Виховання дбайливості до оточуючих

 Автори: В. Зененко
               О. Майстренко

   Дбайливе ставлення до оточуючих - найцінніша моральна якість, яка виховується з раннього віку.
  Поведінка і діяльність людини більш цілеспрямовані, усвідомлені і емоційно насичені, якщо в основі їх лежить дбайливе ставлення до оточуючих.

        Можна виділити деякі етапи розвитку цієї моральної якості:

1) охоче виконання людиною прохань і доручень, прагнення надати допомогу іншим;
2) прояви уваги не тільки в поведінці, але і словесно;
3) прояви дбайливості у ставленні до близьких людей.

       Рівень розвитку дбайливого ставлення людини до оточуючих визначають наступні показники:

    ступінь самостійності в прояві турботи про інших, активність людини в наданні допомоги, прояві співчуття, співпереживання;
    стійкість прояву дбайливості при деяких змінах життєвої ситуації;
   наявність мотивів, які забезпечують громадську спрямованість проявлення турботи.

   Дбайливість, виражена людиною може грунтуватися на різних мотивах:
     - доставити іншій людині радість, полегшивши його працю;
     - отримати нагороду за допомогу і турботу.

   Мотиви поведінки формуються в процесі досвіду, в повсякденному житті і діяльності.
    Егоїстичні мотиви виникають в тому, випадку, якщо інші люди роблять за людину все самі, нічого не вимагаючи натомість.
     Дбайливість як моральна якість містить у собі :
    - допомога та взаємодопомога;
    - чуйність;
    - доброзичливість;
   -  уважне ставлення до оточуючих.

Співчуття, виражене в активній, безкорисливій ​​допомозі іншій людині, в турботі про неї, від свого особистого на користь іншого - одне з перших гуманних почуттів.

     Зміст і методи формування в суспільстві гуманних відносин повинні передбачати розвиток. Спочатку люди надають допомогу іншим людям, в основному, під впливом вказівок інших, але з плином часу вони повинні діяти самостійно.
      Людина повинна сама відповідно змінювати свою поведінку.
      Необхідно підбирати такі прийоми впливу, сприяли б тому, щоб моральні норми і правила стали внутрішньою потребою людини, щоб вона поступала добре не тільки в присутності інших людей, щоб для нього стало звичкою, усвідомленим внутрішнім мотивованим прагненням надходити саме так, а не інакше. Люди найчастіше говорять про зовнішні спонукачі, посилаючись на правило: треба допомагати товаришеві.

       Поведінка людей повинна грунтуватися на таких критеріях:

- інтерес до діяльності інших людей, вміння користуватися спільними речами, домовляючись при виникненні розбіжностей;
 - чуйність, прагнення надати допомогу іншим;
 - наявність симпатій, переваг в спілкуванні з іншими людьми (не на шкоду іншому);
 - прагнення до об'єктивної оцінки та самооцінки;
- здатність безкорисливо поступатися своїми бажаннями.

Люди повинні
 - навчитися ставитися до оточуючих з турботою і терпінням, проявляти нетерпимість до поганих вчинків інших людей,
 - виховувати у себе любов і шанобливе ставлення до оточуючих людей,
 - виховувати у себе дбайливе ставлення до культурних цінностей,
 - формувати любов до природи, рідного краю, прагнення зберігати і примножувати його багатства,
 - виховувати співчуття до всього живого.

        Правила виступають в якості критерію правильності або неправильності власних дій людини і поведінки товаришів, дотримуватися умови, необхідні для співжиття. Правила служать своєрідною перешкодою егоїстичним спонуканням і підтримують моральні принципи.

        Здійснюється перехід від зовнішніх вимог інших людей до внутрішніх мотивів, коли правила для людини стають внутрішнім регулятором поведінки. Опановуючи правилами, людина не тільки виявляє самостійність, але і вимагає відповідних дій від іншої людини.

