Бестселери і культурний код

Авторка: Даша Дацкова

     Текст, який став бестселером в одній країні, може залишитись незрозумілим читачами іншої: все тому, що розуміння твору залежить від культурного коду. Тому, буває, на сході бестселерами визнані одні книги, на заході визнані інші книги! 

  Сучасний світ намагається зрозуміти, чому певні книги стають бестселерами в одній країні, тоді як у інших країнах вони можуть бути не такими популярними. Одним з можливих відповідей є те, що розуміння твору залежить від культурного коду. Іншими словами, певні книги можуть бути популярними в одній країні через те, що їхній зміст, тема або стиль відповідають культурним уявленням та смакам цієї країни, а в інших країнах вони можуть не знайти відгуку серед місцевої аудиторії.

 Але, щоб зрозуміти цю проблему, для початку давайте розберемо, що таке “Бестселер”. Простими слова - це твір, який зайняв лідируючі позиції у списку найбільш популярних книг і викликав значний інтерес у читацької аудиторії. Та не завжди те, що подобається одній національності, може подобатись і іншій, наприклад на днях співачка Майлі Сайрус випустила свою нову пісню, як можливо більшість знають, пісні цієї артистки завжди в топ чартах у будь-якій країні, та не ця. Її пісня стало популярною лише в Україні. Чому так сталося? Тому що вона достатньо плаксива, сентиментальна, а в нашого народу такий зараз період, що подібний продукт нам відгукується. Так само і з книгами, напевно кожна книга про війну, буде в Україні ставати бестселером, тому що для нас це актуально.

  Але якщо українці зараз дуже цікавляться книгами про війну, то не факт, що так буде і надалі. Коли ми переможемо, то навпаки, у людей може початися відраза до усіх цих подій. Та тим не менш в кожної нації є те, що залишається вічно актуальним і завжди буде цікавим. Це так званий культурний код. Коротко кажучи  - це сукупність знань, вмінь, норм і цінностей, які характеризують культуру певного народу. Такий код впливає на сприйняття твору, оскільки відображає традиції, історію та світогляд країни, що відрізняється від інших країн. Як я вже наводила приклад з нашими подіями: бестселер в одній країні може бути пов’язаний зі специфічними історичними подіями або традиціями, які не мають аналогів в інших країнах. 

  Крім того, культурний код впливає на вибір тем та стилістики творів. Це означає, що книга, написана з огляду на одну культуру, може бути незрозумілою для читачів іншої культури.

 Так, наприклад, бестселер в Японії може бути пов’язаний зі специфічною японською культурою, менталітетом та традиціями, які не є зрозумілими для західних читачів. А бестселер в Західній Європі може бути пов’язаний з тематикою політичних революцій, що не є актуальним для інших країн.

Тож можна сказати, що культурний код може вплинути не тільки на розуміння твору, але й на сприйняття його теми. Наприклад, у деяких країнах книги про місцеві традиції, історію або героїчні подвиги можуть бути дуже популярними, тоді як в інших країнах читачі можуть більше зацікавитися книгами про науку, технології або політику. Наприклад, книги про історію та культуру Східної Європи.

   По суті, проблему бестселера можна вирішити шляхом розуміння того, як культурний код впливає на розуміння книг. Тобто, якщо у автора або видавців є ціль зробити книгу бестселером, то слід спробувати адаптовувати свої текстів до місцевого контексту та сприйняття, зокрема, до різних мов та культур. Наприклад, багато бестселерів українських перекладів мають додаткові пояснення для читачів, які не знайомі з місцевими традиціями та культурними особливостями.

 Тому, в загальному можемо зробити висновок, що текст, який став бестселером в одній країні, може залишитись незрозумілим читачами іншої: все тому, що розуміння твору залежить від культурного коду. Тож на сході – одні бестселери, на заході – інші! Але якщо захотіти, щоб книга була цікава і актуальна читачам іншої далекої країни, то слід вміти адаптувати, свої тексти під інші культури та країни і не одну, а під 195 країн. Чи це можливо? Час покаже.

