Концепція «народного капіталізму»

Концепція «народного капіталізму» – концепція, згідно з якою капіталістичний спосіб виробництва трансформувався в народний капіталізм внаслідок глибоких змін у відносинах власності, демократизації управління виробництвом та вирівнювання доходів між найбагатшими і найбіднішими верствами населення. З обґрунтуванням теорії «народного капіталізму» виступили А. Берлі, С. Чейз, Дж. Гелбрейт (США), М. Сальвадорі (Італія), Дж. Коул (Англія), Л. Ерхард (ФРН) та інші відомі економісти.

Після Другої світової війни економічна система капіталізму зазнала серйозних змін, головним вектором яких було посилення державного регулювання економічних та соціальних процесів, певна соціалізація економіки, послаблення класового антагонізму на основі підвищення добробуту широких верств населення. Ці процеси знайшли відображення в теоретичних концепціях «трансформації» (перетворення) капіталізму.

Існують різні варіанти концепції «народного капіталізму», в основі яких – акцент на певних сторонах змін в соціально-економічній системі капіталізму. Докорінну зміну природи капіталізму теоретики «народного капіталізму» пов'язують із трьома головними тенденціями в його розвитку: 1) глибокі зміни в характері й розподілі власності, 2) процес демократизації управління виробництвом, 3) зменшення розриву між прошарками капіталістичного суспільства за рівнем доходів. Внаслідок цього стираються класові відмінності між капіталістами і найманими працівниками, гармонізуються інтереси, а саме виробництво змінює мету з виробництва задля прибутку, воно перетворюється на виробництво задля задоволення потреб широких верств населення.

Центральною теорією «трансформації капіталізму» є концепція «демократизації капіталу» або «дифузії власності», згідно з якою в міру розвитку капіталізму відбуваються докорінні зміни у відносинах власності, зокрема її дифузія (розсіювання) серед широких верств населення через розповсюдження акцій. Акціонерні підприємства з приватних перетворюються на колективні, а наймані працівники стають співвласниками, внаслідок чого гострота суперечностей між працею та капіталом послаблюється або зникає. «Власність на засоби виробництва, – зазначав Ерхард, – повинна стати доступною для кожного у формі широкого розсіювання приватного володіння».

У розвинутих країнах світу, а в 90-х XX ст. і в Україні, зросла кількість акціонерних компаній і дрібних акціонерів Так, у США в 1970 налічувалося 1,7 млн. акціонерних компаній, а наприкінці 90-х – до 4 млн. Кількість акціонерів за цей час збільшилася більш як на 50 млн. осіб. Вартість акцій у населення США перевищила 13 трлн. дол.., або майже 32% майна американських сімей. Проте переважна більшість дрібних акціонерів не стала співвласниками акціонерних компаній через незначну кількість належних їм акцій та відповідну величину привласнених дивідендів, відсутність будь-якого впливу на управління акціонерною власністю.

Таким чином, прихильники концепції «народного капіталізму» ототожнюють юридичний аспект дрібної акціонерної власності (володіння та розпорядження акцією її власником) з економічним (здатністю кожного дрібного акціонера бути реальним співвласником акціонерної компанії – привласнювати частку дивідендів, яка дає можливість брати участь в управлінні акціонерною власністю), а дрібного акціонера – з крупним, ігнорують процес централізації акцій в руках фінансових інститутів та ін.

Важлива складова цієї концепції – управлінська революція («революція управляючих» або «революції менеджерів»), згідно з якою реальний контроль за сучасними корпораціями здійснюють не капіталісти-власники, а наймані управляючі (менеджери). Менеджери, на відміну від капіталістів-власників, ставлять за мету не максимізацію прибутку, а інтереси суспільства. Тому «революція управляючих», як зазначає Берлі, призводить до «зникнення самого капіталіста».

Модифікований варіант цієї концепції – теорія техноструктури Гелбрейта. У багатьох розвинутих країнах світу, передусім у США, послабилася роль капіталістів-власників в управлінні виробництвом. Йдеться про процес деперсоніфікації капіталістів-власників і перехід їх власності до рук юридичних осіб (компаній, банків, інших фінансових інститутів). Так, у Японії на початку 90-х XX ст. частка юридичних осіб серед власників акціонерного капіталу становила до 78% (у т.ч. фінансовим інститутам належало до 80% капіталу), у США вона була в 2,5 рази менша. Однак це не свідчить про перехід реального контролю до найманих управляючих, позбавлених власності, оскільки вищі менеджери привласнюють значну частку корпоративної власності й самі стають крупними капіталістами нового типу (значно меншою мірою це стосується менеджерів середньої і майже не стосується менеджерів нижчої ланки). Водночас у багатьох випадках капіталісти-власники зберігають за собою найважливіші важелі влади, передаючи вищим менеджерам другорядні, а також частку корпоративної власності. Крім того, майном акціонерних компаній, цінними паперами нерідко (особливо у США) управляють траст-компанії, комерційні банки і страхові компанії. Основними недоліками концепції управлінської революції є метафізична характеристика співвідношення влади і власності (згідно з якою капіталісти втратили владу, але зберегли власність, а менеджери мають владу на підприємстві, але позбавлені власності), ототожнення управляючих різних ланок. 

