«Швидка мода» та якість речей

Авторка: Марія Труш

   Останнім часом люди помічали, що одяг який вони купляли пів року тому перестали виглядати гірше ніж раніше та взагалі вийшли з моди. А якщо дивитись ціни на нові, хочеться плакати. В Tik Tok люди порівнюють речі які купили недавно та речі дідусів та бабусь і дивуються, наскільки краще виглядають ті, яким років 20-50. Цьому є пояснення. Зрозуміло, що гарні натуральні матеріали коштують дорого, тому можна зробити висновок, що бренд починає в якийсь момент використовувати більш дешевий. Наприклад, одною з найдорожчих тканин є шовк. Але зовнішньо шовк і атлас ідентичні, а ціна інша. Також це стосується бархату, шифону, газу, жаккарду та інших тканин, схожих по текстурі (як швидше до атласу). Тобто ціну можна не змінювати, а лише якість. Наприклад, багатьох наразі бісить рубчик на футбтолках, що топорщиться. Як виявляється, він таким бути не повинен, а прилягати прямо до шкіри. Причина – зміна якості та пошиву. Це найменший приклад.

   Але це можна не помітити, так як мода дуже швидка. Можна помітити, що речі кожен початок сезону з’являється нові модні течії. Це помітно, але є плюси суспільного характеру: зараз виражатись є можливість більше, так як одягу та аксесуарів – велика різноманітність. Вважається, що «Швидку моду» започаткували бренди, які вперше створювали одяг на кожен сезон (весна, літо, осінь, зима). Тому можливо це навіть найкраще в таких речах: річ не буде займати багато місця, тому що порветься.

   Однак, є ще одна альтернатива – секонд-хенд. Це місце, де можна купити старі речі за дешево. Це може допомогти людям, що не мають достатньо грошей на нові, а також для поціновувачів вінтажних стилів (беручи до уваги що мода циклічна і деякі стилі повертаються). Зараз багато хто помічає, що через те, що такі місця стали мейнстрімом, ціни збільшились, через що люди теж скуповуються речей і можуть теж викидувати одяг.

   Ще досліджуючи б’юті-індустрію, що для створення образів грає не останню роль, соцмережі, можна побачити що бюджетні косметичні бренди стали більш популярні ніж люксові. Причин декілька: зовнішня візуальна привабливість, ціни на фоні всесвітньої інфляції та менша різнобарвність люксових. Можна помітити, що люксові брендивикористовують класичні кольори: чорний, білий, сірий. Це може не приваблювати звичайного покупця, так як просто не впадає в око. Але це заперечує одне: люксові роблять не для всіх, тому не всім можуть підійти.

   Підсумовуючи, можна сказати так. На фоні «Швидкої моди», що змінюється дуже швидко, здешевлення тканин та якості матерій для будь-якої індустрії найлогічніше в такій ситуації. Але також, беручи до уваги що одяг купляють в інтернеті і можуть не підійти покупцю, секонд, перепродаж та благодійність виглядають як варіант рішення. Єдине що секонд на фоні популярності перестає бути бюджетним місцем, це перешкодило довголіттю речей та сенсу створення чогось з якісного матеріалу. Тому проблема гіперболізація кількості одягу стоїть для екології як одна з серйозних причин забруднення довкілля.

Історія військового: вибір на користь армії

Авторка: Вікторія Вакіна

 У березні 2025 року вдалося зв’язатися з Дмитром (прізвище приховано)  - військовослужбовцем із Сумщини, який перебував на завданні в іншій області. Він не міг сказати, де саме знаходиться – війна не дозволяє розкривати координати. Але навіть через екран було видно: це людина, яка давно у строю й твердо знає, заради чого тримає зброю. Коли ми говорили з Дмитром онлайн, на іншому кінці зв’язку був звичайний, на перший погляд, молодий чоловік двадцяти п’яти років: вільний, впевнений, одягнений у військову футболку з орнаментом ЗСУ. Він був розслаблений, говорив спокійно, чітко та зважено – як людина, яка звикла тримати себе в руках.

   Хлопець зараз служить головним сержантом роти у військовій частині, що розташована в Сумській області. Дмитро вже п’ятий рік у війську, і цей шлях був для нього свідомим, а не вимушеним вибором. Його дії були виваженими та продуманими, тому це здавалося природним кроком у доросле, самостійне життя.

