Туреччина — найпопулярніший напрямок українців у 2021 році, статистика Aviasales.ua

Aviasales.ua визначили куди українці літали у 2021

Компанія Aviasales.ua щорічно підсумовує найбільш популярні напрямки авіаперельотів. Згідно з даними міжнародного сервісу пошуку авіаквитків, який офіційно працює у 13 країнах Європи, Азії та Америки, найпопулярнішим напрямком українців у 2021 році стала Туреччина. Найбільше бронювань квитків до цієї країни було зроблено навесні (24%). На другому місці знаходиться Польща, на третьому – Грузія.

 

Ці три напрямки завжди згадуються у першій п'ятірці країн, куди українці бронювали квитки протягом 2021 року, незалежно від сезону. Польща стабільно здобувала "срібло" протягом року, поступившись другим місцем Грузії лише в сезон літніх відпусток — за цим напрямом серед українців було заброньовано 10% квитків від загальної кількості.

 

У списку популярних напрямків у першому півріччі також згадуються ОАЕ та Білорусь. Остання раніше постійно знаходилася на третьому місці, допоки в травні авіакомпанії не запровадили обмеження на перельоти через цю країну. Влітку українці, крім стабільної першої трійки лідерів, шукали авіаквитки до Чорногорії та Греції. Восени їх змінили Італія та Іспанія.

 

Не надто популярними у 2021 році були країни Африки. Найменше українці цікавились квитками до Конго, Анголи, Зімбабве, Мавританії. Незацікавленість українців до цих напрямів можна пояснити вартістю квитка. Наприклад, на 1 березня 2022 року ціни стартують від 14800 грн в одну сторону. До того ж мандрівник проведе понад 24 години із мінімум двома пересадками у Стамбулі, Каїрі або Аддіс-Абебі. Також мінімальний попит мають такі напрямки як Боснія і Герцеговина, Непал та Бангладеш.

 

Крім того, змінилась ситуація і з попередніми бронюваннями авіаквитків: якщо до Covid-19 українські туристи шукали та купували квитки в середньому за 50 днів до вильоту, відтепер вони планують майбутню мандрівку за 40 днів до дати відправлення.

 

“Ми помічаємо, що українці дедалі більше подорожують. Наприклад, у 2021 році, попри пандемію та карантинні обмеження, об'єм бронювань авіаквитків через сервіс Aviasales.ua серед українців збільшився у 6 разів. За останній рік найпопулярнішими напрямками у вітчизняних туристів були ближній пляжний відпочинок та країни Європи. Гадаю, це зумовлено доступною вартістю квитків та відносно швидким перельотом” — пояснює Олена Кірієнко, регіональний менеджер компанії Aviasales, що представлена в Україні з 2019 року.  

Трансформація Британської імперії у Співдружність

Поняття «співдружність"  розуміється як наддержавне утворення, яке характеризується відсутністю централізованого політичного управління, та відсутністю переваг у відносинах економічних і культурних чинників. [3]

Термін «Співдружність Націй» був вперше використаний державним діячем Великої Британії лордом Розбері в 1884 році. Проте появу терміна не можна назвати випадковою, адже в центрі перетворень постає Британська імперія, яка «в пориві розсіяності» завоювала пів світу. Тож під час спроб утримати нові землі виникла ідея Співдружності. У 1883 році вийшла у світ книга Джона Роберта Сілі «Розширення Англії». Він був основним теоретиком тодішньої імперії та мав неабиякий вплив на політиків. Автор закликав говорити про імперію не як про «Англію та її колонії» чи просто «Велику Британію», а як про «Більш Велику Британію», яка представляла величезну англійську націю з єдиною расовою та мовною складовою. [4]

Термін «Співдружність Націй» надалі використовували під час Імперських конференцій з 1887 року, які стали початком організації Британської Співдружності Націй. В Імперських конференціях брали участь представники колоній та домініонів Британської імперії. В цей час отримали самоуправління та статус домініона Австралія в 1901 році, Нова Зеландія в 1907 році, Південна Африка в 1910 році та Ірландія в 1922 році. Збільшення ролі домініонів виражалось і в їх наполегливому бажанні брати участь в Паризькій мирній конференції в складі Британської імперії.

