Нумерологія: історія виникнення та значення чисел

Авторка: Софія Кутова

   Числа споконвіку вабили погляд людства не лише як інструмент для підрахунку, але й як носії прихованого значення. Нумерологія – це віра в містичний чи символічний зв'язок між числами та подіями, є однією з найдавніших езотеричних систем. Вона заявляє, що кожне число має унікальну вібрацію, яка може розкрити аспекти особистості, передбачити майбутні події та допомогти краще зрозуміти життєвий шлях людини. Незважаючи на відсутність наукового підтвердження, зацікавленість до нумерології не згасає впродовж століть, що свідчить про глибоко вкорінене прагнення людей до пошуку закономірностей та розуміння власної долі.

   Історія нумерології сягає корінням у глибоку старовину. Перші згадки про використання чисел у містичних цілях знаходять у цивілізаціях Давнього Єгипту та Вавилону. Сліди нумерологічних практик також виявляються в культурах Стародавнього Риму, Китаю, Греції та Японії. Особливу роль у становленні західної нумерології відіграв грецький філософ і математик Піфагор (VI століття до н. е.). Він вважав, що числа є основою всього сущого і мають власні вібраційні якості, які впливають на Всесвіт та долю кожної людини. Піфагор об'єднав математичні знання різних культур, включаючи арабів, друїдів, фінікійців та єгиптян, з вченням про природу людини.

   Поруч із західною нумерологією були й інші давні традиції. Кабалістична нумерологія, знана як гематрія, бере початок у єврейському містицизмі, де кожній літері єврейського алфавіту приписується числове значення. Цивілізація майя застосовувала складну двадцяткову систему числення, котра мала глибоке духовне значення та була тісно пов'язана з їхніми календарями та релігійними віруваннями. Халдейська система нумерології, що виникла в Месопотамії, пов'язувала числа з впливом планет. У Середні віки та епоху Відродження інтерес до нумерології продовжував існувати, а такі постаті, як Генріх Агріппа фон Неттесгайм, досліджували та популяризували її. В кінці XIX та на початку XX століття, під впливом руху "Нова думка", відбулося відродження нумерології, завдяки працям Л. Дау Балліетт та Джуно Джордан. Термін "нумерологія" в сучасному розумінні був введений доктором Джуліаном Стентоном.

   Основний принцип нумерології полягає в тому, що числа несуть у собі символічне значення та вібраційну енергію, яка може впливати на події та характер людини. Одним із найпоширеніших методів є зведення багатозначних чисел до однозначних (від 1 до 9) шляхом додавання їхніх цифр. Важливим поняттям є "число життєвого шляху" або "число долі", яке розраховується на основі дати народження людини. 

   Окрім того, в нумерології застосовується надання числових величин літерам імені (алфавітно-цифрові системи). Ці величини дозволяють визначати такі ключові числа, як "число вираження" та "число духу". Особливе значення надається "майстер-числам" (11, 22, 33), які, як правило, не зводяться до однозначних і вважаються носіями більш потужної енергії та потенціалу. Існують різні нумерологічні системи, як-от піфагорійська, халдейська та кабалістична, кожна з яких має свої особливості у наданні значень та інтерпретаціях. Зведення чисел до однозначних може відображати віру в існування фундаментальних архетипів або базових енергій, представлених цими числами, з яких походять усі інші числові впливи. Наявність майстер-чисел засвідчує визнання певних числових комбінацій як таких, що мають посилене або унікальне значення.

Значення чисел та майстер-чисел

У нумерології кожному числу від 1 до 9 приписуються певні значення, які вважаються ключем до розуміння особистості та життєвого шляху.

Число 1 часто асоціюється з лідерством, незалежністю, амбіціями та ініціативністю. Проте воно також може вказувати на егоцентризм.   

Число 2 символізує партнерство, співпрацю, дипломатію, чутливість та гармонію.   

Число 3 уособлює творчість, комунікацію, самовираження та ентузіазм, але може також вказувати на поверховість.   

Число 4 пов'язане з практичністю, відповідальністю, стабільністю та дисципліною, але може також символізувати обмеження.   

Число 5 означає свободу, пригоди, зміни, допитливість та імпульсивність.   

Число 6 символізує турботу, відповідальність, гармонію, кохання та ідеалізм.   