   «У мене майже всі родичі проходили військову службу  мій батько, мій вітчим, і я розумів що це теж треба пройти кожному чоловікові», – пояснює він просто. Йому не довелося йти до війська через брак варіантів. Навпаки він мав можливість вступити на бюджет у СумДУ чи СНАУ. Але замість того, обрав захищати свою Батьківщину, пояснюючи: «Я вирішив вже краще відслужити поки молодий, а потім вже будувати своє життя по іншому». 

   Усе почалося з військової присяги. Для інших це може бути звичайною формальністю, але у Дмитра це викликає незабутні перші враження. «Це все було гарно, красиво, з музикою, емоції тоді були надзвичайними, що додало мені ще більше мотивації», – згадує він. Вже тоді він відчув, що для нього важливо бути частиною цієї професії. Він зростав у званні поступово, починав звичайним солдатом та дійшов аж до головного сержанта. «Це треба було їздити на навчання, показувати свою роботу», – зазначає він.

   До повномасштабного вторгнення він був старшим сержантом, під його відповідальністю знаходилось сорок чоловік. Звичайно, це просто цифра, але вона показує наскільки людина може бути витривало і відповідальною, якщо йому надали цю можливість. Необхідно було контролювати цих солдат та зброю, виконувати їх обов’язки.

   Про 24 лютого 2022 року він говорить в нейтральному емоційному стані: «Перші емоції під час того як дізналися про повномасштабне вторгнення це страх, як і у  всіх нормальних людей. Страх за близьких, за себе, за товаришів. Невідомість, що далі відбуватиметься, очікування розпоряджень командирів».

   Попри рутинність і стреси, ця війна відкрила й нові горизонти. Дмитро проходив навчання в Німеччині у інструкторів за стандартами НАТО. Його вразила інша культура ведення бойових дій: «За кордоном дуже великий пріоритет на збереження особового складу», – розповідає він. Цей підхід він намагається впроваджувати і у своїй роботі.

   Однак, не дивлячись на те, яку складну роботу виконує ця людина та які психологічні наслідки вона несе за собою, у ньому відкривається ніжність, турбота та любов. «Мене найбільше мотивує у житті благополуччя і мирне життя моїх родичів, близьких, товаришів, всих кого я знаю. Я роблю свою роботу для того, щоб у них все було добре, щоб вони могли вночі тихо, мирно спати і щоб ми наближали Україну до перемоги», – добродушно відгукується військових. Тема що стосувалась його рідних, викликала заспокійливі емоції, на його вустах з’являлась посмішка. 

Як працює інформаційна гігієна в епоху фейків?

Авторка:

Дарина

Комина

Інтернет став чи не основним джерелом інформації для більшості з нас через свою зручність та швидкість. Щодня ми переглядаємо десятки заголовків, стрічок новин і дописів у соцмережах. А чим швидше і глобальніше розповсюджується інформація, тим більша вірогідність виникнення фейків та дезінформації. Тому, важливо проводити так звану «інформаційну гігієну». Так, як виявляється, гігієна важлива не лише в контексті догляду за собою, але також в питанні розповсюдження будь-якої інформації. Завдяки цьому вмінню фільтрувати та відрізняти фейк від правди кожен з нас зробить важливий внесок у зміцнення інформаційної безпеки суспільства. Адже відповідальне споживання контенту – це не лише про особисту обізнаність, а й про спільну стійкість перед маніпуляціями, пропагандою та інформаційними атаками. Все просто: якщо ми не миємо рук, ризикуємо підхопити вірус; якщо ми безконтрольно поглинаємо інформацію – можемо стати жертвою фейків і маніпуляцій. 

  Щоб дотримуватися інформаційної гігієни, спершу необхідно розуміти, від якого типу «вкидів» і маніпуляцій себе остерігати. Насправді, завдяки додатковій уважності розпізнати фейк досить легко. Подана інформація розголошується як сенсація, з сильним емоційним забарвленням та без вірогідних джерел. Такі повідомлення часто апелюють до страху, гніву або шоку, змушуючи нас реагувати емоційно, а не раціонально. У подібних випадках варто поставити собі кілька простих запитань: хто автор повідомлення, чи є посилання на першоджерело, чи підтверджують інформацію інші надійні медіа? Навички критичного мислення та перевірки фактів – це вже не привілей журналістів, а базова необхідність кожного свідомого користувача інтернету. Тож інформаційна гігієна – це не разова дія, а щоденна звичка, що допомагає зберегти не лише особистий спокій, а й цілісність суспільства в умовах інформаційної війни. Що також важливо враховувати, це сам зміст новин.