Були дві основні конференції, які лягли в основу Співдружності: Декларація Бальфура 1926 року та Вестмінстерський статут 1931 року. 

В жовтні-листопаді 1926 року відбулася конференція в Лондоні за участі Англії та делегацій всіх домініонів на чолі з прем’єр-міністрами. Англійська делегація складалась із Чемберлена, Бальфура, Черчилля та Емері на чолі з Болдуїном.

Спочатку прем’єр-міністр Півден но-Африканського Союзу наполягав, щоб домініони могли врешті стати незалежними державами. Таку ідею підтримав представник Ірландії. Проте згодом виявилось, що домініони не бажають виходити з Британської імперії, адже цим вчинком вони могли позбутися допомоги, пільг, впливового покровителя, а це означало вирішувати долю своєї країни вже самостійно. Держави не були готові до таких серйозних змін, тому було визначено домовленості, які все ж надавали формально рівність:

- нерівність, якщо будь-які її форми взагалі можуть продовжувати існувати у відносинах держав щодо питань влади, є прийнятною лише в разі добровільної згоди держави, проте «їх зближує спільна вірність Короні та вільне членство в Британській Співдружності Націй»;

- необхідність задекларувати нові правила відносин між домініонами та Великою Британією, щоб проінформувати власні країни та ознайомити інші держави про новий статус держав-домініонів. [4]

Імперія також втратила формально право на видання законів, що стосуються домініонів, без їхньої згоди.

Така декларація стала компромісом, яка задовольнила всіх, особливо Британську імперію, яка раніше почала втрачати свій контроль. За словами британського історика пірса Брендона, Великобританія намагалась прив’язати домініони до метрополії за допомогою «вербальної павутини». [3]

Отже, було визначено три основні принципи Британської Співдружності Націй:

1. Генерал-губернатор зобов’язаний поважно ставитись до Британської корони та британського уряду.

2. Домініони та Велика Британія не можуть приймати рішення, які суперечать між собою.

3. Британський монарх може висловлюватись за домініона щодо договорів лише у випадку його згоди.

У 1929 році знову було скликано конференцію, на якій скасували право імперії анулювати прийняті парламентом домініону закони.  Отже, Великобританія все більше втрачала вплив над домініонами, проте не втрачала надії схилити їх хоча б до спільної економічної політики. Саме цю ідею було запропоновано на конференції 1930 року. Англії відмовили, домініони хотіли більше поступок. Такі дії підтвердили здогади щодо підготовки домініонів до майбутньої незалежності, хоча, можливо, спершу це буде лише формально.

Всі попередні конференції дали основу Вестмінстерському статуту 11 грудня 1931 року. Було визначено, що корона є символом вільного об’єднання Британської Співдружності Націй. Відтепер будь-які зміни, які стосувались престолу, потребували не лише згоди парламенту Англії, а й домініонів. Аналізуючи їх конституційний статус можна вважати, що співдружність на той час була економічним та політичним союзом, призначеним для спільної конкурентної боротьби за ринки збуту, сировину та проти експлуатації народів і позбавлення їх елементарних прав на життя. Статут юридично закріпив рівноправність шести домініонів (Австралії, Нової Зеландії, Ньюфаундленду, Канади, Ірландії та Південно-Африканського Союзу) у відносинах з Британією. Домініони могли проводити не тільки внутрішню, а й власну зовнішню політику.

Отже, велич Великої Британії як колоніальної держави занепадала, проте країна все ж змогла без кровопролиття та суперечок втримати домініонів у складі імперії, та ще й переформувати утворення на більш демократичне. Такі кроки дещо сповільнили повний розпад Британської імперії. 