        У моральному вихованні людей особливе місце займає виховання любові до природи і дбайливе ставлення до живого. Прищеплювати любов до природи необхідно з двох причин: по - перше, для виховання дбайливого ставлення до тваринного і рослинного світу; по-друге, для розвитку більш складних моральних якостей: гуманізму, добросердя, співчуття. У людей треба формувати розуміння, що природа, як людина, відчуває, хворіє, страждає і радіє.
 
        Благородні, хоча і незначні вчинки оточуючих людей необхідно оцінювати. Схвалення оточуючих допомагає людині переконатися в правильності своїх дій, викликає бажання повторювати їх, у людини прокидається бажання бути позитивною, ще кращою.

        Навколишні люди повинні звернути особливу увагу саме на перші, часом незначні спроби людини проявити турботу і співчуття до ближніх, вони повинні підтримати його добрі наміри. Важливо не дати застигнути і зачерствіти душі людини.

 Для того щоб поліпшити рівень гуманних відносин людей до оточуючих необхідно було виявити рівень сформованості гуманних відносин і їх вплив на поведінку людей.

    У окремих людей спостерігається «моральний формалізм», коли вони прекрасно міркують на моральні теми, але поводяться егоїстично. Таких людей необхідно включати в діяльність, що має значення для інших.

     Необхідно щоб були поставлені наступні завдання:

- Виховати дружні взаємини між людьми;

- Вчити дбати про інших людей, допомагати їм; захищати тих, хто слабший. Формувати такі якості як чуйність, співчуття.

    Виховувати скромність, чуйність, бажання бути справедливим.
    Закріплювати навички дбайливого ставлення до речей.

    Виховувати повагу до інших людей, спонукати до прояву співчуття до літніх і старих людей, до надання допомоги.

       Виходячи з вищесказаного необхідно в суспільстві:

- виховати гуманне ставлення до людей;

-розвивати прагнення до прояву співчуття, співпереживання.

- вчити піклуватися про молодших, допомагати їм;

- виховувати гуманне ставлення до рідних і близьких.

- формувати в свідомості людей важливість і значимість прояви турботи про інших людей;

- викликати емоційний відгук і надання допомоги тим, хто її потребує.

- викликати прагнення принести радість рідним і близьким.

- виховувати у людей взаємодопомогу.

- спонукати до прояву співпереживання до інших людей.

- спонукати до прояву співчуття і співпереживання до рідних і близьких,

- формувати усвідомлення моральної сторони вчинків.

- розвивати потребу в прояві гуманних почуттів до оточуючих.

- піклуватися про тих, хто слабший.

- формування поваги до старших людей, бажання їм допомогти, доглядати за ними.

- формувати вміння співпереживати успіх і невдачі інших людей.

- виховувати вміння співпрацювати, дякувати за турботу.
                                         
- Виховати повагу до колег, бажання їм допомагати, доставляти їм радість.

- виховати прагнення піклуватися про гостей;

- формувати усвідомлення моральних стереотипів, вчинків;

- вчити з вдячністю ставитися до допомоги.

- заохочувати в прагненні надавати допомогу.

- виховувати доброзичливі відносини між людьми.

- вчити надавати підтримку іншим людям.

- виховувати турботу про інших, взаєморозуміння;

- вчити разом домагатися однієї мети.

- вчити виручати товариша з біди.

- виховувати взаємодопомогу,

- виховувати дружні взаємини між людьми.

- вчити піклуватися один про одного.

- виховувати почуття вдячності;

- формувати звичку дбайливо поводитися з речами.

- виховання дбайливого ставлення до природи.

- виховати повагу до праці інших людей, бажання полегшити їх працю.

- вчити поважати працю людей;

- виховати дбайливе ставлення до речей.

- вчити допомагати людям в дорозі.

- вчити виручати слабшого.

- розвивати почуття товариськості, взаємодопомоги.