Число 7 асоціюється з інтроспекцією, мудрістю, духовністю, аналізом та ізоляцією.   

Число 8 уособлює владу, амбіції, успіх, матеріальне багатство та контроль.   

Число 9 символізує гуманізм, співчуття, ідеалізм, завершення та самовідданість.   

   Майстер-числа 11, 22 та 33 мають особливе значення. Число 11 вважається числом високої інтуїції, духовної проникливості, харизми та лідерства, але також може вказувати на потенціал як для величі, так і для саморуйнування. Число 22 називають "майстром-будівельником", воно символізує далекоглядність, практичність та здатність втілювати мрії в реальність, слугуючи людству. Число 33 вважається числом "майстра-вчителя", уособлюючи безумовну любов, вищу свідомість та духовну еволюцію. Значення, що приписуються числам, часто відображають архетипові людські переживання, риси характеру та життєві виклики, утворюючи символічну мову, яка резонує зі спільним людським розумінням. Майстер-числа розглядаються як посилені версії, що вказують на більший потенціал або інтенсивність у цих сферах.     

Нумерологія у сучасному світі

   Навіть зараз нумерологія лишається популярною, пропонуючи людям інструмент для самопізнання та розваги. Її використовують для кращого розуміння власних особистісних рис, талантів та життєвих цілей. Нумерологія також застосовується для здобуття порад у кар'єрі, визначення сумісності у взаєминах та прийняття рішень. Розвиток інтернету та мобільних технологій зробив нумерологію доступною для широкої аудиторії через численні онлайн-ресурси, вебсайти та додатки.

   Окреме місце в сучасній нумерології займає явище "ангельських чисел" – повторюваних числових послідовностей, котрі інтерпретуються як послання від ангелів або духовних наставників. Нумерологічні мотиви також проникають у популярну культуру, знаходячи відображення у фільмах, телесеріалах та книгах. Деякі люди використовують нумерологію для вибору сприятливих дат для важливих подій, таких як весілля або відкриття бізнесу. Цифрова ера значно розширила доступ до нумерології, дозволяючи людям легко досліджувати її концепції та застосовувати їх у своєму житті. Її присутність у масовій культурі свідчить про незмінну зацікавленість ідеєю прихованих значень та закономірностей. Проте межа між інструментом самопізнання та розвагою може бути розмитою.

   З наукової точки зору, нумерологія розглядається як псевдонаука через відсутність емпіричних доказів, що підтверджують її твердження. Подібно до астрології, нумерологія піддається критиці за використання вигаданих систем та відсутність гіпотез, які можна перевірити. Вказується на довільне присвоєння значень числам та непослідовність між різними нумерологічними системами. Такі психологічні ефекти, як ефект Барнума (Форера) та упередження підтвердження, можуть пояснювати, чому люди сприймають нумерологічні передбачення як точні. Дослідження не виявили кореляції між нумерологічними прогнозами та реальними подіями, наприклад, у випадку з лауреатами Нобелівської премії.

   Водночас, деякі особи вважають нумерологію корисним інструментом для саморефлексії та особистісного зростання, навіть без наукового підтвердження. Існує думка, що нумерологія ближча до астрології або духовних/езотеричних практик, ніж до математики чи науки. Показовим є недавнє відречення концепції "ангельських чисел" Дорін Вірту, знаною популяризаторкою цієї ідеї, назвавши її "сміттям". Хоча нумерологія може надавати відчуття сенсу та орієнтири для деяких, наукова спільнота в більшості своїй відкидає її через відсутність емпіричної підтримки та перевірюваних механізмів. Її сприйнята точність може бути результатом психологічних упереджень, а не справжньої прогностичної сили

   Отже, нумерологія пройшла довгий історичний шлях, від давніх цивілізацій до сучасності, зберігаючи свою привабливість як систему вірувань, що приписує числам містичне значення. Попри її популярність та застосування як інструменту для самопізнання, важливо розрізняти нумерологію як езотеричну практику та наукове розуміння чисел. Хоча нумерологія може пропонувати людям відчуття сенсу та напрямку у житті, наукова спільнота залишається скептичною щодо її здатності передбачати долю. Чи дійсно числа керують нашою долею, залишається відкритим питанням, відповідь на яке кожен шукає для себе особисто.