В 1949 році Ірландія заявила про створення республіки, тому автоматично виходила зі Співдружності, оскільки республіканське правління суперечило відданості Британській короні. В тому ж році про бажання отримати незалежність та ввести республіканську форму правління заявила Індія, але водночас країна не хотіла покидати Співдружність. Велика Британія не збиралась втратити свою найбільшу колонію, а потому і надалі втрачати всі інші країни з-під власного впливу, тому було скликано нараду всіх держав. Під час цієї наради було розроблено формулу головування, згідно з якою члени Співдружності визнають британського монарха  символом вільного союзу, дозволяючи йому очолювати Співдружність.

Ця формула була закріплена в Лондонській декларації від 26 квітня 1949 року. Ця дата у 2009 році відзначалась як 60 років від початку сучасної Співдружності. На той час домініонами в складі Співдружності стали Велика Британія, Канада (Ньюфаундленд увійшов як провінція), Австралія, Нова Зеландія, Пакистан, Цейлон, Індія та Південно-Африканський Союз.

Таким чином Велика Британія пішла на прецедент, скасувавши принцип вірності монарха, який був одним з основних. Індія була згодна з таким розподілом влади, тому в 1950 році проголосила незалежність та впровадила республіканську форму правління, залишившись у Співдружності Націй. Цікаво, що Індія погодилась лише після того, як англійському прем’єр-міністру К.Етлі вдалося переконати Дж. Неру, прем’єр-міністра Індії, що членство в організації вимагає лише відданість демократичним цінностям, верховенству закону та толерантності. Водночас Велика Британія розглядала Співдружність як найважливішу сферу впливу, в межах якої розповсюджувались економічні, геополітичні та ідеологічні інтереси. Проте Британська імперія вже формально не існувала. 

І вже з 1949 року утворення почало називатись Співдружністю Націй, без приставки «Британська», тому що вплив на контроль імперії значно зменшився. Англія лише намагалася знову ж хитрощами залишити колишні колонії у сфері свого впливу. В 1951 році В. Черчилль заявив, що завдання консолідувати Британську Співдружність та об’єднувати те, що лишилось від Британської імперії й досі є завданням уряду. [5]

Так міцно триматися за єдність домініонів Англію змушувало не тільки завдання зберегти зону фунта стерлінгу, економічного й політичного лідерства у світі, а й бажання запобігти розповсюдженню комунізму в Азії. Це проявлялось не лише в словах політиків чи на конференціях, а й в реальних бойових діях. Так в Корейській війні в 1950–1953 рр. брав участь «Дивізіон Співдружності», до складу якого входили, окрім англійських солдат, ще й солдати Канади, Австралії та Нової Зеландії. [5]

В 1955 році канцлер казначейства Р. О. Батлер занепокоївся фінансовим станом країни та попередив, що варто припинити витрачати гроші на справи поза країною, інакше позиція Великобританії як лідера у Співдружності та у світі може бути підірвана. Так і сталось, до держави стали менше дослухатись, було втрачено вплив та контроль над низкою питань. 

Прикладом може слугувати призупинення членства Південної Африки у Співдружності в 1961 році через проведення політики апартеїду. Держави-члени наполягали діяти саме так, незважаючи на всі спроби тогочасного прем’єр-міністра Англії Г. Макміллана протидіяти такому неподобству.

З 1971 року зустрічі держав проходили вже не в Лондоні, а в інших містах країн, таким чином підкреслюючи небажання визнавати Велику Британію головною. 

Висновки

Отже, під час всього шляху до виникнення насправді вільної Співдружності Націй Британська імперія намагалася методом поступок втримати контроль, вплив та лідерство як серед країн-колоній та домініонів, так й у світі. Проте процес переформування устрою держави був невід’ємною частиною змін міжнародних відносин та світоустрою після Першої та Другої світових війн.

Слід зауважити, що Співдружність майже нічого не залишила від форми правління та функцій Британської імперії. Пункти, які найбільше характеризують Співдружність Націй: 

1. Співдружність не є політичним союзом. Великобританія не має можливих політичних важелів впливу на країни-члени. Старі структури правління не стали складовою частиною правління цією організацією.