 Варто визнати що, на жаль, в епоху швидкої передачі та розповсюдження інформації більшість з нас може замість читати одну новину повністю переглядати лише заголовки багатьох статтей в стрічці новин або ж, як максимум, лід до статті (інакше кажучи, вступ). Через це ми і ведемося на інформаційну пастку. Навіть незважаючи на те, що більшість статтей пишуться за правилом розміщення найважливішої інформації на початку, ніхто не відміняв крикливі сенсаційні заголовки, що привертають увагу і викликають емоції. В цьому і заключається пастка. І для того, щоб уникнути цього, необхідно перевіряти сумнівну сенсаційну інформацію в інших джерелах. Альтернативні статті дозволяють об'єктивно та різнобічно оцінювати ту чи іншу ситуацію. 

 Розвиток технологій підживлює вогонь, що розпалює дезінформація. З появою штучного інтелекту та глибинних нейронних мереж (deep learning) виникла можливість створювати реалістичні, але фальшиві зображення, відео та навіть голоси. Генеративні моделі, такі як deepfake, дають змогу створити відео, в якому відома людина говорить те, чого насправді ніколи не казала. Особливо небезпечно це стало в умовах війни, де емоційне напруження суспільства надзвичайно високе. Один майстерно змонтований фейк може спровокувати паніку, недовіру до офіційних джерел, а іноді навіть порушити громадський порядок або дипломатичну стабільність. 

 Насправді, визначити фейковість фотографії досить легко. Штучний інтелект робить помилки в банальних речах: неправильна кількість пальців, дивний вигин руки або ноги, дивна міміка, розмитий фон. До того ж, існують сервіси для перевірки реалістичності фотографії, наприклад FotoForensics або Google Reverse Image Search. У майбутньому, коли штучний інтелект стане ще реалістичнішим, інформаційна гігієна має включати в себе ще й базову обізнаність про цифрові технології. Нам потрібно вміти розпізнавати не лише фейкові слова і фото, а й фейковий голос чи повноцінне відео. Бо сьогодні війни ведуться не лише на полях бою — вони точаться в наших стрічках новин, коментарях і відео. 

Чому старі фільми залишаються в моді?

Авторка: Поліна Крамар

   Я - представниця молодого покоління, і я обожнюю кіно. Звісно, зараз стільки нових фільмів, спецефектів, комп’ютерної графіки — все таке яскраве і сучасне. Але знаєте, що дивно? Я постійно повертаюся до старих фільмів. І не тільки я. Багато моїх друзів також люблять старе кіно. Чому так? Здавалося б, вони чорно-білі, без 3D і взагалі з іншого часу. Але саме це і робить їх особливими.

   По-перше, в старих фільмах дуже щира атмосфера. Там все якось простіше, але водночас глибше. Герої справжні, їхні емоції відчуваєш. Немає оцієї гонитви за ефектами, замість цього — історія, діалоги, почуття. Наприклад, я недавно дивилась фільм 60-х, і він був без спецефектів, але я розплакалась в кінці. Він був про любов і вибір — і це було так щиро.

   По-друге, стиль! Уявіть собі моду 50-х чи 80-х — сукні, зачіски, музика! Старі фільми — це ніби машина часу. Можна побачити, як жили люди, як розмовляли, навіть які були цінності. Це дуже цікаво, бо ти вчишся розуміти інші покоління.

   Ще одна причина — актори. Ті старі зірки кіно мали якусь особливу харизму. Вони не просто грали — вони були легендами. Наприклад, Одрі Хепберн або Марлон Брандо — про них говорять навіть зараз. Вони стали частиною історії кіно, і це дуже круто.

   І ще — старі фільми як затишок. Коли на душі важко або просто хочеться відпочити, я включаю старий фільм. Вони мають якусь магію — заспокоюють, гріють зсередини. Як бабусин плед і какао в дощовий день.