Ще одна складова концепції «народного капіталізму» – концепція «революції в доходах», найвідомішим представником якої є американський економіст С. Кузнец. Згідно з нею в розвинутих країнах світу відбуваються докорінні зміни в системі розподілу валового національного продукту, він стає рівномірнішим. Збільшується частка найменш дохідних груп і зменшується частка багатих. На підставі цього представники цієї концепції робили висновок, що система з полярними інтересами перетворюється на систему, в основі якої – принцип соціального партнерства, узгодження та гармонізація інтересів. «Сучасні трудові відносини в промисловості, особливо в крупних корпораціях, – стверджує Дж Гелбрейт, – набувають все більше мирного характеру це є наслідком того, що інтереси, в минулому різко ворожі, нині набагато більшою мірою перебувають у гармонії». Цей висновок поділяють не всі західні економісти. У 1973-93 дохід 5% найбідніших сімей у США знизився на 15%, а 5% найбагатших – зріс на 18%. Ще більша нерівність існує в розподілі доходів від власності. Водночас ця концепція частково підтверджується в країнах, які в останні десятиліття стали на шлях активної соціалізації економічної системи (Швеція, Швейцарія), але не йдеться про «революцію в доходах», оскільки поняття «революція» передбачає докорінні зміни в їх розподілі, істотне вирівнювання доходів.

Складові концепції «народного капіталізму: «розсіювання власності», «революція управляючих» і «революція в доходах. Певною мірою «про народний капіталізм» можна говорити, коли йдеться про створення народних підприємств у розвинутих країнах, частковий перерозподіл національного доходу через державний бюджет, залучення найманих працівників до процесу управління власністю та ін.. 

 Скандинавська модель «змішаної економіки».

В основу скандинавської моделі «змішаної економіки» покладено концепцію : поєднання приватних і суспільних засад економічного розвитку на функціональній основі.

Засадним принципом є визнання безпосередньої залежності економічної стабільності від рівня державного управління та суспільного добробуту.

Соціалізація суспільства в Швеції пов’язувалась не з усуспільненням власності, а з державним перерозподілом доходів, їх вирівнюванням. Хоч Швеція є країною класичного капіталізму (95 % засобів виробництва перебувають у приватній власності), вона має найбільш розвинену систему соціального забезпечення та колективного споживання. Половина валового національного продукту контролюється державою, і 50 % цих засобів використовується на соціальні потреби. Ці витрати держави завжди є точно обгрунтованими і здійснюються в раціональних формах.

Реформістська програма шведських соціал-демократів передбачала удосконалення системи соціального забезпечення і ставила такі завдання:

— досягнення повної економічної демократії;

— збільшення обсягів суспільного виробництва;

— забезпечення повної зайнятості;

— справедливий розподіл і забезпечення соціальної рівності.

Програму побудовано за принципом «солідарності», який розглядається як компроміс «заінтересованих суспільних груп» (профспілки, об’єднання підприємців тощо). Цей принцип визнається «основною цінністю демократичного соціалізму».

Практичним втіленням принципу «солідарності» стала політика «солідарної заробітної плати», яка формується на підставі угоди профспілок, об’єднань підприємців щодо меж її зростання, тарифних ставок, умов праці. Розміри заробітної плати і всіх інших видів доходів суворо регламентуються, оскільки саме доходи визнаються основним фактором економічної динаміки та забезпечення соціальної справедливості.

Основною рисою політики державного контролю за заробітною платою була і залишається тенденція «вирівнювання» доходів різних суспільних верств.

Після того як рівень заробітної плати в Швеції став найвищим у світі, шведські соціал-демократи перейшли до розв’язування проблеми «справедливого розподілу власності». На відміну від австро-німецької моделі, в основу якої покладено принцип участі трудящих в управлінні, що забезпечує їм вплив і контроль за розподілом доходів в корпораціях, шведська модель передбачала формування профспілкових фондів як засобу перерозподілу капіталів між секторами, що забезпечувало виникнення економічної контрвлади. Так, співвідношення обсягів капіталів, що мають у своєму розпорядженні об’єднання шведських підприємців, центральне об’єднання служ-бовців і центральне об’єднання профспілок Швеції, становить відповідно 1 : 1,07 : 2,3.

Система управління суспільством, побудована на залученні до цього процесу різних впливових суспільних сил, яким делегується частина державних управлінських функцій, є основою «функціональної соціалізації», застосовуваної щодо приватного капіталу.