2. Проекти економічного співробітництва (стерлінгова зона, система імперських преференцій), які були створені для спільного блага та утвердження імперського правління, виявилися невдалими, що говорить про втрату економічного лідерства Англією у Співдружності.

3. Пріоритет діяльності Співдружності направлені на гуманітарні, культурні, наукові та освітні цілі.

Використана література:

1. Рейнольдс Д. Внешняя политика Британии и «упадок» Британии в двадцатом веке// Россия и Британия. В мире английской истории; под ред. В. Г. Трухановского. М.:Институт всеобщей истории РАН, 1997. 54–60 c.

2. Seeley J.R. The Expansion of England: two courses of lectures. London: Macmillan, 1883. 309 p.

3. Шамрин О. А. Империи: варианты трансформации в ХХ веке [Електронний ресурс] / О. А. Шамрин. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/98673/91-Shamrin.pdf?sequence=1.

4. Кольбенко А. Передумови прийняття та зміст Вестмінстерського статуту 1931 р. Утворення Британської співдружності націй / А. Кольбенко // Вісник Львівського університету. Сер. : Юридична. - 2014. - Вип. 59. - С. 87-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_yu_2014_59_14.

5. Британская империя: становление, эволюция, распад : учеб. пособие / под общ. ред. В. В. Высоко вой. - Екатеринбург : Изд-во «Волот», 2010.-194 с. – Режим доступу до ресурсу: http://elar.urfu.ru/handle/10995/47584.

6. Степанова Н.А. Великобритания в содружестве наций: прошлое, настоящее, будущее. Вестник МГИМО-Университета. 2014; (4(37)):214-221. – Режим доступу до ресурсу: https://vestnik.mgimo.ru/jour/article/view/178/178.

Олександра Руденко

«Академік Вернадський»: історія станції та плани на майбутнє

Вже 25 років українські полярники досліджують Антарктиду на станції «Академік Вернадський». Та чи знали ви, що Україна отримала її майже за безцінь? А про найпівденніший бар у світі чи музей на станції чули? Про всі ці цікавинки ми вам розповімо далі.

Історія антарктичної станції

До 1996 року це була британська станція «Фарадей», що  розташована на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови. Згодом британці побудували нову базу «Розера», а колишню було вигідніше подарувати, аніж закрити. Тож віддали перевагу передати станцію молодій Україні, що мала потужний науковий потенціал. Після передачі, станцію назвали на честь видатного українського вченого та першого президента Національної академії наук України Володимира Вернадського. Існує й жарт в історії станції «Вернадського»: українці купили антарктичну базу за 1 фунт стерлінгів. Данкан Хейг, бейзкомандер британської експедиції, яка покидала станцію назавжди попросив від свого українського колеги Геннадія Міліневського символічної плати за станцію. Геннадій намацав у кишені монету в 1 фунт і «розплатився». Цю монету вмонтували у шинквас бару «Фарадей».

Чим займаються на дослідницькій станції?

Окрім збору метеоданих для прогнозування світової погоди, українські полярники цілодобово збирають та обробляють інформацію про глобальні проблеми. До прикладу, фіксують процес танення льодовиків та вимірюють рівень озону. Таким чином на цій станції у 1985 році було виявлено озонову діру. Українські вчені долучаються і до міжнародних проєктів: рахували пінгвінів, досліджували їх міграцію за допомогою спеціальних GPS-міток. Зустрічали й дослідники неподалік станції тюленів Веддела та горбатих китів.

Найпівденніший бар не лише місце відпочинку

На станції розташований маленький бар, який вважається найпівденнішим у світі. Він також дістався у спадок від британців. Кажуть, що бар зробили ще у 1985 році без дозволу керівництва Британської антарктичної служби. Однак наразі це улюблене місце відпочинку команд полярників. Тут грають у більярд і дартс, відзначають свята, а подекуди бар перетворюється на виборчу дільницю під час президентських та парламентських виборів. У барі облаштовують кабінку для голосування, потім підраховують голоси та результати повідомляють у ЦВК.