   Тому, хоча ми живемо в час стрімінгів і блокбастерів, старі фільми не втрачають своєї чарівності. Вони — як добрі друзі, до яких завжди можна повернутися. І, якщо чесно, іноді саме вони надихають найбільше.

   Бо деякі речі не старіють ніколи.

Чим дивував гурт БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ на київських концертах

  У Києві відгриміли два великих концерти БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ в Палаці Спорту! 

   Як це було: БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ з двома концертами у Палаці спорту

   Лише завдяки цим концертам гурт зібрав 3 300 000 гривень на допомогу Силам Оборони України.

   Двогодинні музичні шоу складались з трьох частин: рок-версія пісень, яку кожен може почути на стрімінгових платформах та турових концертах, далі – тихе акустичне звучання улюблених треків у напів тьмяній атмосфері під мерехтіння свічок та супроводом симфонічного оркестру, і третій блок – у супроводі оркестру та духових.

   «Над реалізацією цих двох концертів працювало більше 900 людей. Більше 700 людей від команди БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, інша частина - працівники Палацу Спорту. І це, направду, вражаючі цифри. Я вдячний кожному, хто доклав зусиль, щоб усе, що зараз відбувається, стало реальністю», - Сергій Танчинець зі сцени Палацу Спорту.

   Ці концерти у Палаці Спорту стали не першими для БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, адже гурт уже збирав цей майданчик у 2018-ому. І ось знову: у київському Палаці Спорту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ викликали неабиякий ажіотаж! Два концерти – SOLD OUT, їх відвідало близько 18 тисяч слухачів. 

   «У 2018 році це було більш по “шоу-бізнесовські” - збирати такі майданчики. Так, війна вже тривала, але люди, які тримали фронт не дали нам відчути всі фарби війни на власній шкірі. Зараз же, все стало очевидно “чорно-білим” і такі концерти - можливість зібратись у колі однодумців та акумулювати кошти на сили оборони. Щодо внутрішніх змін: ми всі змінились, ми подорослішали. Як команда БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ ми набрались досвіду, все стало набагато чіткіше, зрозуміліше, впевненіше. Тому повернутись було дуже приємно і дуже добре, що ми вирішили зробити два концерти, бо всі ті, хто захотів прийти - ніяк би не вмістились на один концерт.», - коментує Сергій Танчинець. 

  Концерти розпочалися зовсім неочікувано для шанувальників: з пісні «Underground», яку гурт не виконував наживо більше 7-ми років. Саме цей трек у далекому 2008-ому приніс першу популярність гурту. 

Особливо щемкого значення набула пісня «Якби», яку Сергій під час концерту присвятив українському льотчику, що героїчно загинув: «Івану Болотову та усім Льотчикам, які віддано полетіли назавжди..! А також тим, хто невпинно продовжує тримати висоту заради Перемоги України.», - з'явилось на екранах на початку пісні. 

   «Іван Болотов - український льотчик винищувача, який віддав своє життя за Українську Державу, боронячи небо, яке є над нами. І в обличчі цього сучасного українського Героя мені хотілось би подякувати усім Льотчикам української авіації за роботу, яку вони робили і продовжують робити.», - Сергій Танчинець.

   Ексклюзивно для київських слухачів хлопці також зіграли пісні, які не виконують під час турових концертів – «Мільярди», «Не мовчи» та «До небес».

   Неймовірна атмосфера панувала у залі, коли на завершення кожного концерту дев'ять тисяч людей в унісон заспівали гімн України.

  Перший оголошений концерт відбувся 8-го травня, у день народження Сергія Танчинця. З зали лунали привітання протягом усього виступу. 

   По завершенню концерту, відбувся святковий фуршет, куди були запрошені знайомі та друзі Сергія, які завітали на концерт.

  Батьки Сергія доєднатись до безпосереднього святкування не змогли, проте були присутні на концерті 10 травня. І саме там Сергій присвятив їм виконання пісні «Хочеш» та подякував за все зі сцени.

  Також, 8-го травня перед виконанням пісень «на біс» відбулось напівофіційне нагородження. На сцену вийшли друзі БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ - легендарні бійці бригади АЗОВ.

   «У мене є тут інформація, що зараз на сцену вийдуть наші друзі. Надзвичайно потужні і ви їх прекрасно знаєте - Друг «Доцент» та Друг «Калина». Легендарний АЗОВ.», - Сергій Танчинець зі сцени. 

