Дружба, зрада, війна, любов та крапля закарпатського колориту: тизеримо анімаційний фільм «Наша Файта»

  Студія Animagrad («Мавка. Лісова пісня») та ужгородська студія «Наша Файта» розпочинають роботу над анімаційним повним метром та представляють на широкий загал перший тизер проєкту. Креативним продюсером фільму виступає Антоніо Лукіч. 

  «Наша Файта» — це майбутній повнометражний 2D-мультфільм для дорослих, ідея якого виникла на основі однойменного ютуб-проєкту та була підтримана режисером та сценаристом Антоніо Лукічем. Саме він допоміг відбутися партнерству з Animagrad — творцями хіта «Мавка. Лісова Пісня», лідерами анімаційної індустрії України.

  Уже з весни почалась розробка сценарію і персонажів. До цього процесу також долучилась німецька анімаційна студія Telescop, яка побачила у проєкті міжнародний потенціал.

  В основі сюжету — історія 30-річного невдахи Сергія Пунько, який через помилку ангела смерті — кота Мікі — потрапляє на небеса. Вищі сили готові подарувати герою другий шанс, але, щоб повернутись до життя, він повинен знайти бодай одну людину, якій він не байдужий. Пошуки приводять Сергія на фронт, у підрозділ «Чопські пірати», і тут і заварюється казан, у якому намішані любов, дружба, війна, зрада, пошук себе, подвиги, прозріння та дух Закарпаття.

  Дивіться тизер за посиланням: https://youtu.be/qjLDL_ofQzo.

  «Наша Файта» — один з небагатьох українських анімаційних фільмів, розрахованих на підлітків та молодих дорослих. Фільм універсальною мовою анімації, просто та з гумором говорить про складне — самоідентифікацію, пошук сенсів, відчуття приналежності. Про те, що кожен невдаха може перетворитися на героя. За жанром це — комедія, а по суті — притча. 

  Автори фільму — ужгородці Михайло Карпенко, Павло Мандзич та Іван Бонь — нові для української кіноіндустрії голоси, але унікальні та потужні, які вже проявили себе у діджиталі. Разом з Лукічем, який теж з Ужгороду, вони розкривають нові теми та нових героїв — цікавих, актуальних і непідробних.

  «”Наша Файта” — це історія не про Закарпаття. Це історія, розказана закарпатцями. Тут є все: їхній діалект, колорит, незвичайне бачення навколишнього світу та людей. Уявіть, як би цікаво було спостерігати за Фродо, який йде в Мордор через нелегальний тунель з румунськими гномами-контрабандистами, в яких є саморобний дракон», — розповідають автори фільму.

  Режисер майбутньої стрічки — Костянтин Федоров, який має величезний досвід в анімації і був головним сторібордістом Мавки. Арт-директор — Крістіан Коскінен, який також був художником-постановником Мавки, чий талант і глибинні знання виводять світ «Файти» на новий художній рівень. 

  «Мені здається, багато хто впізнає в цій історії "своїх" людей, недарма мультфільм називається "Наша Файта". Гумор — це те, що насправді об'єднує. Це унікальне відчуття того, коли люди об'єднуються навколо чогось, що розуміють тільки вони. І краще, ніж хлопці, навряд чи хтось розкаже про наші реалії», — говорить Антоніо Лукіч.

  Продюсерка «Нашої Файти» — Анна Єлісєєва («Мавка. Лісова Пісня», «Перші Дні»), з німецької сторони — Маїте Вокок. Девелопмент проєкту підтримав Європейський Фонд Солідарності. Наразі продюсери шукають фінансування та партнерства на подальше виробництво як в Україні, так і за кордоном. 

  «Діалектне слово “файта” означає “родина”. Думаю, саме зараз той час, коли кожному з нас необхідно відчувати (і це так і відчувається), що всі ми — частина великої української сім’ї, де у кожного є другий шанс і місце для росту, ми разом в горі та радості. Саме це — наш основний меседж для цільової аудиторії — підлітків і молодих дорослих. Контенту для них вкрай не вистачає, тож ми віримо, що зараз, як ніколи, час для нашого проєкту», — коментує Анна Єлісєєва.