Темна сторона веллнессу: як гонитва за ідеальним життям заганяє нас в лігво ненависті до себе

Авторка:

Діана

Мельник

  Ні для кого не секрет, що в сьогоденні веллнесс став новим законодавцем для суспільства, новою релігією. Жертви сном заради пробіжки о шостій, щоденні медитації, розписані по хвилинах рутини, ідеальний баланс мікроелементів, догляду за шкірою з 10 сходинковою системою, пілатес, йога, нескінченні марафони самовдосконалення — усе це мало б допомогти нам стати кращими, щасливішими, здоровішими. Але, калькулюючи, ми не розуміємо, чому так багато людей, занурившись у подібний ритм діяльності, почуваються виснаженими, тривожними, розчарованими? Чому те, що мало б підтримати, перетворюється на пастку?

Амбівалентний парадокс: здоровий спосіб життя робить нас хворими

  У нескінченних спробах віднайти себе в покроково вибудуваних ідеальних сходах до бездоганного життя, ми забуваємо головне — себе. Культ ідеалу перестав бути просто турботою про себе, своє здоров’я і перетворився на змагання: хто раніше прокинеться, більше зробить, краще виглядатиме, покаже більше у сторіс. Бездоганне тіло, сніданок з насінням чіа, тренування о 6 ранку, холодний душ і журнал вдячності — усе це здається правильним, але часто стає формою самонасилля.

Розмитий рубікон нутриціології і взрощення РХП 

   Всі ми памʼятаємо пабліки 40 кг, ТА і 0 калорій, які пропагували насилля над собою способом виснажливих дієт та голодування. Зараз це є також. Проте, в іншому вигляді. Те, що починалося як уважне ставлення до харчування: корисні жири та уникання вуглеводів, слідкування за низьким рівнем інсуліну на постійній основі, нерідко закінчується розладами харчової поведінки. Прагнучи “чистого” харчування, ми виключаємо продукти, постійно підраховуємо калорії, з острахом дивимося на “заборонені” страви,  а далі йде постійне коло зривів і покарань. Під прикриттям нутриціологічних порад, “детоксів” і геніальних “суперфудів” формується страх перед їжею, яка мала би живити, а не тривожити.

Спорт як метод відпрацювати мить насолоди 

   Рух тілом - запорука здоров'я, тіло має і повинно рухатися, воно буквально створено для цього. Та коли тренування стають способом покарати себе за з’їдене, за недосконале тіло, за недостатню продуктивність — це вже не турбота про себе. Він стає формою контролю і утопічною дорогою втекти від почуття провини. Надмірні фізичні навантаження без повноцінного відновлення, самокритика за пропущене тренування, порівняння себе з псевдодосконалими тілами з соціальних мереж — усе це шкодить і тілу, і психіці.

Ілюзія продуктивності й інформаційне перенавантаження

   У сучасній медіакультурі панує культ продуктивності та всім надоїдливого успішного успіху, який все далі дужче спонукає нас порівнювати себе з іншими і бачити чужі досягнення і свої недоліки. Постійно вдосконалювати себе, читати, вивчати, слухати подкасти, проходити марафони — здається, що кожна хвилина має бути корисною. В результаті людина ніколи не дозволяє собі просто побути в спокої, відпочити. Вона постійно в споживанні інформації, у навчанні, у русі. Це призводить до ментального виснаження, втрати здатності зосереджуватись, емоційного вигорання.

Соцмережі як двигун по посткапіталістичного веллнессу

  Соціальні мережі монетизували аксесуари для бьюті і створили цілий ринок: смузі-блендери, ковдри з обтяженням, трекери сну, скрапи для тіла, дієтичні добавки, гаджети для дихання, подушки для медитації, дорогі спортзали — усе це подається під соусом “інвестуй у себе”. Насправді — це капіталізм, що навчив заробляти на самодисципліні. Купи, і станеш кращим. Не купив — не стараєшся. І в цьому заганяє себе ціле покоління.

Оверконсьюмінг і дешевий дофамін

   В сьогоденні існує ще одна пастка —  споживання. Ми безперервно під тиском купити наступний аксесуар, який має, як обіцяють, зробити нас щасливішими. Красива пляшка для води, новий курс з саморефлексії, шовкові наволочки, килимок для йоги з унікальним дизайном — усе це створює ілюзію контролю і поліпшення життя. Та що ми маємо в перспективі — це короткий дофаміновий сплеск. Через день-два він минає, і ми шукаємо нову покупку, новий засіб, новий метод “стати кращими”. Цикл не має кінця.

