Про наболіле, або мовна ситуація мого міста: які зміни потрібні?

Автор Людмила Письмак

Я хочу говорити українською мовою. Тою мовою, яку оспівували наші поети. А доводиться говорити тою, яку у спадок нам залишив Радянський Союз. Суржик. Це наболіле питання мого міста. Не тільки міста, а й усієї країни. Проте давайте поговоримо про Канів. 

Я тут живу вже 17 років і ще не зустрічала людину, яка б говорила українською. Так, в нас ніхто не говорить українською. Тою українською, яку хотілося б чути від носіїв цієї мови. Суржик заполонив кожен дім, кожну родину. І мене також. Тому що всі так говорять. Тому що не хочу відрізнятись, щоб на мене скоса дивились і думали, що я якась не така. Доречно процитувати українську поетесу Ліну Костенко: «Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються». Соромно зізнатися, проте навіть канівські вчителі, яким доручено найважливішу місію – виховувати та навчати дітей, розмовляють суржиком або навіть російською. Більшість пенсіонерів не визнає українську як мову. Проте це не дивно, адже ще за часи своєї молодості під впливом політики русифікації, що активно впроваджувалась у всі сфери життя, вони спілкувались і вивчали російську. Виникає такий парадокс: ще змалку батьки прищеплюють нам любов до Батьківщини, до рідної мови, вчителі дають нам знання, потім їх відшліфовують, проте більшість з нас все одно не говорить так, як вчилась протягом свого життя. Чому? Тому що кожен сприймає мову лише як засіб спілкування. Але я вважаю, що мова – це набагато глибше поняття. Це історія. Історія кожного з нас, нашої родини і врешті-решт нашого народу.  Невже це все дарма? Стільки століть інтелігенція, письменники, політики, історики боролись за право українців говорити рідною мовою. Адже без мови не існує нації. 

Стільки всього наша солов’їна витримала, а ми її цураємось, уникаємо, замінюємо суржиком. Так не повинно бути. Для мене чути з вуст українця українську мову, без домішку російської є дійсно насолодою. Без суржику. Без сміття. 

Я хочу запропонувати декілька варіантів вирішення мовного питання. По-перше, працедавці повинні вимагати від своїх службовців високий рівень знань української мови. Також компанії можуть організовувати безкоштовні курси з вивчення мови для своїх працівників і для нових співробітників. По-друге, у школах вчителі повинні не просто змушувати дітей вчити правила, винятки, читати твори, а зацікавлювати та прищеплювати їм любов до рідної мови. По-третє, в усіх державних установах люди повинні спілкуватись державною мовою. Так, я знаю, що існує навіть такий закон, проте далеко не усі його дотримуються та виконують. Насправді, саме цього не вистачає нашому місту, нашій країні. І звісно ж, кожен громадянин повинен усвідомлювати важливість «чистої» мови в першу чергу для себе. Так, це надзвичайно складно, перебудувати своє мислення, навчитися правильно говорити, проте я вірю, що якщо кожен почне фільтрувати своє мовлення, через певну кількість часу в нашій країні зникне проблема суржику. Адже недарма говорять, що якщо хочеш щось змінити, почни з себе. 

Доступність простору в Україні

Автор Анастасія Рашевська

Січнева ожеледиця обмежила пересування людей вулицями більшості міст України. Густонаселені міста подбали про очищення своїх алей для перехожих, а от у маленьких містечках все більше було звернень до травмпунктів. Щозими негода шкодить мобільності людей та обмежує можливості їх пересування. Для багатьох це триває лише три місяці на рік. Для людей з інвалідністю обмеження в пересуванні діють 365 днів на рік — і не лише для них.

До 55% жителів України належать до маломобільних груп населення. Це — люди з інвалідністю, батьки з дитячими візочками, літні люди, вагітні жінки, люди з тимчасовими травмами та навіть мандрівники з важкими валізами. Кожна людина потребує зручного простору для пересування, однак лише 4% міської інфраструктури України є повністю зручною та комфортною.