 Ось декілька порад бестселерів, які можна почитати, щоб зрозуміти їх феномен: “Чоловік на ім'я Уве” Фредерік Бакман.“Вальс на прощання”, “Безсмертя”Мілан Кундера. “Не відпускай мене” Ішіґуро, Кадзуо. “Правда про справу Гаррі Квеберта”, “Книга Балтиморів”, “Зникнення Стефані Мейлер”, “Таємниця номеру 622” Жоель Діккер.  “Тінь вітру”, “Гра янгола” Сафон, К.Р.

Етнопортал у світ давньої України

   20 травня в  Національному музеїУ Національному музеї народної архітектури та побуту України реконструювали центральний вхід до музею. Попередній був збудований ще в 70-х роках минулого століття. Новий вхід розробили з урахуванням ландшафтних особливостей музею та туристичних запитів відвідувачів з України й світу. 

     Центральний вхід виконаний з дерева (сосна, смерека, дуб), металу та бетону. Колір обрали графітовий у поєднанні з природним деревом – аби вся композиція стала органічною частиною музею.                            «Теперішній музейний центральний вхід – це своєрідний етнопортал, який переносить відвідувача із сучасного, технологічного, урбаністичного світу в давні українські села XVII-XX століття з їхньою історією, архітектурою, побутом, світоглядом та традицією. Це місце для комфортного відпочинку, отримання якісної вичерпної інформації про музей, його історію, діяльність та доступні послуги (екскурсії, майстер-класи, освітні лекторії, свята тощо)», – розповідає Оксана Повякель, генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України (НМНАПУ).

     Центральний вхід виконаний з дерева (сосна, смерека, дуб), металу та бетону. Колір обрали графітовий у поєднанні з природним деревом – аби вся композиція стала органічною частиною музею. Одразу біля входу також облагородили територію: зробили оглядовий майданчик, поремонтували частину огорожі. 

    Реконструкція центрального входу до музею стала першим етапом реалізації великомасштабної державної програми «Магніти України». 2020 року Національний музей народної архітектури та побуту України став одним із 4 учасників цієї програми як символ України, місце культурної дипломатії та української самоідентифікації. 

     «Національний музей народної архітектури та побуту України – це унікальні традиції та звичаї українського народу. В музеї представлена наша історія та культурне надбання. Це те, що хоче знищити наш ворог. Ось чому нам так важливо нині не тільки берегти й відновлювати все, що нас ідентифікує українцями, а й максимально знайомити світ з нашою культурою. Адже вона є важливою частиною світової культурної спадщини», – сказав Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України. 

     У межах втілення ініціативи «Магніти України» міжнародна компанія у сфері аграрних та харчових технологій МХП і благодійний фонд «МХП – Громаді» відгукнулися на прохання Міністерства культури та інформаційної політики України й запропонували музею свій  патронат для підтримки цієї держпрограми. Благодійний фонд і компанія МХП взяли на себе розробку й фінансове забезпечення відродження НМНАПУ. 

     «Нам важливо підтримувати культурну ідентичність українців, їхнє прагнення пізнавати власну історію. Від початку повномасштабної війни ця ідея набула ще більшого сенсу для всіх нас, бо це – про нашу силу, єднання й мотивацію працювати заради перемоги. Тому ми, як відповідальний бізнес, фінансово підтримали цей проєкт», – наголошує Юрій Косюк, засновник і голова правління компанії МХП.

     Музей містить чимало історично-туристичних атракцій, що приваблюють не лише українців, а й туристів з багатьох країн. А доопрацювання інфраструктури та підвищення в такий спосіб якості послуг допомогло б привернути увагу значно ширшого кола мандрівників і розказати про справжню незалежну Україну. Тому партнери першочергово вирішили реконструювати центральний вхід до музею. 

     Роботи з його відновлення розпочалися перед початком повномасштабної війни. Однак, не припинялися ні під час масованих ракетних обстрілів, ні під час регулярних вимкнень електроенергії. 

     Окрім того, в межах реалізації тристороннього Меморандуму, що був підписаний між компанією МХП, МКІП та НМНАПУ 27 липня 2021 року в музеї вже другий рік поспіль засіваються поля пшениці, соняшника, ріпаку та люпину.  

