Виставка «Вікна у вікна»― простір та межі сприйняття

 Авторка: Анна Патер

Сучасне мистецтво постійно дивує глядачів і цінувальників пошуком нових форм вираження й дивовижними способами комунікації. Петро Грицюк, автор виставки «Вікна у вікна» презентував своє бачення вмілого поєднання традиційного ремесла з новітніми технологіями, продемонструвавши не просто статичні об’єкти, а повноцінну живу систему. Митець вміло грається із зміною та взаємодією відображень, створивши унікальну атмосферу урбанізації, відчуження, спостереження і пошуку меж, що важко передати словами.

Про автора

Петро Грицюк (17 черв. 1992 р.)― народився в с. Прутівка на Івано-Франківщині. Навчався у Львівській національній академії мистецтв, продовжив освіту за програмою Erasmus в Академії образотворчих мистецтв у Лодзі (Польща). Сьогодні працює й здобуває аспірантуру в ЛНАМ. 

У своїй творчості поєднує скульптури, інсталяції та кінетичне мистецтво. Експериментує з металом, світлом, рухом і простором. Його мистецтво― не просто експозиції, а досвід особистого сприйняття, дослідження меж між матеріальним й інформаційним, стабільним та плинним світом.

Суть проєкту

Проєкт «Вікна у вікна» народився з особистого досвіду митця― з трансформації навколишнього краєвиду за вікном:

«Ідея проєкту «Вікна у вікна» виникла як реакція на безсистемну забудову вулиці Малоголосківська. Колись із вікна моєї квартири відкривались панорами на пагорби, зелені ландшафти, тишу і спокій, але сьогодні я бачу лише стіни. Стіни в яких вікно повторює вікно, а рама повторює рама― це сітка чужих життів, фрагменти побуту, ритм, шум і світло сусідів. Цей досвід і спостереження, стали частиною відліку мого проєкту, його основою стали справжні віконні рами, які я використовував не лише як фізичні об’єкти, а як системи обмеження й одночасно відкриття»― пояснює Петро Грицюк

Межа як ідея

Роботи Грицюка привертають увагу до вікон не як до архітектурних елементів, а як до метафори― стіни й межі між «я» та «іншими», між приватним та публічним. Символічним є те, що саме розмежування, дає водночас можливість побачити й відчути присутність іншого світу.

Запрошення на виставку

Оглянути експозицію «Вікна у вікна» можна до 20 травня в арт-центрі «Дзиґа» м. Львів. 

Жадан і Собаки анонсували перший концерт в межах благодійного туру “Нескорені”!

 Жадан і Собаки оголосили дату великого концерту в Києві, який відбудеться 24 травня 2025 року. У межах благодійного туру “Нескорені” гурт зустрінеться зі своїми прихильниками – для того, щоб об’єднати всіх у спільній меті – підтримці українського війська.

100% коштів від продажу квитків – на бронеавтомобілі для 13-ї бригади НГУ “Хартія”

  Цей концерт стане лише частиною запланованого артистами шляху, який вони подолають разом у благодійному турі “Нескорені” на запрошення Андрія Мацоли. А завдяки партнеру туру – “Першій приватній броварні”, 100% коштів з квитків буде передано на бронеавтомобілі для 13-ї бригади НГУ “Хартія”. 

   “Для нас це буде особливий концерт. Концерт, на який ми давно чекали і задля якого ми багато працювали. Нам хочеться зібрати тисячі людей, з якими можна буде співати хором. Співати про нашу радість і нашу щедрість, тішитись вогневі і пристрасті, слухати серцебиття веселої і відірваної юрби! 

   Ясна річ, нам хотілося б зіграти цей концерт у мирному Києві, у мирній країні, що не потерпає від війни, від обстрілів та повітряних тривог. Проте війна триває, вона зовсім поруч. І для нас це ще один привід зібратися разом і зробити добру справу. Зібрати кошти на військо, підтримати Сили оборони, влаштувати цю перекличку, за якою безпомилково упізнаєш своїх – обраних, нарваних, юних і запеклих. Кілька тисяч гарячих голів, кілька тисяч пекучих сердець, кілька тисяч дзвінких горлянок”, –  поділився гурт на своїх сторінках у соціальних мережах.