Еволюція програмної мети шведських соціал-демократів полягає в переході від ідеї «політичної демократії» (здійснення демократичних реформ, перебудова політичної системи), до ідеї «соціальної демократії» (спрямованої на ліквідацію відсталості та злиднів), а згодом до «економічної (індустріальної) демократії», орієнтованої на ліквідацію традиційного підкорення праці капіталу, зміцнення позицій праці (підвищення її соціального престижу, підвищення якості життя).

Принципи функціонального соціалізму, соціального партнерства та солідарності, що їх розуміють як компроміс заінтересованих груп, різних соціальних сил, відображено також у програмах соціал-демократичних партій Данії і Норвегії.

Підготував Олександр Майстренко

Використані джерела:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 847 с.

Сімейні стосунки у похилому віці

В будь-який віковий період соціальні відносини людини, що стосуються сімейних і особистих зв'язків, допомагають визначити її роль, обов'язки, міру задоволеності своїм життям. У сучасних умовах ці соціальні відносини в людей похилого віку змінюються так само часто, як і в молодих. Розлучення і повторні одруження тепер спостерігаються частіше. Стосунки з родичами набувають складніших форм. З'явилася більша кількість варіантів життя самотньої людини. Однак, тісні міжособистісні стосунки, так само визначають значну частину стресів і позитивних моментів у старості.

Задоволеність шлюбом, а також стосунки з дітьми і онуками найчастіше змінюються в постбатьківський період життя людини. Для більшості дорослих в цей період життя завершується виконання прямих батьківських обов'язків. Досить часто літні подружні пари відчувають більшу задоволеність своїм шлюбом після того, як діти залишають батьківський дім. Особливо це стосується людей, для яких шлюб є емоційним центром життя. Шлюб в цей період приносить їм спокій, емоційну підтримку та близькість. Щасливе подружнє життя, яке триває до старості, як правило, характеризується рівноправністю і згуртованістю стосунків.

Люди похилого віку відчувають необхідність посильної допомоги своїм дітям та онукам, хоч і турбуються про те, щоб не втручатися в їх життя надто часто. Окрім порад (бажаних чи небажаних), батьки часто надають своїм дорослим дітям фінансову допомогу, доглядають онуків.

Роль бабусі та дідуся вважається однією з найприємніших в похилому віці. Дослідження показують, що дідусі та бабусі часто утворюють міцні дружні зв'язки зі своїми онуками. Ці зв'язки формуються в процесі регулярного спілкування і створюють основу для любові і близьких стосунків.

Прабабусі та прадіди також отримують задоволення від власної ролі і надають їй емоційної значення. Дана роль може дати людини відчуття особистого і сімейного оновлення, відкрити нові аспекти життя, стати ознакою власного довголіття. Таким чином, прадід і прабабуся можуть отримати особливий статус у сім'ї.

Варто зазначити, що значення сімейних зв'язків у сучасних умовах знизилося, а самі вони дещо змінилися за останні десятиліття. Збільшення кількості розлучень і повторних шлюбів ускладнило структуру сімейних стосунків. Тому не дивно, що дідусі та бабусі найчастіше стверджують існування тісніших зв'язків з онуками в ситуаціях, коли їх власна доросла дитина є опікуном. Деякі бабусі та дідусі відчувають особливе значення своєї ролі, підтримуючи стабільність та моральні орієнтири в період руйнування сімейних стосунків.

В період старості перед людиною постає проблема втрати близьких членів сім'ї. Ця подія викликає глибоке почуття горя, переживаючи її людина потребує тривалого періоду адаптації до нових умов життя. В той же час вона отримує новий статус вдови чи вдівця. Для багатьох людей цей перехід надзвичайно складний, пов'язаний із серйозними змінами повсякденного способу життя та підвищеним ризиком соціальної ізоляції. Однак, певна частина літніх людей після смерті шлюбного партнера отримує можливість знову повноцінно контролювати власне життя, особливо коли раніше їм доводилося піклуватися про хворого чоловіка чи дружину.

Дослідження показують, що кількість повторних шлюбів жінок після смерті партнера значно менша, ніж у чоловіків. У деяких жінок, ще в період зрілого дорослого віку спостерігаються патологічні тривожні стани, пов'язані зі страхом залишитися вдовою в ситуаціях, коли чоловік старший за віком.

Якщо овдовіла людина живе самотньою, перед нею постає значна кількість практичних і психологічних проблем. Вона повинна самостійно вести господарство, підтримувати соціальні контакти і приймати фінансові рішення. Деякі люди легко справляються з цими завданнями, інші мають значні труднощі, якщо раніше ці обов'язки виконував партнер.

Вдовам та вдівцям доступні певні потенційні системи підтримки: сім'я, друзі, колеги, знайомі тощо. Дорослі діти часто повертаються в батьківський дім, якщо батькам потрібна допомога. І матері, й батьки приймають допомогу своїх дітей, особливо якщо її пропонують доньки. Після смерті одного з подружніх партнерів збільшується кількість контактів між родичами, підвищується рівень взаємодопомоги, яскравіше виявляються сімейні обов'язки. Стосунки між вдівцями та дітьми, стають тіснішими на початкових етапах (після смерті одного з партнерів), але з часом можуть порушуватися. Зв'язок між матір'ю та дітьми, як правило, залишається стабільним, зберігається взаємодопомога та фінансова підтримка. Стосунки батька та дітей менш передбачувані і можуть погіршитися, оскільки дуже часто саме дружина є берегинею сімейних стосунків.