  Проєкту планується широкий кінопрокат в Україні, вихід на телебаченні і діджитал-платформах. Робота над мультфільмом триває, тож стежте за новинами на сторінках FILM.UA та творців. 

Віжуали: https://drive.google.com/drive/folders/149GjbGQTf2Qt9ux1PLWeM_qDBhNHlNDL 

Довідка:

Автори: Михайло Карпенко, Павло Мандзич, Іван Бонь, Ервін Німець

Режисер: Костянтин Федоров

Продюсери: Анна Єлісєєва, Маіте Вокок

Креативний продюсер: Антоніо Лукіч

Художник-постановник: Кріс Коскінен

Леонід Коваленко

Переосмислення капіталізму: Час для соціальної справедливості та стійкого розвитку

Авторка: Вікторія Пятницька

 Капіталізм, як економічна система, тривалий час був двигуном зростання та інновацій. Однак сьогодні його недоліки стали надто очевидними, щоб їх ігнорувати. У розділі «Переосмислення капіталізму» з книги «Читання з економічної соціології», під редакцією Ніла Смелзера та Річарда Сведберга, автори висвітлюють низку проблем сучасного капіталізму, включаючи економічну нерівність, деградацію навколишнього середовища та загрози демократичним процесам. Вони також пропонують нові підходи до побудови економічної системи, яка б задовольняла потреби сучасного світу.

Ніл Смелзер

 Автори звертають увагу на те, як капіталізм посилює нерівність, дозволяючи небагатьом володіти значними багатствами, у той час як решта населення бореться за виживання. Глобалізація та фінансіалізація призвели до концентрації капіталу в руках транснаціональних корпорацій та фінансових інституцій, що ще більше ускладнює доступ до ресурсів і можливостей для більшості громадян.

Річард Сведберг

 Окрім цього, нерівність підриває демократію. Зростання багатства впливає на політичні рішення, коли великі корпорації та заможні особи мають можливість контролювати процеси ухвалення рішень. Це створює загрозу для рівноправної участі громадян у політичному житті. Замість цього, демократія стає більш виключною, а роль звичайного виборця звужується до мінімуму.

 Капіталізм також сприяє екологічним проблемам, оскільки пріоритетом є короткостроковий прибуток, а не довгострокова стійкість. Індустріалізація, війни, вирубка лісів, зміни клімату та втрати біорізноманіття — це лише деякі з викликів, спричинених прагненням до економічного зростання будь-якою ціною. Проблема полягає в тому, що капіталізм, за своєю суттю, не має механізмів для захисту екосистем, оскільки прибуток завжди буде домінувати над екологічними міркуваннями.

 Розділ закликає до термінових заходів, включаючи впровадження екологічних норм і політик, які спрямовані на перехід до сталої економіки. Необхідно переосмислити саму природу економічного розвитку, щоб включити в нього цілі збереження природних ресурсів.

 Один із ключових аспектів, який підкреслює автор, — це необхідність перегляду ролі держави в сучасній економічній системі. Сьогодні уряди відіграють роль регулятора ринків, втручаючись лише тоді, коли ринки втрачають стабільність. Однак це не достатньо для вирішення нових соціальних і екологічних викликів. Держави повинні відігравати активнішу роль у стимулюванні соціальної справедливості та стійкості. Це означає інвестиції в зелені робочі місця, запровадження політик підтримки маргіналізованих спільнот і забезпечення того, щоб економічне зростання приносило користь усім верствам населення.

 Автори вважають, що капіталізм потребує серйозної реформи. Неоліберальні ідеології, які довгий час домінували, підштовхували ринки до крайньої форми індивідуалізму та конкуренції. Але сьогодні дедалі більше стає зрозумілим, що без соціальної відповідальності та регуляції ці процеси лише поглиблюють кризи.

 Зміна можлива лише через спільні політичні зусилля, залучення громадян, підприємств і держав. Замість того, щоб продовжувати існуючу систему, яка виснажує ресурси та посилює нерівність, потрібно розвивати нову модель капіталізму, яка б поєднувала економічне зростання із соціальними та екологічними цілями.

