Сорос закликав Захід збільшити допомогу Україні

На думку американського мільярдера, наданням 50-мільярдного кредиту Києву США і ЄС повинні "послати сигнал" Росії. Надання фінансової підтримки Україні може розглядатися як витрати Євросоюзу на оборону.

  Американський мільярдер Джордж Сорос закликав західні країни збільшити допомогу Україні. У матеріалі, опублікованому у виданні New Yorks Review of Books, Сорос заявив, що фінансовий "пакет" у розмірі 50 мільярдів доларів може розглядатися як противага зростаючої агресії Росії. "Європа повинна прокинутися і усвідомити, що знаходиться під російською атакою. Надання допомоги Україні слід кваліфікувати як витрати Євросоюзу на оборону", - вважає 84-річний Сорос. За словами фінансиста, таким чином Росії буде "посланий сигнал".

Мільярдер припустив, що на допомогу Києву ЄС може направити невикористані кошти з програм, раніше призначених для підтримки Угорщини та Румунії. Також можливе частину суми вилучити зі стабілізаційного фонду, який використовувався для підтримки Ірландії та Португалії. Ці гроші можуть бути спрямовані України, хоча вона і не є членом ЄС. Також Сорос назвав ряд міжнародних банків, які можуть внести свій внесок у справу допомоги Україні, близької до дефолту через ведення військових дій на сході країни.

Міжнародний валютний фонд вже зібрав 17 мільярдів доларів в рамках програми підтримки української економіки, проте заявивши при цьому, що для реалізації плану дій потрібно ще 15 мільярдів.

Сорос запропонував Євросоюзу вважати фіндопомогу Україні "витратами на свою оборону", оскільки, на його думку, в разі програшу Києва Брюссель буде боротися з агресією путінського режиму "один на один".
Інвестор вважає, що підтримка України буде більш ефективною, ніж посилення санкцій проти РФ. Останні, за його словами, загрожують Росії дефолтом, невигідним для всіх сторін.
Фінансист вважає, що нинішній рівень фінансової допомоги Києву з боку Євросоюзу - мізерний і не відповідає вимогам часу.
Сорос перерахував шість джерел масштабних інвестицій в Україну для проведення радикальних реформ:
1. $ 47,5 млрд європейської програми підтримки платіжного балансу, а також $ 15,8 млрд Європейського механізму фінансової стабільності.
2. Збільшення кредиту від МВФ на $ 13 млрд.
3. Бонди Європейського інвестиційного банку на € 10 млрд або більше для реформи "Нафтогазу".
4. Довгострокове фінансування Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку для реструктурування банківського сектора на $ 5 млрд.
5. Реструктуризація суверенного боргу України для вивільнення понад $ 4 млрд дефіцитних валютних ресурсів.
6. Україна повинна працювати зі своїм борговим зобов'язанням перед російським урядом на суму $ 3 млрд, яке належить виплатити в 2015 році.
"Допомагаючи Україні, Європа зможе воскресити для себе ті цінності та принципи, на яких спочатку грунтується Європейський Союз", - резюмував Сорос.

Н. Ярова

Зелений туризм в Україні

Сільський (зелений) туризм, або агротуризм, є одним з видів екологічного туризму, який останнім часом набуває поширення і продовжує активно розвиватися в багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерно, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення. Адже агротуризм дає можливість міським жителям відпочити в сільській місцевості н

а природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам'ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають, а за бажання - взяти участь у сільськогосподарських роботах.

Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати в приватних сільських господарствах, а сільським господарям поліпшити своє фінансове становище. За агротуризмом в Україні велике майбутнє.

Яскравою ілюстрацією може бути 3-річний досвід становлення сільського туризму на Жовківщині, зокрема на Жовківському Розточчі. Зараз інтерес до цього регіону зростає з погляду релігійного (Крехівський монастир), екологічного (заповідник і національний парк) та міжнародного (близькість до Польщі) туризму. Саме на цей період припадає занепад рекреаційних баз на Розточчі. Тому ініціатива громадських організацій і місцевих органів щодо розвитку осередків сільського туризму виявилась досить актуальною. Було створено Жовківський осередок туризму з п'ятьма базовими пунктами (Жовква і чотири розтоцьких села). На початок 2000 р. він налічував 20 сільських садиб, що могли одночасно обслуговувати до 90 - 100 чол. Обов'язковим елементом розвитку сільського туризму на Жовківщині були заняття й тренінги з організаторами туризму та власниками садиб. 