Соціальне життя вдів, як правило, більш динамічне, оскільки саме жінки, зазвичай, підтримують інтенсивні контакти з членами своєї родини і друзями. Таким чином, вдівці частіше опиняються в ізоляції і переривають раніше встановлені контакти. Окрім того, після тяжкої втрати у вдівця можуть з'являтися сексуальні проблеми. Спроби відновити сексуальні стосунки можуть викликати у чоловіка сильне почуття провини (особливо, коли дружина померла після тривалої хвороби) і призводить до тимчасового припинення статевого життя. 

Таким чином, способи пристосування до овдовілого життя відрізняються у чоловіків та жінок. У Нідерландах були проведені дослідження, в яких брали участь самотні чоловіки та жінки, що овдовіли 3-5 років тому. Результати показали, що вдівці, зазвичай, мали високі прибутки, рівень освіти, менше проблем із здоров'ям та більшу кількість партнерських стосунків, ніж жінки. Однак, вони мали більше проблем, пов'язаних з емоційною сферою. Вдови мали менше таких проблем, оскільки вони ефективніше використовували систему соціальної підтримки: мали тісні контакти з близькими подругами, дітьми та сусідами. Найбільш самотніми були вдови, які не мали дітей і раптово втратили чоловіка.

В старості багато людей розбудовують ближчі стосунки зі своїми братами та сестрами. Вони можуть жити разом, підтримувати одне одного в кризові періоди життя, під час хвороб. Брати та сестри можуть ділитися численними спогадами, що допомагає їм зберегти цілісність "Его". В деяких випадках вони об'єднують свої зусилля по догляду за хворими батьками. Зв'язок з братами та сестрами допомагає вдовам відновити емоційну рівновагу після смерті чоловіка. Дослідження показують, що міра підтримки, яку отримує вдова від сестер та братів, визначається низкою чинників: стать і сімейний стан найближчих родичів, близькість стосунків з ними та власними дітьми. В деяких випадках найбільш продуктивні стосунки встановлюються між вдовою та її заміжніми сестрами. Звичайно не завжди стосунки між братами та сестрами є позитивними, однак, вони є важливою частиною соціальних зв'язків літніх людей. Такі сімейні стосунки особливо важливі для людей похилого віку, які потребують допомоги, але не мають дітей.

Дружба також забезпечує життєву стабільність і приносить задоволення літнім людям. Порівняльні дослідження сімейних та дружніх стосунків допомогли виявити низку значущих відмінностей. Більшість людей похилого віку сприймають родинні стосунки як постійні та стабільні. Ми можемо попросити родича взяти на себе довгострокові обов'язки, але не можемо вимагати цього у друзів. Друзі можуть надати оперативну допомогу, наприклад, у випадку раптової хвороби, але більш масштабну відповідальність можливо покладати тільки на родичів. Надзвичайно важливе значення має дружба для людей похилого віку, які не мають братів і сестер. Дружба є важливим аспектом соціальної підтримки людей похилого віку, які живуть у притулках.

В старості людина чітко усвідомлює цінність і мінливість людського життя і починає приділяти значну увагу тривалим стосункам з членами сім'ї та друзями, намагається зробити ці стосунки більш емоційно близькими.

Доведено, що кількість соціальних контактів зменшується в похилому віці. Однак, найближчі стосунки зберігаються, їх інтенсивність не зменшується з віком. Зниження динаміки соціальних зв'язків в старості пояснюється зменшенням кількості знайомств. Люди похилого віку зосереджуються на підтримці значущих контактів, ігноруючи нові знайомства. В старості загострюється відчуття плинності часу, яке надає емоційності бі-складнішого характеру. Так, наприклад, кожна зустріч з близьким другом сприймається як одна з останніх можливостей побути разом. Складне поєднання печалі та радості, яке формується в результаті усвідомлення плинності часу, дозволяє людям похилого віку стверджувати, що їх життя ніколи не було таким щасливим, як в ці роки.

Зараз у світі зростає кількість шлюбів між людьми похилого віку. 