 "Переосмислення капіталізму" — це заклик до дії. Він спрямований на те, щоб ми, як суспільство, переглянули свою економічну систему, яка так довго панувала без значних змін. Сьогодні, як ніколи, важливо знайти баланс між прибутком і добробутом людей та планети. Необхідна нова форма капіталізму, яка враховує як економічні, так і соціальні та екологічні аспекти розвитку.

Використана література:

Smelser, Neil J., and Richard Swedberg. Readings in Economic Sociology.

Castells, Manuel. The Rise of the Network Society.

Giddens, Anthony. The Consequences of Modernity.

Habermas, Jürgen. The Structural Transformation of the Public Sphere.

Мистецтво та література у сучасності

Авторка: Олександра Мельниченко

  Сучасне мистецтво та література відображають складність і динамізм нашого часу, поєднуючи традиційні форми з інноваційними підходами. У світі, де технології та глобалізація все більше впливають на всі сфери життя, художники та письменники адаптуються до нових реалій, створюючи унікальні форми самовираження. Ось кілька головних трендів у цих сферах, які наразі набирають популярності. 

 Діджитал-мистецтво та NFT

  Останні роки характеризуються швидким зростанням цифрового мистецтва, що стало можливим завдяки розвитку новітніх технологій. Художники все частіше звертаються до цифрових інструментів для створення робіт, які можуть існувати виключно в цифровому форматі. Зокрема, технологія блокчейн та NFT (non-fungible tokens) відкрили нові можливості для мистецтва, дозволяючи художникам продавати свої цифрові роботи з гарантією автентичності та унікальності. NFT стали справжньою революцією у світі мистецтва, пропонуючи новий формат власності на художні твори, який викликав значний інтерес як серед колекціонерів, так і серед інвесторів. Відомі художники, такі як Beeple, продали свої NFT-роботи за мільйони доларів, що підвищило статус діджитал-мистецтва в очах традиційних арт-спільнот. 

Імерсивне мистецтво та віртуальна реальність

  Імерсивне мистецтво, яке залучає глядача до активної участі в художньому процесі, стає все популярнішим. Це можуть бути інсталяції, де відвідувач взаємодіє з простором і технологіями, або ж роботи, що використовують віртуальну або доповнену реальність. Виставки з використанням VR стають новим способом залучення аудиторії до мистецтва, даючи можливість відчути себе частиною твору. Цей тренд набув поширення під час пандемії, коли фізичні галереї були закриті, і виникла потреба в нових формах взаємодії з аудиторією. Завдяки імерсивному мистецтву глядачі можуть не лише спостерігати, а й безпосередньо впливати на результат художньої роботи, створюючи новий рівень комунікації між автором і споживачем.

Екологічне мистецтво

 Загострення проблем зміни клімату і захисту навколишнього середовища відображається і в сучасному мистецтві. Багато художників звертаються до екологічних тем, використовуючи перероблені матеріали або створюючи проекти, які підкреслюють важливість збереження природи. Екологічне мистецтво може включати в себе як великі інсталяції на тему зміни клімату, так і створення предметів з перероблених матеріалів, що символізує переосмислення нашого споживацького суспільства. У світі літератури також простежується цей тренд. З’являються твори, що стосуються тем екологічної кризи, впливу людини на планету і необхідності переосмислення відносин з природою.

 Мультимедійна література

  У літературі також відбуваються значні зміни під впливом технологій. Все більше письменників експериментують з форматами, створюючи так звану мультимедійну літературу. Це може бути поєднання тексту з відео, музикою або інтерактивними елементами, які дозволяють читачеві глибше зануритися в сюжет. Такий підхід став можливим завдяки розвитку електронних платформ, що підтримують інтерактивність і мультимедійні формати. Зокрема, серед нових форм літератури популярності набувають інтерактивні романи, в яких читач може впливати на розвиток сюжету через вибір варіантів дії героїв.