- розвивати вміння висловлювати чуйність до інших людей.

- спонукати людей бути уважними до однолітків і близьких,

- сприяти формуванню дбайливості.

- самостійно з'ясовувати причини засмучення у інших людей;

- шукати способи підтримки, надання допомоги.

- виховувати, навчати людей бути уважними, турботливими по відношенню один до одного.

- виховати почуття взаєморозуміння, вміння співпрацювати з іншими людьми.

- вчити вчасно прийти на допомогу.

- виховати почуття взаємодопомоги.

- вміння співпрацювати.

- виховати вміння бути уважним один до одного.

- вчити поважати працю людей;

- розвивати почуття товариськості.

Володимир Бовкун "Kyiv Art School"

Музейно-виставковий центр «Музей історії міста Києва» та «Фонд інноваційного лідерства» представляють виставку живопису Володимира Бовкуна в рамках проекту «Kyїv art school»

17.04. – 05.05.2019

Майстер живопису світового калібру та провідний митець сучасності – саме так Володимира Бовкуна називають мистецтвознавці. І хоча художник уже має чималий досвід і сформований персональний стиль, він продовжує експериментувати та освоювати нові горизонти творчості. 

«Принципово важливим для моєї мистецької траєкторії, якою я поступово і послідовно рухаюсь, є максимальне обмеження візуальних засобів. Це так зване «невидиме мистецтво», що залишає доволі великий простір для фантазії глядача. Простіше кажучи, я максимально уникаю «багатослів’я» у своїх роботах. Ця виставка є продовженням теми «присутності», котра є головною у всій моїй творчій практиці, починаючи ще з 1980-х, і котра виникла з мого захоплення метафізикою ще в студентські роки», – каже автор. 

У своїй творчості художник поєднує принципи абстракції, сюрреалізму та концептуалізму. Глядач має змогу поринути у глибину простору твору, де вирує гра символів та понять, де хаос переплітається з космосом.

«Надзвичайно приємно запросити в проект «Kyїv art school» відомого українського майстра, який активно продовжує творчі експерименти і створює тонкі речі, що балансують між таємничістю та реальністю. Гармонія, спокій, тиша і легкість робіт допомагають відчути ідеї майстра на підсвідомому рівні», – наголошує куратор проекту Дмитро Струк.

«Kyїv art school» покликаний згадати історію становлення та розвитку Української академії мистецтв та представити серію ретроспективних виставок відомих митців сучасності. «Уже третій рік поспіль Музей історії міста Києва реалізовує проект присвячений100-річчю Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, яка виховує представників київської школи живопису. Він несе не лише просвітницьку функцію, а й дозволяє зберегти зафіксовану художниками сучасність у фондах музею.», - зазначає перша заступниця генерального директора Музею історії міста Києва Тетяна Костенко

Про автора:

Володимир Бовкун – член Спілки художників СРСР та України (з 1986 року). Він активно проводить персональні виставки та бере участь у групових проектах як в Україні, так і закордоном. Роботи автора зберігаються у колекціях Національного музею образотворчих мистецтв та багатьох інших українських музеях, а також у Третьяковській галереї (Москва, Росія), Нортон Додж Коллекшн (Вашингтон, США), чисельних приватних колекціях в Україні, Франції, Німеччині, США, Великій Британії, Голландії, Сінгапурі, Росії. 

Леонід Коваленко

Збір пожертвувань на відновлення собору Паризької Богоматері

Автор: Наум Віталюк

На відновлення собору Паризької Богоматері, в якому 15 квітня стався пожежа, пожертвували понад мільярд євро, повідомило видання RTL.

Мерія Парижа виділила 50 мільйонів євро, регіон Іль-де-Франс - 10 мільйонів. Також гроші надходять від небайдужих французів. Втім великі надходження роблять великі компанії і бізнесмени. 

Французькі магнати пожертвували на реставрацію Нотр-Дама 300 мільйонів євро.