   «Дружба АЗОВу та БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ давня й міцна. Перше заочне знайомство з Сергієм відбулось ще на Азовсталі, коли я мав честь та щастя одним із перших прослухати «24/02». Сьогодні Сергій дякував багатьом достойним людям. Сергію, дозволь ж подякувати і тобі, подякувати за творчість та внесок в обороноздатність нашого підрозділу.», - Дутчак Владислав «Доцент», офіцер  1-го  Корпусу Національної гвардії України «Азов»,.

 Сергію вручили подяку від командування 12-тої бригади спеціального призначення «Азов». Також нагородили Олега Ходачука, генерального продюсера БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, за вагомий внесок в обороноздатність Країни. Нагороду вручив заступник командира 1-го корпусу НГУ «Азов», підполковник та Герой України - Святослав Паламар, друг «Калина».

   «Я сподіваюсь, що ваша творчість надалі буде приносити радість українцям, а ми в свою чергу та своїми діями будемо приносити горе і смуток нашим ворогам. Пані та панове, слухайте українське, співайте українське, кохайтесь під українське, захищайте українське. Слава Україні!», -  Святослав Паламар «Калина».

 Перед початком концертів проводився і благодійний аукціон. 08.05, як один з лотів, гурт ексклюзивно представив ту саму сорочку, в якій Сергій Танчинець грав свій перший концерт у Палаці Спорту в 2018 році.

   Серед інших лотів була гітара БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ з автографами всіх учасників гурту, «meet&greet» з БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ після концерту, а також футбольний м'яч з автографами гравців ФК «Динамо Київ». За два концерти вдалось виручити близько 500 000 тисяч гривень на допомогу ЗСУ завдяки благодійному аукціону. 

  Також, спеціально до концертів в Палаці Спорту гурт вперше за 26 років існування презентував вінілові платівки БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ. Вони були ексклюзивно представлені у холі концертної зали в кількості 50 екземплярів. Коли платівки з'явиться у вільному продажі гурт пообіцяв оголосити згодом на власних сторінках у соцмережах. 

   На даний момент, БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ знаходяться у великому всеукраїнському турі під назвою «Сильні серця», який налічує понад 100 концертів Україною. Шукайте своє місто на сайті гурту – https://www.bezobmezhen.ua 

Леонід Коваленко

Горобина ніч: в що вірили наші пращури та які сенси закладали в наймагічнішу ніч

Авторка: Софія Кутова

  Як і більшість свят та подій, горобинову ніч також відносять до слов'ян. Цей народ завжди уважно спостерігав за тим, що відбувається навколо них і нерідко приписував природним явищам втручання потойбічних сил. 

Що таке горобинові ночі? 

   Горобина ніч також відома як горобина, або горобинова. Її основна характеристика - сильна гроза і зірниці (блискавки). Горобці лякаються зливи, вилітають зі своїх сховищ, жалібно цвірінькають і збиваються в невеликі зграйки. Вранці їх знаходять мертвими в величезних кількостях: схвильовані, вони втрачають орієнтацію й вдаряються об стіни і дерева, розбиваючись на смерть.

   Вірять, що в горобинові ночі гуляє нечиста сила, біснуються духи стихій, а Диявол міряє горобців. Всі птахи збираються в певному місці, і злий дух згрібає їх у величезну міру. Тим, що не помістилися, він дозволяє жити і множитися далі, тоді як інших відправляє прямо в Пекло на вірну загибель. Згідно з іншою думкою, в горобину ніч під ударами грому гинуть чаклуни і нечисть. Страшна гроза представлялася результатом небесної битви добра і зла. 

Коли буває.

   Звісно, що у кожній місцевості вірування, час початку і закінчення дещо різниться. Тому немає однозначної відповіді, коли починаються горобині ночі: оскільки їх виділяє лише народна свідомість, то розкид в датах цілком зрозумілий і є припустимим. Відомі такі основні уявлення: 

-  Будь-яка непогожа ніч з грозами та блискавицями вважається горобиновою, незалежно від числа і місяця. 

-  У році є три горобини ночі: навесні, коли горобина зацвітає; влітку в період дозрівання ягід і восени, коли горобина повністю встигає. 