Розширення культурних кордонів

  Сучасне мистецтво і література стають дедалі більш мультикультурними. Письменники та художники активно звертаються до тем міжкультурної комунікації, міграції та глобалізації. Це відображається в підходах до створення контенту, де поєднуються елементи різних культур і традицій. Автори зі Сходу, Африки або Латинської Америки отримують більше визнання на світовій арені, що створює різноманітний культурний контекст для сучасної літератури. Крім того, глобалізація впливає на мистецтво, створюючи можливість для міжкультурного обміну і появи нових синтезованих стилів. Усе більше робіт поєднують традиційні національні елементи з сучасними технологіями і стилями.

Феміністична література та гендерна рівність 

 Фемінізм і теми гендерної рівності також є центральними в сучасній літературі та мистецтві. Письменники досліджують різні аспекти жіночої ідентичності, сексуальності та соціальної справедливості. Ці теми стають основою багатьох художніх творів, що допомагають переосмислити стереотипи та соціальні норми. Феміністична література не лише піднімає питання гендерної нерівності, але й часто звертається до питань соціальної справедливості, расизму та класової боротьби. Таким чином, ця література має не лише художню, а й соціально-політичну роль. 

  Сучасне мистецтво та література відображають складні соціальні, політичні та культурні процеси, що відбуваються в світі. Технології та глобалізація значно вплинули на ці сфери, сприяючи появі нових форматів і форм самовираження. Водночас теми екології, гендерної рівності та міжкультурного діалогу залишаються центральними у творчості багатьох митців і письменників. Нові тренди показують, що мистецтво і література постійно еволюціонують, адаптуючись до змін у світі та пропонуючи нові форми взаємодії з глядачем і читачем.

Від вікторіанської реформи одягу до боді-нейтральності

Авторка: Арина Ілларіонова

 Рух Вікторіанської реформи одягу підтримували здебільшого феміністки з 1850-х по 1890-ті роки. Не зважаючи на те, що рух далекий від ідей тілесної нейтральності, він став початком активізму. 

 Жінки виступали проти носіння корсетів та великого нашарування спідниць. Стверджували, що не можна примушувати жінок калічити своє тіло за тісними корсетами або ховати ноги в спідницях.  Society for Rational Dress - організація, яка говорила, що місце жінок у штанях. Так і сталися реформи одягу, змінивши тенденції моди. 

“Здоров’я будь-якого розміру”

 В середині 20 століття фокус почав зміщуватися з проблем одягу на проблеми людей зі зайвою вагою. Коріння сучасного бодипозитиву сягають активізму кінця 1960-х. Активісти тих часів висвітлювали права винятково однієї сторони, а саме - людей зі зайвою вагою. 

 В 1969 році виникла  Національна Асоціація допомоги повним американцям (NAAFA). Це волонтерська організація, місією якого є змінити сприйняття надмірної ваги та покласти край дискримінації. Після статі Лью Лоудербека з назвою “Більше людей має потовстішати”, NAAFA набрала неабияку популярність. До 90-х років активісти пікетували перед Білим домом, знімалися в ток-шоу, де говорили про токсичність дієтичної індустрії. Світ радо підхопив ідеологію NAAFA та з початком цифровізації дошки оголошень поступилися постам у соціальних мережах. 

“Моє тіло - моє діло”

 Рух «Body Positive Movement» заснували в 1996 році юні Конні Собчак та Елізабет Скотт. Мета бодипозитив - любити своє тіло таким, яким воно є незалежно від нав’язаних соціальних стереотипів.  Громадський рух багатьом полюбився і тепер бодипозитив крокує рядом з толерантністю. 

 Проте останнім часом бодипозитив почала витісняти концепція боді-нейтралітету. Різниця боді позитива та боді-нейтральності в тому, що тілесна нейтральність спирається на неможливість любити себе постійно.

 Боді-нейтральність закликає цінити своє тіло не за зовнішніми, а внутрішніми ознаками.

 Тіло виступає як інструмент для повноцінного функціонування в соціумі. Воно нам служить не залежно від ваги, зморшок чи пігментних плям на шкірі. Тому в боді-нейтральність закликає не сприймати тіло з надмірною емоційною оцінкою. А натомість робити  акцент на функціях, відчуттях та процесах.