Сансара перемог і падінь замість життя

   В такому хаосі та бедламі людина перестає жити. Ми вже не ласуємо кавою, а обираємо каву без кофеїну, з адаптогенами; не гуляємо, а проходимо заядлі 10 000 кроків для здоров’я; і не відпочиваємо, а перезавантажуємось. І навіть медитація — більше не спосіб відчути себе, а один з пунктів в списку завдань.

   Ми перестали бачити красу буття в моменті і прості речі більше не мають цінності, якщо їх не можна виміряти, задокументувати, опублікувати. У цьому шаленому ритмі ми не залишаємо собі права бути звичайними та запамʼятовувати кожен день таким, яким він є, есенційно, цілісно, окремо від всього капіталізованого світу. Нам треба повернути собі право бути недосконалими. 

   Наступного разу просто спробуйте поставити під сумнів навʼязані ідеали. Спитайте себе:"я це роблю для себе чи для соцмереж? Я цього хочу чи мені це навʼязали?"

   Carpe diem - лови момент. Не потрібно фіксувати кожен прийом їжі та заходу сонця. Іноді краще просто відчути та запамʼятати, віднести в анамнез, це принесе набагато більше евдемонії - чистого щастя, ніж фіксування та публікація.

   Памʼятайте,  — Ви не проєкт. Ви — людина. Перестаньте вже перетворювати любов до себе на ритуали та списки виконаних завдань. 

Любов — це не лише скраби, маски й добір ідеальної норми КБЖУ.

   Потрібно розуміти, що спосіб життя в гармонії з собою — це не про задачі за списком. Досконалість здоровʼя, фігури, карʼєри — це ілюзія, яку продали нам під виглядом турботи. 

«Швидка мода» та якість речей

Авторка: Марія Труш

   Останнім часом люди помічали, що одяг який вони купляли пів року тому перестали виглядати гірше ніж раніше та взагалі вийшли з моди. А якщо дивитись ціни на нові, хочеться плакати. В Tik Tok люди порівнюють речі які купили недавно та речі дідусів та бабусь і дивуються, наскільки краще виглядають ті, яким років 20-50. Цьому є пояснення. Зрозуміло, що гарні натуральні матеріали коштують дорого, тому можна зробити висновок, що бренд починає в якийсь момент використовувати більш дешевий. Наприклад, одною з найдорожчих тканин є шовк. Але зовнішньо шовк і атлас ідентичні, а ціна інша. Також це стосується бархату, шифону, газу, жаккарду та інших тканин, схожих по текстурі (як швидше до атласу). Тобто ціну можна не змінювати, а лише якість. Наприклад, багатьох наразі бісить рубчик на футбтолках, що топорщиться. Як виявляється, він таким бути не повинен, а прилягати прямо до шкіри. Причина – зміна якості та пошиву. Це найменший приклад.

   Але це можна не помітити, так як мода дуже швидка. Можна помітити, що речі кожен початок сезону з’являється нові модні течії. Це помітно, але є плюси суспільного характеру: зараз виражатись є можливість більше, так як одягу та аксесуарів – велика різноманітність. Вважається, що «Швидку моду» започаткували бренди, які вперше створювали одяг на кожен сезон (весна, літо, осінь, зима). Тому можливо це навіть найкраще в таких речах: річ не буде займати багато місця, тому що порветься.

   Однак, є ще одна альтернатива – секонд-хенд. Це місце, де можна купити старі речі за дешево. Це може допомогти людям, що не мають достатньо грошей на нові, а також для поціновувачів вінтажних стилів (беручи до уваги що мода циклічна і деякі стилі повертаються). Зараз багато хто помічає, що через те, що такі місця стали мейнстрімом, ціни збільшились, через що люди теж скуповуються речей і можуть теж викидувати одяг.

   Ще досліджуючи б’юті-індустрію, що для створення образів грає не останню роль, соцмережі, можна побачити що бюджетні косметичні бренди стали більш популярні ніж люксові. Причин декілька: зовнішня візуальна привабливість, ціни на фоні всесвітньої інфляції та менша різнобарвність люксових. Можна помітити, що люксові брендивикористовують класичні кольори: чорний, білий, сірий. Це може не приваблювати звичайного покупця, так як просто не впадає в око. Але це заперечує одне: люксові роблять не для всіх, тому не всім можуть підійти.