     У межах відкриття реконструйованого входу 20 травня в музеї відбулися виступи фольклорних колективів “Громиця” та “Ягілочка”. Також патріотичний концерт відіграв гурт Kozak System на музейному співочому полі. А смаколиками гостей Музею просто неба в Пирогові пригощали мережа кулінарних ідей «М’ясомаркет» з кулінарним експертом МХП Аліком Мкртчяном та мережа безпечного стритфуду Döner Маркет.

----------------------------------------------------

     Національний музей народної архітектури та побуту України – архітектурно‑ландшафтний комплекс, що поєднав різноманітні історико‑етнографічні регіони України (Полісся, Слобожанщина та Полтавщина, Карпати, Середня Наддніпрянщина, Поділля та Південь). На території Музею встановлено приблизно 300 пам’яток народного будівництва XVI–XX ст. Фонди музею нараховують майже 100 тис. найрізноманітніших експонатів, зокрема традиційний одяг, тканину, меблі, знаряддя праці, вироби народних майстрів (гончарів, бондарів, теслів, ковалів та інших), народний живопис та розпис, музичні інструменти, дитячу іграшку тощо. 

https://www.facebook.com/pyrohiv.museum/ 

https://www.instagram.com/pyrohiv.museum/ 

https://www.tiktok.com/@pyrohiv.museum 

     «МХП – Громаді» – український благодійний фонд, який почав свою діяльність 2015 року. Його головна місія – комплексний розвиток громад. Географія діяльності налічує 13 областей України: понад 700 містечок і сіл. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Фонд системно підтримує людей, які перебувають у регіонах бойових дій, українських захисників та рятувальників, громади, лікарні та пологові будинки, благодійні установи, які дбають про дітей-сиріт та літніх людей, а також людей, які через війну залишилися без дому та засобів для існування. 

https://www.facebook.com/MHPgromadi 

https://www.instagram.com/mhp_gromadi/ 

https://www.tiktok.com/@mhp_gromadi 

     Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ”) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам’яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей. Також МКІП забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній та видавничій сфері, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері телебачення і радіомовлення.

https://www.facebook.com/MCIPUkraine/ 

https://t.me/mkipu 

https://www.instagram.com/mkip_ukraine/ 

https://twitter.com/MCIPUkraine 

https://www.youtube.com/MCIPUkraine

https://www.tiktok.com/@mcip.ua?lang=uk-UA

     Урочисте відкриття відбулося за участю Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, засновника і голови правління компанії МХП Юрій Косюка, генеральниого директора Національного музею народної архітектури та побуту України (НМНАПУ) Оксани Повякель, 

     «Національний музей народної архітектури та побуту України – це унікальні традиції та звичаї українського народу. В музеї представлена наша історія та культурне надбання. Це те, що хоче знищити наш ворог. Ось чому нам так важливо нині не тільки берегти й відновлювати все, що нас ідентифікує українцями, а й максимально знайомити світ з нашою культурою», – сказав Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України.

     

Леонід Коваленко

Олексій Свертока

«УКРАЇНА МИРНА – УКРАЇНА СЬОГОДЕННЯ»

     В Музеї Марії Заньковецької (філія Музей театрального, музичного та кіномистецтва України ) відбулося відкриття дивовижної художньої виставки талановитої української художниці, учениці майстра станкового живопису Михайла Гуйди Марії Полякової «УКРАЇНА МИРНА – УКРАЇНА СЬОГОДЕННЯ».

     Ця довгоочікувана виставка стала однією з найбільш яскравих мистецьких прем'єр травня 2023 року не лише Києва, а й України. На виставку завітали друзі, рідні, коллеги по творчому цеху Марії Полякової, які дружньо привітали із її святом весняним вернісажем. Також (з допомогою телефону) було привітання директорки Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Ирини Дробот. Це було яскраве свято справжнього Мистецтва! 