Окремі акції організовувались для туристських груп гостей з Польщі й Канади - сільські фестини. Відроджуються запрошення шкільних груп з різних регіонів України для ознайомлення з природою, історією та культурою цього краю.

Жовківський досвід ілюструє можливість розвитку на територіях, де існують багаті природні й культурні туристські ресурси, сільського туризму, який синтезує в собі кілька напрямів туризму (відпочинковий, пізнавальний, активний), а полем його реалізації є сільська місцевість та довкілля, що її оточує.

Серед проблем розвитку сільського (зеленого) туризму найголовнішою є визначення правового статусу цього виду діяльності. 

Український сільський туризм може стати візитною карткою нашої держави на міжнародному туристському ринку, про що свідчить бажання іноземців познайомитись з історичним та природним потенціалом України.

Тематика й види екскурсій, які можна проводити і в сільській місцевості, дуже різноманітні. Адже не тільки в містах відбувалися визначні історичні події, жили відомі діячі суспільного й культурного життя, будувалися визначні споруди. До найпоширеніших видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості належать краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місцевості, життєписи видатних осіб, які народилися або жили тут.

Основою для підготовки екскурсій у сільській місцевості можуть стати матеріали краєзнавчих і меморіальних музеїв, як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах (у школах або при клубах). Саме працівники й активісти цих осередків організовують і проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

Вийшов у світ довідник-каталог "Відпочивайте в українському селі", де зібрано адреси господарств з різних регіонів України, які готові прийняти гостей.

Отже, сільський (зелений) туризм в Україні набуває дедалі більшого поширення.

Алла Кушнаренко

Як зупинити «путінську агресію» проти України

          6 січня, о 15.00 відбулась прес-конференція представників російської інтелігенції: "Як зупинити «путінську агресію» проти України", організована державною інформаційною агенцією України «Укрінформ».

Учасники: Валерій Отставних - співзасновник та прес-секретар Російського громадського руху «Майдан без кордонів» (екс-голова «Комітету солідарності з Майданом»), журналіст; Олена Васильєва - правозахисниця,  засновник групи у Фейсбуці «Вантаж 200. З України в Росію»; Андрій Ілларіонов (по скайпу) - колишній радник В. Путіна з економічних питань, старший науковий співробітник Інституту Катона (Вашингтон),  засновник і президент Інституту економічного аналізу (Москва); Андрій Піонтковський (по скайпу) - провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу РАН, політолог і публіцист.

Питання до обговорення:

1. Що здійснює російська опозиція для того, аби зупинити «путінську агресію» проти України.

2. Прогноз розвитку економічної і політичної ситуації в Україні, пов'язаної з «путінською агресією».

Андрій Ілларіонов:

Без певних заходів в Україні наступить дефолт через 2-3 тижні. В цьому разі будуть погані наслідки для країни. Не буде фінансування кредиторів, почнуться затяжні фінансові переговори приблизно до кінця літа 2015 року. Як наслідок не буде допомоги від інших країн, зменшиться імпорт, почнуть підніматись ціни, девальвація гривні. Це все може призвести до політичної кризи. Якщо буде відставка влади, то це забезпечить хороші умови для продовження і посилення агресії Росії.

          Потрібно зробити все можливе для запобігання дефолту і звинувачень з сторони Москви. Потрібно ліквідувати бюджетний дефіцит, знизити податкове навантаження  для економічного розвитку, щоб на прохання дострокового повернення кредиту Кремлю, якщо таке буде, можна було відповісти. Також потрібно перестати деяким депутатам цинічно відноситись до можливого дефолту, адже це не тільки не допоможе їм отримати владу, а й направить у гіршу сторону Україну.

          Андрій Піонтковський:

Ситуація буде більш зрозумілою після переговорів з міжнародним валютним фондом.