 Працівники загсів з гордістю доповідають про літні пари, які зважилися пов’язати себе узами Гіменея. І треба відзначити, що таке ставлення до «молодят» похилого віку характерне, скоріше, для пострадянського простору. На Заході ж старість не вважають перешкодою для ведення повноцінного, активного і цікавого життя, у тому числі для романтичних стосунків і укладення шлюбів. У нас же в суспільстві хоча й кажуть, що «коханню усі віки підвладні», негласно існує упередження, що людям похилого віку пора про смерть думати, а не про одруження. Незважаючи на ставлення до цього явища, треба визнати, що в останні роки кількість шлюбів серед людей похилого віку неухильно зростає в усьому світі. Чим пояснюється збільшення кількості пізніх шлюбів? Почасти тим, що за останні кілька десятиліть зросла кількість розлучень, що підвищує імовірність повторних шлюбів, які все частіше почали укладати в більш зрілому віці. Однак джерела цього явища пояснюють глобальними процесами — середня тривалість життя землян зростає. У сукупності зі зниженням народжуваності це обумовлює стрімке старіння людства. За даними доповіді ООН «Старіння населення світу: 1950-2050 роки», на початку ХІХ століття середня тривалість життя на планеті зросла приблизно на 20 років порівняно з 1950 роком — з 46 років до 66 років. Чоловіки, які доживають до 60 років, можуть розраховувати прожити в середньому ще 17 років, а жінки — 20 років. Крім того, протягом усього ХХ століття у світі зросла пропорція людей похилого віку і продовжує зростати дотепер. Якщо в 2000 році частка людей похилого віку становила 10%, то до 2050 року, як очікується, вона збільшиться вдвічі — до 21%. До середини ХІХ століття кількість людей похилого віку старших за 60 років, за прогнозами, вперше в історії людства перевищить кількість дітей і підлітків до 14 років. Також, за даними ООН, темпи зростання населення похилого віку у світі істотно випереджають приріст кількості жителів взагалі. Крім того, зростає і частка людей старших за 80 років: нині вона становить 12% від загальної кількості людей похилого віку і щороку збільшується на 3,8%. Тобто людей похилого віку стає все більше, живуть вони все довше, але при цьому багато з них — самотні. Тим часом, старим, як нікому іншому, потрібна сім’я, і шлюб для них — не узи, а опора, вважає психолог Наталія Савицька. У людей похилого віку, які залишилися без роботи, різко знижується коло спілкування і можливості для самореалізації. Через проблеми зі здоров’ям і відсутністю колишньої енергії вони ведуть менш активне соціальне життя — рідко вибираються на прогулянки, для зустрічей із друзями, у театр і т.д. Наближення неминучої смерті, відсутність уваги з боку дорослих дітей і онуків — усе це призводить до депресії. Крім того, у більшості випадків людям похилого віку важко самостійно доглядати за собою, тримати дім у порядку. Тому прагнення до спільного проживання в дідусів і бабусь — цілком виправдане і навіть необхідне. Але що підштовхує людей, які наближаються до столітнього ювілею, укладати саме офіційні шлюби? На думку психолога, останнім часом молодь усе частіше намагається спочатку «спробувати» сімейне життя без офіційного штампу в паспорті. Молоді люди керуються тим, що попереду ще довге життя, і у разі невдачі вони завжди встигнуть змінити партнера. Але в людей похилого віку часу на цивільний шлюб уже немає. Наважуючись зійтися, вони шукають стабільності та впевненості в завтрашньому дні. Крім того, люди похилого року — зрілі особистості, готові взяти на себе відповідальність і взаємні зобов’язання.

Підготував А. Коваленко

З 1 січня 2021 року в Україні мінімальна зарплата повинна виплачуватись - 6 000 гривень

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прийнятим Верховною Радою України 15 грудня 2020 року, встановлено підвищення мінімальної зарплати з 1 січня 2021 року до 6 000 гривень, а з 1 грудня 2021 року — 6 500 гривень.

З цього часу роботодавці зобов’язані щомісяця нараховувати працівнику за повний відпрацьований місяць заробітну плату не менше 6 000 грн, а з 1 грудня 2021 року не менше 6 500 грн. Якщо ж заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, то роботодавцю необхідно провести доплату до рівня мінімальної, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці»:

1) норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо.

2) гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо.

3) гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці», при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Суб’єктам господарювання необхідно нараховувати та виплачувати індексацію заробітної плати, яка також є державною мінімальною гарантією в оплаті праці та підлягає обов’язковому проведенню у встановленому законодавством порядку.

 Роботодавці повинні неухильно дотримуватися вимог законодавства про оплату праці в частині виплати заробітної плати не нижче мінімального встановленого розміру.

Вілен Іваненко

Постачання зброї США для України. Після «джавелінів» це можуть бути ракети «земля – повітря»

 

Як повідомила Радіо Свобода – Протягом понад п’яти років болючої війни на сході України Сполучені Штати Америки надали Києву військового обладнання на мільйони доларів: прилади нічного бачення, бронежилети, транспортні засоби, контрбатарейні радари і ще багато чого. 2018 року президент США Дональд Трамп після років внутрішніх дебатів, що почалися ще до його президентства, почав постачати Україні сучасні протитанкові ракети «Джавелін»; дехто побоювався, що це викличе протидію Москви. Нині ж американські законодавці хочуть зробити новий крок: вони підготували законопроект, що передбачає дозвіл надати Києву зенітні ракети «поверхня – повітря».