За виправлення ситуації взялася українська ініціатива Доступно.UA, принцип яких — «Братися за діло легко та з посмішкою». Команда працює над створенням тренду доступності в Україні, розповідає про життя людей з інвалідністю та розвінчує міфи про них. «Ми робимо, що нам подобається та нам подобається, що ми робимо. Ми хочемо, щоб в Україні люди мали рівні можливості, незалежно від рівня мобільності!», — розповідають учасники команди.

Волонтери Доступно.UA зробили значний внесок в розвиток мобільності простору в України. Організація створила та розвиває онлайн мапу доступних локацій із детальним описом елементів доступності, щоб кожна людина змогла підібрати комфортний для неї заклад.

Ініціатива запустила рейтинг доступності міст України «Тостер», щоб мотивувати міста ставати більш доступними та комфортними. Зараз перше місце у списку очолює Чернігів з результатом у 19,46 %.

З 2017 року Доступно.UA проводить щорічні форуми інклюзивності, які відвідують представники громадського сектору, влади та бізнесу. Під час форуму учасники розробляють стратегії та обговорюють можливості підвищення рівня інклюзії в Україні.

Для найкращих практик інклюзивного середовища команда проєкту запровадила нагороду «Відкриті двері». Нагороду отримують простори та ініціативи, які є безбар’єрними та зручними для всіх. Податися на неї можуть публічні простори: музеї, театри, школи, парки, фестивалі, спортивні майданчики; бізнеси: ресторани, кафе, готелі, банки, магазини, маркети, коворкінги; та ініціативи: локальні проєкти з облаштування території (дитячі майданчики, рекреаційні зони) та агенти змін, що привертають увагу до проблеми доступності. З 13 по 22 листопада експертне журі опрацьовує заявки та визначає переможців. За основу голосування стають принципи універсального дизайну.

Доступно.UA відвідали вже 26 міст України, де провели моніторинги, консультації та поспілкувалися з однодумцями, надихаючи їх на системні зміни.

Кожен з нас колись відчує потребу в мобільності, гуляючи з маленькою дитиною у візочку, повертаючись з важкою валізою з подорожі, або просто ставши колись літньою людиною. Тому підтримка такої ініціативи є кращою інвестицією у майбутнє як власне, так і всієї країни.

Долучитись до місії Доступно.UA можна, ставши волонтером чи спонсором організації. Більш детально про команду та про те, як їх підтримати, дізнавайтесь на сайті: dostupno.ua

104 роки бою під Крутами .

Автор Олеся Позднякова

Бій відбувся 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином).

Тоді близько 400 курсантів і студентів Київської юнацької військової школи імені Б. Хмельницького стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. 

Військами УНР командував Аверкій Гончаренко. Українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, вони змушені були  відступити до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. 

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Українські військові затримали ворога на чотири дні,  це дало змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. 

Він визначав:

- визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;

- спільні кордони УНР та Австро-Угорщини на довоєнних межах (Холмщина та Підляшшя відходили Україні); Східна Галичина та Буковина виділені в окремий коронний край;

- кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;

- відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;

- обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;       

- постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншої сільгосппродукції та промислової сировини;

- додаткову умову – грошова позика в 1 мільярд карбованців і збройна допомога Українській Народній Республіці у боротьбі з більшовиками.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. 

Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Як захистити себе від фейкової інформації?

Зараз Україна переживає ситуацію, коли можливе вторгнення російських військ далі на нашу територію та можливе розгортання повномасштабної війни. Про це пишуть останні кілька тижнів українські й світові ЗМІ.  Але як вберегти себе від фейків та читати тільки достовірну інформацію? В цьому матеріалі ви знайдете відповіді на ці запитання.

Фейк — маніпулятивне спотворення фактів; дезінформація, яку створено з ігноруванням редакційних норм, правил, процесів, прийнятих у ЗМІ для забезпечення відповідності та перевіреності.