Позиція західних країн твердіша, ніж вважала Росія, хоча вона не стійка. Дуже тверду позицію зайняла Ангела Меркель. Путін хоче віддати Луганськ, який йому не потрібен, в обмін на скасування санкцій. Тобто відати це ніби за повернення цілісності України,  хоча повертати Крим не збирається.

Щоб зупинити агресію потрібен масовий народний рух,  адже не може 84% всіх людей підтримувати Путіна. Людям телефонують невідомі і питають їх сторону, а вони для власної безпеки кажуть те, що вважають безпечним. Більшість людей завжди пасивна, а є тільки 2 меншості які за або проти Путіна. Російська еліта також боїться, але вже не Путіна, а того що буде після нього. Якщо вони зараз допоможуть скинути Путіна, то питати будуть з них.

Олена Васильєва:

Референдум в Криму був незаконним. За законами Росії референдуми заборонені, а за українськими законами потрібно 3 місяці підготовки і збирання підписів. Це було просто захоплення території.

Путін не має алергії на кров. Тому опозиція і програвала, адже ми вели себе як люди. Через це мені довелось створити проект «Вантаж 200. З України в Росію». За останні 3 місяці було багато зниклих українців, які потім знаходились в російських тюрмах і СІЗО. Ми вирішили вчинити по своєму і опублікуємо 15-го січня інформацію, яка змусить Росію занервувати.

Багато українців зляться на Порошенка, що він не вводить воєнний стан, але насправді він не може. Адже не має договору розпаду СССР. Пам’ятайте як вам видавали новий паспорт? Вам просто замінили старий на новий, а насправді повинні були подаватись заяви на заміну. Також закон про люстрацію пророблено не до кінця. І ми хочемо допомогти вам дописати його для подальшого розвитку країни і її шляху в ЄС, але це вже залежить від рішень вашої влади.

Валерій Отставних:

Російські опозиціонери намагаються зробити все, щоб війна пройшла з мінімальною кількістю жертв. Наше завдання – донести до людей інформацію про загиблих і налаштувати іх проти продовження кровопролиття.
В Росії всього декілька правдивих видань, а все інше просто пропаганда. Тому ми хочемо об’єднати всі незалежні і опозиційні ЗМІ, та не допустити їх блокування.

Також було б добре ввести законопроект про полегшене отримання українського громадянства росіянами. Це надасть політичну допомогу. Також потрібно ввести гарантію російським військам за перехід на українську сторону, що про них подбають, нагодують, не будуть вважати дезертирами, нададуть можливість зв’язатися з рідними. Потім іх будуть повертати до рідних, але якщо вони боятимуться переслідувань, то зможуть звернутись с проханням політичного захисту.

Чи можливо повернути Крим? Якщо добре агітувати людей, то вони самі захотять його повернути. Але поки є Путін, ідея є нереальною, адже він вважає це своїм великим досягненням. Зміна еліт Росії є небезпечною, бо нічного не зміниться, окрім людей. Для змін потрібно змінити саму систему і структуру держави.

Малінін М. І.

НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Основна переробна ланка агропромислового  сектору – харчова промисловість.  До галузей харчової промисловості належать м'ясна, молочна, цукрова, борошномельно-круп'яна, консервна, винопереробна, спиртово-бродильна, тютюнова, олійна і крохмале-патокова та ін. Найважливішими факторами розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт. Об'єктивними чинниками є природні умови і науково-технічний прогрес.

Переробна промисловість підтримує міцні зв’язки з сільським господарством, машинобудуванням, яке поставляє переробне технологічне устаткування, хімічною, мікробіологічною та харчовою промисловістю. Між переробною і харчовою промисловістю існує тісний зв’язок. Переробні галузі постачають сировину харчовій промисловості для подальшої її переробки, зокрема – спирт, олію, крохмаль, цукор тощо. Найефективніші зв’язки переробних підприємств існують з сільським господарством. Процес взаємодії сільського господарства з переробними галузями ґрунтується на організаційно-економічній технологічній єдності виробництва, зберігання і переробки продукції рослинництва і тваринництва. Переробна промисловість доповнює харчову і поставляє сировину та напівфабрикати для подальшої переробки. Активні процеси міжнародної інтеграції актуалізують завдання підвищення ролі переробної промисловості, її економічного росту й конкурентноздатності на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Переробна промисловість є однією з найважливіших складових загальнонаціональної системи будь-якої держави, її функція складається в оптимальному задоволенні потреб населення країни якісними, економічно й фізично доступними продуктами харчування при переважному продовольчому самозабезпеченні держави з корективами на участь у глобалізаційних процесах.

