тим вище, чим більше ризик його застосування. Стихійні явища типу засух, повеней, пожеж, псування і загибелі товарів в дорозі, аварій, арештів та багато інших випадковостей переслідують бізнес. Ризиком є ​​і сама невизначеність ринкового попиту та пропозиції, науково-технічних досліджень, направлених на зміну цін і вдосконалення технічної бази і технології виробництва, і т. д., від чого залежать успіхи підприємництва і максимізація прибутку.

Як правило, галузі з високим рівнем ризику малопривабливі для капіталу при звичайних цінах виробництва і середнього прибутку. Щоб забезпечити приплив капіталу в них, потрібно більш високий прибуток, ніж середній, тобто необхідний економічний або надлишковий прибуток. Віні включається у витрати виробництва як ринкова плата за ризик.
Але це одна сторона проблеми.

Інша полягає в тому, що збитки, що виникають з підвищеному ризиком, на суспільно необхідному рівні включаються в реальні витрати, і на них нараховується частина середнього прибутку.

Отже, і в якості економічного, і фактичного прибутку плата за ризик є всього лише частиною загального прибутку. За своїм змістом вона також виступає як перетворена форма додаткової вартості. Перетворення її полягає в тому, що вона не результат змінного капіталу, а породження підвищеного ризику від підприємництва тій чи іншій галузі. Якщо частка змінного капіталу в загальній його величині незначна, тобто органічна будова капіталу висока, то прибуток як плата за ризик взагалі виступає частиною додаткової вартості, яка перерозподіляється міжгалузевої конкуренцією з інших галузей. У цьому випадку прибуток як плата за ризик приймає перетворений характер ще й тому, що джерело його створення знаходиться в інших галузях, а зв'язок його з додатковою вартістю і змінним капіталом стає невидимим.

Але як би не виявлялось джерело плати за ризик, раз вона існує як один з факторів, що впливають на ефективність підприємництва, необхідно розрахувати ризик.

Отже, виграє той, хто більш правильно поєднує своє суб'єктивне ставлення до ризику з об'єктивними умовами розвитку ринкової конкуренції в даний момент. Якщо цього не відбувається, то особиста схильність або несхильність до ризику може обернутися програшем в отриманні прибутку. Ринкова конкуренція відбирає тих підприємців, які здатні приводити у відповідність свої суб'єктивні схильності з об'єктивними умовами ринку і розоряє тих, які цього не роблять. Виходить, що об'єктивні умови ринку диктують суб'єктивну поведінку підприємців при оцінці рівня корисності тієї чи іншої динаміки доходу або прибутку, а не навпаки.

Оскільки ринок вільної конкуренції носить стихійний самоналагоджуваний характер, то за інших рівних умов ступінь невизначеності економічних зв'язків і ризику постійно наростатиме, наносячи все більший збиток підприємцям і суспільству в цілому. Між тим підприємництво виробляє велику різноманітність економічних форм, за допомогою яких ринкова стихія і наносимі нею збитки все частіше долаються. До таких форм відносяться:

а) об'єднання ризику за допомогою його страхування;

б) розподіл можливого ризику серед кількох зацікавлених у бізнесі підприємців;

в) диверсифікація капіталовкладень - «не класти всі яйця в одну корзину»;

г) вивчення економічного становища контрагентів угоди за контрактами:

д) розділ ризику з гарантом, отримання задатків і передоплати;

з) створення запасів і резервів;

ж) розвиток ринкової інформації.

Розподіл ризику сучасні фірми ведуть допомогою спільних проектів і організації консорціумів при здійсненні розвідки та освоєнні великих родовищ корисних копалин, венчурних (ризикових) проектів по НДДКР, що вимагають великих капітальних вкладень. Багато контрактів укладаються з поручительством (з авалем) і гарантіями банків, урядів і т. д.

Диверсифікація, або різноманітність, вкладень капіталу на виробництво декількох видів товарів дозволяє компаніям компенсувати виникаючі збитки від випуску одних їх видів підвищеними прибутками від реалізації інших. Так, якщо фірма в період війни може випускати і реалізувати на 20 млн $ танків і 2 млн $ тракторів, то в мирний час вона порівняно легко переходить на випуск тракторів на 20 млн $ і на 2 млн $ танків.

Істотно знижується ризик підприємництва за допомогою розвитку форм торгівлі, що усувають гак звану асиметрію ринкової інформації.
Вона утворюється щоразу, коли одні учасники ринкової угоди мають в своєму розпорядженні важливу інформацію, а інші ні.

Наприклад, про якість товарів знає більше їх виробник, що вивчив ринок і який організував виробництво. Покупцям товарів припадає багато чого в їхній якості приймати на віру.

Метод коригування норми дисконту з урахуванням ризику

Метод коригування норми дисконту з урахуванням ризику (risk adjusted discount rate approach - RAD) - найбільш простий і внаслідок цього найбільш вживаний на практиці. Основна ідея методу полягає в коригуванні деякої базової норми дисконту, яка вважається безризиковою або мінімально прийнятною (наприклад, ставка прибутковості по державних цінних паперам, гранична або середня вартість капіталу для фірми). Коригування здійснюється шляхом додавання величини необхідної премії за ризик, після чого проводиться розрахунок критеріїв ефективності інвестиційного проекту по знову отриманій таким чином нормі.
У загальному випадку чим більше ризик, що асоціюється з проектом, тим вище повинна бути величина премії, яка може визначатися по внутрішньофірмовим процедурам, експертним шляхом або за формальними методиками.

Наприклад, фірма може встановити премію за ризик в 10% при розширенні вже успішно діючого проекту, 15% - у разі, якщо реалізується новий проект, пов'язаний з основною діяльністю фірми і 20%, - якщо проект пов'язаний з випуском продукції, виробництво і реалізація якої вимагають освоєння нових видів діяльності та ринків. Нехай гранична вартість капіталу для фірми дорівнює 8%. Тоді для перерахованих типів проектів норма дисконту буде відповідно дорівнює - 18%, 23% і 28%.

Метод коригування норми дисконту здійснює приведення майбутніх потоків платежів до справжнього моменту часу (тобто звичайне дисконтування за вищою нормі).

С.Малий