Засоби та способи маскування взимку
У перший період війни на радянсько-німецькому фронті фашисти не приділяли належної уваги маскуванню. На це вказує ряд наказів, інструкцій і пам'яток, виданих німецьким командуванням. Так, наприклад, в одному з наказів по 14-ї танковій дивізії сказано: "Наші льотчики легко спостерігають розташування своїх військ. Такі недбалі дії призводять до зайвих втрат і передчасного розкриття наших намірів".
Взимку 1941/42 р германська армія не була забезпечена необхідними маскувальними засобами. Щоб хоч скільки-небудь покрити потребу в них, гітлерівські генерали, вірні своїй грабіжницькій політиці, вдавалися до вишукування цих засобів на місці. У населення окупованих радянських районів забиралися простирадла, шматки полотна, рушники та інші білі матеріали, що можуть бути використаними для маскування.
Враховуючи досвід досвід другої світової війни під час нинішніх військових дій потрібно завчасно готуватися до війни взимку.
Правильне використання наявних можливостей для маскування і вміле застосування засобів штучної маскування може мати вирішальне значення для дій військових частин взимку.
Всі офіцери, незалежно від звання, повинні постійно стежити за дотриманням маскувальної дисципліни і подавати приклад всьому особовому складу.
Засоби маскування. Щоб приховати дії військ на місцевості взимку, в армії рекомендується застосовувати як підручні, так і заздалегідь підготовлені засоби.
Як підручні засоби використовуються білий папір, простирадла, рушники, носові хустки, стара білизна і т. п. Так, в тих випадках, коли шоломи не вдається забарвити, їх обклеюють білим папером. Кінці паперу рекомендується залишати такими, щоб вони досягали плечей і закривали обличчя (за винятком очей), маскуючи його і одночасно захищаючи від сильного вітру. Для тих же цілей офіцери повинні радити своїм солдатам накладати на голову рушник, кінці якого опускаються на плечі, а лице закривати носовою хусткою, прикріпленою до рушника таким, чином, щоб можна було дивитися.
Маскувальні накидки рекомендується робити зі старої білизни, простирадла, маскувальних костюмів, що прийшли в непридатність і т. д. Для використання таких накидок на плямистій місцевості та в період відлиги зворотний бік їх обшивають залишками старого обмундирування.
В якості заздалегідь підготовлених засобів потрібно застосовувати маскхалати та костюми (блуза і брюки окремо). У першу чергу ними повинні забезпечуватися розвідувальні дозори, лижники, вартові, спостерігачі. Для кращого маскування обличчя закривається білою маскою, яка прикріплюється до гудзиків капюшона, а на руки надягають білі рукавички. Особливу увагу офіцери повинні приділяти збереженню, маскувальних халатів в чистоті - від солдатів суворо вимагати знімати ці костюми при вході в бліндаж.
Матеріальна частина і транспортні засоби (у тому числі і лижі) взимку фарбуються в білий колір вапном або фарбою, в яку додається клейстер.
Маскування на марші. Приховати перекидання військ від повітряного спостереження та зйомки з безпілотних літаків - найбільш важлива і важка задача. Війська завжди повинні рахуватися з можливістю бути поміченими повітряною розвідкою противника, навіть у тому випадку, якщо вони не бачать і не чують літак супротивника.
Враховуючи це, потрібно робити перекидання військ головним чином вночі. На марші частини і підрозділи суворо дотримуються світломаскувальної дисципліни. Війська, які здійснюють нічний перехід, зазвичай дотримуються тих же маскувальних заходів, що і вдень.
Шляхом досліджень було встановлено, що рух одиночного солдата на весь зріст на місцевості, покритій снігом, навіть при дотриманні самого ретельного маскування, стає помітним з відстані 500 м; при пересування же поповзом він виявляється тільки з відстані в кілька кроків. Тому солдатам, одягненим в масккостюми, рекомендується під час руху використовувати білий фон. Коли ж доводиться діяти на лісових галявинах, які як відомо представляють собою темний фон, слід пересуватися повзучи.