Україна традиційно має добре розвинену переробну промисловість, на сучасному етапі однією з актуальних проблем в цій сфері є формування достатньої сировинної бази. Від кількості і якості сировини залежить обсяг виробництва кінцевої продукції. Створення компактних сировинних зон навколо переробних підприємств диктується не лише скороченням транспортних витрат, але й тим, що у багатьох переробних галузях можна використати різну сировину для отримання кінцевої продукції.

Розвиток м'ясної і молочної галузевої харчової індустрії здебільшого обумовлений трьома групами чинників:

• наявністю і достатньою кількістю сировини — м'яса і молока у вітчизняному сільському господарстві;

• платоспроможним попитом населення;

• інвестиційними можливостями самих виробництв.

Розвиток переробних галузей повинен орієнтуватися на підтримання балансу між сировинною базою та потужностями промисловості, а також між обсягами виробництва кінцевої продукції та можливостями її реалізації. Неузгодженість в обсягах сировинних ресурсів і розмірах виробничої потужності призводить до порушення ритму роботи, надмірного продовження чи скорочення тривалості виробничого періоду, недовикористання виробничих потужностей, нераціональних перевезень сировини і продукції.

Основними напрямками підвищення ефективності роботи переробних галузей є реконструкція матеріально-технічної бази на основі науково-технічного прогресу, вдосконалення економічних відносин між виробниками сільськогосподарської сировини та її переробниками, підвищення якості продукції .

Важливим завданням є усунення диспропорцій між сировинними ресурсами і виробничими потужностями для їх переробки. Ця диспропорція полягає в нестачі потужностей для своєчасної переробки сировини, а також нестабільності сировинної бази. Найближчим завданням в цьому напрямку є зміцнення сировинних зон підприємств цукрової та м'ясо-молочної промисловості, наближення переробних виробництв до сільськогосподарських підприємств. Це сприятиме скороченню затрат на перевезення сировини, а також зменшенню її втрат.

У цукровій промисловості необхідно вирішити проблему технічного рівня устаткування, поліпшення якості цукру, збільшення його виходу при переробці цукросировини, зниження витрат ресурсів на одиницю продукції.

У плодоовочевій промисловості важливою проблемою є скорочення затрат ручної праці, оптимізація сировинних зон, підвищення технічного рівня виробництва та розширення асортименту переробки овочів. Переоснащення м'ясної промисловості повинно здійснитись за рахунок роботизації та автоматизації виробництва, конвеєризації забою та переробки худоби, технології швидкого охолодження і заморожування, збільшення напівфабрикатів, розфасованих і упакованих м’ясопродуктів.

У молочній промисловості поряд з розширенням асортименту і поліпшенням якості продукції доцільно поліпшити технологію виробництва, налагодити випуск продукції дієтичного та лікувального характеру. Вирішення невідкладних проблем технічного переоснащення та впровадження нових технологій у переробних галузях тісно пов'язане з формуванням нового господарського механізму, розвитку різноманітних форм власності, переходом до ринкових відносин.

Переробні підприємства південних регіонів України доцільно оснастити новітнім технологічним обладнанням (налагодивши його власне виробництво), яке забезпечувало б глибоку переробку молока. Певний поштовх розвитку молочнопромислового підкомплексу може дати поглиблення інтеграції сільськогосподарських (включаючи фермерські та особисті господарства населення) і переробних підприємств, оптової та роздрібної торгівлі шляхом створення різних форм агропромислових асоціацій, об’єднань, корпорацій тощо.