   Підсумовуючи, можна сказати так. На фоні «Швидкої моди», що змінюється дуже швидко, здешевлення тканин та якості матерій для будь-якої індустрії найлогічніше в такій ситуації. Але також, беручи до уваги що одяг купляють в інтернеті і можуть не підійти покупцю, секонд, перепродаж та благодійність виглядають як варіант рішення. Єдине що секонд на фоні популярності перестає бути бюджетним місцем, це перешкодило довголіттю речей та сенсу створення чогось з якісного матеріалу. Тому проблема гіперболізація кількості одягу стоїть для екології як одна з серйозних причин забруднення довкілля.

Історія військового: вибір на користь армії

Авторка: Вікторія Вакіна

 У березні 2025 року вдалося зв’язатися з Дмитром (прізвище приховано)  - військовослужбовцем із Сумщини, який перебував на завданні в іншій області. Він не міг сказати, де саме знаходиться – війна не дозволяє розкривати координати. Але навіть через екран було видно: це людина, яка давно у строю й твердо знає, заради чого тримає зброю. Коли ми говорили з Дмитром онлайн, на іншому кінці зв’язку був звичайний, на перший погляд, молодий чоловік двадцяти п’яти років: вільний, впевнений, одягнений у військову футболку з орнаментом ЗСУ. Він був розслаблений, говорив спокійно, чітко та зважено – як людина, яка звикла тримати себе в руках.

   Хлопець зараз служить головним сержантом роти у військовій частині, що розташована в Сумській області. Дмитро вже п’ятий рік у війську, і цей шлях був для нього свідомим, а не вимушеним вибором. Його дії були виваженими та продуманими, тому це здавалося природним кроком у доросле, самостійне життя.

   «У мене майже всі родичі проходили військову службу  мій батько, мій вітчим, і я розумів що це теж треба пройти кожному чоловікові», – пояснює він просто. Йому не довелося йти до війська через брак варіантів. Навпаки він мав можливість вступити на бюджет у СумДУ чи СНАУ. Але замість того, обрав захищати свою Батьківщину, пояснюючи: «Я вирішив вже краще відслужити поки молодий, а потім вже будувати своє життя по іншому». 

   Усе почалося з військової присяги. Для інших це може бути звичайною формальністю, але у Дмитра це викликає незабутні перші враження. «Це все було гарно, красиво, з музикою, емоції тоді були надзвичайними, що додало мені ще більше мотивації», – згадує він. Вже тоді він відчув, що для нього важливо бути частиною цієї професії. Він зростав у званні поступово, починав звичайним солдатом та дійшов аж до головного сержанта. «Це треба було їздити на навчання, показувати свою роботу», – зазначає він.

   До повномасштабного вторгнення він був старшим сержантом, під його відповідальністю знаходилось сорок чоловік. Звичайно, це просто цифра, але вона показує наскільки людина може бути витривало і відповідальною, якщо йому надали цю можливість. Необхідно було контролювати цих солдат та зброю, виконувати їх обов’язки.

   Про 24 лютого 2022 року він говорить в нейтральному емоційному стані: «Перші емоції під час того як дізналися про повномасштабне вторгнення це страх, як і у  всіх нормальних людей. Страх за близьких, за себе, за товаришів. Невідомість, що далі відбуватиметься, очікування розпоряджень командирів».

   Попри рутинність і стреси, ця війна відкрила й нові горизонти. Дмитро проходив навчання в Німеччині у інструкторів за стандартами НАТО. Його вразила інша культура ведення бойових дій: «За кордоном дуже великий пріоритет на збереження особового складу», – розповідає він. Цей підхід він намагається впроваджувати і у своїй роботі.

   Однак, не дивлячись на те, яку складну роботу виконує ця людина та які психологічні наслідки вона несе за собою, у ньому відкривається ніжність, турбота та любов. «Мене найбільше мотивує у житті благополуччя і мирне життя моїх родичів, близьких, товаришів, всих кого я знаю. Я роблю свою роботу для того, щоб у них все було добре, щоб вони могли вночі тихо, мирно спати і щоб ми наближали Україну до перемоги», – добродушно відгукується військових. Тема що стосувалась його рідних, викликала заспокійливі емоції, на його вустах з’являлась посмішка. 