-  Горобина - найкоротша ніч у році, буває в проміжку з 19 по 22 червня. Відома приказка: «Червневі ночі гороб'ячого носа коротше». Говорили, що «та сама» ніч збігається зі святом Івана Купала (23-24 червня, а за новим стилем 6-7 липня) і цвітінням папороті.   

-  Горобина ніч припадає на проміжок між днем (20 липня, а за новим стилем 2 серпня) і Різдвом Богородиці (8/21 вересня). Часто її датою називають Успіння (15/28 серпня). 

-  Горобина ніч зустрічають на Симеона Стовпника (1/14 вересня), коли літо переходить в осінь. 

   У деяких місцевостях таких ночей трапляється 5-7 за сезон. З іншого боку - повір'я, що справжня горобина ніч лише одна, і буває вона раз у семиріччя ( «На сотню ночей горобинових - лише одна горобина»). Правда, дату подібної події стародавні ворожки і маги вважали за краще тримати в таємниці. 

Магічна робота в горобині ночі 

  Могутність горобинової ночі пояснюється розгулом стихії і вивільненням потужного потоку енергії, за рахунок чого значно посилюється дія чар. До того ж горобинові ночі часто покладаються на цвітіння горобини. Це дерево захищає людей від мертвої енергії, вберігає від цвинтарних псувань і впливів, що надаються через небіжчиків.

   Ягоди горобини, нанизані на нитку, як талісман носили дівчата, щоб привернути любов і забезпечити собі жіноче здоров'я. Перед тривалими подорожами мандрівники і священнослужителі робили ціпки з деревини, а дрібними гілками було прийнято прикрашати житла. Вважається, що горобина сприяє спілкуванню з вищими силами і дарує передбачувальні  здатності. Буде помилкою не скористатися магією горобиних ночей - вони ідеальні, щоб:

-  збирати трави; 

-  приносити підношення темним силам для встановлення з ними контакту (особливо підходить для цього ніч на Симеона Стовпника); 

-  залучати любов; 

-  притягувати гроші і удачу; 

-  зміцнювати здоров'я. 

   Орієнтуватися рекомендується на стан горобини. У період її цвітіння відмінно вдається любовна магія: слід робити привороти і варити приворотне зілля із зібраних трав. Коли горобина відцвіте, можна приступати до цілительства, а під час дозрівання ягід дуже легко залучити до себе всілякі блага.

   Горобинові гілки, зірвані в горобину ніч, служать відмінним очисним інструментом. Досить розпалити з них багаття і перестрибнути через полум'я, щоб позбутися від накопиченого негативу. А одну гілочку корисно тримати близько рун або карт: тоді передбачення, зроблені з їх допомогою, виявляться максимально точними і правдивими.

Горобець і горобина - символіка містичної ночі

   Горобець тісно пов'язаний з грозою. Погодні прикмети стверджують, що передбачити негоду можна по їх поведінці. Він же вважається птахом нечистої сили - горобці приносили цвяхи для розп'яття Ісуса Христа. Тому вони не ходять, а стрибають - Бог пов'язав ноги незримою мотузкою в покарання. Нечиста сила може приймати вид горобця. Відьма може вивести риса-помічника з його яйця. 

   Більшість - погані. Якщо він влетів у вікно, чекайте біди. Пролетів над головою - до невдачі. Звив гніздо на балконі - до важкої хвороби або смерті. Принести горобця в будинок - вказати смерті дорогу. 

   Горобинові ночі часто бувають під час цвітіння і дозрівання плодів однойменного дерева. Наші предки вважали горобину грозовим деревом. За переказами, вона не зможе дозріти без нічних гроз. Чим більше їх - тим більший врожай чарівних ягід. Це дерево захищає від мертвої енергетики та невпокоєних духів. З його допомогою можна зняти порчу на смерть і інший негатив, наведений через цвинтар. Горобина допомагає спілкуватися з вищими силами і передбачати майбутнє.

   У слов'янських переказах, нарівні з дубом, відноситься до атрибутів бога грози Перýна. У кроні горобини ховаються його блискавки, але деревина служить людям як оберіг від їх потрапляння блискавиці. У скандинавів горобина була одним з дванадцяти священних дерев. У світових легендах вона постає деревом з сильним характером воїна, захисника, світлого мага. 

   Символіка чарівної грозовий ночі поєднує в собі два протилежних значення. Горобець уособлює злі сили, горобина - захист від них. Це збігається з окультним значенням грози - боротьба світла і темряви. 