І. Петрусенко

Джерело невичерпної енергії

Сьогодні всі добре розуміють, що освоєння джерела енергії, на жаль, можуть скоро виснажитися. Найбільш забезпечені паливом атомні електростанції могли б, звичайно, ще не одну сотню років постачати людство електроенергією. Однак величезна кількість радіоактивних відходів- «довгожителів», що залишаються після їхньої роботи, і небезпека наслідків у разі аварії неабияк обмежують можливість загального переходу на атомну енергетику. А тому пошуки альтернативних джерел енергії йдуть особливо інтенсивно. В найближчі 50 років на Землі повинні з'явитися перші термоядерні електростанції, які покликані вирішити проблему безпечного і практично невичерпного джерела енергії. Реакція злиття ядер називається термоядерною, бо вона ініціюється за рахунок енергії теплового руху, що дозволяє атомним ядрам подолати силу кулонівського відштовхування і зблизитися настільки, що починають діяти сили ядерного тяжіння.

Тому для запуску термоядерної реакції треба просто нагріти необхідні компоненти і утримати їх разом, не давши розлетітися через величезний тиск і швидкість теплового руху. При 100 мільйонах градусів, необхідних для початку реакції, випарується будь-який матеріал, тому плазму у вакуумі утримують всередині реактора за допомогою магнітного поля дуже високої напруженості. При таких температурах електрони відриваються від ядер і речовина переходить в стан плазми. Поле не дає зарядженим частинкам вилітати за межі «плазмового шнура», зате нейтрони, які утворюються під час реакції синтезу магнітним полем не затримуються і передають свою енергію стінок установки, які охолоджуються, наприклад, рідким літієм. Добутий в парогенераторі пар можна направити на турбіну, як у звичайних електростанціях.

В 1991 році - вперше  була досягнута потужність термоядерної реакції в 1 МВт на сучасному токамаці - JET (Joint European Torus) в місті Абінгдоні, недалеко від Оксфорда, в науковому центрі Culham lab. Сьогодні на JET досягнутий рубіж в 300 млн. Градусів і 16 МВт потужності при секундної тривалості імпульсу.

1998 рік - закінчено інженерний проект токамак-реактора ITER (International Thermonuclear Experimental Reactor). Роботи проводилися спільними зусиллями чотирьох сторін: Європи, Росії, США і Японії - з метою створення першого експериментального реактора, розрахованого на досягнення довготривалого термоядерного горіння суміші дейтерію з тритієм.

2010-2015 роки - планується завершити будівництво токамак-реактора ITER з повною потужністю термоядерних реакцій не менше 1 ГВт при часі безперервного горіння плазми десятки хвилин. Відбуватися воно буде за участю Канади, але без США, що вийшли з консорціуму. Вартість даного проекту оцінюється в 5 млрд. Доларів.

Паливний цикл розроблюваних термоядерних реакторів в точності повторює послідовність ядерних реакцій, що відбуваються при вибуху водневої бомби. Вибуховою речовиною термоядерної бомби є дейтерид літію-6 - з'єднання важкого ізотопу водню (дейтерію) і ізотопу літію з масовим числом 6. Дейтерид літію-6 - тверда речовина, і це дозволяє зберігати «сконцентрований» дейтерій при плюсових температурах. Другий компонент сполуки, літій-6, - це сировина для отримання самого дефіцитного ізотопу водню - тритію. При опроміненні його нейтронами він розпадається на необхідний для термоядерної реакції тритій і не використовуваний гелій. У термоядерної бомби нейтрони, необхідні для термоядерної реакції, «забезпечують» вибух атомного «капсуля», і той же вибух створює умови, необхідні для початку реакції термоядерного синтезу, - температуру до 100 мільйонів градусів і тиск в мільйони атмосфер.

Таким чином, термоядерний реактор буде спалювати дейтерій і літій, а в результаті реакцій буде утворюватися інертний газ гелій.

Для роботи необхідно дуже невелика кількість літію та дейтерію. Наприклад, реактор з електричною потужністю 1 ГВт спалює близько 100 кг дейтерію і 300 кг літію в рік. Якщо припустити, що всі термоядерні електростанції будуть виробляти 10 трлн. кВт • год електроенергії на рік, тобто стільки ж, скільки сьогодні виробляють всі електростанції землі, то споживання дейтерію і літію складуть всього 1500 і 4500 тонн на рік. При такому витраті дейтерію, який міститься у воді (0,015%) вистачить на те, щоб постачати людство енергією протягом багатьох мільйонів років. Але оскільки для виробництва тритію необхідний літій, енергетичні ресурси такого типу реакторів обмежені запасами літію. Розвідані рудні запаси літію становлять 10 млн. тон, і цих запасів повинно вистачити на багато сотень років. Крім того, літій міститься в морській воді в концентрації менше 0,0000002% і кількості, що перевищує в тисячі разів розвідані запаси.