Така пропозиція міститься в поправці до законопроекту про фінансування Міністерства оборони США. Поправка передбачає усунути з тексту пункт, що забороняє продаж Україні таких ракет, а саме переносних зенітно-ракетних комплексів.

Ця поправка подали двоє чільних законодавців у комітеті з закордонних справ Палати представників, демократ Еліот Енґел і республіканець Майкл МакКол... . Але це не означає, що згадані озброєння будуть надані відразу. Будь-яке рішення з цього приводу має пройти багатоступеневий процес схвалення в різних відомствах, включно з Міністерством оборони США... 

Цей крок буде чітким сигналом для Кремля про ставлення Конгресу до війни проти України. І, як каже Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, це логічний наступний крок після рішення Вашингтона надати Збройним силам України «джавеліни».

«Не думаю, що це створить більше проблем, ніж було після прибуття (до України) «джавелінів», – сказав Радіо Свобода Пайфер, який нині є дослідником в Інституті міжнародних досліджень Фрімана – Споґлі Стенфордського університету. – Ми ж не говоримо про надання українцям винищувачів F-35 чи танків M-1».

Міністерство оборони США наразі не відповіло на запит із проханням прокоментувати можливість надати такі ракети.

Пропонований крок – лише один серед ширших намагань Конгресу збільшити військову допомогу Україні. Ще два окремі законопроекти, що перебувають на розгляді в Палаті представників і Сенаті, пропонують дозволити надати Україні військову допомогу в сумі до 300 мільйонів доларів на рік – це більше, ніж попередніми роками.

Крім того, законопроект у Палаті представників уперше пропонує надати Україні протикорабельні ракети і озброєння берегової оборони у відповідь на інцидент у листопаді 2018 року, коли російські кораблі берегової охорони захопили три українські кораблі і 24 моряків біля Керченської протоки.

Що змінять нові ракети?

Наразі не ясно, як відреагує Росія, якщо США справді перейдуть до постачання Україні своїх ПЗРК. Також не ясно, як це може вплинути на мирні переговори, що перебувають у глухому куті, – і у Тристоронній контактній групі в Мінську, і в «нормандському форматі». Але російський прокремлівський діяч Костянтин Косачов, член верхньої палати парламенту Росії, розкритикував загальне збільшення сум військової допомоги США Україні... 

Коли США погодилися надати Україні «джавеліни», Росія відреагувала гнівно. Але відтоді, як у квітні 2018 року 210 ракет і 37 пускових установок прибули до України, від російських посадовців пролунало на цю тему зовсім мало коментарів.

Україна показала «джавеліни» під час широко розрекламованих військових навчань, але її Збройні сили не застосовували ці протитанкові ракетні комплекси в боях на Донбасі.

Спеціальний представник США у справах України Курт Волкер казав раніше, що «джавеліни» зберігаються в безпечному місці далеко від лінії фронту... 

У квітні чільний американський командувач у Європі заявив комітетові у справах збройних сил Сенату: і попри те, що «джавеліни» не були передані у фронтові частини, російські гібридні сили взяли до уваги їхню наявність в Україні.

«Вони беруть це до уваги при дислокації своїх сил, у тому, де вони їх розташовують», – сказав комітетові генерал Кертіс Скапарротті.

Від 2014 року Україна отримала від США допомоги на загальну суму понад 3 мільярди доларів – і в галузі безпеки, і в інших галузях.

Медитація та все про неї

Ми живемо у дуже нелегкому, перенасиченому інформацією світі, де важко не заплутатись у своїх думках. Почуваємо себе роздратованими, втомленими та не хочемо нічого робити. Вся ця щоденна рутина просто поглинає нас, ми втрачаємо саму суть життя, його найкращі моменти. З такими проблемами зіштовхується більшість людей на планеті. Звичайно себе можна захистити і один з найпростіших способів ― медитація. 

З чим у вас асоціюється слово медитація? Перше, що спадає на думку ― йога, астрал, нірвана та інші речі. Більшість людей думає, що це потрібно лише буддистам чи тим, хто хоче пізнати таємниці всесвіту. Насправді ж медитація вже дуже давно не просто духовна практика, а й науково-обґрунтований інструмент, який здатен змінити роботу вашого мозку та свідомості. Ми поспілкувались з Даною Кравчук, яка вже 9 років практикує медитацію. Вона розказала нам багато чого цікавого на цю тему. 

То що ж таке медитація?

Це процес самозаглиблення з метою вдосконалення свого внутрішнього світу, при якому людина залишається на самоті зі своєю свідомістю. 

Історія медитації починається з індійської і буддійської йоги. Ієзуїти використовували практику для духовних вправ, а мусульмани-суфії в навчанні в деяких школах психоаналізу, спрямованих на удосконалення особистості. Іноді її називають гігієною душі. Спочатку медитація була, як релігійний ритуал, а зараз це ефективна вправа для концентрації та розслаблення, яка звільняє від негативу та тривог, приводить ваші думки до ладу. 