Читайте більше, ніж заголовок

Якщо проглянути новину до кінця, можна виявити, що заголовок ніяк не пов’язаний із текстом новини, або ж у ній немає жодних даних, які підтверджують її правдивість.

Оцініть надійність джерела повідомлення

Незнайомі сайти, заповнені оголошеннями та заголовками, написаними великими літерами, повинні викликати скепсис. Перевірте через пошукові системи тексти, які були опубліковані раніше – це дасть уявлення про те, чи є джерело надійним. Також зверніть увагу на URL сторінок, які виглядають підозріло, аби переконатися в тому, що це не фальшивка, яка маскується під надійне джерело.

Зверніть увагу на дату публікації та час

Поширений елемент фейкових новин — видавати старі публікації за нові. Якщо в новині є посилання на інші джерела, прогляньте їх, звертаючи увагу на те, коли вони були опубліковані та як у них описується подія.

Дізнайтесь хто автор

-Ознайомтесь з попередніми публікаціями автора, це допоможе зрозуміти, дійсно автор є журналістом, чи не писав він фейкових статей до цього.

Ознайомтесь із джерелами, на які посилається новина

Відсутність посилання або джерела, з яких були взяті ті чи інші дані, є очевидним сигналом того, що пост, швидше за все, є фейком. Будь-які заяви або цитати посадовців мають бути підкріплені надійними джерелами.

Зверніть увагу на сумнівні цитати та фотографії

Скептично ставтесь до шокуючих або підозрілих цитат та опублікованих фотографій з місця подій.

Не варто поширювати новини лише тому, що поділяєте точку зору автора або ж приймаєте одну зі сторін конфлікту!

З’ясуйте, що інші видання пишуть з цього приводу

Якщо жодне інше надійне джерело не повідомляє про дані події, скоріше за все, новина є фейковою.

Задумайтесь, перш ніж робити перепублікацію

Сайти, які поширюють дезінформацію, працюють з розрахунку на те, що читачі будуть поширювати їхні новини.

Також поради від Інституту Масової інформації.

Ксенія Дахно

Місце України в рейтингу найпотужніших армій світу

Щороку міжнародна компанія Global Firepower складає рейтинг найпотужніших армій світу. Цього року до списку увійшло 140 країн.

Ідеальною «оцінкою» вважається 0,0000 та чим менше значення Pwrlndx, тим потужнішою є теоретична боєздатність нації. Вираховують даний індекс шляхом перевірки понад 50 факторів, серед яких, військова могутність, фінансові можливості й матеріально-технічний потенціал.

Сполучені штати Америки, які не один рік поспіль очолюють рейтинг, мають оцінку Pwrlndx 0,0453. На другому місці є Росія з індексом 0,0501. А трійку лідерів закриває Китай з оцінкою Pwrlndx 0,0511. Загалом, рейтинг першої десятки має такий вигляд:

Україна ж посіла 22 місце у рейтингу з оцінкою 0,3266. На сходинку нижче розташована Канада (0,3601), а вище – Тайвань (0,3215). У порівнянні з попереднім роком, Україна піднялася у міжнародному рейтингу на 3 позиції. Адже у 2021 році займала 25 місце.

Рейтинг за 2022 рік

Рейтинг за 2021 рік)

Ангеліна Вовк

Формальні інститути формування та реалізації зовнішньої політики Чилі

Автор Олександра Руденко

Конституція Чилі була прийнята 11 вересня 1980 року при військовій диктатурі Аугусто Піночета (в дії — з 11 березня 1981 року). У Конституцію були внесені зміни 1989 роки (шляхом референдуму) і 2005 року (на законодавчому рівні), а також в 1991, 1994, 1997, 1999, 2000, 2001, 2003, 2007, 2008, 2009 і 2010 роках.

Однак 25 жовтня 2020 року на референдумі 78% чилійського народу схвалили проект написання нової конституції. Люди були настільки впевнені в позитивному результаті, що святкували, не чекаючи оголошення офіційних підсумків. Окрім зміни конституції на референдум було винесено питання, який орган повинен її створювати.