Крім термоядерної енергетики на літій претендує сучасна радіоелектронна промисловість. Всім добре відомі літій-іонні акумулятори для стільникових телефонів, відеокамер і фотоапаратів, в яких використовується той же самий літій. Це найлегший метал, і тому в 30-граммовом Li-ion-акумуляторі знаходиться істотно більше атомів, здатних до електрохімічної реакції, ніж в 100-граммовом нікель-кадмієвому, а отже, і запасена в акумуляторі енергія виявляється істотно вищою.

У природній суміші ізотопів на частку літію-6 доводиться тільки 7,5%, тому дбайливі господарі вже сьогодні відокремлюють його від основного ізотопу літій-7 і складують в якості стратегічних запасів. Правда, тритій можна отримувати і з літію-7, але даний спосіб поки не планується до промислового застосування. У світлі енергетичної кризи особливо актуальні і зрозумілі вимоги виробників акумуляторів не викидати тих, які відслужили свій вік батарей на звалище, а здавати для повторного використання цінних і рідкісних металів, які знаходяться в них Хоча можливо, що саме міські звалища і будуть тими самими родовищами корисних копалин, які доведеться «розробляти» нашим нащадкам ...

Крім злиття тритію і дейтерію можливий чисто сонячний термояд, коли з'єднуються два атоми дейтерію. У разі освоєння даної реакції енергетичні проблеми будуть вирішені відразу і назавжди. Однак здійснити злиття двох ядер дейтерію - справа дуже непроста. У будь-якому з відомих варіантів керованого термоядерного синтезу термоядерні реакції не можуть увійти в режим неконтрольованого наростання потужності без подальшого зриву плазми і припинення реакцій. Таким чином, термоядерним реакторів притаманна внутрішня безпека.

Початкове паливо, спожите термоядерним реактором (дейтерій і літій), як і кінцевий продукт реакцій (гелій), не радіоактивні. Радіоактивними є проміжні продукти реакцій. У реакторі, що використовує реакцію злиття дейтерію і тритію, існують два принципових джерела радіоактивності. Перший - тритій, який бере участь в паливному циклі реактора. Тритій радіоактивний і перетворюється в гелій-3 з випусканням бета-випромінювання з періодом напіврозпаду 12,3 року. Друге джерело радіоактивності - це активація нейтронами конструкційних матеріалів внутрішньої стінки і теплоносія. У результаті опромінення нейтронами в них можуть утворюватися і накопичуватися радіоактивні продукти ядерних реакцій.

Фахівці стверджують, що термоядерна електростанція з тепловою потужністю 1 ГВт в плані радіаційної небезпеки еквівалентна урановому реактору поділу потужністю 1 КВт (типовий університетський дослідний реактор). І ця обставина багато в чому є вирішальним чинником, що викликає пильну увагу урядів багатьох країн до термоядерної енергетики. Майже повна відсутність радіоактивних відходів і мінімальність радіоактивної небезпеки навіть у разі катастрофічного руйнування термоядерного реактора в поєднанні з величезними запасами палива для таких електростанцій робить термоядерну енергетику вкрай перспективною в плані подолання енергетичної кризи.

ТОКАМАК - це один з варіантів пристрою, здатного формувати довгоживучу гарячу плазму високої щільності. При досягненні певних параметрів плазми в ній починається термоядерна реакція синтезу ядер гелію з вихідної сировини - ізотопів водню (дейтерію і тритію). При цьому в токамак-реакторі повинно вироблятися істотно більше енергії, ніж витрачається на формування плазми.

Вперше схема магнітного термоядерного реактора була запропонована в 1950 році Андрієм Дмитровичем Сахаровим та Ігорем Євгеновичем Таммом. Токамак являє по суті порожнистий бублик (тор), на який намотаний провідник, який утворює магнітне поле. Основне магнітне поле в камері-пастці, що містить гарячу плазму, створюється тороїдальними магнітними котушками. Істотну роль в утриманні плазми грає плазмовий струм, який протікає вздовж кругового плазмового шнура і створює полоідальное магнітне поле. Струм в плазмі підтримується вихровим електричним полем, створюваним первинною обмоткою індуктора. При цьому плазмовий виток грає роль вторинної обмотки.