Сім'я французького магната Бернара Арно пожертвувала 200 мільйонів, мільярдер Франсуа Піно - 100 мільйонів.

На порталі уряду Франції заробив розділ, через який можна зробити пожертвування на відновлення собору з будь-якої точки світу. "Як заявив президент, собор буде повністю перебудований. Але ця реконструкція має свою вартість - саме тому нам потрібна щедрість кожного", - йдеться в повідомленні уряду.

Французьке Міністерство культури вибрало чотири громадські фонди, через які можна відправити кошти в прозорий спосіб: Центр національних пам'яток, Фонд спадщини, Фонд Франції, Фонд Нотр-Дам. Розмір пожертвування починається від 30 євро.

"Я відчувала себе безсилою, коли вогонь охопив собор" - очевидці розповіли про пожежу в Нотр-Даму.

Пожежа в величному соборі сколихнула весь світ, обвалився дах і шпиль, а вогонь знищив більшу частину внутрішніх конструкцій будівлі. У ніч на 16 квітня основні конструкції будівлі собору Нотр-Дам не обрушились, вогонь вдалося зупинити - пожежні.

«Відлуння грецької античності»

     У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилась виставка «Відлуння грецької античності».           

     Виставка створена завдяки приватній колекції «Acroteras Griegas», яка складається з великої кількості декоративних керамічних виробів – антефіксів (лобової черепиці). Антефікси використовувалися ще за часів Стародавньої Греції – ними оздоблювали дахи античних храмів, що надавало їм урочистого вигляду і увиразнювало на тлі інших будівель.

     Представлені на виставці антефікси походять з різних куточків материкової Греції та грецьких островів і належать до періоду грецької архітектурної неокласики 1880–1910 рр., в якій уособлено дух еллінської культури та історії.

     Відродження антефіксового дизайну в Греції в 19 ст. збіглося зі звільненням Греції від турецького поневолення і тим самим засвідчило не лише життєздатність давньої традиції, а й намагання через архітектуру утвердити власну культурну й національну ідентичність.
   
     У цей період антефікси були особливо популярними в усіх куточках Греції; майстри-керамісти розвинули виробництво антефіксів до надзвичайно високого художнього рівня. Широке розмаїття антеміонів – зразків рослинного орнаменту у вигляді листя пальмових дерев, а також скульптурних зображень давньогрецьких богів Гермеса, Гефеста, Посейдона, Афіни та інших міфологічних персонажів, запанувало в ті часи на дахах грецьких будинків. Представлене у різних формах, це стилізоване орнаментальне оздоблення карнизів будинків було символом життєвості, багатства, могутності та добробуту.

      Колекція належить грецькому архітектору Васіліосу Цітуросу. Він працює в галузі реставрації та збереження неокласичної архітектурної спадщини. Спеціалізується на архітектурі Кикладських островів (Греція). Вивчав архітектуру в Римі та Венеції. Його закоханість в орнаментальну архітектуру проявилася після повернення до Афін з Італії у 1996 р. Відтоді він займається активними дослідженнями неокласичних будівель Афін. Працює в галузі архітектурного дизайну з використанням місцевих матеріалів (дерева, каменю, мармуру і глини) та врахуванням особливостей місцевої архітектури. Віддає перевагу неокласичній архітектурній традиції. 
 Виставка працюватиме до 5 травня 2019 р.

Новим главою Світового банку став Девід Малпасс

Автор: Вілен Іваненко 

 

Новим главою Світового банку став кандидат, висунутий Трампом.

Всесвітній банк - важливий інструмент американської зовнішньої політики
                    
                               
Вашингтон, 5 квітня 2019, 

На пост голови Всесвітнього банку було обрано заступника міністра фінансів США з міжнародних справ Девіда Малпасса, кандидатуру якого висунув президент Сполучених Штатів Дональд Трамп. Про це 5 квітня, повідомила прес-служба Світового банку.