Музей на станції «Академіка Вернадського»

6 лютого 1996 року Велика Британія подарувала Україні антарктичну станцію. До комплексу метеорологічної та географічної обсерваторії входять:

-два модулі, де встановлені магнітометри; -аерологічний павільйон; -будиночок ДНЧ-лабораторії; -стара генераторна з двома холодильниками; -будівля аварійної бази, яка пристосована під склад антен та запасів продуктів.

Разом із цими будівлями успадкували так звану хатинку Ворді – дерев’яну споруду, зведену в 1947 році на сусідньому острові Вінтер. «Хатинка» є музеєм, куди приїздять туристи. У ній залишилося все так, як у часи перших експедицій. Є навіть кухарська книга з рецептами страв із тих самих пінгвінів.

Що планують зробити у 2022 році?

Наступного року на станції «Академік Вернадський» з’явиться арт-інсталяція «Дім. Спогади». Інсталяцію встановлять навколо виведеного з експлуатації паливного бака, який розміщений на вході на станцію та потрапляє на більшість туристичних фотографій. Науковці вже давно мріють зробити його привабливішим.

««Дім. Спогади» — це ескіз з металу, що ніби малює обриси українського будинку навколо паливного баку. Для наших дослідників — це живий спогад про дім. Для туристів — можливість познайомитися з Україною через рідний для нас, але не банальний, візуальний образ. Навколо будинку можна буде прогулятися та побачити цікавинки про Україну — адже більшість антарктичних туристів дізнаються про нашу країну під час візиту на станцію «Академік Вернадський». Тому на стінах баку розмістять борди з фактами про Україну та станцію, а також символічними предметами на кшталт грудки чорнозему чи фрагменту вишиванки», - зазначають на сайті НАНЦ.

Разом з цим на станції далі продовжують робити ремонт і вдосконалювати умови для проведення дослідів та перебування вчених. Через пандемію цей процес дещо загальмувався та розтягнувся у часі. 

Доки науковці 26 експедиції ще споглядають пінгвінів та китів, учасники наступної експедиції на Антарктиду вже пройшли 8-денні навчально-практичні збори. Тож команду вже підготували до майбутньої, 27 Української Антарктичної Експедиції. До речі, саме вони зберуть арт-інсталяцію, яка прикрашатиму станцію.

Ангеліна Вовк

Як підтримати наших військових

 У грудні всі газети, онлайн видання, теле- та радіоновини писали чи говорили про можливий напад Росії на територію нашої країни. Російська збройна агресія проти України розпочалася у 2014 році. За цей час загинуло близько 13 тисяч осіб, 1,8 мільйона стали вимушеними переселенцями, а 7% території України були окуповані Російською Федерацією.

Військовим, які стримують агресію сусідньої держави, потрібна підтримка, яку волонтери надають різноманітними способами. Прикладом є плетіння маскувальних сіток, які є мережевими основами з закріпленими на них клаптиками тканини. Таке камуфляжне покриття застосовується для маскування озброєння, військової техніки чи споруд від розвідки противника.

Одна з волонтерських груп, що займається плетінням маскувальних сіток, розташована у місті Києві та має незвичну назву «Фізики-лірики». Групу очолює Людмила Авраменко — автор ідеї створення волонтерської ініціативи.

«Наша волонтерська група називається „Фізики-лірики“ через те, що базується в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова. Однак, до цієї роботи на різних її етапах, починаючи з серпня 2014 року, доєднувались люди, що працюють і живуть поза полем фізики», — розповідає пані Людмила.

Робота у волонтерській групі базується на таких принципах: добровільність; усвідомлення цілі своєї роботи — перемога України над російською агресією; анонімність грошових пожертв; звіти по витратах у соціальних мережах та фотозвіти з використання маскувальних сіток; відкритість.

Волонтерська група під проводом пані Людмили є активним членом всеукраїнської спільноти www.facebook.com/camouflage.for.ua/ — Маскувальна сітка для Армії руками волонтерів.

У 2014, 2015, 2016 роках група працювала над передачею на фронт ліків, одягу, їжі та інших необхідних речей.