В. Демченко

Родовища урану в Україні

Відомо більше сотні мінеральних руд урану, вони різні за хімічним складом, походженням, концентрації урану, з усього різноманіття лише дюжина становить практичний інтерес. Основними представниками урану, що мають найбільше промислове значення, в природі можна вважати оксиди - уранініт і його різновиди (настуран і уранова чернь), а також силікати - Коффіна, титанати, водні фосфати і арсенати уранілу - уранові слюдки.

      Настуран (U3O8), він же уранова смолка або смоляна обманка "Пекло України", який утворює схованокристалічні колломорфні агрегати - вулканогенний і гідротермальний мінерал, представлений в палеозойських і більш молодих високо- і середньотемпературних утвореннях.

    Постійні супутники настурану - сульфіди, арсеніди, самородні вісмут, миш'як і срібло, карбонати і деякі інші елементи.

    Ці руди дуже багаті ураном, але рідко зустрічаються, найчастіше у супроводі радію, це зрозуміло: радій є продуктом ізотопного розпаду урану (але не обов'язково, збагачують і витягують - звичайною промисловою пластовою самородною сіркою, а далі відновлюють самородним пластовим вугіллям-антрацитом Донецької області південного сходу України і вуглецем - як червоний кіновар, 

Найбільші родовища - Україна (Луганська та Житомирська обл.)

Дані родовища урану України в Кіровоградській області представлені ендогенними родовищами в альбітитах і екзогенними родовищами у відкладеннях платформного чохла Українського щита. Найбільш продуктивні тектоно-метасоматичні зони Кіровоградского блоку Українського щита:  Северинівське, Мічурінське, Північно-Коноплянське  і Юр'євськt родовище. Звенигородсько-Ганнівське зона -Ватутінське родовище.  Центральноукраінський район- Новокостянтинівське родовище

Рентабельність видобутку зростає за рахунок значного вмісту ряду хімічних елементів: Мо (молібден), Re (реній), Se (селен), V (ванадій), Sc (скандій), що дає можливість комплексного використання мінеральної сировини.

    Розробка родовищ урану способом підземного вилуговування (ПВ) включає подачу в рудоносний пласт або блок хімічного реагенту, який переводить уран в розчин, фільтрацію витравлюючого розчину через рудоносну товщу, повернення урановмісних розчинів на поверхню і подальший сорбційне витяг з розчинів. Переклад урану в розчин в процесі ПВ здійснюється в надрах за допомогою робочого реагенту - водного розчину сірчаної кислоти (кислотний спосіб ПВ) або бікарбонату лугів (карбонатний спосіб ПВ).

    Видобуток і переробка уранової руди на території України були розпочаті в кінці 1940-х р XX в. Ці роботи здійснювалися в умовах секретності без дотримання вимог екологічної безпеки - не було дотримано і застосовані норми маркування особливо небезпечних вантажів ДОПНВ (компетенція УДАІ МВС України).

Новокостянтинівське родовище в Кіровоградській області (центральна і південна частина, Україна).

    Будівництво Новокостянтинівського родовища уранових руд у Кіровоградській області, Україні (південне Придніпров'я, центральна і південна частина України), почалося в 1984 році (під ЧАЕС), але пізніше, у зв'язку з відсутністю експертизи та грамотної дорожньої розмітки на підприємстві, як і системи маркування особливо небезпечних вантажів ДОПНВ МВС України оборонних галузей промисловості, було законсервовано, а з 1989 року припинилося. На момент поновлення будівництва родовище було розкрито трьома стовбурами, два з яких на горизонті 300 м були збиті між собою горизонтальними гірничими виробками і готові до ведення гірничих робіт з підготовки до видобутку.

    У 1945 р XX в. в Північному Криворіжжі (Дніпропетровська обл., кордон з Харківської обл., Україна) було виявлено нове родовище урану - Первомайське. Слідом за ним в 1946 році неподалік знайшли і Жовторіченського родовище. А через рік тут функціонувало спеціалізоване підприємство з розвідки уранових та інших надр з назвою "Кіровська експедиція".