Як працює інформаційна гігієна в епоху фейків?

Авторка:

Дарина

Комина

Інтернет став чи не основним джерелом інформації для більшості з нас через свою зручність та швидкість. Щодня ми переглядаємо десятки заголовків, стрічок новин і дописів у соцмережах. А чим швидше і глобальніше розповсюджується інформація, тим більша вірогідність виникнення фейків та дезінформації. Тому, важливо проводити так звану «інформаційну гігієну». Так, як виявляється, гігієна важлива не лише в контексті догляду за собою, але також в питанні розповсюдження будь-якої інформації. Завдяки цьому вмінню фільтрувати та відрізняти фейк від правди кожен з нас зробить важливий внесок у зміцнення інформаційної безпеки суспільства. Адже відповідальне споживання контенту – це не лише про особисту обізнаність, а й про спільну стійкість перед маніпуляціями, пропагандою та інформаційними атаками. Все просто: якщо ми не миємо рук, ризикуємо підхопити вірус; якщо ми безконтрольно поглинаємо інформацію – можемо стати жертвою фейків і маніпуляцій. 

  Щоб дотримуватися інформаційної гігієни, спершу необхідно розуміти, від якого типу «вкидів» і маніпуляцій себе остерігати. Насправді, завдяки додатковій уважності розпізнати фейк досить легко. Подана інформація розголошується як сенсація, з сильним емоційним забарвленням та без вірогідних джерел. Такі повідомлення часто апелюють до страху, гніву або шоку, змушуючи нас реагувати емоційно, а не раціонально. У подібних випадках варто поставити собі кілька простих запитань: хто автор повідомлення, чи є посилання на першоджерело, чи підтверджують інформацію інші надійні медіа? Навички критичного мислення та перевірки фактів – це вже не привілей журналістів, а базова необхідність кожного свідомого користувача інтернету. Тож інформаційна гігієна – це не разова дія, а щоденна звичка, що допомагає зберегти не лише особистий спокій, а й цілісність суспільства в умовах інформаційної війни. Що також важливо враховувати, це сам зміст новин.

 Варто визнати що, на жаль, в епоху швидкої передачі та розповсюдження інформації більшість з нас може замість читати одну новину повністю переглядати лише заголовки багатьох статтей в стрічці новин або ж, як максимум, лід до статті (інакше кажучи, вступ). Через це ми і ведемося на інформаційну пастку. Навіть незважаючи на те, що більшість статтей пишуться за правилом розміщення найважливішої інформації на початку, ніхто не відміняв крикливі сенсаційні заголовки, що привертають увагу і викликають емоції. В цьому і заключається пастка. І для того, щоб уникнути цього, необхідно перевіряти сумнівну сенсаційну інформацію в інших джерелах. Альтернативні статті дозволяють об'єктивно та різнобічно оцінювати ту чи іншу ситуацію. 

 Розвиток технологій підживлює вогонь, що розпалює дезінформація. З появою штучного інтелекту та глибинних нейронних мереж (deep learning) виникла можливість створювати реалістичні, але фальшиві зображення, відео та навіть голоси. Генеративні моделі, такі як deepfake, дають змогу створити відео, в якому відома людина говорить те, чого насправді ніколи не казала. Особливо небезпечно це стало в умовах війни, де емоційне напруження суспільства надзвичайно високе. Один майстерно змонтований фейк може спровокувати паніку, недовіру до офіційних джерел, а іноді навіть порушити громадський порядок або дипломатичну стабільність. 

 Насправді, визначити фейковість фотографії досить легко. Штучний інтелект робить помилки в банальних речах: неправильна кількість пальців, дивний вигин руки або ноги, дивна міміка, розмитий фон. До того ж, існують сервіси для перевірки реалістичності фотографії, наприклад FotoForensics або Google Reverse Image Search. У майбутньому, коли штучний інтелект стане ще реалістичнішим, інформаційна гігієна має включати в себе ще й базову обізнаність про цифрові технології. Нам потрібно вміти розпізнавати не лише фейкові слова і фото, а й фейковий голос чи повноцінне відео. Бо сьогодні війни ведуться не лише на полях бою — вони точаться в наших стрічках новин, коментарях і відео. 