«З 2018 року традиційна посилка нашої групи складається з 4-5 ящиків. Зазвичай, дві маскувальні сітки та ящики з кавою, цукерками, листами. Буває, оголошуємо швидкий збір коштів на утеплювач бліндажа до зими, на закупівлю поліетиленової плівки, щоб у бліндажах було сухо. Це у тому випадку, коли місце перебування наших бійців потрапило під обстріл і ночувати доводиться просто неба. Сьогодні ми плетемо 122-у за рахунком сітку. Вони у нас великі та густі, маскувальних кольорів: весною вони зелені; восени — коричневі; зимою — білі з плямами сірого. Сітка має середній розмір 6 на 8 метрів. За ці роки ми сплели майже 6000 квадратних метрів маскувальної сітки», — розповідає про роботу групи організаторка.

«До плетіння сіток долучаються різні люди: аспіранти, студенти-фізики, лікарі, художниці, дизайнерки, бібліотекарки, священники та йоги. Об’єднує цих різних, на перший погляд, людей, небайдужість до долі України та до тих, хто обороняє її на першій лінії зіткнення у Донецькій та Луганській областях. Однак, людей мало, а потреби у маскуванні залишаються актуальними. Маємо кілька нагород, а також підписаних прапорів безпосередньо від бійців і командування Збройних Сил України. Ми дорожимо кожним словом подяки від військових та готові й далі захищати свою землю аж до перемоги», — додає пані Людмила.

До волонтерства можуть долучитися усі охочі щопонеділка та щочетверга з 16:00 до 20:00, щосуботи та щонеділі з 11:00 до 15:00. Адреса збору: Київ, вул. Метрологічна 14 Б.

Анастасія Рашевська

Лист у майбутнє через NFT: Дія.Бізнес, Київська школа економіки та Fondy зробили прогнози на 2031

21 грудня в Києві відбулася подія незвичного формату: представники освіти, бізнесу, медіа та держави презентували колекцію NFT-токенів «2031». Туди закладені міркування щодо перспектив і викликів підприємництва в Україні та світі в десятирічній перспективі. Організатори не виставлятимуть токени на аукціони, як це відбувається зазвичай. Технологію використали з метою зафіксувати роздуми, наміри та мрії про 2031 рік у найбільш незалежний та довговічний спосіб з усіх, які зараз існують, – запис у блокчейні.

Колекцію створили організатори освітнього проєкту для підприємців «Гра в довгу», започаткованого наприкінці 2020 року: міжнародна платіжна платформа Fondy, Київська школа економіки, Мінцифри та портал Дія.Бізнес. Валерія Вагоровська, засновниця та керівна партнерка Fondy, у своєму листі-токені написала, що мріє, щоби через 10 років значно збільшилась частка інтелектоємних продуктів і технологій, які розроблені в Україні та щоденно покращують життя споживачам і бізнесам у всьому світі. Відстань між виробником товару або послуги і споживачем, на її думку, продовжить зменшуватись. 

Професор KSE та бізнес-консультант Сергій Гвоздьов записав сміливе припущення, що новими еквівалентами цінності стануть емокоїни – одиниці емоцій. Вирощуватимуть їх на фермах, які даватимуть робочі місця мільйонам людей у світі. А на думку керівника онлайн-складової проєкту Дія.Бізнес Андрія Ремізова, Україна через 10 років — це країна підприємців з усього світу, де можна швидко й зручно почати свою справу онлайн, цифрова держава підтримує розвиток та інновації бізнесу, а успішні підприємці створюють добробут суспільства.

Також до створення колекції долучилися журналісти — представники медіа заклали токени із власними прогнозами та роздумами. Через 10 років усі присутні на події автоматично отримають розсилку з адресою NFT-колекції та зможуть порівняти прогнози з реальністю.