«Виконавчі директори Світового банку сьогодні одноголосно обрали Девіда Малпасса президентом Групи Світового банку на п'ятирічний термін, що починається у вівторок, 9 квітня 2019 року», - сказано в повідомленні.

Попередній президент групи Світового банку Джим Ен Кім пішов у відставку 1 лютого. З того момент і до 9 квітня виконує обов'язки глави Світового банку виконавчий директор Крісталіна Георгієва.

Примітно, що повноваження Джим Ен Кіма спливали тільки в 2022 році. Це був його другий термін на посту глави Світового банку. Офіційно причиною відходу Джим Ен Кім назвав бажання повернутися в приватний сектор економіки.
Нагадаємо, Світовий банк - міжнародна фінансова організація, створена в грудні 1945 року з метою організації фінансової та технічної допомоги країнам, що розвиваються. По суті це один з інструментів фінансового домінування США в світі. Керівниками Світового банку завжди обираються громадяни США, так як найбільший акціонер банку саме Вашингтон.

“Колір проти тіні” Вугара Мурадова

За сприяння Посольства Азербайджанської Республіки в Україні в галереї «КалитаАртКлуб», Київ, вул. Малопідвальна, 21/8, відбулась виставка живопису заслуженого художника Азербайджану ВУГАРА МУРАДОВА “Колір проти тіні”.

Він уникає занурення у складні філософські поняття і не прагне оздоблювати свої роботи «рамами-концепціями», бо вважає, що «живопис — це передусім контакт через око, а не через розум і теорії».

Якщо ви запитаєте Вугара Мурадова, як він знайшов той чи той образ, чому використав саме такий колір, то навряд чи дістанете обґрунтовану відповідь. Але опинившись серед його живописних робіт, ви вже невдовзі почуватиметеся наче після курсу кольоротерапії, адже найголовніше, про що хоче говорити з вами художник, він висловлює через живопис і колір. Навіть у побуті звичні назви предметів він деколи випадково замінює на назви кольорів.

Колір — це те, що ми в першу чергу бачимо на його полотнах, сповнених особливої кавказької гостинності та щедрості. Але варто глядачеві хоча б ненадовго затриматись перед його картиною — і він ризикує через кольорові портали Вугара потрапити до іншого виміру і простору — туди, де, крім кольору, художник оперує ще й тінями. Ігноруючи закони фізики, він обходиться з ними досить вільно — немовби грає складні шахові партії з часом, використовуючи тінь і колір як вдалих асистентів. У багатьох роботах Вугара зображення тіні — це спроба і спосіб зупинити, трансформувати час, поєднати в одній миті минуле, майбутнє і сьогодення, розповісти про взаємодію і взаємовплив явищ.

 (Олеся Ланевська, куратор виставки)

ВУГАР МУРАДОВ народився 1967 року в Баку. Заслужений художник Азербайджану, член Спілки художників, Спілки карикатуристів та Об’єднання фотографів Азербайджану, член Міжнародної федерації художників ЮНЕСКО, постійний учасник престижних міжнародних арт-подій, митець, що регулярно представляє Азербайджан у світі.

Організатори і партнери: юридична компанія ARMADUM LAWYERS, Міжнародний Інститут Культурної Дипломатії,  партнер проекту Savalan Wines, виробник товарів для художників  ROSA - Ukrainian Manufacturer of Fine Art Materials.

Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Верховної Ради України провів слухання на тему: "Проблеми формування заробітної плати у бюджетній сфері та на державних підприємствах"

У заході, який відбувся 10 квітня, взяли участь народні депутати, представники Міжнародної організації праці, центральних органів виконавчої влади, Рахункової палати, Пенсійного фонду, всеукраїнських об’єднань профспілок та організацій роботодавців, органів місцевої влади, наукових установ, громадських організацій.