Магія Горобинової грози - змови і обряди

   Логічно, що будь-яке стихійне явище наповнене енергією. Якщо ж це легендарна нічна гроза, яка настає лише раз на кілька місяців, упускати такий сильний, з магічної точки зору, час не варто. Вивільняється потужний потік енергії, який підсилює змови і ритуали. Горобина ніч сприяє чорній магії і захисту від неї, зверненнями до богів блискавки й грому.

   Отже: Горобинова, або Горобина ніч - сильне час для чорного чаклунства і захисту від нього. Це час балу нечистої сили, і світлі сили прагнуть вбити блискавками якомога більше її представників. Горобина має особливу силу, як і інші рослини. Її можна направити як на добро, так і на зло.

   Горобині, або горобинові ночі - це ночі, коли небо гуркоче від звуків грому, лютують безперервні грози і ллє дощ, а також дме сильний вітер, що зриває всі на своєму шляху. Вважається, що в такі ночі гине багато горобців, через що ця ніч і отримала таку назву. До того ж горобці мають рябу забарвлення, що також пояснює етимологію цього слова.

   Існує і друга версія появи такого поняття, як горобині ночі. Коли Ісуса ховали від страти римлян, горобець привів їх до нього, потім повертав цвяхи, віднесені ластівками від тих, хто проводив розп'яття, а також обдуреним ластівкам і козакам підказав, що Ісус живий, тому вони і вдарили його в серце. Вищі сили покарали цих птахів-зрадників - вони можуть тільки стрибати і літати, а також кілька разів на рік, коли вночі вирує стихія, горобці, переплутавши ніч з днем, відлітають зі своїх гніздах, потрапляють під удари блискавок і зірвані вітром гілки, й гинуть . Вранці можна побачити засіяну землю тілами цих птахів.

Виставка «Вікна у вікна»― простір та межі сприйняття

 Авторка: Анна Патер

Сучасне мистецтво постійно дивує глядачів і цінувальників пошуком нових форм вираження й дивовижними способами комунікації. Петро Грицюк, автор виставки «Вікна у вікна» презентував своє бачення вмілого поєднання традиційного ремесла з новітніми технологіями, продемонструвавши не просто статичні об’єкти, а повноцінну живу систему. Митець вміло грається із зміною та взаємодією відображень, створивши унікальну атмосферу урбанізації, відчуження, спостереження і пошуку меж, що важко передати словами.

Про автора

Петро Грицюк (17 черв. 1992 р.)― народився в с. Прутівка на Івано-Франківщині. Навчався у Львівській національній академії мистецтв, продовжив освіту за програмою Erasmus в Академії образотворчих мистецтв у Лодзі (Польща). Сьогодні працює й здобуває аспірантуру в ЛНАМ. 

У своїй творчості поєднує скульптури, інсталяції та кінетичне мистецтво. Експериментує з металом, світлом, рухом і простором. Його мистецтво― не просто експозиції, а досвід особистого сприйняття, дослідження меж між матеріальним й інформаційним, стабільним та плинним світом.

Суть проєкту

Проєкт «Вікна у вікна» народився з особистого досвіду митця― з трансформації навколишнього краєвиду за вікном:

«Ідея проєкту «Вікна у вікна» виникла як реакція на безсистемну забудову вулиці Малоголосківська. Колись із вікна моєї квартири відкривались панорами на пагорби, зелені ландшафти, тишу і спокій, але сьогодні я бачу лише стіни. Стіни в яких вікно повторює вікно, а рама повторює рама― це сітка чужих життів, фрагменти побуту, ритм, шум і світло сусідів. Цей досвід і спостереження, стали частиною відліку мого проєкту, його основою стали справжні віконні рами, які я використовував не лише як фізичні об’єкти, а як системи обмеження й одночасно відкриття»― пояснює Петро Грицюк

Межа як ідея

Роботи Грицюка привертають увагу до вікон не як до архітектурних елементів, а як до метафори― стіни й межі між «я» та «іншими», між приватним та публічним. Символічним є те, що саме розмежування, дає водночас можливість побачити й відчути присутність іншого світу.

Запрошення на виставку

Оглянути експозицію «Вікна у вікна» можна до 20 травня в арт-центрі «Дзиґа» м. Львів.