Чому старі фільми залишаються в моді?

Авторка: Поліна Крамар

   Я - представниця молодого покоління, і я обожнюю кіно. Звісно, зараз стільки нових фільмів, спецефектів, комп’ютерної графіки — все таке яскраве і сучасне. Але знаєте, що дивно? Я постійно повертаюся до старих фільмів. І не тільки я. Багато моїх друзів також люблять старе кіно. Чому так? Здавалося б, вони чорно-білі, без 3D і взагалі з іншого часу. Але саме це і робить їх особливими.

   По-перше, в старих фільмах дуже щира атмосфера. Там все якось простіше, але водночас глибше. Герої справжні, їхні емоції відчуваєш. Немає оцієї гонитви за ефектами, замість цього — історія, діалоги, почуття. Наприклад, я недавно дивилась фільм 60-х, і він був без спецефектів, але я розплакалась в кінці. Він був про любов і вибір — і це було так щиро.

   По-друге, стиль! Уявіть собі моду 50-х чи 80-х — сукні, зачіски, музика! Старі фільми — це ніби машина часу. Можна побачити, як жили люди, як розмовляли, навіть які були цінності. Це дуже цікаво, бо ти вчишся розуміти інші покоління.

   Ще одна причина — актори. Ті старі зірки кіно мали якусь особливу харизму. Вони не просто грали — вони були легендами. Наприклад, Одрі Хепберн або Марлон Брандо — про них говорять навіть зараз. Вони стали частиною історії кіно, і це дуже круто.

   І ще — старі фільми як затишок. Коли на душі важко або просто хочеться відпочити, я включаю старий фільм. Вони мають якусь магію — заспокоюють, гріють зсередини. Як бабусин плед і какао в дощовий день.

   Тому, хоча ми живемо в час стрімінгів і блокбастерів, старі фільми не втрачають своєї чарівності. Вони — як добрі друзі, до яких завжди можна повернутися. І, якщо чесно, іноді саме вони надихають найбільше.

   Бо деякі речі не старіють ніколи.

Чим дивував гурт БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ на київських концертах

  У Києві відгриміли два великих концерти БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ в Палаці Спорту! 

   Як це було: БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ з двома концертами у Палаці спорту

   Лише завдяки цим концертам гурт зібрав 3 300 000 гривень на допомогу Силам Оборони України.

   Двогодинні музичні шоу складались з трьох частин: рок-версія пісень, яку кожен може почути на стрімінгових платформах та турових концертах, далі – тихе акустичне звучання улюблених треків у напів тьмяній атмосфері під мерехтіння свічок та супроводом симфонічного оркестру, і третій блок – у супроводі оркестру та духових.

   «Над реалізацією цих двох концертів працювало більше 900 людей. Більше 700 людей від команди БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, інша частина - працівники Палацу Спорту. І це, направду, вражаючі цифри. Я вдячний кожному, хто доклав зусиль, щоб усе, що зараз відбувається, стало реальністю», - Сергій Танчинець зі сцени Палацу Спорту.

   Ці концерти у Палаці Спорту стали не першими для БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, адже гурт уже збирав цей майданчик у 2018-ому. І ось знову: у київському Палаці Спорту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ викликали неабиякий ажіотаж! Два концерти – SOLD OUT, їх відвідало близько 18 тисяч слухачів. 

   «У 2018 році це було більш по “шоу-бізнесовські” - збирати такі майданчики. Так, війна вже тривала, але люди, які тримали фронт не дали нам відчути всі фарби війни на власній шкірі. Зараз же, все стало очевидно “чорно-білим” і такі концерти - можливість зібратись у колі однодумців та акумулювати кошти на сили оборони. Щодо внутрішніх змін: ми всі змінились, ми подорослішали. Як команда БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ ми набрались досвіду, все стало набагато чіткіше, зрозуміліше, впевненіше. Тому повернутись було дуже приємно і дуже добре, що ми вирішили зробити два концерти, бо всі ті, хто захотів прийти - ніяк би не вмістились на один концерт.», - коментує Сергій Танчинець. 