Зв'язок між їжею та культурою

Авторка: Анастасія Кириченко

 Культура може означати сукупність художньої та інтелектуальної роботи, процес інтелектуального та духовного розвитку, цінності та переконання, за якими живуть люди, та весь спосіб життя. 

  Нелегко дати визначення терміну «культура», це складне слово, яке включає все, що пов'язане з громадським життям і способом життя людей. Отже, який зв'язок між їжею та культурою? За словами Массімо Монтанарі: «їжа стає культурою, коли її готують, тому що, як тільки основні продукти її раціону отримані, людина перетворює їх за допомогою вогню та ретельно продуманої технології, яка виражається у практиках кухні. Їжа стає культурою, коли її їдять, бо людина, хоч і може їсти все, і саме з цієї причини, насправді не їсть усе, а вибирає собі їжу. 

   Завдяки таким шляхам,  їжа формується як вирішальний елемент людської ідентичності і як один із найефективніших засобів вираження та повідомлення цієї ідентичності. Ось чому їжа є важливою частиною культурної ідентичності — вона є сполучною ланкою для вираження культурних цінностей, що глибоко укорінилися. Різноманітність кулінарних традицій у різних культурах та етнічних групах доводить, що їжа є важливим елементом вираження своєї культури. Заглиблюючись у ці кулінарні традиції, люди можуть зрозуміти, які відмінні нюанси формують різні культури та що збагачує їхнє розуміння культурної ідентичності. Однак глобалізація робить культуру більше не прив'язаною до певної географічної галузі, раси чи релігії.

 Міграції, міжкультурна комунікація та співіснування людей з різним культурним походженням у спільних просторах призвели до значних змін у традиційних кухнях. Це тому, що коли взаємодіють різні кулінарні семіосфери, пов'язані з їжею досвід розкриває культурний характер гастрономії, і це змушує людей взаємодіяти з інакшістю у вигляді втіленої комунікації і надихає їх у зміну своїх звичок у їжі.

 Отже питання їжі виходить за межі фізичних потреб, становлячи глибоке культурне явище, яке відображає ідентичність народів і спільнот. Вона служить засобом вираження культурних цінностей, традицій та історичних контекстів кожної нації. Кулінарія є не просто набором рецептів, а складним процесом, що відображає багатовікові традиції, соціальні норми та світогляд народу. Саме гобалізація, з одного боку, відкриває нові можливості для збагачення культур через обмін рецептами та стравами різних народів, сприяючи розвитку ф’южн-кухні. Проте, з іншого боку, вона може призводити до зникнення унікальних культурних рис. Таким чином, їжа залишається ключовим інструментом збереження та передачі культурної спадщини, навіть у світі, де культурні межі стають усе більш розмитими.

Використана література:

Perry, Melissa Shamini. (2017). Feasting on Culture and Identity: Food Functions in a Multicultural and Transcultural Malaysia.

Elias, Amanuel & Mansouri, Fethi. (2020). A Systematic Review of Studies on Interculturalism and Intercultural Dialogue.

Jedlecka, Wioletta. (2011). Multiculturalism in the Process of European Integration.

Eagleton, Terry. (2016). Culture, 1.

Montanari, Massimo. (2004). Food is Culture, 11-12.

Parasecoli, Fabio. (2011). Savoring semiotics: food in intercultural communication, 645.

Соціологічний погляд на трансформацію медіа-аудиторії та вплив соціальних мереж

Авторка: Вікторія Пятницька

 Ландшафт споживання медіа зазнав глибоких змін за останні роки, відображаючи ширші зміни у відносинах суспільства з інформацією, комунікацією та владою. З соціологічної точки зору, перетворення медіа-аудиторії з пасивних реципієнтів на активних учасників підкреслює динамічну природу сучасного суспільства, де особи та групи отримують все більше можливостей формувати та впливати на публічний дискурс.