     Перед учасниками фантастичного за кількістю та якістю картин вернісажу виступила і сама художниця, після емоційної промови якої у багатьох присутніх з'явилися сльози на очах. Мистецтво Маши Полякової працює на Перемогу України і є одним із камінчиків її потужнього фундаменту, адже декілька її робіт з початку війни (завдяки старанням організатора міжнародних арт-проєктів та книговидавця Максима Мельника) знайшли своїх нових господарів у Європі та Америці. А кошти після реалізації цих картин пішли на допомогу дітям загиблих військових батьків на війні. Художниця наполегливо і плідно пишеш картини у творчій майстерні задля Перемоги!.За її роботами чітко видно, як майстриня вкладає всю свою душу для того, щоб створити новий шедевр, який передає чітко та емоційно всю суть зображеного на ньому. Мабуть недаремно у Фейсбуці на сторінці художниці на її аватарці, біля фото, написані такі слова : «Битва за Україну. Захищаємо! Боремося! Перемагаємо!»

     Марія Полякова має безліч поклонників свого мистецтва. Так талановитій художниці завжди дарують розкішні букети квітів, присвячують пісні та складають про неї неймовірніі вірш. Під час вернісажу українська поетеса та перекладачка Victoria Lenets прочитала вірш, присвячений головній героїні святкового дійства:

«Дивлюся в Ваші глибокі очі

І бачу мрії дівочі,

Мудрість прадідів і дідів,

України історію з давніх віків.

В тендітній жінці - дух козацький,

Й характер неабиякий,

І не просто талант, а талантіще!

Ну, що тут сказати іще?» 

     Всі поцінювачі українського мистецтва, хто хоче побачити дійсно справжнє Мистецтво, знайдіть час і обов'язково завітайте на виставку однієї із найкращих сучасних художниць Марії Полякової «УКРАЇНА МИРНА – УКРАЇНА СЬОГОДЕННЯ». По завершенні перегляду цієї експозиції багато що зміниться у вашому персональному уявленні про роль та місце художника в країні, на території якої триває війна...

 Адреса Музею Марії Заньковецької у Києві : вул. Велика Впсильківська,121. Вихідний день – понеділок.

Леонід Коваленко

Сучасні українські художники та чому мистецтво варто уваги

Авторка: Владислава Давидовська

     Чим не стабільніше становище у світі, тим краще буде розвиватися образотворче мистецтво, історія доводить що творчість є невід’ємною частиною соціального, політичного та культурного життя, творчість за часів ще другої світової війни виступила зброєю та порятунком, художники приділяли багато уваги агітаційним формам вираження думок та вели активну пропагандистську художню діяльність задля боротьби з окупантами та для підтримання бойового духу. Окрім створення політичних плакатів для конкретної цілі, за допомогою вираження себе у такому форматі митці могли відрефлексувати пережиті трагедії, сьогодення не виняток в цьому плані. 

     Саме мистецтво бистріше за все трансформується в залежності від подій навколо, воно відповідає часу та кричить про поточні проблеми, мистецтво завжди було та буде візуальним проявом голосу, через творчість ми можемо висловлювати свої думки, ідеї та емоції або у творчості інших знаходити свої почуття, це візуальний спосіб комунікації який відіграє надзвичайно важливу роль особливо у нашому суспільстві на теперішній  час, адже саме через сучасне мистецтво в сукупності з такими технологіями як Інтернет ми маємо змогу створювати та популяризувати наше мистецтво під час війни як і у межах країни, так і за її кордонами. 

     Незважаючи на цей непростий для всіх нас час, у нас активно розвивається сучасне мистецтво, починаючи з класичного живопису закінчуючи 3D моделюванням та діджитал ілюстраціями, починаючи з абстрактних кольорових картин закінчуючи сатиричними портретами,  наша мета як глядача, принаймні, підтримувати митців онлайн, відвідувати виставки, надихатися та розповідати про них друзям, близьким та рідним, заохочувати та розповсюджувати  через соцмережі наших художників розуміючи, що це є частина нашої історії, яка створюється тут і зараз. А мета  митця збагачувати культурний внесок маючи такі координати як цінності, моральні та громадянські. 

     Художники, які особисто мені запали у душу: 

 

Український художник-абстракціоніст з Дніпра Vladimelnix (Владислав Мельник) який є ще й волонтером активно просуває своє мистецтво, ділиться думками та досвідом у соцмережах. 