З точки зору кліматичних, геоморфологічних, гідродинамічних і гідрогеохімічних умов, а також потенційних джерел урану Кіровоградський блок представляється досить перспективним для пошуків поверхневих молодих концентрацій урану. Перспективною зоною пошуків таких концентрацій можна вважати південне обрамлення району альбітитових родовищ, а саме, лівобережжя Південного Бугу в поєднанні з його лівими притоками - Синюхою, Інгулом і Інгульцем.

Ця гідрогеологічна система визначає ділянки, де сприятливо поєднуються місця розвантаження збагачених ураном підземних вод, ступінь аридності клімату з лужною реакцією грунтових вод і наявність серед покривних фацій порід-осадників.

Поряд з родовищами урану, особливо в Кіровоградській області в воді озер знайдено запаси дейтерію

В. Демченко

Європейські міста, які дарують новорічний настрій

Кожен, хто в період зимових свят відвідає головну ялинку України, що на Софійські площі, не зможе не помітити напрочуд теплу та веселу атмосферу, яка підсилена сміхом і піснями. Тепер в українців є можливість не лише побачити новорічну красуню, яка прикрашена іграшками зі всієї України, але й завітати на новорічну ярмарку, спробувати традиційні страви, послухати гарні пісні, а найсміливіші можуть покататися на спеціально сконструйованій гірці. Дійсно, усе світиться в передчутті змін.

Символічно, що це перша справжня ялинка за всю історію української незалежності, адже деякі кажуть, що в минулі роки новорічна окраса була такою ж штучною, як і вся політична система. Будемо сподіватися, що наша ялинка дійсно є провісником змін та оновлення, адже вона несе гарну енергетику та дарує незабутній передноворічний настрій, незважаючи на те, що в день відкриття в Києві йшов дощ та було достатньо тепло. Усі європейські країни в грудні також «відкривають» свої Новорічні ялинки, проводять зимові ярмарки, збирають тисячі туристів. Отож, ось вони - найяскравіші святкові місця Європи!

Париж, Франція

Цьогоріч країна здивувала світ одразу двома незвичайними ялинками: перша – американського скульптора Адама мак Карті, яку позаочі називають «французькою іграшкою для дорослих» та дивуються з її незвичайних форм та відсутності традиційних прикрас. Але зрештою, Париж завжди був відкритим до нових видів мистецтв та експериментів.

Інша – встановлена коштами Російської Федерації, яка красується на фоні знаменитого Notre Dame. Як зазначає посол РФ у Франції, такий «подаруночок» не має нічого спільного з політикою.

Велика Британія, Лондон

Лондон також засяяв новорічними вогниками, які прикрашають нині усе місто. Як зазначає британське видання Time Out, «Тепер Oxford Street, Covent Garden, Regent Street, Westfield надають Лондону особливий, святковий вигляд, а його жителям та гостям – передноворічний настрій». На мою думку, цього року це одне із найкрасивіших міст світу, де дизайнери на славу постаралися і зробили усе, щоб місто буквально сяяло.

Берлін, Німеччина

Берлін як завжди радує величезною кількістю новорічних ярмарок, особливо яскравим є Berlin Christmas market 2014, який пропонує відвідувачам 250 крамничок з сувенірами, традиційною їжею та напоями, а також піднімає настрій веселими новорічними мотивами й танцями. Вхід безкоштовний для усіх бажаючих 

Рим, Італія

Незабутній вигляд має й італійська столиця на різдвяні свята, яка також приваблює мільйони туристів святково прикрашеними вулицями, затишними кав’ярнями і ярмарками. Багато модниць також поспішають в Італію, щоб поєднати «приємне з корисним», адже з 3 січня там починаються великі новорічні розпродажі.

Наближаються новорічні та різдвяні свята, але це ще не привід провести усі вихідні за переглядом старих добрий фільмів та поїданням улюблених салатиків. У світі є стільки усього дивовижного, особливо у цю пору року - самий час розпочати, ну хоча б з нашої, вітчизняної, але такої ж прекрасної ялинки

Олена Бурутіна