  Концерти розпочалися зовсім неочікувано для шанувальників: з пісні «Underground», яку гурт не виконував наживо більше 7-ми років. Саме цей трек у далекому 2008-ому приніс першу популярність гурту. 

Особливо щемкого значення набула пісня «Якби», яку Сергій під час концерту присвятив українському льотчику, що героїчно загинув: «Івану Болотову та усім Льотчикам, які віддано полетіли назавжди..! А також тим, хто невпинно продовжує тримати висоту заради Перемоги України.», - з'явилось на екранах на початку пісні. 

   «Іван Болотов - український льотчик винищувача, який віддав своє життя за Українську Державу, боронячи небо, яке є над нами. І в обличчі цього сучасного українського Героя мені хотілось би подякувати усім Льотчикам української авіації за роботу, яку вони робили і продовжують робити.», - Сергій Танчинець.

   Ексклюзивно для київських слухачів хлопці також зіграли пісні, які не виконують під час турових концертів – «Мільярди», «Не мовчи» та «До небес».

   Неймовірна атмосфера панувала у залі, коли на завершення кожного концерту дев'ять тисяч людей в унісон заспівали гімн України.

  Перший оголошений концерт відбувся 8-го травня, у день народження Сергія Танчинця. З зали лунали привітання протягом усього виступу. 

   По завершенню концерту, відбувся святковий фуршет, куди були запрошені знайомі та друзі Сергія, які завітали на концерт.

  Батьки Сергія доєднатись до безпосереднього святкування не змогли, проте були присутні на концерті 10 травня. І саме там Сергій присвятив їм виконання пісні «Хочеш» та подякував за все зі сцени.

  Також, 8-го травня перед виконанням пісень «на біс» відбулось напівофіційне нагородження. На сцену вийшли друзі БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ - легендарні бійці бригади АЗОВ.

   «У мене є тут інформація, що зараз на сцену вийдуть наші друзі. Надзвичайно потужні і ви їх прекрасно знаєте - Друг «Доцент» та Друг «Калина». Легендарний АЗОВ.», - Сергій Танчинець зі сцени. 

   «Дружба АЗОВу та БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ давня й міцна. Перше заочне знайомство з Сергієм відбулось ще на Азовсталі, коли я мав честь та щастя одним із перших прослухати «24/02». Сьогодні Сергій дякував багатьом достойним людям. Сергію, дозволь ж подякувати і тобі, подякувати за творчість та внесок в обороноздатність нашого підрозділу.», - Дутчак Владислав «Доцент», офіцер  1-го  Корпусу Національної гвардії України «Азов»,.

 Сергію вручили подяку від командування 12-тої бригади спеціального призначення «Азов». Також нагородили Олега Ходачука, генерального продюсера БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, за вагомий внесок в обороноздатність Країни. Нагороду вручив заступник командира 1-го корпусу НГУ «Азов», підполковник та Герой України - Святослав Паламар, друг «Калина».

   «Я сподіваюсь, що ваша творчість надалі буде приносити радість українцям, а ми в свою чергу та своїми діями будемо приносити горе і смуток нашим ворогам. Пані та панове, слухайте українське, співайте українське, кохайтесь під українське, захищайте українське. Слава Україні!», -  Святослав Паламар «Калина».

 Перед початком концертів проводився і благодійний аукціон. 08.05, як один з лотів, гурт ексклюзивно представив ту саму сорочку, в якій Сергій Танчинець грав свій перший концерт у Палаці Спорту в 2018 році.

   Серед інших лотів була гітара БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ з автографами всіх учасників гурту, «meet&greet» з БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ після концерту, а також футбольний м'яч з автографами гравців ФК «Динамо Київ». За два концерти вдалось виручити близько 500 000 тисяч гривень на допомогу ЗСУ завдяки благодійному аукціону. 

  Також, спеціально до концертів в Палаці Спорту гурт вперше за 26 років існування презентував вінілові платівки БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ. Вони були ексклюзивно представлені у холі концертної зали в кількості 50 екземплярів. Коли платівки з'явиться у вільному продажі гурт пообіцяв оголосити згодом на власних сторінках у соцмережах. 

   На даний момент, БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ знаходяться у великому всеукраїнському турі під назвою «Сильні серця», який налічує понад 100 концертів Україною. Шукайте своє місто на сайті гурту – https://www.bezobmezhen.ua 

Леонід Коваленко