На заході в хабі «Освіторія» також підбили підсумки першого року освітнього проєкту «Гра в довгу» та анонсували другий. Організатори показали відеозвіт про перший сезон, оголосили старт реєстрації для охочих узяти участь у другому сезоні та розповіли, що учасники ком’юніті «Гра в довгу» матимуть можливість додати свої прогнози в токен «2031» ще впродовж тижня. У новорічну ніч NFT-колекцію буде закрито для поповнення. Також Fondy оголосили open call для компаній: закликали бізнеси cтавати партнерами проєкту «Гра в довгу» в наступному сезоні, який розпочнеться навесні. 

Діджитал-партнером заходу стала агенція 1st NFT Agency.

Fondy — платіжний сервіс, створений для великих та малих бізнесів. Підключає онлайн платежі з усього світу, допомагаємо приймати оплати картками, за допомогою Apple і Google Pay або будь-яким іншим зручним способом.

Київська школа економіки — університет, який включає бакалаврат і магістратуру, і науково-дослідницький інститут, до складу якого входять 13 аналітичних центрів.

Дія.Бізнес — масштабний національний проєкт із розвитку підприємництва від Міністерства цифрової трансформації. Має дві складові: онлайн і офлайн. Велика ідея проєкту — щоб кількість бізнесів в Україні зростала.

 Леонід Коваленко

("Імена" )

Які новорічні свята полюбляють українці?

Соціологічна група «Рейтинг» провела опитування на тему улюблених новорічних свят українців. Згідно результатів дослідження, найулюбленішими новорічними святами українців є Різдво (49%) і Новий рік (37%). День Святого Миколая обрали 6%, Старий Новий рік – 4%. Жодне з цих новорічних свят не люблять 2%. 

З кожним роком кількість прихильників святкування Нового року зменшується, натомість Різдва – збільшується. Здебільшого перевагу Новому року надають жителі Сходу і Півдня, молодь і чоловіки. Різдво значно частіше обирали на Заході, люди середнього і старшого віку, жінки, а також віруючі ПЦУ та греко-католики. А от мешканці центральних регіонів України ці два свята люблять однаково. 

Щодо Різдва, то 4% святкують його 25 грудня, тоді як 71% – 7 січня. Водночас, 18% українців святкують Різдво двічі (25 грудня і 7 січня) і їх кількість за рік дещо зросла. Лише 6% не святкують Різдво взагалі (найбільше таких серед молоді та мешканців Півдня, Сходу). 

Актуальне на даний момент питання щодо перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня підтримало 26% українців, 58% респондентів проти, ще 15% зазначили, що їм байдуже це питання і 1% – не змогли відповісти. Найбільше прихильників ідеї перенесення Різдва на Заході і в Києві. Дещо більше підтримують цю ініціативу опитані середнього й старшого віку, а також греко-католики.

Опитування проводили в усіх областях України, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Аудиторія: українці віком від 18 років і старші. 

Джерело: Соціологічна група «Рейтинг»

Юлія Кишковська

В Києві в Шоколадному будиночку відкрилась новорічно-різдвяна виставка "Бо прийдуть до тебе три празники в гості"

22 грудня 2021 року Національний музей народної архітектури та побуту України  в приміщенні Київська Картинна Галерея Шоколадний будиночок  презентував киянам  неймовірно захоплюючу виставку, присвячену традиціям святкування різдвяно-новорічних свят " Бо прийдуть до тебе три празники в гості".

Виставка діятиме до 16 січня 2022 року.

Ви дізнаєтеся:

🔸️ як наші пращури прикрашали свої оселі на свята;

🔸️ що готували;

🔸️ яке вбрання вибирали до свят;

🔸️регіональні особливості різдвяно-новорічних святок.

Завітайте до Мистецького центру "Шоколадний будинок" та відчуйте Різдво душею. 

Запрошуємо відвідати різдвяно-новорічну виставку «Бо прийдуть до тебе три празники в гості»!

Це Ваш шанс дізнатися більше про традиції різдвяно-новорічних свят українців:

- особливості прикрашання житла;

- традиційний одяг;

-  рецепти давніх страв;

-  Гуцульський Святвечір;

-  Подільський Щедрий вечір;

-  Наддніпрянська Голодна кутя...