Ірина Комащук та виставка її робіт «Привіт, у мене все добре» в Malevich bar у Києві яка відкрилася 16.05 цього року присвячена тому, що насправді ми ховаємо за словами «в мене все добре» коли це насправді не так.

Художниця з Харкова з псевдонімом Торі Кокі яка працює переважно у графічних техніках та неодноразово брала участь у міжнародних виставках, наразі працює над створенням commission-art як для української, так і для європейської аудиторії. 

 

Дора Либак яка представила свою персональну виставку у Львові під назвою «Вона». Роботи далекі від класичного академічного живопису і саме цим вони прекрасні, прості форми та легкі яскраві кольори, які запам’ятовуються та вирізняють роботи серед інших. 

 

Anna Veriki – художниця, яка поєднує монохромний живопис з яскравими акцентами, створює цікаві інсталяції, головними героями картин є оголені натури та тварини. 

 

 

 

Шкода лісів, які зазнають вирубки і як цю проблему можна вирішити?

Авторка: Валерія Волкова

     Лише 30% суші зайнято лісами, 50% тропічних лісів вже немає, а для того, щоб відновити їх потрібно сотні років; щохвилини зникає територія, яка за розміром схожа на декілька футбольних полів.

     Вирубка лісів – це величезна проблема для людства, про яку говорять регулярно, яку досі досліджують. Проте більшість поглиблено  не розуміють чому це екологічна проблема і до чого вона може призвести насправді. Ліс – це легені землі, завдяки яким ми дихаємо; це ціла екосистема, яка впливає на абсолютне все живе і неживе у світі.

     Виникає питання: чому вирубають так багато лісів? Деревину використовують у будівництві, для виготовлення паперу, інших предметів, також вирубка здійснюється для того, щоб прокласти дорогу або для освоєння сільськогосподарських  територій. Дуже часто ліса зникають через пожежі, і нерідко саме через людину. Інколи незаконно вирубують дерева, що теж  впливає на статистику.

     Усі це дуже впливає на планету, і найгірше, що ми самі творимо таку історію. Через знищення природи відбувається кліматичні зміни, забруднюється навколишнє середовище, гинуть тварини, погіршується стан атмосфери, руйнується ґрунт і багато іншого. Через вирубку та пожежі збільшується кількість викидів праникових газів, більше про це можна почитати тут: https://brovary.net.ua/shkoda-vid-vyrubuvannya-lisiv-bilsha-v-6-raziv-dumka-naukovtsiv/

     Також варто зазначити, що існує багато проектів для підтримки існування легень землі, один з них ініційовано в Карпатах «ПосадиДерево», щоб допомогти в розвитку перейдіть за покликанням: https://muse-travel.com/trees/

Більше про вирубку лісів саме в Україні можна прочитати тут: https://www.unian.ua/ecology/1194415-problemi-lisovih-resursiv-ukrajini.html

Дбайте про своє навколишнє середовище!

 

 

Darisha (Даріна Красновецька), переможниця національного відбору дитячого “Євробачення-2018” випустила новий сингл на свій шістнадцятий день народження