   Приходьте, аби побачити, як нас багато – нас неможливо не помітити і нас неможливо не почути. Ми далі тримаємось разом. Ми далі співаємо разом. Ми залишаємось – це наша країна.

Про тур “Нескорені”

   Вперше великий благодійний тур “Нескорені” відбувся в 2023 році на підтримку ініціативи мецената Андрія Мацоли. Завдяки першому туру було протезовано 11 українських воїнів. В 2024 році на кошти з концертів туру було придбано понад 1000 ударних дронів для українських захисників. 

Придбати квитки на концерт 24.05.2025 - https://concert.ua/uk/event/zhadan-i-sobaki

Жадан і Собаки

Instagram: https://www.instagram.com/zhadanisobaki/ 

TikTok: https://www.tiktok.com/@zhadanisobaki?_t=8ory0mdokqi&_r=1 

Facebook: https://www.facebook.com/ZhadanDogs/ 

Сергій Жадан

Instagram -  https://www.instagram.com/serhiy_zhadan/

FaceBook - https://www.facebook.com/serhiy.zhadan

TikTok -  https://www.tiktok.com/@serhiy_zhadan?_t=8ml1D0TrkIA&_r=1

X (Twitter) - https://x.com/serhiy_zhadan

Леонід Коваленко

Безробіття серед молоді та економічні виклики: зростаюча криза

Авторка: Вікторія Пятницька

   Безробіття серед молоді – це не просто статистика; це- людська історія, яка котиться по всьому світу. Для молоді боротьба за пошук роботи, заробіток на життя та внесок у розвиток своїх громад може бути глибоко гнітючою. Це постійне питання– це не просто економічна проблема; це соціальна криза з далекосяжними наслідками, яка впливає не лише на життя окремих людей, а й на майбутнє процвітання країн.

  Саме цифри малюють похмуру картину. У всьому світі молодь стикається з рівнем безробіття, який часто перевищує рівень безробіття серед населення загалом. У багатьох країнах, що розвиваються, ситуація особливо гостра, з обмеженими можливостями та відсутністю доступу до програм підвищення кваліфікації, що залишає молодих людей без належної освіти. Але навіть у розвинених країнах, де можливостей може здаватися багато, боротьба за значний працевлаштування є реальною. Знайти роботу, що відповідає прагненням та бажанням, може бути неймовірно складно, що призводить до розчарування, фінансових труднощів та відчуття безнадії.

   Йдеться не лише про те, що молодь не має роботи; йдеться про ширший економічний вплив. Покоління безробітної молоді являє собою втрачену робочу силу, зменшену податкову базу та потенціал для соціальних заворушень. Навички та таланти, якими володіють ці молоді люди – навички, що можуть стимулювати інновації та економічне зростання – залишаються невикористаними. Уявіть собі потенціал для підприємництва, створення нових підприємств та внеску в суспільство, який можна було б розкрити, якби ці люди мали шанс процвітати.

 Причини цієї кризи складні та багатогранні. Економічні спади, зміни на ринку праці та дефіцит кваліфікованих кадрів – все це відіграє свою роль. Швидкі темпи технологічного прогресу створюють нові вимоги до певних навичок, якими деякі молоді люди можуть не володіти. Крім того, доступ до якісних освітніх та навчальних програм, особливо тих, що відповідають сучасному ринку праці, не є універсальним. Це створює замкнене коло, де брак навичок призводить до меншої кількості можливостей працевлаштування, що посилює цю проблему для майбутніх поколінь.

  Окрім економічних наслідків, існують значні соціальні витрати. Безробіття може призвести до посилення соціальної нерівності, проблем із психічним здоров’ям та почуття відчуженості. Молоді люди, які намагаються знайти своє місце у світі, часто більш схильні до зневіри та розчарування, що може мати довгострокові наслідки для їхнього благополуччя та здатності робити внесок у суспільство.