Виборці проголосували за наділення Зборів обов’язком створення нового закону. Збори складаються з обраних громадян, а не з юристів. Так народ висловив свою недовіру до політичної та юридичної складової правління країни.

У складі цих Зборів 150 членів, з них — половина чоловіків і половина жінок. Вони були обрані до квітня 2021 року вільним, таємним голосуванням. На розробку нової конституції, яка буде схвалена більшістю учасників, було надано рік.

Серед найбільш очікуваних питань майбутньої конституції очікувалисяя: гарантія прав на ведення колективних переговорів, надання права на воду, землю та вже приватизовані системи, що забезпечують охорону здоров’я, освіту, пенсії, визнання прав мапуче — корінного населення Чилі.

Чилі — унітарна президентська демократична республіка. З 1974 року запроваджено адміністративний поділ, за розпорядком якого держава розділена на 40 провінцій, які складають13 областей: Тарапака, Антофагаста, Атакама, Кокимбо, Вальпараїсо, Лібертадор Хенераль Бернардо О'Хіггінс, Мауле, Біо-Біо, арауканов, Лос Лагос, Айсен дель Хенераль Карлос Ібаньєс дель Кампо, Магальянес і Чилійська Антарктика, Столичний округ (Сантьяго).

Чилі дотримується цінностей демократизму в зовнішній політиці. Держава виступає за нерозповсюдження ядерної зброї, сприяє інтеграції та збереженні миру у своєму регіоні, наполягає на покращенні міжнародного діалогу та посиленні регіональної солідарності. Власними пріоритетами Чилі визначила Захід і країни Азіатсько-тихоокеанського регіону.

Повноваження президента Республіки Чилі поширюються на все, що має за мету збереження громадського порядку у внутрішній і зовнішній безпеці держави відповідно до Конституції та законів. Щоб бути обраним Президентом Республіки, потрібно народитися на території Чилі та бути у віці сорока років, володіти іншими якостями, щоб бути громадянином з виборчим правом. Президент Республіки виконуватиме свої функції протягом 4 років (раніше 6) і не може бути переобраний на наступний строк. Президент Республіки обирається прямим голосуванням і абсолютною більшістю голосів.

Функції президента у сфері зовнішньої політики: 

Призначати послів, дипломатичних міністрів і представників у міжнародних організаціях.

Вести політичні відносини з іноземними державами та міжнародними організаціями, вести переговори.

Укладати, підписувати та ратифікувати договори.

Призначати та звільнити з посади головнокомандуючих армією, флотом, повітряними силами та генеральним директором Карабінеросу.

Розпоряджатися повітряними, морськими та сухопутними військами, організовувати і розподіляти їх відповідно до потреб національної безпеки.

Оголосити війну за попереднім дозволом закону, маючи записати слухання Ради національної безпеки.

Метою Генерального секретаріату зовнішньої політики є вивчення, координація, виконання, контроль та звітування про дипломатичну діяльність політичного характеру, яку повинні здійснювати чилійські посольства та представництва у світі, відповідно до відповідних директив.

Генеральний секретаріат також відповідає за програму міжнародних зустрічей у Чилі та за управлінський контроль за показниками та зобов'язаннями залежних від нього департаментів

Він відповідає за координацію діяльності Міністерства закордонних зв'язків з іншими міністерствами та іншими органами державного управління у тих питаннях, які впливають на зовнішню політику Чилі.