Автор: Леонід Коваленко

     «Під вінницьким дощем» – символ перших і щирих почуттів, які пережив кожен. Трек став уже третім синглом Darisha на YULA Label. У пісні передано перші емоції закоханості, пережитий досвід та нові відкриття, що неодмінно відгукнуться в серцях її однолітків і в спогадах старших за неї. 
     “Ця пісня – про початок підліткового життя, про перші почуття, про щось нове, що ми дізнаємося. І все це я максимально намагалася передати в «Під вінницьким дощем». Як на мене, цей трек викликає лише найтепліші та найприємніші емоції, тому маю надію, що моїм одноліткам, які зараз теж проживають таке ж яскраве підліткове життя, ця пісня однозначно відгукнеться,” – розповідає Darisha.
     Новий трек також нагадає усім дорослим про найяскравіші моменти їхнього перехідного віку та про перші поцілунки в юності.
     “Мені здається, що цей сингл – про кожного з нас, у мене особисто він викликає ностальгічні відчуття, хоч мені й 35. Слухаючи цю пісню, я згадую свою молодість та відпочинок у таборі. Як зараз пам’ятаю, це був Ворзель, саме там сталася перша закоханість, перші поцілунки в щічку… Ці теплі спогади завжди відгукуються в моїй пам’яті. А взагалі, трек не прив’язаний до конкретного віку, адже цілуватися можна в будь-які роки, і не лише можна, а й треба! Під вінницьким, під київським та навіть під варшавським дощем головне – цілуйтеся, любі друзі!” – ділиться ADAM, автор музики та слів.
     "Під вінницьким дощем" – це не просто пісня, а важливий крок у творчості Darisha, що символізує початок нового етапу в її житті, адже реліз нового синглу вийшов у день народження співачки!
     “Сьогодні мені виповнилося 16, і як на мене, дата дуже символічна для релізу – це ж солодкі 16, початок одного з найяскравіших періодів нашого життя. Тому, я думаю, це було чудове рішення зарелізити трек саме в цей день!” – поділилася своїми емоціями іменниця Darisha.
Як розповідає співак ADAM, автор слів і музики,  робота над треком тривала близько одного дня :

     “Десь у середині березня до мене в студію в Києві з Вінниці приїхала Даріна. Насправді ми хотіли працювати над іншим проектом, та сталися технічні несправності. Тоді я взяв гітару й просто почав бринькати. Доволі швидко до мене прийшли рядки: “Ми цілувалися під вінницьким дощем…” Мені так сподобалася ця фраза, до того ж Даріна з Вінниці. Лише за день ми дописали куплети, і зараз ви можете слухати трек на всіх стримінгових платформах!”
     Сингл вже доступний на музичних платформах.      https://www.youtube.com/watch?v=j9e4yEF9bsM

Режисерки TRI DIRECTION створили позаконкурсний виступ Alyosha і Rebecca Ferguson на Євробаченні 2023

«Ласкаво просимо до нас додому» перформанс в першому півфіналі Євробачення 2023 від режисерської групи TRI DIRECTION

«Поєднання мов та сплетіння двох культур»: TRI DIRECTION про підготовку номеру Альоші та Ребекки Фергюсон у першому півфіналі Євробачення 2023

Підготовка та технічні складнощі у постановці режисерської групи TRI DIRECTION для спільного номер України та Британії

Вчора стартувало Євробачення 2023 року, яке приймала Україна в Ліверпулі. У першому півфіналі конкурсу на головну сцену, крім учасниць країн конкурсу, вийшли запрошені гості, їхній виступ став одним з найяскравіших номерів програми. Українська співачка Alyosha заспівала в дуеті з британською співачкою Rebecca Ferguson. Над перформансом працювали режисерська група TRI DIRECTION у складі Наталії Лисенкової, Наталії Ровенської та Марії Григоращенко разом з партнерами Freckled Sky. 

Сюжет номера, створеного під ракетними обстрілами та присвяченого вимушеним переселенцям, відгукнеться кожному українцю, хто застав початок повномасштабного вторгнення. Завдяки сучасному технічному забезпеченню, доповненій реальності TRI DIRECTION вдалося візуалізувати та передати головні меседжі нинішніх подій в Україні. 

«Найголовнішою була складність взагалі почати креативний процес, через те що головою ти завжди «в умовах війни». Потім переробити лють і розпач на візуальні образи так, щоб це не було занадто документально й реалістично. Ти ніколи не знаєш, у який момент під час репетиції тебе застане повітряна тривога чи атака безпілотниками. Дякувати ЗСУ усе обійшлося! Усі репетиції відбувалися в Києві та жоден перформер не постраждав», — коментують TRI DIRECTION.

Квартира з розбитими вікнами, закохана пара, годинник, сирена, повідомлення українок — символи, які доповнили номер та вдало передали усі сенси, закладені в постановці. 

Визначальним моментом стала поява на екранах прапорів країн, які підтримують Україну в війні. Вони об’єдналися у велике синьо-жовте українське серце, яке тримає один ритм.