  Подолання цієї кризи вимагає багатогранного підходу. Інвестиції в освітні та навчальні програми, які забезпечують молодь навичками, необхідними на сучасному ринку праці, мають вирішальне значення. Підтримка підприємницької діяльності та створення середовища, де молоді люди можуть розпочати власний бізнес, є не менш важливими. Уряди, підприємства та громади повинні працювати разом, щоб створювати можливості та сприяти відчуттю надії та можливостей для наступного покоління. Зрештою, рішення полягає у визнанні цінності та потенціалу кожної молодої людини та наданні їй інструментів, необхідних для успіху.

Використана література:

“Youth Unemployment and Joblessness: Causes, Consequences, Responses” ( Alfredo Sánchez-Castañeda  , Francesca Sperotti , 2012)

Важливість зміни фаз активності і якісного відпочинку в конкурентно-корпоративному світі ринкових відносин

Авторка: Діана Мельник

   Чи можете ви пригадати коли останній раз відпочивали якісно? Без гаджетів, сміттєвого інформаційного шуму, музики і подкастів на фоні або найчастіше - з тривожними думками і почуттям провини за те, до відпочиваєте, а не займаєтесь ділом? Ви точно помічали за собою гнітючі переживання за те, що проводите час “некорисно”, не приносите певну вигоду світові, зиск з себе, тож пропоную сьогодні розібратися що це, звідки воно береться і як з цим боротися.

  В сьогоднішньому світі, який постійно кудись спішить, тривожиться, поспішає та не встигає, ми дедалі частіше відмовляємо собі в відпочинку чистому, не зайнятому чимось. Терміновість, продуктивність

та ефективність не дозволяє нам переживати цю безтурботну бездіяльність і навʼязує відчуття провини за ці переживання, але на хвильку задумайтесь чи ваше це бажання, чи воно навʼязане ззовні світом, в якому ми живемо?

   Система взрощує в нас враження терміновості, невідкладності теперішніх задач, але коли все навкруги терміново, часу приділити собі, зупинитися та побути в моменті, запам'ятати власні безповоротні хвилини життя не вистачає, його постійно бракує. Відпочинок тепер неякісний, короткотривалий, на постійних коливаннях імпульсів дофаміну, скачків зроблених задач та дедлайнів.

   Зараз залишається буквально лише сон - це єдине місце, яке в нас в розпорядженні ще є, де ми по-справжньому вільні і навіть воно уже починає зникати.

  Рід Гастінгс  - СЕО керівник студії Netflix в фрагменті інтервью

американському виданню Recode говорить про те, що найголовніший і найбільший конкурент інтернету - це сон,  а не глобальні компанії гіганти по типу HBO чи Amazon,  адже тільки він -  єдине місце, де ми добровільно нічого не купуємо, виробляємо, продукуємо чи поглинаємо інформацію.

   В сучасному світі, сон - це не просто фізіологічно-біологічне явище, щось що ми робимо і воно необхідне для виживання, це - своєрідна форма протесту. Тому що коли ми спимо, ми не:

1. Не працюємо;

2. Не купляємо,

3. Не поглинаємо контент;

4. Не продукуємо інформацію.

   І для глобальних корпорацій в  світі вільного ринку сон стає проблемою, так як відповідно ні для кого цей процес не є вигідним, ні щоб ми відпочивали, ні  щоб спали. Коли ви пробуджені, навіть під час відпочинку, в Інтернету є шанс заманити весь ваш фокус уваги на нову статтю, зачепити на гачок нової інформації в новинах, запропонувати рекламу нової помади чи нав'язати ремонт речі, яка у вас не поламана, під час вашого сну така можливість зникає.

   Дівчат переконують, що подібні аксесуари та хитрощі, інструменти краси допоможуть їм виглядати привабливіше на щоденній основі і це здається так легко, тому що вам практично не треба нічого робити, треба просто лягти спати, надягаючи всі ці приладдя і тоді вони неодмінно зроблять вас магічно гарними. Насправді ж, це робиться звичайно ж для того, щоб отримувати певну вигоду та капіталізувати сон - той час, коли люди нічого не купують і нічого не створюють, не поглинають для того, щоб монетизувати непотрібні знаряддя, які фальшиво навʼязують ілюзію користі задля конкретної цілі.