Директорати, що залежать від Генерального секретаріату зовнішньої політики:

Дирекція Південної Америки (DIRAMESUR)

Дирекція Північної Америки, Центральної Америки та Карибського басейну (DIRAMENORTE)

Дирекція європейських справ (DIREUROPA)

Азіатсько-тихоокеанська дирекція (DIRAPAC)

Дирекція Близького Сходу та Африки (DIREMOA)

Дирекція багатосторонньої політики (DIMULTI)

Дирекція багатосторонньої регіональної інтеграції (DIREM)

Дирекція міжнародної та людської безпеки (DISIN)

Дирекція з питань навколишнього середовища та океанів (DIMA)

Дирекція Антарктиди (DIRANTARTICA)

Директорат з енергетики, науки та технологій та інновацій (DECYTI)

Дирекція регіональної координації (DICORE)

Управління парламентських питань (DIRAP)

Віце президент Республіки є титулом першого в порядку наступності виконуючого обов'язки президента у разі непередбачуваних обставин. Віце президент під час виконання обов'язків має всі повноваження, якими Конституція наділяє президента.

У Республіці Чилі конституційно закріплений принцип поділу влади. Президент має право законодавчої ініціативи та право оголошення референдуму. Це забезпечує баланс між виконавчою і законодавчою гілками влади. Президент також має право розпуску нижньої палати парламенту — Палати депутатів.

Органи законодавчої та виконавчої гілок влади мають право взаємного контролю. Законодавством передбачено й інші елементи системи стримувань і противаг.

Вищим виконавчим органом країни є рада міністрів, що формується президентом республіки. Правом займати міністерську посаду володіють чилійці, що досягли 21 року.

Всі міністри мають право присутності на спеціальних (позачергових) засіданнях палат парламенту з правом виступу, але без права голосу.

Укази та розпорядження можуть видаватися за єдиним підписом відповідного Міністра за розпорядженням Президента Республіки відповідно до норм, встановлених законом для цієї мети.

Законодавча влада в Чилі є двопалатним парламентом — Національним конгресом. Нижня палата парламенту — Палата депутатів, верхня — Сенат.

Палата депутатів налічує 120 представників, які обираються на 4 роки.

Палата депутатів має право нагляду за діяльністю уряду, направляє запити на адресу президента і уряду, а на міністрів покладено обов'язок відповідати на ці запити. Палата депутатів також може виносити на обговорення питання довіри президенту, раді міністрів і окремим міністрам, збираючи спеціальні комісії. Остаточне рішення щодо недовіри президенту, уряду або окремим його членам приймається Сенатом.

Право законодавчої ініціативи мають президент республіки і всі члени Національного конгресу. Правом законодавчої ініціативи щодо головного фінансового закону країни (бюджету) мають тільки члени Палати депутатів.

Судова влада в Чилі непідконтрольна іншим гілкам влади. Конституція Чилі гарантує рівність всіх громадян перед законом і право на справедливий судовий розгляд.

Вищим судовим органом країни є Верховний суд, що складається з 16 членів. Він наглядає за всіма рівнями судової системи (військові суди, виборчі комісії, Конституційний суд).

Судочинство з питань конституційності законів здійснює Конституційний суд. Верховний суд призначає трьох членів суду, національну раду безпеки - двох і по одному судді призначають президент і Сенат.

Роль партій у республіці не відігравала ніякої ролі лише за правління А.Піночета. Завдяки старій системі багатопартійності чилійці контактують з аналогічними партіями в Європі. Так вони є учасниками міжнародних конференцій християнських демократів, соціалістів і комуністів. Таке співробітництво сприяє європейській орієнтації Чилі.

Україна відзначає День соборності. З цієї нагоди у Києві розгорнули 500-метровий прапор.

Вперше українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. А 22 січня 1919 року, на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки .

У тексті Акту Злуки утверджувалось: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Обєднання відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки, більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина – Закарпаття. 

Через брак національної єдності українці тоді втратили державу, яка могла захистити їх від страшних наслідків більшовицького режиму - репресій, голодоморів, війн. 

Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

В цьому році ланцюг єднання відбувся під гаслом

#СкажиУкраїні_ТАК / #SayYEStoUkraine – світовий ланцюг соборності українців 

відбувся  на Софійській площі у Києві.

Між Софійською та Михайлівською площею учасники акції розтягнули 500-метровий державний прапор.

За словами організаторів, акцію проводять у 60 країнах світу.

Олеся Позднякова