 Традиційно споживання медіа було вулицею з одностороннім рухом, коли аудиторія пасивно поглинала контент, створений кількома потужними медіа-структурами. Однак поява соціальних медіа перевернула цю модель, дозволивши мільярдам людей не лише споживати, але й створювати та поширювати контент. Цей зсув відображає ширшу суспільну тенденцію до більшої індивідуальної волі та участі в суспільному житті. Соціологічно це можна розглядати як частину поточної демократизації інформації, коли традиційним охоронцям знань і культури, таким як газети, телевізійні мережі та видавці, кидають виклик нові, більш децентралізовані форми ЗМІ.

П'єр Бурдьє

 Платформи соціальних медіа, де користувачі взаємодіють за допомогою лайків, поширень і коментарів, стали аренами для участі громадськості та дискурсу. Ці взаємодії роблять більше, ніж просто покращують видимість; вони створюють нову форму соціальної валюти, яка вимірює популярність і вплив у цифрову епоху. Це явище узгоджується з концепцією «соціального капіталу» П’єра Бурдьє, де накопичення соціальних активів, таких як підписники, лайки чи ретвіти, перетворюється на реальний вплив і силу.

  Розгляд впливу сучасних засобів масової інформації через історичну призму пропонує захоплюючий соціологічний експеримент. Якби технології, які ми маємо сьогодні, існували кілька століть тому, наше розуміння історії було б суттєво іншим. Наприклад, якби Олександр Македонський мав подкаст, ми мали б доступ до його особистих роздумів, стратегій і досвіду в режимі реального часу, пропонуючи нам набагато багатше та детальніше розуміння його епохи. Це докорінно змінило б спосіб запису та інтерпретації історії, перемістивши її з виняткової сфери еліти істориків до більш демократичного процесу, де почуто багато голосів і точок зору.

  Журналістика, яка колись була виключною сферою кваліфікованих професіоналів, також зазнає значних змін. Зростання громадянської журналістики, якому сприяють блоги, подкасти та відеоблоги, трохи розмило межі між професійною та аматорською репортерською діяльністю. Хоча така демократизація медіа дозволяє ширше висловлюватись і бачить більше, вона також викликає занепокоєння щодо недотримання професійних стандартів і поширення дезінформації.

Макс Вебер

 З соціологічної точки зору цей зсув можна проаналізувати через призму концепції раціоналізації Макса Вебера. Оскільки традиційні форми журналістики дедалі більше замінюються більш неформальними, децентралізованими платформами, професіоналізація та стандартизація виробництва новин — відмінна риса сучасності — постає під сумнівом. Це створює суперечність між прагненням до доступного, різноманітного контенту та потребою в точності, надійності та підзвітності в публічному дискурсі.

Мішель Фуко

 Соціальні медіа змінили не лише те, як ми споживаємо та створюємо контент, але й те, як розподіляється влада в суспільстві. Лайки, поширення та коментарі стали новими маркерами соціального впливу, змінюючи динаміку влади в епоху цифрових технологій. Цю зміну можна зрозуміти за допомогою теорії влади Мішеля Фуко, яка припускає, що влада — це не просто те, що належить кільком людям, а розпорошена по всьому суспільству, проявляючись у різних формах і практиках.

  У контексті соціальних медіа влада здійснюється не лише тими, хто створює контент, а й тими, хто залучається до нього, формуючи його видимість і охоплення. Ця нова форма участі кидає виклик традиційним ієрархіям, дозволяючи окремим особам і групам впливати на громадську думку та дискурс способами, які раніше були неможливими.

  Розвиток соціальних медіа та трансформація медіа-аудиторії мають глибокі наслідки для демократії. З одного боку, ці події мають потенціал для посилення демократичної участі, надаючи більшій кількості людей голос у публічному дискурсі. З іншого боку, вони також створюють значні проблеми, такі як поширення дезінформації, посилення популістських і екстремістських поглядів, а також фрагментація публічного дискурсу на ехокамери.

Юрген Габермас

  Напругу між цими двома тенденціями можна зрозуміти через концепцію публічної сфери Юргена Габермаса, яку він визначає як простір, де люди збираються разом для обговорення та формування громадської думки. У епоху цифрових технологій публічна сфера вийшла за межі фізичних просторів у віртуальний світ, створюючи нові можливості для участі, а також нові проблеми для підтримки узгодженого та поінформованого публічного дискурсу.