   Джонатан Крері, який в своїх книгах  24/7: Late Capitalism та The Ends of Sleep стверджує, що ринкові відносини не просто потребують всього вашого часу, вони намагаються абсолютно позбавити вас всього відпочинку та часу "для себе" як від концепції взагалі. Таким чином, ви стаєте постійним рабом системи, практично робочою конячкою, але ніяк не людиною та особистістю зі своїм життям, наповненим радостями і переживаннями.

   При ринкових відносинах ви також не можете мати змоги зупинитися.  Через те, що ми втрачаємо креативність і емпатичність.

Про активність

  Ваш психологічний стан не покращиться доти, доки ви не зміните своє ставлення до активності.

  Ви стовідсотково потрапляли в ситуації, коли розмовляли з близькою людиною і або ця людина, або ви, не слухали предмет розмови, відволікались на телефон, посторонні звуки та шуми. Всьому провиною не

тільки всемісцева епідемія кліпового мислення, але й феномен покоління в тому, що зосередженість, фокус уваги став дедалі коротшим, і тепер нам стає з кожним роком важче сприймати оточуючий реальний світ, в звʼязку з тим, що він не є таким яскравим та динамічним, як соціальні мережі, наприклад.

  Особливо це важливо для нейровідмінних людей, тому що зачасту ці відмінності можуть погіршуватися, ставати більш інтенсивними та навіть заважати жити в побуті.

   Є важливим почуття, що активність породжує нашу креативність.

   Згадайте, коли ми були маленькими, ми будували фортеці з подушок, придумали різні ігри та заняття: ліпили печиво з землі, готували, стрибали по кріслам, уявляючи, що підлога - це лава, тільки завдяки тому, що саме активність породжувала в нас ці почуття, вона заставляла нас мислити креативно, фантазуючи, видумуючи за рамками реального оточуючого світу.

   Спробуйте відтворити в пам'яті мить, коли останній раз або як часто вас відвідували дійсно цікаві, захоплюючі думки чи бажання творити, а не базові помисли-завдання, що треба встигнути зробити за сьогоднішній день, наприклад в той момент, коли ви були в душі.

  Ми відмовляємось від почуття нудьги, млявості, бездіяльності, обайдуження, тому що хочемо бути більш ефективними та продуктивними, бути корисними світу.

   Насамперед, необхідно усвідомити той факт, що наша активність необхідна для розвитку, для того, аби чимось цікавитись, щось створювати, щось дізнаватися, для того, щоб бути автентичним, справжнім, цікавим і також для того, щоб не втрачати можливості мислити, а тим паче мислити аналітично і критично, що вкрай важливо і для професійного зростання в тому числі.

  Коли часу нудьгувати немає, відповідно немає часу подумати, уявляти, фантазувати, створювати, формувати, винаходити, генерувати ідеї та рішення.

   Тому у висновку, мені хочеться призвати вас періодично змінювати фази активності і відпочинку, частіше відпочивати. Тому що дуже часто ми говоримо про те, що відпочинок - це трата часу і намагаємось навіть відпочинок якось зробити продуктивним, навіть відпочинок модифікуємо, роблячи його ефективним - вирішуючи слухати освітній подкаст замість ігор, чи читати книгу замість медитації, ми знову ж таки, постійно намагаємось бути корисними. Проте, найкраще, що ви можете зробити для себе в сучасному світі - це дозволити собі в відпочинку бути некорисними, виключеними, недоступними.

   Якщо ви в трохи кращому стані і можете дозволити собі, маєте таку змогу та час, вчіться відпочивати без телефонів, без серіалів, без фільмів, навчайте себе проводити час на природі, просто гуляючи вулицями, проводьте більше часу зі своїми близькими людьми, не тонучи в болоті гонок за найкращим результатом, найефективнішим звітом та найпродуктивнішим сном.

Медіаграмотність як щеплення від брехні

Авторка: Анна Патер

   3-го травня світ відзначає Всесвітній день свободи преси згідно з Рішенням Генеральної Асамблеї ООН (від 1993 р.). Дата слугує нагадуванням значимості вільної, незалежної журналістики для створення здорової демократії. Як писав Томас Джефферсон: «Наша свобода залежить від свободи преси. Якщо її обмежити, то це означатиме, що вона буде втрачена.» Свобода слова― це не лише про журналістів і право писати, а й про відповідальність громадян, суспільства розуміти, перевіряти і критично сприймати інформацію. 