Люди знайшли безліч специфічних форм медитації і спільне для них є: розслаблення, зосередження та усамітнення. Головне вміти занурити себе в стан повної безтурботності та відчуженості від будь-яких об’єктів і переживань. Зараз ця практика використовується як здоровими людьми, наприклад, в спорті, так і для лікування психологічних захворювань: безсоння, тривожності, нервової напруги та навіть алкоголізму і наркоманії. 

В чому користь медитації ?

Якщо розмірковувати з більш приземленого боку, то для тих, хто веде активний спосіб життя практики допоможуть відновити емоційні та фізичні ресурси. До того ж, медитація здатна поліпшити зібраність і уважність під час тренувань, змагань та розумової діяльності. Що, звичайно, поліпшить ваші результати. Люди, які регулярно практикують медитації, розширюють свідомість і межі сприйняття дійсності. Тобто вони проживають життя набагато яскравіше, відчувають щастя сильніше і частіше, тому що здатні знаходити його у звичайних речах. Практика дає можливість відпускати негативні емоції, залишаючись в гармонії . Такі вправи вчать усвідомленості. 

В результаті наукових досліджень були виділені позитивні ефекти від медитації: покращення ментального здоров’я, зростання впевненості у собі, зниження фобій та страхів, заряд бадьорості та енергії, зниження рівня стресу, неспокою та навіть депресії, посилення імунітету й багато інших. 

 Як діє медитація? 

Дана розповіла, що спочатку з великим скептицизмом ставилась до практик. Але все ж таки вирішила спробувати для себе щось нове і через деякий час зрозуміла, наскільки це корисно. 

Людина, яка медитує, утримує увагу на своїх внутрішніх відчуттях, дивлячись на них наче зі сторони. З часом така відстороненість з’являється в звичайному стані. Ви абстрагуєтесь від всього, що у вас зараз всередині. Наприклад, якщо ви починаєте злитись та дратуватись, щоб не піддатись емоції, фіксуєте її виникнення і зупиняєте цей імпульс. Залишається частинка вас, яка спокійно спостерігає за подіями в середині , а гнів не поглинає вашу увагу. Тому з’являється можливість боротися з цими емоціями. Практика наділяє упевненістю в тому, що ви зможете себе контролювати у будь-якій ситуації. Вона допоможе зберігати спокій у стресових ситуаціях та під час важливих моментів у житті ви перестанете відчувати нервозність. 

 Медитація ― це не магія і не чаклунство. Мета вправ ― врівноваженість, спокій, гармонія, щастя, здорове тіло та чистий розум. Насправді більшість з нас вже практикувались в цьому. Бувало, що ви не можете заснути і починаєте рахувати овець і уявляєте, як вони скачуть. Комусь це справді допомагає тому, що ви утримуєте свою увагу на якомусь одному предметі, тим самим перестаєте думати про щось негативне та зайве. 

 Як почати медитувати ?

Перше правило: знайдіть зручне місце

Краще займатись в тихій, домашній обстановці. Вас не має ніщо відволікати, потрібна комфортна і спокійна обстановка. Якщо не виходить знайти таке місце ― це не привід відмовлятися від практики. За бажанням можна медитувати навіть у людному місці, на вулиці, в торговому центрі чи в транспорті, незважаючи на всі чинники, які можуть вас відволікти. З часом у вас вийде розслабитися навіть в таких умовах. 

 Друге правило: виділіть час для практики

Найкраще медитувати два рази на день по 15-20 хвилин. Вранці вправа допоможе привести всі думки та розум в порядок та дасть енергію на весь день. Ввчері зніме навантаження та втому, позбавить від напруги та поганих думок. Намагайтеся займатися кожен день, щоб це увійшло у звичку. 

Третє правило: правильна поза 

Найголовніше в положенні― це рівна, пряма спина. Хребет повинен утворювати прямий кут з підлогою або поверхнею, на якій ви сидите. Спина не має бути нахилена вперед або назад. Не обов’язково сідати в позу лотоса, сідайте так, щоб вам було зручно. Можете присісти на стілець, не опираючись на його спинку. Рівне положення спини потрібно для того, щоб легше дихати і повітря проходило краще через ваші легені. Якщо ви будете сидіти прямо, то шанси, що ви заснете значно знизяться. Тому не рекомендовано медитувати лежачи. 

Четверте правило : розслабте своє тіло 

Постарайтеся повністю розслабитись, закрийте очі. Направте вашу увагу на дихання або на мантру. Якщо у вас цього не виходить, залишайте все як є. В цьому немає нічого страшного. 

Правило п’ять: обов’язково концентруйтесь на чомусь 

Є різні методики концентрації, найпопулярніша з них ―дихання. Відчуйте, як повітря проходить через легені і виходить назад. Не намагайтеся контролювати своє дихання, просто спостерігайте за ним. Воно має бути максимально природнім. Інша методика ― це читання мантри подумки. Ви просто вимовляєте молитву на санскриті. Кожен може обрати будь-який власний варіант тому, що для більшості мантра не є священним текстом. І остання ―техніка візуалізації. Потрібно уявляти різні образи, наприклад, абстрактні або конкретні. 