 Підсумовуючи, трансформація медіа-аудиторії та розвиток соціальних медіа кардинально змінили медіа-ландшафт, створивши нові можливості для участі та впливу, водночас створивши значні проблеми. З соціологічної точки зору ці зміни відображають ширші зміни в динаміці влади суспільства, способах спілкування та структурах влади. Коли ми орієнтуємось у складнощі цифрової ери, важливо критично досліджувати ці події та розглядати їхні наслідки для майбутнього демократії, публічного дискурсу та соціальної єдності.

Використана література:

1. Bourdieu, Pierre. “Distinction: A Social Critique of the Judgement of Taste.” Harvard University Press, 1984.

2. Castells, Manuel. “The Rise of the Network Society.” Blackwell Publishers, 1996.

3. Foucault, Michel. “Discipline and Punish: The Birth of the Prison.” Vintage Books, 1977.

4. Habermas, Jürgen. “The Structural Transformation of the Public Sphere: An Inquiry into a Category of Bourgeois Society.” MIT Press, 1991.

5. Weber, Max. “Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology.” University of California Press, 1978.

КИЇВСЬКИЙ ВЕРНІСАЖ

  У арт-салоні «Візантія» в Художньо-антикварному салоні " Візантія" відбулося відкриття колективної виставки «Київський вернісаж».

  Вернісаж організували Марина Мураневич та Інна Мокрицька, які запросили до своєї арт-вітальні друзів та колег – художників, журналістів, артистів, творчих людей, гостей. Енергійні аврт-кураторки разом відкрили виставку, розказали про діяльність арт-салону «Візантія» та  представили поцінувачам сучасного українського мистецтва художників, чиї картини були представлені в експозиції «Київського вернісажу». 

 Спочатку з привітальним словом виступила директорка арт-салону «Візантія» Марина Мураневич. Далі її помічниця Інна Мокрицька знайомила гостей із художниками та представленими на виставці їх картинами і нагороджувала їх почесними подяками. Загалом у виставці взяли участь відомі українські миттці:

- Анісімова Аліса, 

- Брандт Сергій, 

- Барська Анастасія, 

- Глазунов Владислав, 

- Калмикова Олена

- Папіна Валентина, 

- Полякова Марія, 

- Передерій Катерина.

  Окрім організаторок перед присутніми ще виступив друг арт-салону «Візантія» заслужений журналіст України, організатор ряду цікавих художніх виставок в Музеї Марії Заньковецької Сергій Коммісаров. Він привітав організаторів та учасників із цією подією, розповів про українських митців, велика частина яких вже є друзями Музею Марії Заньковецької і організовували там свої персональні виставки. Пан Сергій анонсував про колективну виставку "Де "Соняшник " - там і сонячно", яку восени цього року разом із Іриною Дробот та Аллою Горбуновою планує провести у Музей Марії Заньковецької та запросив художників прийняти в ній участь. 

  Завершила урочисті виступи актриса Юлія Сак, яка з чудовим виступом представила цього мистецького вечора свою авторську поезію  учасникам «Київського вернісажу».

  Далі організатори висловили подяку захисникам та захисницям, що боронять нашу Україну та провели аукціон на допомогу ЗСУ із продажу картин наданих для нього митцями.

 Також були представлені картини для продажу, що є прекрасним вкладенням у розвиток сучасного мистецтва. 

  Виставка «Київський вернісаж» у арт-салоні «Візантія» (https://www.facebook.com/bizantart, Art-salon-Bizantium.co.ua) стала яскравою і надихаючою подією як для кожного митця, так і  поціновувачив сучасного українського образотворчого мистецтва, де відчувалися стильність, професійність, творччість та багато майстерності. Маючи назву поєднану із нашим Києвом деякі картини були присвячені саме ньому найпрекраснішому місту у світу.  

 Виставка триватиме два тижні - з 4 по 17 вересня 2024 року.

Вхід вільний з вівторка по суботу із 11:00 до 18:00.

Адреса: м.Київ, вул. Золотоустівська, 23 (вхід з двору).

Леонід КОВАЛЕНКО.