   Під час війни, коли інформаційний простір переповнений фейками, маніпуляцією та пропагандою, особливо важливою стає ― медіаграмотність. Своєрідне «щеплення від брехні», що допомагає залишатись вільними у власних думках й діях. Кожен читач, глядач, слухач, користувач соціальних мереж щодня обирає, кому вірити і що поширювати.

Поради безпечного споживання інформації:

-  Перевірка авторитетності джерела.

   Важливо перевіряти походження будь-якого контенту, новинних статей, публікацій чи відео, перш ніж роботи поспішні висновки. Достовірність джерела значною міро визначає правдивість інформації, яку воно представляє. Переконавшись в легітивності джерела, обирайте цей сайт для пошуку інформації, таким чином, вам не доведеться постійно перевіряти його достовірність,

-  Остерігайтесь недбалих текстів.

   Граматичні чи орфографічні помилки у тексті можуть бути ознакою ненадійного джерела, оскільки не проходять ретельного редагування чи перевірки.

-  Розвивати й використовувати критичне мислення.

   Критичне мислення― здатність ставити все під сумнів, ґрунтувати думку на доказах, виявляти потенційні помилки й оцінювати інформацію з різних точок зору. Використовуйте навичку, як інструмент для «просіювання» інформації, ставлячи запитання та детально аналізуючи і перевіряючи факти.

-  Диверсифікуйте джерела новин.

   Не використовуйте виключно один тип медіа (радіо, телебачення, друковані видання, подкасти). Різноманітні джерела і формати дозволяють скласти більше уявлення про дійсність. 

-  Будьте відповідальним користувачем.

   Перш ніж поділитися чи зробити репост якоїсь інформації в інтернеті, переконайтесь у безпеці особистих даних. Приватні моменти можуть стати причиною кібурбулінгу чи шахрайства. 

  Ненавмисне поширення оманливої чи неправдивої інформації продукує колективну відповідальність. Основними наслідками розповсюдження фейкової інформації є: паніка, агресія, непорозуміння та створення негативної репутації.

-  Залишайтесь допитливими до того, що відбувається у світі.

  За словами Вінстона Черчілля: «Хто володіє інформацією, той володіє світом»― якщо не вдаватись до максималізму, то можна зробити висновок, що відстежуючи розвиток медіа, ви краще обізнані у будь-якій сфері. Швидка цифрова епоха не тільки оточує нас більшим потоком інформації, а й дозволяє еволюціонувати, в тому числі, краще розуміти контекст та достовірність інформації, з якою ви стикаєтесь. 

  Вдосконаливши навички медіаграмотності ми стаємо відповідальними споживачами медіа, що безпечно, легко та ефективно орієнтуються у цифровому інформаційному середовищі. 

Мемологія: чому меми — це новий фольклор

Авторка: Катерина Макущенко

У цифрову епоху ми щодня бачимо десятки, якщо не сотні мемів. Вони розважають, критикують, пояснюють складне простою мовою і навіть стають інструментом протесту. Але чому меми — це не просто жарти, а сучасна форма фольклору?

Меми як колективна творчість

Як і казки, прислів’я чи легенди, меми створює не окрема особа, а ціла спільнота. Кожен має змогу внести свій вклад — змінити текст, додати новий сенс, поширити серед друзів. Саме така “народна” форма творення робить меми чимось більшим, ніж просто картинки з текстом.

Передача культурних кодів

Фольклор — це спосіб передати цінності, погляди, історії поколіннями. Сучасні меми виконують схожу функцію. Вони відображають соціальні настрої, актуальні проблеми, страхи й надії. Через них ми розповідаємо про себе: що нас дратує, що смішить, чого ми боїмося, чим захоплюємось.

Символізм і “впізнаваність”

Меми, як і народні образи, мають своїх героїв і символи: від “Жаби Пепе” до мемів про пунктуацію. Як раніше казкові персонажі втілювали певні риси (хитрість, доброту, жадібність), так і меми закодовують типові ситуації чи реакції — і роблять це миттєво впізнавано.