«Для тих хто хоче почати медитувати, я б порадила, просто зараз, після прочитання цієї статті, прикрити очі і три хвилини просто слухати своє дихання та уявити як ви світитеся зсередини!»,―радить Дана. 

Анна Хмельницька

Як через мультфільми заохотити дитину до екологічного способу життя?

Всі без винятку знають, що діти люблять дивитися мультфільми. Через мультики у малечі формується фантазія. Діти починають дивитися на цей світ, уявляючи його якоюсь казкою, де є добрі та погані герої, де трапляються дива та обов'язково є хепі-енд.

Як же так зробити, щоб мультфільми приносили вашій дитині не лише розвагу, але й користь? Щоб заохочували до екологічного способу життя?

Ось добірка таких екологічних мультфільмів:

«Лоракс» – мультфільм є екранізацією однєї з книжок обожнюваного в Америці дитячого письменника доктора Сьюза. Події картини відбуваються у недалекому майбутньому, коли на Землі не залишилося жодного справжнього дерева – лише пластикові.

Фіксики «Пластик» – мультфільм про шкоду пластику та правильне сортування сміття для того, щоб кожен міг стати супергероєм та врятувати планету.

«Врятувати океан» – у мультфільмі показали, з якими труднощами можуть зіткнутися черепахи під час міграції, зокрема через забруднення пластиком.

«Смешарики. Маленькое большое море.»

Про циклічність сміття і про те, що великі проблеми починаються з малої звички не замислюватись, що відбувається з відходами, якщо їх просто викинути. Людина, яка звикла викидати побутове сміття у воду, буде це ж саме робити і з промисловими відходами, але закони фізики для всіх однакові: ніщо не дівається безслідно. Потрібна утилізація.

«Свинка Пеппа – Переработка.»

Роздільний збір твердих побутових відходів – це настільки просто, що вміщується в 5-хвилинний мультфільм для зовсім юної аудиторії.

Одна з серій популярного британського дитячого анімаційного телевізійного серіалу присвячена якраз потрібній справі – утилізації. Оскільки цей довгий і складний процес насправді починається зі звичайної оселі та стосується навіть найменших її мешканців.

«Робокар Поли - Приключение друзей - Суета вокруг мусора (мультфильм 41).»

У повчальному мультсеріалі про рятувальну команду робокарів є персонаж зі знаком переробки.

Зелена прибиральна машинка Кліні, добра і сором’язлива, стає частим і звичним учасником міського життя.

А серія під назвою «Суета вокруг мусора» повністю присвячена важливості роботи Кліні.

За сюжетом Кліні переймається питанням, чому ніхто не сортує сміття. Його так багато, що за один раз їй не вдається його відвезти на переробну станцію. А ще й апарат із сортування сміття ламається. І взагалі одна за одною трапляються неприємності та разом із навалом проблем стається завал сміттям, просто тому, що кожен з містян переклав справу сортування своїх відходів на одну Кліні.

Врешті решт сама Кліні потрапляє у пастку чужих відходів, і на ранок без її щоденної праці все місто потопає у бруді. Добре, що в Кліні є справжні друзі, які можуть прийти на допомогу. Врешті-решт все закінчується добре. Рятівники збираються на сортувальній станції та приступають до роботи. Вони працюють злагоджено, як справжня команда, тому швидко управляються.

Вони тепер, нарешті, багато зрозуміли, як багато у Кліні роботи і обіцяють допомагати їй, адже від цього залежить чистота і порядок у місті. Також вирішено зібрати разом всіх жителів міста, щоб розібрати все сміття.

Із цієї серії ваша дитина дізнається, як важлива переробка сміття, і навчиться сортувати його перед тим, як викидати в контейнер. Як сказав Рой: "Створюючи менше відходів і переробляючи сміття, ми збережемо довкілля".

«The Animals Save the Planet» («Тварини зберігають планету») – це 11 коротких та кумедних глиняних мультфільмів, де тварини ведуть екологічно нешкідливе життя. Герої показують, що, трохи змінивши звички, ми суттєво впливаємо на екологічний стан планети.

Знання англійської не потрібне. 

У кожному відео висновки очевидні. 

Анна Слезіна

Отже, виховувати дітей можна не тільки через книжки. Мультфільми теж виконують повчальну функцію. 

Тому давайте своїй малечі дивитися екологічні мультфільми, щоб виростити дитину, яка переймається проблемами довкілля.

"Цвіт абрикоса"

Раз весною на світанку,

Відкриваючи фіранку,

З легким подихом повітря,

Теплом сонячного світла,

До кімнати увірвався,

Він із дерева зірвався,

Ніжний-ніжний і пахучий,

Абрикоса цвіт квітучий!

Анна Слезіна