Маскування польових позицій. Свої бойові позиції в цілях кращого маскування потрібно вибирати поблизу природних складок місцевості, садів, огорож, канав і т. п. Цього ж правила слід дотримуватись і при обладнанні ходів сполучення.
При наявності достатнього часу бойові позиції (окопи, ходи сполучення та ін.) перекриваються дерев'яними рамами, обтягнутими дротом або пучками з гілок, хмизу. Довжина рам - 1,5-2 м, а ширина - більше ширини окопу на 15-20 см з кожного боку (для перекриття бруствера і траверса).
Рами, крім гілок (хмизу), закладаються соломою або папером, який попередньо змочується водою і заморожується. Зверху перекриття закидається снігом. Для кращого спостереження і ведення вогню з такого перекриття, зазвичай його піднімають і утримують на стійках.
При влаштуванні перекриттів застосовуються також мати, що виготовляються з соломи, ялинових гілок, мішків і т. п. Довжина мата - до 10 м. Шнуром або дротом він прикріплюється до кілочків, поперек просмикуються палиці (на відстані 50 см одна від одної), що оберігає мати від провисання. При закріпленні мату на кілочках залишається просвіт, через який ведеться вогонь і спостереження.
Якщо обстановка не дозволяє створити повне перекриття бойових позицій, то маскуються їх окремі, особливо важливі ділянки: кулеметні гнізда, спостережні пункти і т. п. Часткове маскування проводиться з таким розрахунком, щоб позиція мала вигляд ходу сполучення. Протитанкові рови здебільшого перекриваються не на всю довжину, а лише на окремих ділянках. Цим можна ввести в оману екіпажі танків противника. Крім того, іноді здійснюють часткове маскування протитанкових ровів по ширині, прагнучи створити видимість звичайного ходу сполучення.
При виборі позицій для окремих солдатів на відкритій місцевості, покритій снігом, не рекомендується створювати суцільний високий бугор і забруднювати сніг землею.
Тому від солдатів вимагають перед початком самообкопування попередньо видалити сніг: земляний насип злегка розрівнюється (щоб не створювалося різких контурів), після чого бруствер засипається чистим снігом. У бруствері влаштовуються виїмки, через які ведеться спостереження і вогонь.
На малюнку показано місце розташування солдата при виборі ним позиції на узліссі. Позиція обрана на білому тлі. Солдат в масккостюмі розташувався біля дерева, збоку, покритому снігом. Одиночний солдат, який займає позицію на дереві ("зозуля"), дотримується того ж правила. Для цієї мети найчастіше вибирається дерево, яке зберегло сніговий покрив і не відрізняється різко від інших дерев.
Коли сніг покритий темними плямами (особливо в період відлиги), маскувальні костюми частково замазуються землею. У цих же випадках солдати зазвичай одягають не весь маскувальний костюм, а тільки блузу або брюки. Маскувальні накидки надягають навиворіт, яка має плямисту поверхню.
При влаштуванні позицій за сніговими стінками, побудованими з окремих блоків, кути останніх ретельно закругляются, бо інакше вони різко виділяються на тлі навколишньої місцевості, а в сонячну погоду утворюють великі тіні. Для того щоб пухкий сніг перед бійницями під час стрілянини не піднімався і не демаскував місце ВП, його утрамбовують або покривають ялиновим хмизом з намерзлим снігом, дошками та іншим білим матеріалом. Аналогічним способом здійснюється і маскування задульних конусів гармат. Якщо гармата довготривалий термін знаходяться на одних і тих же вогневих позиціях, перед стволами кладуться дошки, пофарбовані в білий колір.
Маскування військ і тилових об'єктів. Маскування військ в населених пунктах проводиться як від повітряного, так і від наземного спостереження. Зброя, автомашини, та інше майно розміщуються під дахами (у дворах), біля стін будинків.