Інструмент опору та гумору

У багатьох культурах фольклор був способом висловити спротив владі чи несправедливості, не називаючи речі напряму. Меми сьогодні виконують ту ж функцію: через сарказм, гротеск і гумор вони дозволяють говорити про табуйоване або небезпечне — особливо в авторитарних суспільствах.

Живий, змінний, глобальний

Фольклор ніколи не був сталим — він змінювався разом з людьми. Те саме з мемами: вони народжуються і зникають щодня, адаптуються під нові події, країни та культури. Завдяки інтернету меми стали глобальним фольклором, зрозумілим людям з різних куточків світу.

Меми — це не просто смішні картинки. Це дзеркало нашого часу, наш “цифровий епос”, де замість героїв — шаблони, а замість народних співців — користувачі соцмереж. І, як і у випадку з фольклором, за кожним мемом стоїть ціла історія — варта того, щоб її розшифрувати.

Електромобілі врятують довкілля: міф чи правда?

Авторка: Вікторія Вакіна

За даними AUTOGEEK перші електромобілі з’явились в Україні ще у 1895 році. Про це повідомляла тогочасна газета «Одеські новини». Вже тоді інженери почали шукати альтернативу традиційному транспорту, хоча масове поширення електрокарів почалося значно пізніше. Сьогодні електромобілі знову стали актуальними, насамперед через необхідність зменшення впливу транспорту на довкілля.

Головна перевага електромобілів – це відсутність шкідливих викидів під час руху. На відміну від звичайних авто з бензиновими або дизельними двигунами, електрокари не виділяють чадного газу, оксидів азоту та вуглеводнів. Для прикладу: типовий бензиновий автомобіль викидає до 700 кг чадного газу на рік, близько 40 кг оксидів азоту та понад 200 кг незгорілих вуглеводнів. За даними ВГО «Жива планета», саме транспорт є основним джерелом забруднення повітря в українських містах, що безпосередньо впливає на здоров’я людей. У цьому сенсі електромобілі є безпечнішими та екологічнішими.

Недоліки

Однак варто враховувати, що електромобіль не повністю «чистий» транспорт. Його ефективність залежить від того, як виробляється електроенергія для заряджання. Якщо це переважно енергія з вугільних електростанцій, то непрямі викиди парникових газів залишатимуться суттєвими. Тому розвиток електромобільності вимагає також переходу на відновлювані джерела енергії: сонце, вітер, гідроенергетику.

Ще одне важливе питання – це виробництво та утилізація акумуляторів. Для їх виготовлення потрібні рідкісні метали, зокрема літій, кобальт і нікель. Їх видобуток часто супроводжується екологічними та соціальними проблемами. Крім того, в Україні ще не налагоджено систему збору й перероблення старих батарей, що з часом може призвести до нових викликів у сфері утилізації.

Не менш важливо звернути увагу й на екологічну вартість самого виробництва електромобілів. Складання електрокарів на заводах потребує великої кількості енергії, а процес виготовлення частин, від металевих корпусів до електроніки, що супроводжується викидами CO₂, використанням хімічних речовин і споживанням водних ресурсів. 

Популярність

Інститут досліджень авторинку вказує, що в Україні зростає інтерес до електромобілів. Частина нових електрокарів становить 15,1%, що фактично відповідає середньоєвропейському рівню. У сегменті вперше зареєстрованих транспортних засобів, які були ввезені як вживані, електромобілі займають вже 17,9%. Однак ці цифри варто оцінювати з урахуванням специфіки українського ринку: частина транспортних засобів із невеликим пробігом або віком до одного року може юридично оформлюватися як вживана техніка, що впливає на загальну картину розподілу між новими та старими авто.

Електромобілі справді відіграють позитивну роль у зниженні рівня забруднення повітря, особливо в міських умовах, де викиди традиційного транспорту є критичним екологічним чинником. Відсутність вихлопних газів під час експлуатації робить цей вид транспорту більш безпечним для здоров’я населення та довкілля. Водночас важливо розуміти, що електромобілі не є повністю безпечними для природи. Виробництво машин і батарей, споживання електроенергії та складність утилізації акумуляторів також впливають на довкілля.