Відкриваючи слухання, Перший заступник голови Комітету Сергій Каплін відзначив, що роль держави як суб’єкта регулювання сфери оплати праці є визначальною для всіх сфер економіки та показовою для приватного сектора в питаннях формування ціни людської праці. Проте, сьогодні в країні існує глибока диспропорція між високою вартістю життя і низькою ціною праці. Як наслідок, Україна посідає останнє місце в Європі за рівнем трудових доходів громадян - у 2018 році українська середньомісячна зарплата становила 8 865 грн. або 277 євро і перевищила тільки мінімальну зарплату в Болгарії - 261 євро - найнижчу серед країн Європейського Союзу.

Члени Комітету Наталія Веселова і Олександр Дроздик у виступах відзначали, що в сфері прямого і безпосереднього впливу держави - бюджетних галузях освіти, науки, культури, охорони здоров’я, надання соціальної допомоги, середньої і нижньої ланок державного управління тощо, де зосереджено більше 37% загальної чисельності штатних працівників, більшість яких є висококваліфікованими спеціалістами з вищою фаховою освітою, заробітна плата впродовж багатьох років є значно нижчою за середню по країні. Причиною цього є, насамперед, залишковий принцип фінансування бюджетних галузей, відсутність системного реформування інституціонального механізму формування заробітних плат у бюджетній сфері, а також встановлення штучно занижених розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, які є основою формування оплати праці в бюджетній сфері.

Підтримуючи цю позицію, Голова Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні Григорій Осовий зазначив, що наслідком останніх законодавчих змін у сфері трудового законодавства та використання занижених розмірів державних соціальних стандартів стало скорочення співвідношення між заробітною платою працівників низької кваліфікації та професіоналів і загальна компресія Єдиної тарифної сітки. Відтак, відбувається систематична недоплата працівникам бюджетної сфери порівняно з оплатою праці з аналогічними характеристиками в небюджетній сфері та нівелювання престижності роботи в державному секторі.

Як не прикро, але навіть в умовах триваючого п’ятий рік поспіль воєннового конфлікту на Сході України проблема низького рівня заробітної плати актуальна і для оборонної сфери. Про незадовільну ситуацію з оплатою праці працівників Збройних Сил України та негативні наслідки цього поінформував присутніх начальник Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони, полковник Олександр Бікчантаєв.

Учасники слухань також відзначили, що поряд з поширенням тенденції до зрівнялівки в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці серйозною проблемою в Україні залишається поглиблення нерівності в оплаті праці у різних видах економічної діяльності та регіонах, між підприємствами та в межах одного підприємства. Співвідношення лише в посадових окладах між працівником основної професії і керівником сягає 1:200, і стосується це, як не прикро, саме сфери державного регулювання питань зарплати.

За результатами аналізу, проведеного Офісом з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України, найвищі середньомісячні заробітні плати у керівників підприємств нафтогазового сектору України (понад 32 тис. євро), Польщі (близько 27 тис. євро) та Великої Британії (близько 19 тис. євро), але при цьому рівень перевищення над середньою заробітною платою по країні кардинально різний: в Україні - 146 разів (2017 р.), у Польщі - 39 разів, у Великій Британії - 13 разів. Диспропорція між середньою оплатою праці по країні та зарплатою керівника нафтогазового підприємства в середньому у 8 разів більша в Україні, ніж в інших країнах.

Під час активної дискусії щодо ситуації з оплатою праці в державному секторі країни представники наукових установ також наголосили на існуванні сьогодні нагальної потреби в удосконаленні механізму регулювання заробітної плати, відзначивши при цьому необхідність розробки стратегічної концепції реформування оплати праці у цій сфері, яка має бути комплексною, фундаментально виваженою та погодженою з усіма верствами українського суспільства.

За результатами проведення слухань на найближчому засіданні Комітету буде схвалено відповідні рекомендації Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та місцевим органами виконавчої влади.