Поза населених пунктів війська розташовуються по можливості в хвойному лісі або в густому, занесеному снігом листяному лісі. Тут же споруджуються бараки, склади та інші споруди. Над ділянками лісу, які проглядаються з повітря, зв'язуються гілки дерев або натягуються горизонтальні маскувальні мережі, в які вплітаються гілки, опушені снігом.
Розташовуючись на відкритій місцевості, війська використовують для укриттів ями, каменоломні, улоговини, яри і рівчаки. Намети, автомашини закопуються в сніг або в землю. Під час частих переміщень автомашин або танків вони накриваються брезентом і закидаються зверху снігом.
Маскування автомашин і танків, встановлених у спеціально відкритих котлованах або ярах, проводиться за допомогою маскувальних сіток або легких перекриттів з підручного матеріалу.
Укладання в штабелі боєприпасів та іншого майна проводиться так, щоб вони не мали прямокутної форми; зверху штабелі маскуються снігом і гілками під фон навколишньої місцевості.
При опаленні приміщень потрібно використовувати сухі дрова, деревне вугілля або кокс, які дають невелику кількість диму, який до того ж малопомітний. Вночі отвори димових труб прикриваються гілками для затримання іскор. Сажа, що осідає на дахах, засипається свіжим снігом. Самі споруди фарбуються в білий колір або покриваються снігом. Гарнізонами населених пунктів ретельно дотримується світломаскування. Входи і виходи з приміщень забезпечуються світловими шлюзами.
Заслуговує на увагу постановка контролю над маскувальними заходами. Всьому офіцерському складу, в тому числі і штабів, має бути суворо наказано перевіряти якість маскування як в ході роботи, так і по закінченні її. Для цілей контролю з повітря нерідко залучається і авіація.
Маскування слідів. Перекидання живої сили і техніки в зимовий час війська здійснюють переважно по дорогах, так як сліди на снігу і витоптані місця дають можливість визначити чисельність і рід військ, які залишили ці сліди. Якщо під час маршу тієї чи іншої частини доводиться звертати з дороги, то рух відбувається по одному сліду, незалежно від того, чи рухаються це танки, стрілецька частина пішки, на лижах, автомашинах. При їзді на гусеничних машинах водії намагаються уникати крутих поворотів, так як при цьому утворюються снігові вали, які легко виявити з повітря. Прокладені знову сліди замітаються за допомогою гілок, дерев чи мотків колючого дроту, прив'язаних до автомашини або танка.
Нові дороги і стежки зазвичай прокладаються уздовж природних складок місцевості, ярів, канав, огорож чи в лісі. Нові прокладені стежки примикають до вже наявних доріг, причому закінчуються вони не у замаскованого об'єкта (наприклад, вогневої позиції), а на деякій відстані від нього.
Несправжні, фальшиві споруди. Несправжні оборонні споруди на фронті і в тилових районах створюються на деякому віддаленні від дійсних споруд. Це робиться не випадково. Відстань, яка відділяє несправжні об'єкти від справжніх, при можливому обстрілі забезпечить безпеку останніх. Розміри і форми фальшивих окопів, що споруджуються військами, як правило, відповідають дійсним. При створенні фальшивих окопів сніг розчищається на глибину 40-50 см або ж до самої землі; дно окопу покривається ялиновими гілками, землею або золою. До окопів прокладаються стежки, що примикають до вже наявних доріг. Після снігопадів занесені снігом фальшиві окопи, стежки і сліди знову відновлюються.
Крім несправжніх фортифікаційних споруд (ДЗВТ, бліндажів та ін.), влаштовуються несправжніі вогневі артилерійські позиції з макетами гармат і імітацією стрільби. Застосовується і такий вид фальшивого маскування, як часткове відновлення зруйнованих фортифікаційних споруд, з яких іноді ведеться вогонь.
Крім того, в частинах армії зазвичай є широко розвинена система запасних позицій і навіть запасних ДЗВТ. Маневруючи своїми вогневими засобами по цим спорудам, війська прагнуть обдурити противника, створити у нього перебільшене уявлення про кількість вогневих засобів.
С. Семенов
О. Майстренко
